У США родина взяла до себе паралізованого 6-річного пса. З нею він знову завиляв хвостом

Про це пише Washington Post.

Там розповіли, що у січні цього року співробітники відділу контролю за тваринами в Чаттанузі, штат Теннессі, отримали звернення щодо покинутого собаки, який сховалася під автомобілем на стоянці. Коли вони прибули на місце, то виявили пса, який не міг ходити та був у плямах від мастила.

Собаку відвезли до Центру тварин у Чаттанузі. Ветеринар дійшов висновку, що пса збила машина й він був частково паралізований. Після удару він сховався в безпечне місце під машиною. Як довго він там перебував — невідомо.

У собаки було пошкоджено спинний мозок, через що він не міг використовувати задні лапи та виляти хвостом. Йому надали допомогу, після чого підібрали інвалідний візок, який був у притулку.

Що було далі?

Співробітники притулку назвали собаку Ворд. Коли пес набрався сил, його записали на регулярні сеанси фізіотерапії в місцеву ветеринарну клініку.

Ворд, як стверджується, полюбляє час, який щотижня проводить на біговій доріжці в скляному резервуарі, який поступово наповнюється водою. Через кілька місяців команда ветеринарів притулку помітила, що він намагався розім’яти м’язи задньої ноги, коли блукав на вулиці в інвалідному візку.

«Це було так, ніби він намагався бігти задніми ногами, хоча вони були підвішені в кріслі. Він ставав сильнішим, попри свій параліч», — сказала одна зі співробітниць притулку.

Відтак Ворда внесли до списку для всиновлення. А проте, здається, спершу ніхто не був зацікавлений усиновити 6-річного собаку. Але 11 липня Келлін Мерфі, яка працює асистенткою фізіотерапевта, пішла на захід з усиновлення домашніх тварин Bissell Pet Foundation і побачила там Ворда. Вона була ним вражена.

Як на Ворда вплинула нова родина?

У Келлін Мерфі вже було три собаки, однак всі вони добре порозумілися з новим членом родини. Жінка сказала: «Він був таким милим, що ми знали, що повинні його залишити».

38-річна Мерфі почала робити щоденні сеанси розтягування з Вордом, обережно рухаючи його паралізованими задніми кінцівками по кілька хвилин. Вона продовжувала возити його на гідротерапію та на прогулянки в інвалідному візку. Жінка також модифікувала ходунки дорослого розміру, які купила в місцевому магазині, щоб пес міг тренуватися стояти.

Менш ніж через два тижні після того, як жінка забрала Ворда додому, одного ранку вона побачила, як пес замахав хвостом. Згодом, коли жінка принесла додому кошеня, Ворд почав ще частіше виляти хвостом, імовірно, від щастя.

«Відтоді він виляв хвостом принаймні п'ять-шість разів, і я сподіваюся, що так буде й надалі, коли він стане сильнішим», — сказала Мерфі, додавши, що її пес також зробив самостійно два кроки, спираючись на раму ходунків.

Довгострокова мета жінки — навчити Ворда бути собакою-терапевтом, щоб він міг відвідувати дорослих і дітей, які борються з проблемами пересування.

«Він веселий, рішучий і неймовірно спокійний, і він приносить багато радості кожному, хто його зустрічає. Я думаю, що він був би гармонійним у цьому», — сказала Мерфі.

Оновлено. У попередній версії новини йшлося про те, що пес Ворд 11 років пробув у притулку, доки його не забрали у родину. Насправді це стосувалося іншого собаки. Перепрошуємо за помилку.