default

Три виклики польської демократії

30 грудня, 2016 13:26
default/Три виклики польської демократії
Зберегти
Вигляд
Під покровом ночі президент Польщі Анджей Дуда прийняв присягу в чотирьох суддів Конституційного трибуналу, яких парламентська більшість партії «Право і справедливість» переобрала замість п’яти інших суддів.

Під покровом ночі президент Польщі Анджей Дуда прийняв присягу в чотирьох суддів Конституційного трибуналу, яких парламентська більшість партії «Право і справедливість» переобрала замість п’яти інших суддів. Тих призначила в жовтні 2015 року, під завісу свого врядування, партія «Громадянська платформа». Сталося це вночі 2 грудня, а вже наступного дня Конституційний трибунал більшістю голосів розтлумачить, що з п’яти суддів переобирати мали б лише двох, а не всю п’ятірку, бо лише двох обрали з порушенням законодавства, а трьох інших – цілком законно.

З цього починається історія, яку підхопили всі західні медіа: історія контроверсійних, занадто швидких рішень новообраної польської влади, які опозиція, частина громадянського суспільства, європейського політикуму та ліберальні польські медіа розглядають, як загрозу демократії в країні. Багатьом не сподобався не лише зміст рішень і дій ПіСу, але й стилістика: нічні клятви й голосування.

Представники «Права і справедливості» на це відповідають, що, мовляв, і попередники їхні цим грішили. До прикладу, згадують реформу самоврядування, проголосовану в 1998 році. Тоді Сейм теж засідав до глибокої ночі. Цю реформу в Польщі практично одностайно визнають як одну з найуспішніших, як реформу, завдяки якій за 15 років країна докорінно змінилася на краще.

Навряд чи нинішні рішення владоможців від  ПіСу можна прирівняти до чогось такого, твердять їхні опоненти. Втім, чільні представники партії переконують, що вони відновлюють втрачений баланс сил і політичну справедливість, яку «Громадянська платформа» грубо порушила.

«У громадських медіа тривають дискусії, до них залучають політиків та експертів з різних сторін, а не так, як раніше, коли представників ПіСу ігнорували. Може, є ці дебати занадто гарячковими. Ми оздоровлюємо нашу систему. Свобода слова не є в небезпеці. Чи можна вважати загрозою для демократії те, що «Громадянська платформа» отримала в Конституційному трибуналі не 100, а 90 відсотків представників?» — пояснює депутат Сейму від  «Права й справедливості» Малгожата Госєвська.

 

Малгожата Госєвська, депутат Сейму від  партії «Право і справедливість» Малгожата Госєвська, депутат Сейму від партії «Право і справедливість»

У відповідь на переобрання п’яти суддів Конституційного трибуналу й зміни закону про нього пройшли перші акції протесту в десятках польських міст. Далі було більше: більшість у Сеймі ухвалила зміни до закону про громадські медіа. Крім того, більшість ПіСу встигла в перші місяці при владі ухвалити закон про доступ до особистих даних, який надав спецслужбам право стежити за користувачами інтернету за рішенням суду. У відповідь – знову протести в найбільших містах країни. У цих протестах брали участь десятки тисяч людей.

До певної міри ці протести ідентифікують із громадською ініціативою під назвою «Комітет оборони демократії». Активісти КОДу називають себе суто громадським рухом і відмежовуються від політиків. На прохання закордонних журналістів про допомогу з контактами польських опозиційних політиків, прес-секретар КОДу Беата Коліс дещо нервово відповідає: «Ми не тримаємо ніяких контактів із жодними політиками».
Станом на кінець січня в комітету все ще не було офісу та реєстрації. Будні КОДу виглядають так: після робочого дня десяток людей збирається на приватній квартирі у варшавському спальному районі Мокотув. Реальний щоденний актив Коду – це сім людей, ще близько 250 активістів допомагають їм по всій країні. Багато експертів вважають КОД поки що заслабкою силою, але відзначають, що це, справді, стовідсотково низова ініціатива.

«До нас на фейсбуку почали долучатися люди в такій кількості, якої ми не сподівалися. Це є реакція на те, що нині робить влада. Ми просто хочемо показати, що не погоджуємося на те, щоб нашу державу таким чином змінювали», — каже Яцек Пароль, один із членів активу. Про себе розповідає, що до оборони польської демократії працював у бізнесі – керував торговельною мережею. Нині не працює – не має часу на пошуки нової роботи. Всі сили забирає громадянська діяльність.

Яцек Пароль, член «Комітету оборони демократії»Яцек Пароль, член «Комітету оборони демократії»

А от представники ПіСу додають до назви КОДу ще пару слів «Комітет оборони так званої демократії». І нагадують, що можуть говорити від імені народу, адже той їх беззаперечно підтримав.
На торішніх парламентських виборах у жовтні 37,6 відсотків виборців підтримали ПіС, за «Громадянську платформу» проголосували 24 %, за рух «Кукіз'15» віддали свої голоси майже 9 % виборців, які взяли участь у голосуванні.

 «Найдивовижніша річ, що успіх ПіС забезпечив не його, так би мовити, мурований консервативний електорат. Ця партія перемогла практично в усіх категоріях населення: молодь, старші люди, село, малі й більші міста. Але, звісно, село дало більше голосів», — відзначає соціолог Collegium Civitas, медіа-дослідник Наталя Рябінська. Хоча, зауважує, що найбільшу підтримку виборчі гасла ПіСу знайшли в найменш освічених виборців.

Те, що ПіС вважає відновленням балансу й елементами наведення ладу в країні, у Брюсселі, як і в КОДі сприйняли інакше. Все почалося з листування віце-президента Єврокомісії Франса Тіммерманса з очільниками польського уряду й переросло, зрештою, у безпрецедентні дебати в Європарламенті щодо загроз польській демократії. 19 січня в Страсбурзі рішення парламенту й уряду перед європарламентарями захищала прем’єрка Беата Шидло. Вона вже уславилася тим, що прибрала із зали прес-конференцій у своїй адміністрації прапор ЄС.
Власне, що саме спонукало польських бізнесменів і активістів створювати Комітет оборони демократії, а Європарламент проводити дебати, присвячені Польщі?  

Перша загроза: незалежність і дієздатність Конституційного трибуналу

30 серпня торік у Польщі почав діяти новий закон про Конституційний трибунал. Він вимагав призначити нових суддів замість тих, чия каденція спливала в 2015 році. Проблема полягала в тім, що в трьох із п’яти вона закінчувалася 6 листопада, тобто майже одразу після виборів, а в двох інших – 2 та 8 грудня, коли нова каденція Сейму вже офіційно почалася. Новосформована влада в особі лідера ПіСу Ярослава Качинського, парламентської більшості ПіСу та президента від цієї ж партії Анджея Дуди діяла стрімко: усіх п’ятьох суддів вирішили переобирати.

2 грудня президент прийняв присягу в перших чотирьох суддів, переобраних ПіСом. Але вже 3 грудня Конституційний трибунал виносить рішення, згідно з яким незаконним вважається призначення попереднім складом Сейму лише тих суддів, чия каденція завершилася 2 і 8 грудня. Тобто це два судді. ПіС і далі наполягає на тому, що перепризначати потрібно було всіх п’ятьох. Його політики стверджують, що ухвала Конституційного трибуналу від 3 грудня є «історичним рішенням», але не юридичним, тобто ні до чого їх не зобов’язує.

Крім того, «ПіС» змінив закон про Конституційній трибунал у частині, що стосується процедур ухвалення рішень. Віднині для ухвал потрібна підтримка 2/3 голосів суддів. Беата Шидло в Страсбурзі наголошувала на тому, що її політична сила готова віддати більшість місць у Трибуналі представникам опозиції. Але очільниця уряду не договорювала, що її представники зможуть заблокувати будь-яке рішення суду. Для блокування достатньо буде мати сімох «дружніх» суддів з 15, які формують Конституційний трибунал. 

Суперечки навколо Конституційного суду довели польський політикум до Страсбурга. Доля суду була головною темою дебатів у Європарламенті щодо ситуації в Польщі 19 січня. ЄС наразі вирішив доручити розгляд цієї ситуації самому Конституційному трибуналу. Після цього до справи долучаться Віденська комісія Ради Європи та Єврокомісія. За нею буде останнє слово. Але навіть якщо експерти Ради Європи в складі згаданої комісії і визнають існування серйозних проблем, Єврокомісія має не такий-то вже потужний інструментарій реагування: вона може представити польській владі лише рекомендації.

Друга загроза: свобода слова

Після приходу до влади й «Громадянська платформа», і ПіС традиційно змінюють директорів, редакторів, ведучих програм на громадських телеканал TVP info, TVP 2, TVP Kultura й на Polskie Radio. Цього разу після перемоги «Партії і справедливості» на виборах 2015 року десятки топ-журналістів не вписалися в нову реальність. В останні тижні громадські ЗМІ країни пережили масові звільнення своїх багатолітніх ведучих і редакторів.

Щоб спростити процес звільнення й призначення нових керівників, Сейм навіть змінив закон про громадські медіа: звільняти їх тепер може одноосібно міністр фінансів. Він же призначає керівників на невизначений термін часу. Новий закон називають «малим медіальним». За півроку обіцяють ухвалити «великий медіальний закон». 

«Ми хочемо, щоб керівників громадських медіа призначала народна рада з п’яти експертів. По двоє її членів більшістю голосів обиратимуть Сейм та Сенат, ще одну особу призначатиме президент. Опозиція квоти не матиме. Кандитати до цієї Ради від неї будуть предметом компромісу. Якщо вони запропонують компетентних людей, то я не бачу причин, щоб її представник туди не входив», — наголошує депутат Сейму від ПіС, автор змін до закону про медіа — Йоанна Ліхоцька. За її словами, міністр фінансів отримав такі повноваження лише до літа. Далі буде все збалансовано — запрацює механізм стримувань і противаг.

Втім, звільнені ПіСом журналісти вважають інакше. «На мою думку, ідеться про прибирання до рук урядом громадських медіа, перетворення їх на канал пропаганди. Разом із рішеннями щодо Конституційного трибуналу, законом про держслужбу, дозволом стежити за людьми в інтернеті це виглядає як демонтаж демократії. Це елементи недемократичної системи», — каже екс-керівник першого інформаційного каналу Radio Polskie Jedynka Каміл Домброва.

Каміл Домброва, екс-керівник першого інформаційного каналу Radio Polskie Jedynka Каміл Домброва, екс-керівник першого інформаційного каналу Radio Polskie Jedynka

Прикметно, що інший табір журналістів жодних загроз свободі медіа не бачить. Ідеться про так звані «праві медіа», тобто ті ЗМІ, які послідовно стоять на позиціях консервативної ідеології і відкрито підтримують ПіС. Редактор відділу публіцистики правої Gazeta Polska Войцєх Муха каже: «У мене склалося враження, що не лише західноєвропейські медіа, але й східноєвропейські перейнялися тим, що в Польщі нібито відбуваються якісь страшні речі. Як поляк, як журналіст, хочу вас запевнити, що це не так. Нічого реально польській демократії не загрожує». 

Войцєх Муха, редактор відділу правової публіцистики Gazeta Polska Войцєх Муха, редактор відділу публіцистики Gazeta Polska

Донедавна одне з перших облич польських громадських медіа, екс-ведучий програми Wiadomosci на громадському телеканалі TVP Info Пьотр Машляк розповідає: «Між консервативним та ліберальним табором журналістів утворилася прірва. Кожен з них претендує на єдино правильну версію Польщі та світу. Такий журналіст, як я, який бачить своє завдання в тому, щоб описувати реальність, допомагати людям з нею розібратися, виявився ворогом для обох сторін. Нинішній уряд очікує від журналістів, що вони займатимуть сторону в політичній боротьбі».

Соціолог Collegium Civitas Марек Трощинський такі поділи в медійній сфері та суспільстві загалом пояснює наступним чином: «До виборів 2015 року два світи ліберальних і правих журналістів, інтелектуалів існували поруч один з одним, вони функціонували, не комунікуючи між собою. Тепер же журналісти, прибічники ПіС, прийшли на громадські телеканали й радіо — й контраст між цими двома світоглядами став більш помітним».

ПіС переконує в тому, що за часів правління «Громадянської платформи» громадські медіа висвітлювали політичні події незбалансовано, не дотримувалися стандартів, не давали слова представникам ПіС. Утім, результати моніторингу висвітлення парламентської кампанії 2011 року в громадянських ЗМІ від фундації Стефана Баторія виявило, що всі лідери всіх політичних сил, включно з Ярославом Качинським, були представлені рівномірно й пропорційно в новинах на громадському телебаченні, на відміну від комерційних телестанцій. Не підтверджує закидів і дослідження роботи громадського телебачення від Варшавського університету. Його науковці визнали, що з-поміж основних телеканалів країни найбільш прозора структура інформаційного мовлення була сформована саме на громадських каналах.

Третя загроза: стеження в Інтернеті

Остання суперечлива законодавча ініціатива ПіСу – закон, що став відомим під назвою «закон про стеження». Його парламент проголосував 15 січня. Цей закон встановлює умови та процедури доступу спецслужб до особистих даних громадян. Вони охоплюють широкий спектр даних, далеко не тільки ті, що стосуються інтернету: телефонні розмови, будь-яку кореспонденцію, розмови по мобільному. За рішенням суду польські правоохоронці можуть віднині також відстежувати «рух» громадян по інтернету.

Автори законопроекту наголошують на тому, що раніше поліція без суду й слідства збирала інформацію про польських громадян. Так, за останній рік урядування «Громадянської платформи» поліція 60 тисяч разів вдавалася до збору даних в інтернеті. Тепер же все буде проходити через суди.

Втім, правозахисників непокоїть інша норма нового закону: він залишає за спецслужбами право стежити за своїми громадянами «превентивно», тобто коли, на їхню думку, існує загроза того, що хтось може вчинити злочин у майбутньому.

Проти такої версії закону виступило чимало інституцій Польщі: речник громадянських прав, головний інспектор захисту особистих даних, Народна рада судочинства, Бюро аналізу роботи Сейму, Головна рада адвокатів, Народна рада юридичних радників, Гельсінська спілка прав людини, фундація «Паноптикон».

Критики ПіСу переконані, що це лише початок «згортання демократії». ПіС наполягає, що створює умови для своєї подальшої ефективної роботи, перезавантажуючи систему. З-поміж головних завдань – завершення декомунізації Польщі та розслідування Смоленської катастрофи.

/Жанна Безп’ятчук