УКРАЇНА

Своя чужа мама: як Україна стала центром сурогатного материнства

17 липня, 2018 18:46
УКРАЇНА/Своя чужа мама: як Україна стала центром сурогатного материнства
Зберегти
Вигляд
Що відбувається із сурогатним материнством в Україні, і чому ринок цих послуг почав стрімко рости — з'ясовувало Громадське.

Єлизавета Погудіна живе з чоловіком і маленькою донькою неподалік Харкова. Їй 24 роки. У квітні вона народила дівчинку, яку віддала бездітній парі, яка живе в Іспанії.

Єлизавета — сурогатна мама. У них із чоловіком були заощадження, але вони завжди мріяли про власний дім, а грошей на його придбання бракувало. Жінка вирішила стати сурогатною матір'ю, щоб отримати одночасну крупну виплату. Сім’я, каже вона, її підтримала, хоча й не зразу.

Подібні послуги в Україні коштують від 11 до 13 тисяч доларів, не враховуючи, що за юридичний і медичний супровід беруться спеціальні агентства й клініки. Єлизавета не називає суму, яку отримала, але каже — це була хороша підтримка для сімейного бюджету. Зрештою, сама вона швидше сприймає участь у такій програмі як допомогу нужденним людям, а не банальний заробіток.

«В моєму розумінні це була взаємодопомога. Я допомогла людям, вони помогли мені. Суттєво — так, ми зробили те, чого хотіли. Ми купили дім», — каже Єлизавета.

Що відбувається із сурогатним материнством в Україні, і чому ринок цих послуг почав стрімко рости — з'ясовувало Громадське.

Сурогатна мати Єлизавета Погудіна, Київ, 22 червня 2018 року Фото: Громадське

Як сферу сурогатного материнства регулює закон?

Україна вважається однією із «дружніх» країн для сурогатного материнства. Переважно у світі така процедура заборонена з огляду на юридичні й етичні норми.

Комерційне сурогатне материнство легальне в Грузії, Казахстані, Камбоджі, Росії, деяких штатах США (Каліфорнія, Орегон, Іллінойс). В багатьох європейських країнах дозволене так зване «альтруїстичне» сурогатне материнство.

«В Європі майже немає країн, де комерційне сурогатне материнство дозволене. Україна — одна з тих держав, які можуть це запропонувати. Інший вид — альтруїстичне, яке не передбачає грошової винагороди для сурогатної матері. Це дозволено в багатьох країнах Європи», — каже Сергій Антонов, юрист агентства IRTSA.

Урешті, повноцінне регулювання такої сфери як сурогатне материнство в Україні не існує. Але воно не заборонене законом.

«Як такого регулювання немає, навіть коли були внесені зміни в законодавчі акти, які дозволяли такі програми, це не передбачало визначення, що це за вид діяльності. Є аналогічний ринок — винайм житла. Дуже багато незареєстрованих ріелторів займаються оформленням домовленостей між особами. В Україні те ж саме на ринку сурогатного материнства», — проводить аналогію Антонов.

Юрист агентства IRTSA Сергій Антонов, Київ, 13 червня 2018 року Фото: Громадське

Свої послуги агентства і клініки надають, базуючись на окремих положеннях Сімейного кодексу України, Правил державної реєстрації актів громадського стану в Україні, затверджених Наказом Мін'юсту 2000 року, а також  — наказу «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» Міністерства охорони здоров'я України. Відповідно до цього документу, за репродуктивною допомогою можуть звертатися сімейні пари, які визнали безплідними. Це можуть бути як громадяни України, так і іноземці, але обов'язкова умова — це мусять бути чоловік і жінка, які перебувають у шлюбі.

«Для програми сурогатного материнства є кілька обмежень, пов'язаних із подружнім статусом і медичний висновок про безпліддя. Інші країни лояльніші. Зокрема, Чеська республіка, США — там можна і для одиноких людей без усіляких медичних висновків, просто якщо є бажання мати дитину», — розповідає Сергій Антонов.

Як Україна стала столицею сурогатного материнства?

За словами академіка української та нью-йоркської Академії наук Федора Дахно — одного з найвідоміших лікарів репродукційної медицини в Україні — у світі всього кілька країн, де існує постійна практика сурогатного материнства:

«Сурогатне материнство дозволене в 13-ти чи 15 країнах. Дуже широко застосовується в Китаї. Широко й об'ємно застосовується в Іспанії. В Італії, Німеччині, Швеції, Норвегії — заборонено».

Раніше одним з найбільших ринків комерційного сурогатного материнства були Таїланд та Індія, але нині обидва ці ринки закриті.

Відтоді бездітні пари почали приїжджати в Україну. Багато іноземних спеціалістів стверджують — попит на український ринок виріс на 1000%.

Сьогодні країну називають столицею сурогатного материнства. На те є кілька причин.

Як каже лікар-репродуктолог київської клініки репродуктивної медицини Reprolife Роман Литвиненко, ці послуги в Україні на досить пристойному рівні.

Згідно з даними Української асоціації медичного туризму, репродуктивні технології — в трійці найпопулярніших медичних послуг (після офтальмології та стоматології), які користуються попитом серед іноземних громадян в Україні.

Лікар-репродуктолог київської клініки репродуктивної медицини Reprolife Роман Литвиненко, Київ, 16 червня 2018 року Фото: Громадське

За словами Антонова, за ринок сурогатного материнства серед країн пострадянського простору Україна конкурує з Грузією і Казахстаном. Більшість з тих, що бажають взяти участь у програмі, — іноземці, адже для них сума в 30 тисяч доларів цілком по силам. На відміну від українських громадян.

Середня ціна всіх послуг в Україні — 30 тисяч доларів. Плюс близько 300 доларів щомісячно на утримання. Основні закордонні клієнти — США, Ізраїль, Китай.

Водночас середня компенсація (одноразова виплата після родів) для матері, що виношує генетично чужу дитину в Україні, достатньо скромна.

«На сьогодні за оплата сурогатній мамі вже після народження дитини — від 11,5 до 13 тисяч доларів. Це не так багато, як у Європі. В Америці від 100 тисяч — це лише старт», — каже психолог, засновниця Інституту репродуктивної перинатальної психології та психосоматики Антоніна Наконечна.

«У тих країнах, де можливе лише альтруїстичне (сурогатне материнство — ред.), передбачається, що ніякої компенсації, оплати напряму медичних послуг взагалі немає, або є компенсація, яка не перевищує певну суму. Наприклад, у Великій Британії — не більше 29 тисяч фунтів (38 тисяч доларів)», — каже Сергій Антонов.

Скільки в Україні сурогатних мам і чи коректно поводяться з ними ті, хто виступає посередником між жінкою і батьками та веде вагітність — невідомо. На офіційний запит Громадського щодо статистики та інших даних про сурогатне материнство, Міністерство охорони здоров'я не відповіло.  

Та ринок цих послуг щороку зростає — про це кажуть усі співрозмовники Громадського та безпосередні учасники подібних угод.

Психологиня, засновниця Інституту репродуктивної перинатальної психології та психосоматики Антоніна Наконечна у студії Громадського, Київ, 27 червня 2018 року Фото: Громадське

Хто може стати сурогатною матір'ю?

В Україні послуги сурогатного материнства пропонують спеціальні агенції. Знайти їх просто — достатньо вбити відповідний запит у пошуковий рядок. Є сайти українською російською, англійською мовами. Більшість замовників приїздять в Україну з-за кордону, українців серед батьків небагато, частково це пояснюється тим, що вартість послуг для внутрішнього ринку все ж чимала.

Що з стосується участі в програмі жінок, то кандидатка повинна для початку заповнити анкету — згоду на свою участь. Обов'язкова умова — в неї повинна бути щонайменше одна своя дитина, і вона не повинна бути старшою за 35 років.

Після цього до справи беруться юристи.

«Сурогатна мати підписує з потенційними батьками угоду про сурогатне материнство. Вона повинна знати про свої права і обов'язки», — пояснює Сергій Антонов, юрист агентства IRTSA Ukraine, одного з перших в Україні, які надають послуги допоміжних репродуктивних технологій.

За словами Антонова, угода враховує чимало нюансів — від згоди чоловіка (якщо кандидатка заміжня) до обмеження інтимної близькості на час вагітності.

«Тому що сурогатні матері (зазвичай — ред.) залишаються жити у своїх сім'ях, коли виношується дитина», — пояснює юрист.

Коли юридичні питання залагоджені, починається період підготовки і медичних обстежень. Як каже лікар-репродуктолог Клініки репродуктивної медицини професора Дахно Андрій Сербін: якщо всі показники в нормі, ембріони поміщаються в матку сурогатної матері.

Патронаж сурогатної вагітності ретельніший, ніж у випадку звичайної, адже в цьому випадку жінка виношує генетично чужу дитину. Агенція також контролює виконання умов контракту: наприклад, щоб підопічна не вживала алкоголю і не курила. Ці порушення можна виявити за допомогою аналізів, які здає жінка.

«Ще на етапі відбору ми намагаємося зразу відсікти тих, хто може поводитися неадекватно, вживати алкоголь, курити. Це виключено під час вагітності. Ми заздалегідь попереджаємо, і на скільки мені відомо, (у випадку порушення) передбачено дуже високі штрафи», — каже Андрій Сербін.

Лікар-репродуктолог Клініки репродуктивної медицини професора Дахно Андрій Сербін, Київ, 20 червня 2018 року Фото: Громадське

Як відбувається передача дитини батькам?

На останніх етапах вагітності здебільшого сурогатна мати переїжджає зі свого будинку до генетичних батьків дитини (або ж до орендованого ними житла) і останні місяці проводить там.

Олексій Трегуб, представник клініки репродуктивної медицини професора Дахно описує процес передачі дитини біологічним батькам так: реєстрація дитини, народженої в результаті сурогатного материнства відбувається згідно з порядком реєстрації актів цивільного стану.

Для цього готують документи, необхідні для оформлення свідоцтва про народження дитини: паспорти сімейної пари, свідоцтво про реєстрацію шлюбу, відповідні заяви, письмову згоду сурогатної матері, які дає дозвіл на те, щоб записати пару батьками дитини. Підпис, який має бути завірений нотаріусом. І від медичного закладу — довідка про генетичну спорідненість батьків і майбутньої дитини.

Другий важливий нюанс: на відміну від законодавства багатьох країн, в Україні сурогатна мама не може відмовитися передавати дитину біологічним батькам (така опція передбачена, наприклад, у Росії).

«В Україні сурогатна мати, навіть якщо вона не захоче підписати спеціально згоду, за законом не має права відмовитися. Відповідно її можна змусити. Якщо угода передбачає якісь санкції, відповідно вона може бути притягнута до відповідальності», — каже Сергій Антонов.

Антоніна Наконечна каже, що бувають випадки, коли батьки наймають сурогатну матір нянею для дитини, яку вона народила. Хоча вона вважає, що сурогатній матері і дитині краще не контактувати.

«Справді добре, коли сурогатна мама не має контакту з дитиною після пологів. Інстинкт материнства ніхто не скасовував. (...) Коли жінка народжує, в неї в будь-якому разі вмикається інстинкт материнства. Особливо, якщо ми кажемо про фізіологічні пологи, коли дитина приходить родові шляхи», — пояснює Наконечна.

Зазвичай дитину передають батькам зразу після народження. Однак, бувають і виключення.

Представник клініки репродуктивної медицини професора Дахно Олексій Трегуб, Київ, 21 червня 2018 року Фото: Громадське

Ще одна співрозмовниця Громадського, яка була сурогатною матір'ю, просить не показувати її обличчя та не називати імені. Тому назвемо її Марією.

У Марії вже була свою дитина, а з чоловіком вони розлучилися. Вона розповіла, як їй спало на думку взяти участь у програмі:

«Дивилася фільм, у якому була сурогатна мама. Я зацікавилася. У мене була непроста життєва ситуація. Тому я зайшла в Мережу, подивилася що це таке. (...) І на сайті зареєструвалася, запропонувала свою кандидатуру. Наступного дня мені подзвонили і запропонували приїхати в клініку», — розповідає Марія.

Спершу вона хвилювалася, що її можуть обманути або ж будуть поводитися некоректно: «Боялася, як це все відбуватиметься, як я народжу дитину, чи зможу я це все пройти», — зізнається Марія, але після поїздки до клініки вирішила не відмовлятися від участі.

Батькам про це не розповіла: «І дитина теж мала, не зрозуміє. Я хотіла зберегти все в секреті, щоб ніхто про це не знав. Їздила, коли був маленький строк, до батьків. Коли був великий  — уже була в Києві», — згадує вона.

Хоча зазвичай дитину забирають одразу після народження, у випадку з Марією все сталося інакше: в неї почалися передчасні пологи, а батьки не змогли приїхати до народження малюка.

«Мені довелося навіть годувати груддю цю дитину, — розповідає вона. — Я була з ним місяць. Вони (батьки) просили, щоб я була поряд, допомагала».

Марія каже, що, побачивши дитину вперше, зрозуміла, що це не її малюк: «Моя перша вагітність проходила інакше. Перша дитина була схожою на мене, я побачила її, сказала, що моя. А коли народилася ця, я побачила, що воно не моє. Знала, що чуже», — згадує Марія і додає — так, для неї це був насамперед заробіток. Батьки їй теж сподобалися і вона вдячна їм за підтримку під час вагітності і після.

Сурогатна мати Марія (ім'я змінене), Київ, 20 червня 2018 року Фото: Громадське

З якими психологічними складнощами стикається сурогатна мати?

Попри позитивну динаміку і зростання кількості сурогатних матерів, є й зворотний бік медалі.

Психолог Антоніна Наконечна підкреслює: ставлення до сурогатних мам у суспільстві наразі насторожене. Їх засуджують всі — від сусідів до церкви.

Сурогатне материнство — великий стрес і важка травма для всіх без виключення учасників процесу, каже вона. Для сурогатної матері та її родини, для біологічних батьків, близьких.

«У сурогатної матері є сім'я. Навіть якщо немає партнера-чоловіка, але є дитина. Матері дуже часто переймаються, коли живіт стає помітним. Адже вони приховують це, вони соромляться. Тому що це засуджується. Іноді виникає відчуття провини щодо власної дитини. А надто якщо діти вже дорослі. Коли їм 6 років і більше, вони вже розумію, що відбувається з мамою. Треба дитині якось це пояснити».

Академік Федір Дахно вважає, що жінок, які зважилися народити дитину для бездітної пари, треба поважати, а не засуджувати:

«Я ще раз наполягаю на формулі. Сурогатна мама — це жінка, яка потребує підвищеної уваги, позитивної оцінки, розуміння того, що вона частину себе віддає іншій жінці протягом року (...) Не тому, що це вигідно. А тому, що в людини є громадянська позиція, є совість».

Професор, академік Федір Дахно, Київ, 19 червня 2018 року Фото: Громадське

Наскільки великий в Україні нелегальний ринок сурогатного материнства?

Такі послуги в Україні надають чимало нелегальних компаній, які ухиляються від і без того м'якого в цьому плані законодавства.

«Ринок сурогатного материнства в Україні на дві третини нелегальний. У нас немає й 10 агентств, які можуть запропонувати ті послуги згідно з форматами тих агенцій, які є, приміром, у США», — каже Сергій Антонов.

Сурогатних матерів шукають через соціальні мережі, на ресурсах з вакансіями або навіть за оголошеннями у вагонах метро. Юрист стверджує, що в регіонах можна побачити рекламу з пропозицією стати сурогатною мамою навіть на білбордах.

Майже всі експерти погоджуються: одна з основних причин, чому жінки зважуються стати сурогатними матерями — фінансова ситуація. Багато хто прямо кажуть — це дозволяє придбати власне житло.

«Це здебільшого жінки, які мешкають у селах і мають потребу в грошах. Нещодавно був випадок — дівчина пішла в сурогатне материнство. У неї троє дітей, яких вона сама народила, вона з Вінниччини. І їй потрібно купити будинок. Він недорогий, вона вже придивилася й житиме з дітьми не на орендованій квартирі», — розповідає Антоніна Наконечна.

Утім, далеко не для всіх сурогатне материнство — виключно гроші.

«Для мене це була передусім відповідальність, — каже співрозмовниця Громадського Єлизавета. — Мені люди довірили чиєсь життя (...) Протягом усієї вагітності я думала не про гроші, а про те, як безпечно виносити, народити здорову дитину й допомогти людям».

Читайте цей матеріал також російською мовою.

Пов`язані новини