«Україною почав цікавитися світ» – Григорій Грабович

Доктор Григорій Грабович - український та американський літературознавець, професор кафедри української літератури Українського наукового інституту Гарвардського університету, засновник і головний редактор часопису «Критика».

«Від часу незалежності наука була в Україні якщо не на останньому місці, то дуже близько до цього», - заявив професор Українського наукового інституту Гарвардського університету Григорій Грабович в ефірі Громадського.
На думку науковця, в Україні залишається надзвичайно актуальним питання корупції, яке є також і в науці. «Плагіат є повсюдним в українській науці. На всіх стовпах навколо університетів - оголошення про те, що можна купити реферати і навіть наукові праці за гроші. Це неадекватно. Це загрожує науці», - зауважив пан Грабович.  
Друга проблема – це формальність змін. «Для прикладу – Болонський процес, який мав би зблизити українську науку зі світовою через механізм взаємного визнання дипломів та кваліфікацій. Втім, бачимо, що насправді цього не відбувається. Деякі механізми, які мали б інтегрувати українську науку в світову, насправді не працюють. Ці формальні речі ще не гарантують науки», - навів приклад професор.  
Наукові інститути потребують насамперед нових кадрів та переатестації старих. «Поки що найбільш позитивне в українській науці – це те, що демографічний процес дає нові кадри. Приходять нові, молоді, і це саме по собі є позитивним. Але так біологічне оновлення занадто повільне».
Відповідаючи на запитання про те, чи вдалося Майдану змінити щось у ситуації, коли русистика, тобто вивчення російської мови та культури була монополістом у славістиці, пан Грабович зазначив, що дійсно, тепер загальне тло знаачео прихильніше до України. «Ще 20 років тому важко було собі навіть уявити, що такі провідні медіа як New York Times чи New York Book’s Review писали би про українську проблематику з такою симпатією та прихильністю. Водночас, ця симпатія ще не набула структурного характеру, адже інституції міняються повільніше».
 «В українській культурі не бракує ані постатей, ані творів. В сучасній українській літературі є декілька письменників, яких перекладають європейськими мовами і які мають усі шанси бути бестселерами – це і Андрухович, і Жадан, і Забужко, Іздрик, Прохасько і інші».  
«Але необхідна підтримка держави. Російський уряд, наприклад, нещодавно започаткував програму нових перекладів англійською мовою російської класики. На це виділили багато грошей, зібрали охочих перекладати. І це при тому, що вся ця література вже перекладена!». Професор нагадав, що великого корпусу українських текстів, як-то, наприклад, 1920 років, немає в перекладах. «Є Хвильовий, але немає Йогансена, Тичини дуже мало текстів перекладено».
На думку професора Грабовича, українська культура має великий потенціал, але важливо правильно його подавати в рамках культурної дипломатії. Важливо уникати шаблонів, спекуляції на тему страждання. Особливо тепер, коли Україна - не лише упосліджений об’єкт історії, але також і героїчний суб’єкт.  
Так само українська наука має бути авангардною, сучасною, живою. Консерватизм та патріотизм несуть загрозу сучасному українському суспільству.
«Не лише українська, але й інші національні науки - польська, чеська та американська - мають свої консервативні сторони, свою «старосвітщину». Але лише творенням нових підходів можна завоювати увагу світу та рухатися уперед,» - підсумував професор.

 /Hromadske.Світ