Війна

Суд над агресором: як Україна позивається проти Росії у міжнародних судах

9 березня, 2017 13:38
Війна/Суд над агресором: як Україна позивається проти Росії у міжнародних судах
Зберегти
Вигляд
lead
Три роки Україна веде боротьбу проти російської агресії на різних фронтах – військовому, дипломатичному, політичному, економічному, юридичному, інформаційному. За цей час Україна подала позови чи ініціювала розгляд справ проти Росії у низці міжнародних судових інституцій. Що це за позови та які в них перспективи – у матеріалі Володимира Сологуба

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН

Основні деталі: 16 січня 2017 року Україна подала перший в історії своєї незалежності позов проти Росії до Міжнародного Суду ООН (МС ООН). Міжнародний суд ООН – це головний судовий орган Організації Об’єднаних Націй. До його складу входять 15 суддів, яких окремо обирають Генеральна Асамблея і Рада Безпеки на дев'ять років.

Суть спору: порушення Росією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 грудня 1999 року та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 року.

Місце проведення суду: Гаага, Нідерланди

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Шанси України стягнути збитки з Росії: без чого не можна рухатися вперед?»

Міжнародний суд ООН

Фото: Олександр Максименко/Громадське

6 березня у МС ООН розпочалися слухання стосовно запобіжних заходів, які просить Україна. Вони триватимуть по 9 березня. Українську делегацію очолює заступниця міністра закордонних справ Олена Зеркаль, російську – директор правового департаменту Міністерства закордонних справ РФ – Роман Колодкін.

Україна просить МС ООН визнати Росію винною, притягнути до відповідальності та виплатити компенсацію за численні жертви серед цивільного населення внаслідок збиття МН17, обстрілів житлових кварталів Маріуполя, Краматорська, Волновахи, терактів у Харкові та інших містах. Україна «просить визнати у рішенні суду, що Російська Федерація […] порушила зобов'язання в рамках Конвенції щодо фінансування тероризму […], надавши допомогу незаконним озброєним формуванням, які беруть участь у здійсненні терористичних актів в Україні». До таких формувань Україна відносить передусім «ДНР», «ЛНР», групу «Харківські партизани» та пов’язані з ними групи та особи.

Також Україна звертається до МС ООН з вимогою визнати причетність Росії до дискримінації неросійських громад, які проживають на окупованій території Криму, зокрема, спільнот етнічних українців і кримських татар.

Перспективи позову коментує професор міжнародного права Інституту Міжнародних відносин Університету ім. Т. Шевченка Микола Гнатовський:

«Україна просить, щоб міжнародний суд наказав Росії припинити діяльність щодо підтримки «ЛНР — ДНР», підтримки збройних груп, які воюють на Сході України. Зупинити своє збройне втручання, так само щодо Криму, — припинити відповідні дії, які б утискали, з точки зору України, права кримськотатарського населення тощо, і народу власне. Але чого чекати – я б сказав, що нам треба спокійно до цього ставитися. Якщо міжнародний суд не пристане на вимоги України щодо задоволення її прохань про якісь негайні запобіжні заходи, не треба одразу впадати в істерику і казати, що все пропало. Зрештою, міжнародний суд робить такі речі дуже неохоче, тому що він воліє насамперед розібратися в суті справи.»

За словами Гнатовського, мова йде не лише про конкретний позов, а про перспективу почути глобальнішу оцінку подій в Україні:

«Україна хоче, щоб міжнародний суд ООН під час розгляду цих справ розглянув і більш глобальні питання і висловився глобальніше щодо свого ставлення до подій між Україною та РФ. Але не гарантується, що міжнародний суд так зробить. Оскільки міжнародний суд завжди характеризував такий підхід – вони будуть відповідати лише на ті запитання, на які їх змусять відповідати. Вони, на відміну від деяких інших міжнародних судових установ, не шукають можливості відповісти на всі супутні запитання. І тому міжнародний суд буде намагатися, по суті, зіскочити, як він це робив у всіх інших справах. І тому завдання України, її представників буде – переконати міжнародний суд, що необхідно ці питання розглядати серйозно» – зазначив Гнатовський.

На думку Гнатовського, Росією порушено не зазначені у позові конвенції, а фундаментальні принципи міжнародного порядку, утім МС ООН дати оцінку цим глобальним порушенням не зможе.

«Перспективи неоднозначні. Насамперед треба сказати, що його необхідно було подавати, і я тут погоджуюсь із колегами з Міністерства закордонних справ, які готували цю справу, тому що занадто мало можливостей в рамках чинного міжнародного права винести питання, які виникли між Україною та Росією на розгляд неупередженим, незалежним міжнародним судовим органом. Міжнародний Суд ООН для цього є ідеальним.

Але є проблема. Найголовніша проблема полягає в тому, що РФ відносно України порушила насамперед не ці конвенції. Порушено основоположні засади міжнародного права. Порушено принцип заборони застосування сили або погрози силою, який є основою світового міжнародного порядку, закладений в статуті ООН. По суті, порушено фундаментальні речі, а ці конвенції, їхнє порушення, є просто наслідком більш масштабної агресивної політики РФ. Але Міжнародний суд буде розглядати справи за цими конвенціями, оскільки саме ці конвенції мають положення, які передбачають процедуру судового врегулювання спорів між сторонами, тоді як інші питання, на жаль, винести туди не можна», – сказав Гнатовський.

Міністр юстиції Павло Петренко тим часом згадує негативний досвід Грузії:

«Декілька років була кропітка робота по досудовій процедурі – дуже багато критики було, чому Україна так довго не подає до Міжнародного Суду ООН. Відповідь дуже проста – поганий приклад Грузії. Грузія, після початку війни Росії, зразу пішла до Міжнародного Суду ООН і отримала негативне рішення щодо процедурних моментів. Конвенції і регламент суду передбачають, що країни повинні пройти досудовий процес врегулювання спору через відповідні консультації і зустрічі делегацій і спробувати знайти механізм досудового врегулювання спору. Тому Україна пішла дуже скрупульозно і чітко за вимогами регламенту. Ми пройшли цілу низку раундів переговорів і коли вичерпали всі ці можливості, звернулися до суду. І зараз ми маємо всі шанси розгляду справи по суті і маємо всі шанси виграти ці справи.»

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Основні деталі: Зазвичай до цього судового органу звертаються громадяни, які скаржаться на ту чи іншу державу, якщо там вони не змогли добитися справедливого рішення. Підстава звернення – порушення державою Європейської конвенції з прав людини. В окремих випадках можна подавати міждержавні скарги, що і зробила Україна. Першу скаргу подали ще в лютому 2014 року. Зараз в ЄСПЛ на розгляді перебувають 5 міждержавних скарг України проти Росії. Україна готує шосту скаргу.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ)

Фото: Patrick Seeger/EPA

Суть спору: Наразі в ЄСПЛ розглядаються 5 міждержавних справ України проти Росії:

  • Порушення прав людини в Криму (лютий — вересень 2014 року)

  • Порушення прав людини на Донбасі (лютий — вересень 2014 року)

  • Порушення прав людини в Криму (осінь 2014 – літо 2015 року)

  • Порушення прав людини на Донбасі (осінь 2014 – літо 2015 року)

  • Викрадення дітей-сиріт та дітей-інвалідів

Місце проведення суду: Страсбург, Франція

Досі у жодній зі справ суд не виніс рішення стосовно їхньої прийнятності. На цьому етапі розгляду Україна доводить юрисдикцію Російської Федерації щодо заявлених порушень. Уряд очікує, що рішення стосовно прийнятності т. зв. першої кримської справи (поданої в 2014 році), ЄСПЛ ухвалить у 2017 році.

МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД

Основні деталі: Міжнародний кримінальний суд (МКС) не судить держави – він притягає до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину геноциду, злочинів проти людяності або воєнних злочинів у випадках, коли держави не можуть або не бажають це зробити. МКС є першим постійним міжнародним органом кримінального правосуддя. МКС має статус незалежної міжнародної організації, і не є частиною структури ООН.

Міжнародний кримінальний суд (МКС)

Фото: Peter Dejong/Pool/EPA

Діяльність МКС регулюється Римським Статутом, який набрав чинності 1 липня 2002-го року після його ратифікації 60 країнами. Суд складається із таких органів: (1) Президія; (2) Судове відділення та Відділення попереднього провадження (попереднього розгляду справ); (3) Канцелярія прокурора; та (4) Секретаріат. Компетенція суду обмежена трьома видами злочинів:

  • геноцид

  • злочини проти людяності

  • воєнні злочини

Станом на сьогодні Римський Статут підписало 139 країн, але лише 124 його ратифікували. Україна підписала, але не ратифікувала Римський Статут.

У квітні 2014-го та вересні 2015-го Україна визнала юрисдикцію МКС на своїй території спочатку щодо злочинів, вчинених між 21 листопада та 22 лютого 2014 року (у контексті подій на Майдані), а потім – щодо всіх злочинів, скоєних на території України з 20 лютого 2014 року, без крайньої дати.

Після оприлюднення щорічного звіту попередньої оцінки подій, 16 листопада президент РФ Владімір Путін підписав розпорядження, згідно з яким РФ виходить з угоди про Римський статут. Тим самим Росія стала 4-ю країною, яка вийшла з Римського Статуту разом із Гамбією, Південно-Африканською республікою  та Бурунді.

Суть спору: 14 листопада 2016 року Прокурорка Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда оприлюднила щорічний звіт попередньої оцінки подій. У ньому прокурорка  прирівняла анексію Криму до міжнародного збройного конфлікту. Датою початку конфлікту визначено 26 лютого 2014 року. Наразі Прокурор Міжнародного кримінального суду розглядає три ситуації, стосовно яких потенційно можуть бути порушені кримінальні справи: (1) вбивства на Майдані; (2) ситуацію в Криму; (3) збройний конфлікт на Донбасі.

Місце проведення суду: Гаага, Нідерланди

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ

Основні деталі: 20 лютого 2017-го Україна вперше виступила на засіданні Органу врегулювання суперечок Світової організації торгівлі з вимогою про створення Групи експертів у рамках справи щодо численних обмежень транзиту з території України через територію РФ у треті країни.

«Як і очікувалося, РФ використала єдиний шанс відхилити вимогу про створення групи експертів на першому засіданні відповідно до правил та процедур врегулювання суперечок в рамках СОТ, — повідомила торгова представниця України Наталія Микольська на своїй сторінці в Фейсбук. Микольська підкреслила, що Україна продовжить процедуру оскарження обмежувальних заходів Росії і на наступному засіданні знову винесе це питання, де Росія вже не зможе його заблокувати. — Під час засідання Європейський Союз висловив позицію щодо зацікавленості у розгляді даної справи та має намір приєднатися у якості третьої сторони на стадії створення групи експертів».

Суть спору: 1 січня 2016 року Росія ввела обмеження транзитного руху автомобільними та залізничними шляхами з території України через свою територію до Казахстану, а з 1 липня 2016 року і до Киргизстану. За оцінками експертів, близько 79% експортних поставок з України до Казахстану та 95% до Киргизстану зазнали негативного впливу від обмежень та часткової заборони з боку РФ. За оцінками Мінекономіки, у 2016 році втрати від обмежувальних торговельних заходів з боку РФ становили 869 млн доларів США.

В інтерв’ю Громадському 13 лютого 2017 року Наталія Микольська заявила:

«Мова йде не про поодинокі обмеження, або ситуативні, а про справді торговельну агресію, яка має вплив на нашу економіку. Цього року ми втратили близько 1 млрд доларів США загалом чистого експорту. Тобто треба розуміти, що це – ненадходження в країну 1 млрд доларів США валютної виручки.

Тому основна проблема в тому, що ця справа для нас має принципове значення. Оскільки йдеться не про обмеження імпорту до РФ – йдеться про обмеження нашого експорту в треті країни і свободу транзиту, яка в СОТ є священною коровою. Так її називають. Тому що якщо деякі заходи країни вводять і можуть з тими заходами їх застосовувати, скасовувати, одна з одною консультуватися, то свобода транзиту є недоторканною свободою»

«У СОТ, на жаль, немає механізмів примусового виконання рішень. Проте в СОТ передбачений інший механізм, який називається «відкликання поступок». Тобто, якщо Російська Федерація в добровільному порядку не виконає рішення Світової Організації Торгівлі, то Україна матиме право скасувати стосовно російської федерації певні блага, які ми їм надаємо. Для прикладу, простою мовою, це ми зможемо запровадити додаткові мита на товари з РФ. Встановити якісь квоти, обмежити постачання якихось послуг. Але для нас принципово важливо в контексті доведення нашої позиції і тиску на РФ основних гравців, в тому числі G7, збереження санкційної політики, говорити про те, що це все є комплексом заходів агресії проти України.»

Станом на сьогодні в СОТ є 164 учасники — це 160 міжнародно-визнаних держав-членів ООН, частково визнаний Тайвань, 2 незалежні території (Гонконг і Макао) та Європейський союз. Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року, Росія — 22 серпня 2012 року.

Місце проведення суду: Женева, Швейцарія

МІЖНАРОДНИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД СТОКГОЛЬМА

Основні деталі: Нафтогаз судиться з Газпромом щодо двох великих питань — (1) ціни на російський природний газ та (2) транзиту газу. З обох питань Газпром подавав зустрічні позови до України. Сукупна сума позовних вимог НАК «Нафтогаз України» до «Газпрому» становить понад 22 млрд доларів США.

НАК «Нафтогаз» судиться з Газпромом у Стокгольмському арбітражі

Фото: Sergey Dolzhenko/EPA 

Суть спору: У позові стосовно ціни «Нафтогаз» вимагав перегляду вартості російського природного газу, закріпленої контрактом купівлі-продажу від 19 січня 2009 року. Зокрема, йдеться про компенсацію зайвих сплачених сум за купівлю природного газу в розмірі понад 14 млрд доларів США (йдеться про ціни, встановлені внаслідок підписання тодішньою прем’єркою Тимошенко угод під час українсько-російського газового конфлікту 2008 — 2009 років). У позові стосовно транзиту газу НАК «Нафтогаз» вимагає від Газпрому 8,2 млрд доларів США за недоотримані доходи від транзиту газу. Перший позов НАК «Нафтогаз» подав до Стокгольмського арбітражу в червні 2014 року.

Розмір зустрічних вимог «Газпрому» до НАК становлять 31,8 млрд доларів США. Газпром подав зустрічний позов у червні 2015 року і вимагає компенсацію за газ, поставки якого «Газпром» не зробив, але за який «Нафтогазу» була нарахована плата за принципом «бери або плати», а також вимагає повернення заборгованості за 2013 — 2014 роки, яку НАК «Нафтогаз» не визнає.

На початку грудня в Стокгольмі завершились слухання за позовом НАК «Нафтогаз України» до «Газпрому» щодо контракту на транзит газу. НАК «Нафтогаз» очікує рішення до кінця березня 2017 року.

Місце проведення суду: Стокгольм, Швеція

МІЖНАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ У ФРАНЦІЇ

Основні деталі: Ощадбанк судиться з Росією за втрачений бізнес у Криму (активи відділень Ощадбанку в Криму та банківський бізнес) на загальну суму понад 1 млрд доларів США. Сума вимог включає як вартість втрати активів, вартість втрати бізнесу, так і відсотки, які будуть нараховані до ухвалення Трибуналом остаточного рішення та до фактичного отримання компенсації.

Суть спору: 18 січня 2016 року, Ощадбанк подав Повідомлення про арбітражний розгляд проти Російської Федерації згідно з Арбітражним регламентом Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі 1976 року. У цьому спорі Ощадбанк виступає як інвестор з метою захисту своїх втрачених інвестицій в Криму.

26 серпня Ощадбанк подав позовну заяву із усією доказовою базою. Андрій Пишний, Голова правління Ощадбанку прокоментував на своїй сторінці в Фейсбук:

«30 тисяч сторінок, 70 кг ваги, висота в людський зріст – метр сімдесят. Такі основні фізичні параметри «теки» з позовом Ощаду до РФ за втрачені інвестиції в Криму. Попередній грошовий розмір претензій 1,1 млрд доларів США. Таких «примірників» позову є 10. Один отримав міжнародний трибунал. По примірнику дісталося Путіну, Мєдвєдєву та російському посольству.» 

Місце проведення суду: Париж, Франція

ПОСТІЙНИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД У ГААЗІ

Основні деталі: «Приватбанк» та фінансова компанія «Фінілон» 13 квітня 2015 року подали позов проти Росії до постійного Третейського суду у зв’язку із втратою бізнесу в Криму. Через те, що Приватбанк був націоналізований у грудні 2016 року, ми вирішили внести цю справу до переліку.

Суть спору: «Приватбанк» та фінансова компанія «Фінілон» позиваються до Росії через втрату бізнесу в Криму у зв’язку з анексією Росією кримського півострова. Позов поданий на основі Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27 листопада 1998 року. Росія не бере участі у справі та навіть не призначила представників, оскільки не визнає юрисдикцію суду.

Місце проведення суду: Гаага, Нідерланди

Підписуйтесь на наш канал в Telegram

Пов`язані новини