УКРАЇНА

Список Маґнітского: Знімальний майданчик — СПЕЦРЕПОРТАЖ

18 листопада, 2016 20:45
УКРАЇНА/Список Маґнітского: Знімальний майданчик — СПЕЦРЕПОРТАЖ
Зберегти
Вигляд
Як фільм за мотивами кремлівської пропаганди зняли в Україні

У жовтні президент Росії Владімір Путін підписав закон, який призупиняє дію угоди зі США про утилізацію збройного плутонію.

Аби відновити угоду, вимагає Кремль, США має скасувати «Список Маґнітского» — персональні санкції проти низки російських чиновників, яких підозрюють у порушеннях прав людини та корупції, а саме у причетності до одного з найбільших в історії Росії розкрадань бюджету. Йдеться про суму у 230 мільйонів доларів, виведених з бюджету Росії у результаті махінацій з компаніями Hermіtаge Capital — інвестиційного фонду, заснованого британським фінанситом Вільямом Браудером. Саме ці махінації і розкрив юрист фонду Сєрґєй Маґнітскій. 7 років тому він загинув у московському СІЗО після тривалого тиску з боку силовиків.

Сєрґєй Маґнітскій

Упродовж останнього року російські федеральні ЗМІ приділяли особливу увагу «Списку Маґнітского». На телеканалі «Россия» неодноразово заявляли: Браудер — аферист і сам украв у себе компанії, а силовики, мовляв, — жертви західної пропаганди. Тому список треба негайно скасовувати. 

Навесні 2016-го вийшов фільм російського режисера Андрєя Нєкрасова «Список Маґнітского. За лаштунками». У ньому — свідомо чи ні — повторюється меседж російських пропагандистських каналів: Браудер та Маґнітскій — злочинці, а провину російських силовиків не доведено.

Стрічку Нєкрасова знімали в Україні у розпал бойових дій на Донбасі. Ключові ролі зіграли українські актори, а сцени утримання Маґнітского в ув’язненні відтворювалися у Лук’янівському СІЗО. Журналісти Громадського розбиралися, як з’явився цей фільм. 

Смерть у СІЗО

16 листопада 2009 року у московському СІЗО загинув Сєргєй Маґнітскій. Iсторія його життя та смерті стала однією з найбільш гострих у протистоянні Росії із Заходом за останні десятиліття. 

Сєрґєй Маґнітський працював юристом в інвестиційному фонді Hermitage Capital британського фінансиста Вільяма Браудера. Це була одна з найкрупніших інвестиційних компаній у Росії, яка працювала з «Газпромом», «Транснефтью» та «Сбербанком».

Влітку 2007-го року російські силовики проводять обшуки у компаніях фонду та вилучають установчі документи. Згодом компанії перереєстровують на інших власників, серед яких, зокрема, колишній працівник пилорами із судимістю за вбивство. Ці компанії через податкову вимагають повернення вже сплаченого податку на прибуток. Сума складає майже 230 мільйонів доларів — її нібито «відшкодування» називають одним з найкрупніших розкрадань бюджетних коштів в історії Росії. Розслідуванням та викриттям цієї схеми і займався Маґнітскій. Він стверджує, що до її реалізації причетні силовики, котрі проводили обшуки. У листопаді 2008-го Маґнітского заарештовують у справі щодо ухиляння від податків фондом Hermitage Capital. Це роблять ті самі силовики. 

Через 11 місяців після арешту Сєргєй Маґнітскій загинув у СІЗО «Матросская тишина». Офіційно — через серцево-судинну недостатність. 

Кадр з фільму «Список Маґнітского. За лаштунками»

Втім, результати судово-медичної експертизи, а також аналіз Громадської спостережної комісії встановив, що Маґнітскій потерпав від болю і йому не надавали медичної допомоги, натомість — помістили в бокс у наручниках. На його тілі було виявлено поранення, ймовірно від гумових палиць.

2010-го американський сенатор Бенджамін Кардін звернувся до Держсекретаря Гілларі Клінтон з ініціативою закрити в’їзд до США для 60 російських чиновників, яких підозрювали у причетності до справи Маґнітского. Згодом цю ініціативу підтримав Конгрес, «Закон Маґнітского» підписав президент Барак Обама. 

Відповідну резолюцію схвалив і Європарламент. Втім, вона має лише рекомендаційний характер. Закон передбачає поповнення санкційного списку чиновників новими прізвищами, у тому числі й тими, хто має причетність до порушення прав людини пiд час вiйни в Україні. Але їхні прізвища наразі є закритою інформацією. 

2012 року в Росії було ухвалено так званий «Закон Діми Яковлєва», який забороняє громадянам США всиновлювати дітей з Росії. Цей закон назвали відповіддю Кремля на «Список Маґнітского». 

Минуло 7 років після загибелі юриста Hermitage Capital, а його справа й досі викликає питання. В першу чергу, в Росії. 

«Я вважаю, що розкрив дуже серйозний злочин»

Навесні 2016 року Андрєй Нєкрасов, російський режисер, автор документальних стрічок про війну у Грузії та про вбивство Літвінєнка, випускає стрічку про справу Маґнітского. Виробництво підтримує низка відомих європейських інституцій, серед яких франко-німецький ZDF/ARTE, Норвезький інститут кіно та інші. 

Ось ви — українська журналістка, і я думаю, при всій об'єктивності є спокуса цю історію вмонтувати в якийсь політичний контекст

Андрєй Нєкрасов (праворуч), режисер фільму «Список Маґнітского. За лаштунками»

Режисер пояснює: фільм мав розповісти історію про те, як Маґнітский став жертвою корумпованої системи, але доки розбирався, дійшов протилежного висновку. Наприкінці стрічки Нєкрасов — який і є головним героєм власного фільму, заявляє, що помилявся. Відома усьому світові версія справи Магнітского — лише вигадка Браудера. 

Маґнітскій сам був злочинцем і разом з Браудером брав участь у розкраданні коштів з російського бюджету, а у в’язниці помер власною смертю. 

 Андрєй Нєкрасов

«Я вважаю, що я розкрив дуже серйозний злочин, зробив це абсолютно незалежно і у мене немає іншого виходу, як йти до кінця і доводити свою правоту на рівні фактів. Ось ви (Катерина Сергацкова – Hromadske) — українська журналістка, і я думаю, при всій об'єктивності є спокуса цю історію вмонтувати в якийсь політичний контекст. Абсолютно точно вбудовує політична опозиція, і я вважаю, що це вкрай шкідливо. Журналісти та документалісти повинні в першу чергу розглянути факти».

Утім ми вирішили подивитися саме на факти. Ось два основних аргументи Нєкрасова. 

Перший: Маґнітскій не давав свідчень проти силовиків, які вели справу, — слідчих Павла Карпова та Артьома Кузнєцова. Режисер показує протоколи допиту Маґнітского від жовтня 2008-го року депутатам Європарламенту і правозахисникам. Ті, не розуміючи російського тексту протоколів, мовчать у відповідь.

Але цей аргумент виглядає як маніпуляція. Адже у протоколі допиту Маґнітского від червня 2008-го імена Карпова та Кузнєцова згадуються понад 10 разів кожен. 

Маґнітскій зазначає, зокрема, таке: «Суммы уплаченных налогов были значительны, что, по-видимому, вызвало вопросы у органов милиции… Вечером в день обыска или на следующий день я беседовал с Черкассовым по телефону, он сказал, что Кузнецов присутствовал при обыске в офисе и заявил кому-то из коллег, что надо было встречаться, когда им предлагали, и ничего такого бы не произошло… Документы и печати от Карпова получены так и не были… Вышеизложенные события свидетельствуют о том, что в 2007 году при возможном использовании материалов и сведений, изъятых про обыске, было совершено хищение общества».

У протоколі допиту від жовтня він підтверджує свої попередні свідчення.

Другий аргумент режисера полягає у тому, що проти Магнітского не застосовували силу в СІЗО, і помер він, скоріш за все, власною смертю. Утім, в акті про смерть зазначена ймовірна закрита черепно-мозкова травма, а на посмертних фотографіях видно рани від наручників та забої. В «Акті застосування наручників» згадується гумова палиця. Правозахисницю Зою Свєтову, яка була членом комісії, що розслідувала обставини загибелі Маґнітского обурює саме цей аргумент.

 Зоя Свєтова, російська правозахисниця

«У фільмі Нєкрасова мене обурила вся лінія про те, що Маґнітский сидів не в таких жахливих умовах і його не мучили. Коли лікар СІЗО «Матросская тишина» сказав, що у Маґнітского невроз чи психоз, викликає працівників, 8 осіб, і у них були палиці, а Нєкрасов трактує це так, що у них не було палиць і не було слідів побиття. А ми бачили документ, що у них були палиці і сліди побиття були. Але гумові палиці не залишають явних слідів».

«Мені дивно, — продовжує правозахисниця, — що лікар не надала йому необхідну медичну допомогу і викликала психіатра, і психіатра не пускали туди годину чи півтори. А Нєкрасова це ніяк не дивує. Або відомо, що він помер в камері збірного відділення, це констатував лікар-психіатр, а Нєкрасов вірить, що його потягли в реанімацію в тюремній лікарні, хоча немає ніяких доказів, і навіть слідчий говорив, що він помер в камері збірного відділення.

Взагалі Нєкрасов не спілкувався зі слідчим, який вів справу Маґнітского, тільки з Карповим поспілкувався, який починав справу проти Браудера. Карпов зачарував Нєкрасова, такий заможний чоловік, сучасний, той йому свої аргументи висловив, і він йому чомусь сильно повірив. Вони навіть подружились, тому що він його запрошував потім і в Брюссель на перегляд фільму…»

 

 Андрєй Нєкрасов, режисер фільму

«У мене не було підтримки навіть з Росії, хоча їм напевно було вигідно мене підтримати. Хто міг би мною маніпулювати? Карпов? Може, йому було б вигідно, але я його не за красиві очі став слухати і дав йому, як англійці кажуть, кредит довіри, а тому що я бачив, що людина несправедливо засуджена. Розумієте, у мене виникла думка: чому обурення з приводу справедливості — привілей певного класу? Правозахисників, опозиційних художників, таких, як я? Ви ж знаєте Росію, у нас дуже потужна інтелігенція з відносною свободою в інтернеті, в нас не саджають відразу автоматично за те, що Путіна покритикував. Є клас впливових російських журналістів опозиційної інтелігенції. Тільки їм потрібна справедливість? 

Я раптом побачив, що у цього Карпова навіть російські суди не приймали позови. У нього був позов до «Новой газеты» в Тверському суді. Не прийняли: сказали, недостатньо серйозно. Я бачив людину, якого по-своєму труять. Добре, йому заборонили в'їзд до Америки і дозвіл мати рахунки в американських банках. Може і не потрібна йому ця Америка. Але у нього є родичі, син народився, наскільки я знаю. Ось син виросте і йому будуть тикати: твій батько вбивця, катував людину, вкрав гроші, він злодій і вбивця. У нас що, тільки для однієї категорії громадян справедливість?»

Він [Нєкрасов] з самого початку змішує мою історію з історією злочинців, тому те, що він розповідає, – це зовсім не моя історія

Біл Браудер і Андрєй Нєкрасов

Засновник Hermitage Capital Білл Браудер розповідає: із Нєкрасовим його познайомила Хейді Хаутала, депутатка Європарламенту від Фінляндії, відома критик Кремля. Це було іще 2010-го, Браудер з того часу дав кілька інтерв’ю режисерові, де виклав відому усьому світові версію справи Маґнітского. В історії ж, яку Нєкрасов розповів у фільмі, вихоплені з контексту і переплутані різні факти, запевняє Браудер, тому в ній так легко заплутатися тим, хто не знайомий зі справою. 

«Він розповідає історію з точки зору тих людей, які скоїли злочин. Він з самого початку змішує мою історію з історією злочинців, тому те, що він розповідає, – це зовсім не моя історія. Це суміш і тому лише ті люди, які дуже добре знайомі з предметом розповіді, можуть зрозуміти, що це зовсім не моя цілісна розповідь», — каже Браудер.

 

Людина, яка готова красиво працювати

Роль слідчого Карпова у фільмі Нєкрасова виконує український актор та ведучий UA:Першого Геннадій Попенко. 

Основна частина стрічки знімалася в Україні в розпал війни на Донбасі. Майже всі головні ролі виконували українські актори, а кастингом та продюсерскою підтримкою займалися українські продакшени.

 

Генадiя Попенка заради переконливої акторської гри режисер відвозить у Москву — на знайомство зі справжнім слідчим Карповим. 

«Мені було цікаво говорити з ним не стільки в тому плані, а як ви його допитувалі, як били, а просто як з людиною, його фізику, як він сидить, що думає, яку букву вимовляє, яку ні, — говорить Попенко. — Видно, що це людина непроста, людина системи, але високого ґатунку. Не просто слідчий, не просто мєнт, а людина, яка готова красиво працювати в системі і йти вище». 

За словами Попенка, на цієї зустрічі Нєкрасов «намагався достукатися до Карпова як до людини, а не виконавця закону». 

Слідчий Павло Карпов і актор  Генадій Попенко, який зіграв Карпова у фільмі

Роль Маґнітского у фільмі виконує актор Театру російської драми імені Лесі Українки Євген Лунченко. За йо словами, йому подзвонили з кастинг-компанії, коли він відпочивав в Одесі. Йому здалося, що це такий знак: Маґнітскій народився саме там.

За словами Лунченка, на знімальному майданчику режисер багато радився з акторами та каскадерами. 

Зйомки сцен у слідчому ізоляторі, а в фільмі Нєкрасова роль «Матросской тишины» виконує Лук’янівське СІЗО — відбувалися восени 2014-го. Це вже у розпал бойових дій на Донбасі. Про це свідчить відповідь від Пенітенціарної служби, яку ми отримали на власний запит. Мета зйомки, говориться у відповіді, – «розповідь про долю московського юриста Сергія Маґнітского, який поплатився життям через викриття корупціонерів».

Наприкінці фільму з’являється сцена, яка на початку виглядала геть інакше. Замість слідчих Карпова та Кузнєцова про викрадення компаній фонду з одним із фігурантів домовляється вже сам Маґнітскій. У такий спосіб режисер візуалізує результати власного розслідування, до яких дійшов, доки знімав стрічку. Втім, виявляється, обидві сцени знімалися одночасно. 

Сєрґєй Маґнітскій і  Євген Лунченко, який зіграв його у фільмі

Прем’єра фільму Нєкрасова «Закон Маґнітского. За лаштунками» мала відбутися у Європарламенті. Ініціатором показу був сам режисер та депутатка від фракції «Зелені/Європейський Вільний Альянс» Хейді Хаутала. Ребекка Гармс, яка очолювала фракцію про показ нічого не знала, перегляд стрічки скасували в останній момент.

“Я дізналася про цей показ буквально за день до події і дуже здивувалася, тому що йдеться про надзвичайно важливі санкції по Списку Маґнітского, а я навіть не мала можливості подивитися фільм та скласти якусь думку про нього, — згадує Гармс. — Зрештою телеканал ARTE, який фінансував виробництво, заявив, що не нестиме юридичної відповідальності за показ. Моя парламентська група також заявила, що не готова нести юридичну відповідальність у разі судових позовів. Отже показ так і не відбувся, бо і режисер не готовий був нести юридичної відповідальності — без підтримки головного продюсера”

Найбільше сумнівів щодо посилу фільму, розповідає депутатка, виникло після зустрічі з режисером.

«Ми дискутували стосовно показу всередині групи, я завжди виступаю проти будь-якої цензури — і я запросила на зустріч до себе в офіс самого режисера. І от у двері стукають, я відчиняю і опиняюся одразу у кадрі — мене знімає камера, позаду стоїть Нєкрасов і каже: «Ну що, показуйте нам місце, за дверима якого ухвалюють рішення проти свободи висловлювань». Це був наче удар в обличчя, адже я хотіла вирішити цю ситуацію ще й як колега, бо теж колись займалася кіно».

Зоя Свєтова вважає, що фільм Нєкрасова використовують, щоб налаштувати західну громадську думку та скасувати «Список Маґнітского». Російські олігархи, силовики, — ті, хто в цьому списку, — незадоволені і хотіли б скасувати цей закон.

 Зоя Свєтова, російська правозахисниця

«Багато хто підозрює, що йому хтось заплатив гроші: Кремль або ще хтосьУ мене немає доказів, що це було так. Я думаю, що йому чомусь здалося, що Браудер бреше і йому захотілося довести всьому світові, що він це дізнався. Це людина, у якого в якийсь момент розвинулася манія величі, він вирішив довести всім, що розкрив змову Браудера. Став прив'язуватися до юридичних тонкощів, неузгоджень, що не змінюють суті.

Нєкрасов опинився на одній дошці з генпрокурором Чайкою, який сказав, що той «зробив вчинок», і Міхалковим, якому багато хто не тисне руку. Різонуло, що він встав з одра хвороби і прийшов представляти фільм Нєкрасова замість того, щоб говорити про Сенцова. Мені шкода, що Нєкрасов перебуває на іншому боці, на боці зла. І він це визнав. Він сказав: легше бути на боці жертви, а я — на іншому».

Сервери ЦРУ та гроші віолончеліста

Свідомо чи ні, фільм дійсно повторює меседжі Кремля. Навесні 2016-го, незадовго до виходу стрічки Нєкрасова, телеканал «Росія» показав власне розслідування, в якому звинувачує Браудера у тому, що той сам вкрав у себе компанії і був зацікавлений у вбивстві Маґнітского. Крім цього, був шпигуном і завербував іншого «агента» Заходу, Алєксєя Навального. Сервери ЦРУ з перепискою двох агентів, виявляється, зберігалися в України, і потрапили в Москву «після державного перевороту».

Стрічку Нєкрасова відзначив Генпрокурор РФ Чайка, а очільник російського МЗС Сєрґєй Лавров заявив: «З’явилися докази того, що смерть Маґнітского стала результатом афери самого Браудера».

Врешті-решт, Владімір Путін заявив, що призупиняє угоду про утилізацію збройного плутонію і відновить угоду лише за умови скасування «Списку Маґнітского».

Ці заяви лунали вже після того, як були оприлюднені результати всесвітнього розслідування так званих Панамських документів. Російські журналісти разом з Центром дослідження корупції та організованої злочинності відшукали частину коштів, викрадених з бюджету у результаті махінацій з компаніями Hermitage Capital. Частина цих коштів осіла у компанії, що належить віолончелістові Сєрґєю Ролдугіну. Він — давній і близький друг президента Росії Владіміра Путіна.

 Вільям Браудер

«Це неймовірно — сам факт того, що російський пропагандистський матеріал створюється в Україні. Впевнений, що багатьом українцям це не сподобалося б, як і мені. Я гадаю, це був чисто комерційний вибір — знімати в Україні. Напевно, виробництво і актори тут коштували дешевше. Але це, безумовно, величезне протиріччя, і ця проблема стосується не лише Маґнітского. Росія використовує не лише зброю, а й пропаганду. І той факт, що вона може виготовлятися тут, в Україні дуже засмучує всіх, хто знає, як тяжко Україна воює, аби тримати Росію подалі від своїх кордонів».

 Андрєй Нєкрасов

«Я був абсолютно впевнений в автоматичній неправоті російської правоохоронної системи, російської держави. Я завжди її критикував дуже жорстко, навіть жорсткіше, ніж багато моїх сьогоднішніх критиків. Тому я вірив пану Браудеру. До того знання, яким я зараз володію, я дійшов дуже болісно. Цей конфлікт проходить всередині моєї свідомості, а не тільки між Росією та Заходом».

Стрічка досі не вийшла на ZDF/ARTE. У відповідь на наш запит в ARTE повідомили: коментувати події стосовно фільму відмовляються, оскільки тривають судові розслідування. Із показами фільму в Європі та США веде запеклу боротьбу сам Браудер, і наразі йому це вдається.

Стрічка і зараз доступна онлайн. Сам Нєкрасов казав, що хотів би показати фільм і у Києві. Чи станеться це колись — невідомо.

 Євген Лунченко, виконавець ролі Маґнітского

«Я не бачив фільм і не намагався зв’язуватися з режисером — навіщо? Я свою роботу виконав. У нього до неї не було претензій»

Майбутнє Списку Маґнітского

Після обрання президентом США кандидата від республіканців Дональда Трампа, який впродовж усієї кампанії заявляв, що Росія — союзник США, а з Путіним необхідно будувати хороші стосунки, питання Списку Маґнітського знову може стати на порядку денному. 

Втім, Білл Браудер великих ризиків не бачить:

«У республіканців у Конґресі більш жорстка позиція стосовно Росії, ніж була у демократів. Тому я собі просто не можу уявити ситуації при нинішньому Конгресі, коли щось стається із Законом Маґнітського, — запевняє він Громадське. — У чому я впевнений, так це в тому, що найближчим часом до списку не додадуть нових імен. 

Довготривала дружба між Трампом і Путіним, на його думку, річ - маловірогідна.

«Трамп за характером дуже схожий на Путіна, він агресивний, егоїстичний, він хоче бути переможцем. Путін бачить світ лише таким, де він виграє, а хтось програє. Тому мені важко уявити реальність, в якій вони обоє працюють разом і вважають обох переможцями»

До Списку все ще можливо додати тих, хто причетний до справи ув’язнених у Росії українців, зокрема, режисера Олега Сенцова та інших заарештованих у його справі.

«Я сподіваюся, що нам вдасться виконати ту роботу, над якою зараз працюємо в Конґресі - а саме, глобальний Закон Маґнітського. Над ним працює Канада, Британія. Я дуже сподіваюся, що такі справи як переслідування Сенцова також зможуть підпасти під дію цього закону і люди, які мають стосунок, в тому числі, до знущань у в’язниці теж будуть покарані. Саме з цією метою і було створено цей Закон — аби для тих, хто порушує права людини в Росії наставали певні наслідки»

Пов`язані новини