«Старшина»

«Кожен клаптик української землі має значення. Звільнена, окупована - але це наша земля. Кожне життя бійця має значення...»

Владлен Пахолка - старшина роти батальйону спеціального призначення Нацгвардії «Донбас». Корінний донеччанин.

До війни у ​​старшини було дві улюблені справи. Він заробляв на життя за рахунок ресторанного бізнесу, а для душі - працював водолазом в аварійно-рятувальній службі Донецької області. Звідси і його позивний - «Водолаз».

З початку бойових дій Владлен ще якийсь час залишався в Донецьку.

«Уперше я побачив свій Донецьк настільки порожнім, взагалі порожнім», - згадує він день, коли остаточно вирішив поїхати. Тієї хвилини місто вже було під обстрілом. Родину Владлен вивіз на Західну Україну, до Дрогобича, наразі його близькі у безпеці.

Журналісти hromadske.tv зустрілися зі старшиною у містечку Мелекіне на півдні Донецької області, де зараз базується батальйон «Донбас». Після виводу з Широкиного бійці контролюють блокпост у селищі Мирне під Гранітним, по черзі виїжджаючи на бойові позиції.

«Бездумно, безвідповідально усе це було зроблено», - так Владлен коментує ротацію у Широкиному, коли батальони замінили на морських піхотинців.

Наразі старшина відповідає за забезпечення роти. Каже, що й досі усе тримається завдяки волонтерам: «Усе, у чьому ми ходимо, - взуття, спідня білизна, шкарпетки, головні убори - усе це лише завдяки волонтерам... У кого більше зв’язків, той більш-менш і живе».

«Мені важко робити прогнози щодо Донецька. Так, ми приїдемо. Ми приїдемо в Донецьк, ми зможемо повернутися туди... Але як ми житимемо? Припустимо, батальйон «Донбас» заходить у Донецьк. Ми розквартировуємось... Але це не життя, це одвічний бій», - міркує вголос позивний «Водолаз».

/Богдан Кінащук, Анастасія Канарьова

hromadske.tv