ENRU

«Гаманець» Януковича: що відомо про статки олігарха-утікача Сергія Курченка

43a9bc8833da2eb6b
Президент ФК «Металіст» (Харків) Сергій Курченко під час церемонії вшановування «Металіста» — срібного призера чемпіонату України з футболу сезону 2012/13 у Харкові, 27 червня 2013 року Фото: Володимир Андреєв/УНІАН

Генеральний прокурор України заявив, що політик Міхеіл Саакашвілі начебто отримав фінансування від бізнесмена Сергія Курченка, який належав до найближчого оточення Віктора Януковича і заробив свої статки під час його президентства. 

Наразі Курченко працює в Росії та, за даними російських та вітчизняних ЗМІ, має бізнес-інтереси в окупованому Криму та в окремих районах Донбасу, які не контролює влада України. Громадське вирішило нагадати історію Сергія Курченка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Прорив у наручниках: що зірвало затримання Саакашвілі

Про олігарха Сергія Курченка в українському бізнесі заговорили у 2012 році після гучного розслідування журналістки Forbes-Україна Севгіль Мусаєвої. Саме тоді стало відомо, що його група компаній «Газ Україна», зокрема, заробляє на продажі зрідженого газу державного підприємства «Укргазвидобування». Купуючи за пільговою ціною продукт, що мав іти на забезпечення соціальних потреб населення, компанії продавали його за ринковою ціною мережам автозаправних станції.

Також «Газ Україна» був найбільшим імпортером нафтопродуктів, які ввозилися за схемою «обірваного транзиту». Тобто бензин і дизпаливо, які за документами завозилися для подальшого транспортування в інші країни без сплати податків, насправді залишалися на внутрішньому ринку.

Поступово він став одним з «гаманців» оточення тодішнього президента України Віктора Януковича. Курченко почав скуповувати активи в різних сферах економіки. Однією з перших помітних оборудок стала купівля футбольного клубу «Металіст» (Харків) у впливового бізнесмена Олександра Ярославського в грудні 2012 року. Уже наприкінці лютого «Газ України» перетворився на «Восточно-Европейскую топливно-энергетическую компанию» (ВЕТЭК).

Губернатор Харківської області Михайло Добкін (ліворуч) та президент ФК «Металіст» (Харків) Сергій Курченко під час відбіркового матчу Чемпіонату світу 2014 з футболу Україна-Польща на стадіоні «Металіст» у Харкові, 11 жовтня 2013 року Фото: Володимир Гонтар/УНІАН

Згодом компанія Курченка викупила Одеський нафтопереробний завод у російського «Лукойл», стала власником близько 150 автозаправних станцій в Україні та великої мережі газозаправних станцій Sparschwein у Німеччині. Улітку того ж року відбувся продаж «Українського медіахолдингу» (УМХ) — найбільшого в Україні. Загалом за всі свої медіа бізнесмен Борис Ложкін тоді отримав більш ніж 300 мільйонів доларів США. Цікаво, що саме УМХ був видавцем Forbes Україна, який уперше розповів про Сергія Курченка.

Голова Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук (праворуч), голова Ради директорів групи «Східно-європейска паливно-енергетична компанія» (СЄПЕК) Сергій Курченко (третій праворуч) та міністр енергетики і вугільної промисловості Едуард Ставицький (другий ліворуч) під час урочистого запуску Одеського нафтопереробного заводу після дворічного простою, 29 березня 2013 року.  4 березня 2013 року «ЛУКОЙЛ» продав українській групі СЄПЕК 99,6% акцій Одеського нафтопереробного заводу Фото: Олександр Шепелєв/УНІАН

Останнім великим надбанням олігарха за часів Януковіча став «Брокбізнесбанк» братів Буряків. Це відбулося в липні-серпні 2013 року.

Після Революції Гідності та подій у Криму та на Донбасі Курченко залишив Україну. Майже всі українські активи націоналізували або, як банк, ліквідували.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Ми повернулися в 90-і» — Як живуть робітники захоплених підприємств Донбасу

За даними ЗМІ, його бізнес-інтереси сфокусовані на території анексованого Кримського півострову та в тимчасово окупованих районах Донецької та Луганської областей. Журналісти припускають, що він постачає туди нафтопродукти й інші енергоресурси. Також під його впливом або навіть контролем може бути південно-осетинська компанія «Внешторгсбыт». Саме під її керування ватажки невизнаних «республік» передали всі «націоналізовані» весною промислові активи. І відбувається все це начебто з дозволу спецслужб Росії.