Це «Любов». Гурт Vivienne Mort виступив зі струнними в оранжереї

Гурт Vivienne Mort з’явився у 2007 і відтоді видав чотири міні-альбоми та одну повноформатну платівку. Влітку 2016 музиканти мали насичений фестивальний маршрут, до якого ввійшли Atlas Weekend, Імпульс-фест, Zaxidfest і Koktebel Jazz Fest, а також почали готувати нову програму зі струнним квартетом. На цей час і припав запис лайву Vivienne Mort у проекті ДЕІНДЕ. Складнощами зйомок стали спека і перелом ноги лідерки гурту Даніели Заюшкіної. Тож в інтерв’ю Громадське Культура вона розповіла про стійкість. А ще про силу струнних та вміння ходити по краю і не впасти.

Розкажи про новий матеріал зі струнним квартетом. Чого взагалі чекати від нього? Чим він буде відрізнятися?

Ми давно чули, що в аранжування деяких пісень з самого початку закладено струнні. Потрібно знати, як це робиться. Ми не дуже знали, але наважилися і написали партитури, запросили дівчат з квартету Black Tie. Виходить дуже емоційно.

Струнні — це така ніжна, тендітна субстанція. Мені було чотири роки, коли мене віддали в школу мистецтв на скрипку, через хороший слух. Але виявилося, що хорошого слуху ще замало і потрібні міцні нерви, бо скрипка, поки ти вчишся на ній грати, поводиться по-різному. Вона дуже вразлива, вона плаче, видає абсолютно неадекватні ріжучі звуки. І я всі страждання моєї скрипки відчувала фізично. Мама обертається на мене, а я зчепила зуби, мовчки плачу і продовжую грати. Вдячна їй за те, що сказала «стоп-стоп-стоп» і перевела на фортепіано.

На відміну від мене в чотири роки, дівчата з квартету грають вправно, проте через них наші мінорні пісні місцями стали ще більш печальні. Ми не до кінця їх знали.

Даніела Заюшкіна під час запису ДЕІНДЕ. hromadske.ua

Як ти знайшла музикантів, з якими ти працюєш над цією програмою?

З тих пір, як мене знайшов Гліб, я жодного разу не знаходила музикантів. Він, можна сказати, знайшов мене в мій гурт, потім багато разів міняв склад, навчив мене розділяти дружбу і музику. Щоб потім знову об’єднувати дружбу і музику.

Квартет теж він знайшов. Кажу: «Тільки не ботанів, нам ще їздити в тур». Знайшов — дівчата дуже ефектно виглядають, енергійні, з хорошим почуттям гумору.  Все склалося.

Учасниці струнного квартету Black Tie на зйомках ДЕІНДЕ. hromadske.ua

А скільки часу ви вже працюєте разом?

Буквально місяць.

Коли плануєте тур?

Він почнеться 23 вересня з міста Дніпропетровськ.

Як ви працюєте над сценічною драматургією Vivienne Mort?

Та як. Ось останнім часом почали більше працювати зі світлом. Якщо концертний майданчик дозволяє, запрошуємо Максима (компанія Ritmo) — він джедай, несе світло. На Zaxidfest’і перед нашим виступом він налаштовував світло до 4 ранку. Ми всі «закрили роти» і зрозуміли, що означає вміти працювати. Люди не усвідомлюють, як світло здатне збагатити виступ, але вони почуваються краще на концерті, відчувають глибше.

А з приводу драматургії — також я дещо працюю над своєю поведінкою на сцені. Постійно нагадую собі, що головне, а що не варте уваги. Потрібно знаходити сили бути чесним, якщо маєш що сказати. Перед виступом кажу собі: «Нема чого хвилюватися, я просто написала ці пісні і просто з ними виступаю». І драматургія настає сама.

Потрібно знаходити сили бути чесним, якщо маєш що сказати

Vivienne Mort біля оранжереї ВДНГ. hromadske.ua

Що було цікавого, складного чи незвичного для тебе на зйомках ДЕІНДЕ?

Зйомки сподобалися, весела команда. Було незвично з переломом ноги. Я звикла багато рухатися, ставати на неї. Взагалі, використовувати обидві свої ноги. Є гурт «Без Обмежень», а в мене вийшов такий день з обмеженнями. Я мусила стояти на одному місці, приймати якісь зручні і водночас симпатичні пози. Поступово я намагалася якось розширити амплітуду своїх дій. А врешті-решт почала ставати на поламану ногу і гоцати на ній. В мене відсутній інстинкт самозбереження. До того ж — відео! І все, я пішла, всім привіт. Але нічого поганого не сталося, як зазвичай зі мною і буває.

Ще я не знала, що принесуть сову. Було складно сприйняти її там в теплиці в спекотний день. Здається, їй не подобалося, вона на мене дивилася як на Рона Візлі. Я не знала, як це собі подати і як їй віддячити. Знятися в її кліпі? Ми всі погодилися, що сова крута, але це не перша необхідність.

Про це літо: я проглядала туровий графік і бачила, що ти зі своєю зламаною ногою і на Імпульс-фесті грала, і на Zaxidfest. Що тобі дає цей фестивальний досвід у порівнянні з твоїми сольними концертами?

Дещо дає. Моя ціль і моя дисципліна — це мати чисту і нічим не заплямовану свідомість. Усвідомлювати себе в моменті. І це мені вдається не так часто, як хотілося б. А зміна виду діяльності виганяє мене з зони комфорту. Ти звикла ходити по всій сцені, а тепер стоїть стілець, попрацюй з ним, і бажано, щоб не було схоже на номер Лайми Вайкулє. Ну і знову я не витримала і почала скакати на одній нозі, як той журавель. Виглядало це дивно, але я почувала себе настільки нереалізованою там, в глибині сцени. Я звикла підходити до краю, чіплятися до людей. Було дуже весело, бо я підходила до краю і люди, як у кіно, затамовували подих. А коли відходила — видихали. А потім знову. Вони просто не розуміють, що ходити по краю і звалитися з краю — це різні речі. У мене все під контролем.

Було дуже весело, бо я підходила до краю і люди, як у кіно, затамовували подих. А коли відходила — видихали. А потім знову. Вони просто не розуміють, що ходити по краю і звалитися з краю — це різні речі

Даніела Заюшкіна в оранжереї ВДНГ. hromadske.ua

На виступах ти частіше тримаєш все під контролем чи віддаєшся свободі моменту?

На жаль, я ще й досі все тримаю під контролем. Це пов’язано з низкою причин. Але я стараюся позбуватися цього, і почуватися більш вільно. Бо такі концерти нікому не потрібні. Якщо людина старається тримати форму, це нецікаво, все одразу вмирає. Але я досі розумію, що спілкуюся зі слухачем піснями, я ще не спілкуюся сама. Вони ніби приходять дивитися, як я там плаваю в акваріумі.

В цьому плані мені подобається Ніно Катамадзе. Вона одного разу вирішила, що можна бути смішною і такою чудернацькою. Ось кому байдуже, як вона вийде на фотках. І тому їй вдається віддати всю свою любов.

За ким тобі ще подобається слідкувати під час живого виступу? Які виконавці тебе захоплюють?

З українських Антон Слєпаков захоплює. Класно стрибає. І дуже великий артист на сцені. Подобаються всі виконавці, які мають сильний голос. Мене це вражає, можливо, просто як здатність людського тіла. Але це те, що дійсно впливає саме по собі. Мода на мене не впливає ніяк, я вірю тільки собі й ніколи не вигадую, що мені щось подобається. Але я жадібно шукаю щось справжнє, що з’явилося просто і не навмисно.

Клавішник Олександр Лежньов під час запису ДЕІНДЕ. hromadske.ua

А яка музика останнім часом тебе найбільше інтригувала? Можливо, настільки, що ти б хотіла спробувати щось схоже у своїй музиці?

Я зазвичай не пробую щось чуже у своїй музиці. Хіба що стосовно аранжування, ми можемо розвиватися і збагачувати його. Але сам текст, мелодизм лишається таким, яким він був задуманий і надісланий. От зараз я слухаю Антоху MC. На межі божевілля і геніальності, дуже тонка грань. І це щось таке, що водночас і ранить, і раниться. Знаєш? Воно здатне і знищити тебе, і водночас воно беззахисне. Переживаєш за нього. Можливо, я вже хочу дітей. Але не тільки «мамка» в мені любить Антоху. Він геніальний музикант, від цього стає радісно на душі.

На знімальному майданчику лунала фраза, що ти хочеш відійти від образу феї. До якого зрілішого образу ти хотіла б іти?

Я б хотіла йти від образу до себе. На жаль або на щастя, я трохи брутальніша, ніж той образ, який склався. Я розумію, що я сама його створила. Можливо, це був якийсь страх або бажання, щоб всім все підходило. Вийшла один раз в ньому, мені в ньому поаплодували, сказали: «Даночка, ми тебе любимо». Ого, клас, зроблю так ще десять разів! А поступово я зрозуміла, що не так страшно, що хтось скаже: «Даночка, ми не любимо тебе». Це нормально, а от бути собою, хоча б старатися знайти себе — набагато дорожче.

Я б хотіла йти від образу до себе. На жаль або на щастя, я трохи брутальніша, ніж той образ, який склався.

«Я б хотіла йти від образу до себе», — Даніела Заюшкіна. hromadske.ua

В інтерв’ю щодо альбому Rosa я читала, що ти прив’язувалася до концепції троянди миру. І ця ідея в певний спосіб направляла, оформляла творчість. Чи є одна центральна тема чи ідея, з якою ти працюєш з цими новими піснями?

Це була хороша концепція. Але тепер я написала багато пісень від закохування. Я це дуже часто роблю. Коли не хочеться спати і ти живеш. Можна сказати, що більшість пісень об’єднує така подробиця. Зараз ми займаємося аранжуваннями. А перші пісні з’являться вже взимку у вигляді синглів. Я відчуваю, що цей альбом буде найкращим з того, що ми зробили.

Так сталося, що мінорні пісні вдаються мені краще. Це більш дієве знаряддя в моїх руках, більш сильний інструмент

А ти говорила про мінори. Чи буде в цьому альбомі мажорна складова?

Буде мажорна. Так сталося, що мінорні пісні вдаються мені краще. Це більш дієве знаряддя в моїх руках, більш сильний інструмент. Я ж маніпулятор. І найдорожчий товар для мене — це емоції. Мені потрібно постійно їх отримувати. Тому я слідкую за людьми: що вони роблять під час концерту? Мені важливо, щоб вони реагували, щоб відчували. Я вампір.

А які реакції були для тебе найбільш несподіваними? Найбільш цінними?

Найцінніше це, коли слухач прийшов байдужий або налаштований негативно. Таке часто траплялося на наших перших концертах, і я мусила постійно доводити право на існування такої музики й таких текстів.

А були відверто негативні реакції?

Ні, але часом люди виводили дітей, коли чули тільки перші слова пісні «Маріула», бо думали, що там щось дуже крамольне і краще негайно залишити приміщення разом з дітьми. А була ще дуже дивна історія зовсім протилежного характеру, коли в першому ряду стояла мама з хлопчиком і хлопчик уже починав плакати, коли я зупинила пісню, щоб запитати, в чому справа. Каже: «Та то він просто хоче в туалет». Я кажу: «Так поведіть». А вона каже: «Та все нормально, він послухає, йому подобається». Але я наполягла, щоб вона його зводила. Це в Чернівцях було.

В якому просторі чи залі ти б хотіла зіграти свою музику, щоб відчути піднесення?

Як виконавиця, я ще дуже багато всього не зробила. Я навіть ніколи не грала на даху і мені це дуже цікаво. Дуже люблю виступати на природі, відчуваю єднання з нею.

«Дуже люблю виступати на природі, відчуваю єднання з нею», — Даніела Заюшкіна. hromadske.ua

Ти кажеш про єднання з природою. А взагалі звідки ти черпаєш більше вражень і натхнення — з природи чи міського досвіду?

Через перелом в останній місяць я дуже багато залежала від людей, які носили мене на собі й возили мене на своїх машинах. І тому для мене зараз і в місті, і за містом просто можливість знову йти — найбільш цінна. Насправді варто лише щось забрати, щоб ми це почали цінувати. Такий самий ефект у мене був, коли подивилася фільм «Amorres Perros». Там теж про ногу, у мене просто стався якийсь зсув парадигми, я на все подивилася з іншого боку. Ми постійно забуваємо, наскільки в нас все добре. Я зараз відчула, якою цінною є можливість все робити самій, не просити нікого. В нас величезні запаси ресурсів, а ми використовуємо якихось 15% і постійно не задоволені. Це і є наш сон.

А людині потрібно часом відчувати цю різку, жорстку реальність?

Звичайно. І постійно повторювати собі, що того, що ти робиш, недостатньо. Я так стараюся робити. Постійно повторювати собі: цього не достатньо. Неважливо, в якій сфері діяльності. Інакше все зупиниться і чао-какао.

Проект ДЕІНДЕ — це серія музичних live-виступів від Громадське Культура. Записи відбуваються у просторах, де зазвичай не звучать пісні сучасних українських виконавців.

У попередніх випускахгурт SINOPTIK відіграв рок-концерт на даху, Pianoбой виконав серед літаків пісню «Родинки», а гурт «Вагоновожатые» влаштував танці у трамваї та зіграв соло на компостері.