ENRU

«Тебе не існує». Чи приховує СБУ існування таємних тюрем на території України

Hrw
Human Rights Watch

«Тебе не існує». Так називається остання доповідь міжнародних правозахисних організацій Amnesty International та Human Rights Watch, опублікована 21 липня. Це вісімнадцять історій про зникнення, незаконне утримання в підвалах і «таємних» камерах, про катування і знущання над людьми.

«Тебе не існує» – ці слова сказали у вічі Костянтину Безкоровайному, мешканцю Костянтинівки, ті, хто тримав його у неволі 15 місяців. Безкоровайний переконує, що його утримували представники Служби безпеки України. У самій СБУ наявність такої людини в якості затриманого заперечують.

Громадське спробувало розібратись, хто в цій історії недоговорює і де дані не збігаються.

«МЕНЕ ПОГРОЖУВАЛИ РОЗСТРІЛЯТИ». ІСТОРІЯ КОСТЯНТИНА БЕЗКОРОВАЙНОГО

Єдина людина з доповіді Amnesty International та Human Rights Watch, яка дозволила дослідникам публікувати свою історію від першої особи, називаючи власне ім’я, – Костянтин Безкоровайний. Мешканець Костянтинівки (Донецька область), на момент затримання – член Комуністичної партії України, розповідає, як на 15 місяців опинився в полоні — як він стверджує — системи СБУ:

«Почув стукіт у двері і слова «Це міліція, відчиніть». Дверне вічко закрили. Не встиг я відчинити двері, як їх вибили кувалдою, сказали лягти на підлогу. Всі були в масках, один – з автоматом і в бронежилеті. Почали обшук у квартирі».

За словами Костянтина Безкоровайного, його звинуватили в сепаратизмі та тероризмі, скрутили, повели в мікроавтобус, натягли на голову пакет і кудись повезли. Як потім він здогадався, — в приміщення СБУ в Краматорську:

«Я сидів і чув, ніби це кімната чергового. Прийшов постовий і сказав, що там запитують про Бекоровайного, хочуть йому передати передачу. А він відповів, що тут закритий режимний об’єкт, що тут нікого немає. Вони погрожували, що чи розстрілять мене, чи трубу в одне місце, чи відвезуть у в’язницю Коростеня, де туберкульоз та СНІД. Після цього в мене стався серцевий напад, викликали медиків».

Через кілька днів його перевезли в Ізюм, далі – в будівлю СБУ в Харкові, де він, за його словами, провів 15 місяців. Камера була розташована на другому поверсі, сидів він разом із «сусідами», перед його звільненням всього в камері їх було 16 осіб – 15 чоловіків і одна жінка.

«РІЗНІ ІСТОРІЇ СКЛАЛИСЯ В ОДНУ КАРТИНУ»

«Безкоровайний говорив, що у той момент, коли його доставили на територію Харківського СБУ, там, окрім нього, перебували ще 72 людини. У тому ж статусі, тобто з відсутністю статусу. Охоронці називали своїх ув'язнених «привидами». Тому що вони не мають статусу. І доповідь наша називається «Тебе не існує», тому що саме цю фразу говорили Безкоровайному, говорили іншим ув'язненим. «Тебе не існує. Ти — привид. На тебе навіть бюджету немає. Ми годуємо тебе зі своєї кишені. Тебе немає». І ось таких «привидів» там, за словами Безкоровайного, перебувало до кінця 2014 року, окрім нього, ще 72 людини», – розповідає старший дослідник HRW у Європі та Центральній Азії Тетяна Локшина.

Дослідниця, наголошує, що не лише Безкоровайний повідомив такі дані. Під час дослідження міжнародники говорили ще з двома людьми, які наполягали, що їх утримували на базі СБУ саме в Харкові. Говорили з ними незалежно в різних містах за різних обставин, каже Локшина.

Те ж розповідає Артем (ім’я оповідача в дослідженнні змінене через анонімность). Він також описує приміщення, в якому перебував, перераховує кількість камер, як вони виглядали, скільки людей на той момент було серед затриманих, як з ними поводились.

«Історії склалися в одну картинку, – каже Татьяна Локшина. — І вони теж – інші двоє – називали імена тих, кого утримували на цій базі, в цьому підрозділі у той момент, коли їх звідти відпускали. Тобто, коли ми говоримо про 16 людей на початок весни, це не одне джерело. Це Безкоровайний і ще два джерела, що робить інформацію такою, яка більше заслуговує довіри. Дуже різні люди розповідають цю історію. Тут, безумовно, є що перевіряти. І ще в доповіді говориться, що тримали людей в підрозділах СБУ в Краматорську, в Маріуполі, в Ізюмі. Ці підрозділи теж треба перевіряти».

Також дослідниця помітила цікавий факт, який відбувся з обома потерпілими – фігурантами доповіді – Костянтином Безкоровайним і Анатолієм Поляковим. Локшина переповідає історію Полякова, якому довелося сидіти в ув’язненні і на підконтрольній Україні території, і у самоназваній «ДНР»:

«Його в результаті викинули, дали йому люб’язно 200 гривень на проїзд. Ось, будеш добиратся дододому. Це, як на мій погляд, примітно, бо коли Безкоровайного відпускала СБУ після 15 місяців такого специфічного відпочинку, то йому на проїзд дали теж 200 гривень. Мабуть, це така своєрідна практика».

СБУ: ТАКОЇ ЛЮДИНИ ЯК БЕЗКОРОВАЙНИЙ В СИСТЕМІ СБУ НЕ БУЛО

Вже традиційно доповідь HRW та Amnesty international в Україні вважається скандальною. За передостанню міжнародних правозахисників критикували, що ті обрали по 9 історій незаконного утримування з кожного боку лінії зіткнення, цим нібито прирівнюючи українську державу до самопроголошених бойовиками «ДНР» і «ЛНР», які захопили владу і самі себе проголосили керівниками.

Ми спитали у долідника «Amnesty» Краcимира Янкова, чому вийшла однакова кількість утримуванх. Він відповів, що це випадково, і що про жодне порівняння не йдеться, бо Україна — правова держава, яка підписала низку міжнародних правових договорів про захист прав людини.

Дослідники в доповіді також надають рекомендаціїї Росії, аби та вплинула на нею керованих бойовиків з метою припинення незаконного утримування цивільних українських громадян.

У доповіді зокрема йдеться про утримування в неволі так званої «ДНР» ще з січня 2016 року українського професора Козловського — релігієзнавця звинувачують у зберіганні зброї і шпигунстві, тоді як вдома у Донецьку в нього залишився без догляду хворий син. 

Також в дослідженні описане і місячне утримування засновниці волонтерської організації «Відповідальні громадяни» Марини Черенкової та інших.

Утім, правозахсники вказують і на порушення з боку української держави. Після оприлюднення доповіді вони зустрілися з військовим прокурором Анатолієм Матіосом, який пообіцяв взятись за справу саме Безкоровайного.

У свою чергу зустріч з представниками СБУ закінилась тим, що працівники спецслужб не погодились з висновками Amnesty та HRW забажали дочекатись розслідування цих випадків. Наявність таємних тюрем вони заперчили.

На зустрічі правозахисники почули дослівно таке: «більше ніде, ніяких ізоляторів не маємо. З інформацією, яку ви повідомляєте ми не знайомі. З приводу Безкоровайного: ми його ніколи не затримували, ми його не знаємо. Ні у яких справах і зведеннях він у нас не проходить». Ту ж інформацію Громадському надав і керівник апарату голови СБУ — Олександр Ткачук:

«Таємних тюрем в нас немає. Слідчий ізолятор лише один – в Києві.— Також Ткачук заперечує у системі СБУ наявність людини на ім'я Костянтин Безкоровайний. — Не затримували, не утримували».

Однак, у слова Олександра Ткачука важко повірити, якщо подивитись запис брифінгу від 19 грудня 2014 року, на якому тодішній радник тодішнього голови СБУ Маркіян Лубківський доповідає перед журналістами про затримання контррозвідкою «депутата міської ради Костянтинівки Донецької області. Це депутат від Комуністичної партії України, член «Всеукраїнського союзу радянських офіцерів», який у взаємодії з іншими членами добре організваної і законспірованої агентурної мережі планував здійснення терористичних актів проти сил АТО і цивільного наслелення. Безумний комуніст разом з іншими злочинцями планував отруєння цианістим калієм водозабірних водоймищ міста Костянтинівка».

«Згідно з даними міської ради м. Костянтинівка, які вивчили в ході дослідження, він (Костянтин Безкоровайний) був єдиним чоловіком – членом Комуністичної партії в міській раді на той час» — йдеться в доповіді Amnesty International та Human Rights Watch.

Коли Громадське звернулось за уточненням цього факту до пана Ткачука, він нас відіслав до пана Лубківського, ніби СБУ 2014 року і СБУ 2016 року — це дві різні СБУ. Лубківський підтвердив, що говорив на брифінгу про затриманого «божевільного комуніста», але його подальша доля — це компетенція чинного керівництва СБУ: 

«Безсумнівно. Але вам краще звернутися до діючих співробітників СБУ, бо мені важко, я доповідав про затримання, а робота із затриманими — це вже компетенція інших органів СБУ».

Після опублікування доповіді ми звернулися одразу до спрівробітників Харківського управління СБУ. Існування «таємних кімнат» в Харківському управлінні заперечували, мовляв, до нас приїздила місія ООН, все перевірила, мала доступ всюди, нічого подібного не знайшли. Співрозмовник попросив не вказувати його ім’я, а звернутися до головного управління СБУ в Києві. Щодо Безкоровайного сказав, що взагалі такого не пам’ятає:

«Навіть не знаю хто це. Маловірогідно. Якщо хтось і утримувався в СБУ, то всі згідно з діючим законодавством утримувалися в СІЗО на вулиці Полтавський Шлях. У нас немає місць ув'язненя, це непередбачено нормативними актами служби — як загальнозаконодавчими, так і внутрішніми. Є тільки в Києві, тому мені важко щось коментувати».

ЧИ БУДЕ РОЗСЛІДУВАНА СПРАВА КОСТЯНТИНА БЕЗКОРОВАЙНОГО?

Справу Костянтина Безкоровайного порушили одразу після його зникнення, коли дружина звернулася до правоохоронців. Але вона досі досі не розслідується, каже адвокат Євген Солодко. 21 червня в день опублікування спільної доповіді Amnesty International та Human Rights Watch до дружини Костянтина Безкоровайного приходили люди, приносили повістку:

«Це надихає, бо за останні місяці, що я займаюся справою Безкоровайного, достукатися до прокуратури було неможливо. Телефоном не відповідали, листи ігнорувалися. У мене є величезне дос’є щодо цього питання, переписка дружини з прокуратурою, з міліцією, зі службою безпеки, з офісом Уповановаженого ВР з прав людини. Одразу псля зустрічі з Amnesty International мені зателефонували і я так зрозумів, що справа почала рухатись, хоч до цього майже два роки нею ніхто не займався».

У правозахисників є спеціальний термін «примусове зникнення». Це коли представники влади, представники силових структур за кимось приходять, забирають проти волі і далі людина зникає. Його рідні не знають де він, що з ним, з ним немає зв'язку. Довести, що це зробили правоохоронці майже неможливо. В таких випадках дослідники-міжнародники публікують історії і матеріали справ, посилаючись на анонімне свідчення потерпілого. Вже після опублікування, коли виникає дискусія, правоохоронці, які виглядають не в найкращому світлі через нерозслідування злочинів у власних структурах, висувають аргументи:

«Ми – прокуратура, правоохоронні органи не можемо працювати з анонімними джерелами, нам потрібні імена, прізвища, контактні дані, тільки тоді».

«Що стосується Костянтина Безкоровайного <...> Він дуже хоче співпрацювати із слідством. У доповіді також людина проходить під псевдонімом Артем, але він дозволив нам назвати своє ім'я для СБУ і для спілкування з представниками державної влади» – відповідає на це Татьяна Локшина. Тож справа лише за правоохоронцями.
 

ЩО РОБИТИ З ПОРУШЕННЯМ ПРАВ ЛЮДИНИ ПО ОБИДВА БОКИ ЛІНІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ

Доповідь «Тебе не існує» не стосується обмінів полоненими та в’язнями, які відбувалися між окупованим Донбасом та підконтрольною українському уряду територією, але дослідники роблять висновок, що і цивільних людей, затриманих з різних боків, використовують як «розмінну монету».

«В усіх цих випадках з обох боків, які ми задокументували, незаконно утримуваним людям говорили, що їх мінятимуть. Дев’ятьох з них таки обміняли. І, звичайно, така ситуація дозволяє вважати, що живих людей, цивільних використовують саме як обмінну монету. Це абсолютно неприпустимо і якщо ця практика дійсно включає взяття в заручники, з точки зору законів війни, міжнародного гуманитрного права – це військовий злочин, рівно як і тортури. Це теж військовий злочин» – пояснює Татьяна Локшина.

Саме така система обмінів сприяє затягуванню конфлікту, каже дослідниця. І якщо влада України зараз не може вплинути на те, що відбувається на окупованих територіях, то має щонайменше вплинути на систему захисту прав людини в Україні:

«Треба домогтися, щоб ці випадки належним чином були розслідувані. Такого не має бути. Що стосується іншої сторони, самопроголошених «республік», то на них в першу чергу може вплинути тільки Російська Федерація, яка їх підтримує і не приховує цієї підтримки. Тому в доповіді міститься рекомендація російській владі вплинути на своїх друзів на сході України. Щоб ці практики не були допущені».