УКРАЇНА

Супергерої книжкової ілюстрації

2 грудня, 2016 12:56
УКРАЇНА/Супергерої книжкової ілюстрації
Зберегти
Вигляд
Українські книжкові ілюстратори дивують своїми ідеями світові книжкові ярмарки, додають несподіванок класиці й знаходять свіжий погляд на відомі змалку казки.

У деяких українських книжкових ілюстраторів є суперсили. Вони вміють здивувати своїми ідеями Франкфуртський та інші світові книжкові ярмарки. Знають, як робити твори зі шкільної програми вдвічі цікавішими, а змалку відомим казкам додають несподіванки. Про ці та інші здібності ми й поговорили з молодими українськими ілюстраторами — Лєрою Схемкою, Поліною Дорошенко, а також Романою Романишин і Андрієм Лесівим з творчої майтерні «Аґрафка».

«Кайдашева сім’я» і трансліт Лєри Схемки

Лєра Схемка створила ілюстрації для «Кайдашевої сім’ї» видавництва «Основи». Книга потрапила до колекції «Stiftung Buchkunst», що поєднує найкрасивіші книги з Франкфуртського книжкового ярмарку. Крім цього, Лєра ілюструвала книгу для першокласників «Мудрі думки з усього світу», започаткувала ініціативу Urban Sketching Project у Києві й створює настінні розписи.

Ілюстраторка Лєра Схемка, hromadske.ua

Як прийшла до книжкової ілюстрації?

«Професійно ілюстрації я ніде не вчилась. Перші чотири роки у мене була якась дивна спеціальність, яка називалась «Візуальні комунікації» і ми вчили там дивні речі. А потім вже два роки графічного дизайну. Найпершу книжку я зробила на четвертому курсі, коли був якийсь дипломний проект і я розуміла, що хочеться в одному об'єкті виразити усі думки стосовно усього навколо. І от я знайшла такий формат книжки, де не дуже багато розворотів. Потім написала Аня Копилова з видавництва «Основи», сказала, що у них є такий проект, їй подобається, що я роблю і було б круто, якби я за нього взялась. Вони тоді закінчували «Лісову пісню» разом з Поліною Дорошенко. Це частина серії дитячих книжок зі шкільної програми. Я робила не лише ілюстрації, а й верстку. Це був перший досвід комерційного, професійного рівня. В цілому, мене не дуже цікавлять окремі ілюстрації чи дизайн. А книга — це той майданчик, в якій усі галузі збираються в квінтесенцію».

Про роботу над «Кайдашевою сім’єю»

«Спершу мені було складно, бо це класика української літератури, яка пройшла дуже неусвідомлено в моїй школі. Але потім я зрозуміла, який це кльовий твір.

Лєра Схемка з виданням «Кайдашевої сім’ї», фото з профілю Лєри Схемки на Behance

Мені дуже подобається використовувати текст у картинці. В основному текст, що з’являється в ілюстрації — це вирізка основного тексту. Але мені не хотілося його дублювати, хотілося, щоб він виконував графічну роль. Тому він написаний латиницею, за бажанням можна його читати, але він не читається одразу. Взагалі ця книжка — перенесення понад 100-літньої теми у сьогодення. Тому тут ще й гра з месенджерами — в книзі знизу історія паралельно розповідається emoji, які ілюструють основну емоцію сторінки. Крім того, раніше ж повідомлення латиницею писали, бо більше поміщалося. Тому така гра з цими двома контекстами».

«Кайдашева сім’я», фото з профілю Лєри Схемки на Behance

Про стиль і розвиток

«У мене немає якоїсь протоптаної доріжки, якою я ходжу і роблю ілюстрації. У мене є напрямок естетики, як я це бачу. Стиль скетчу та колажу — це те, на чому будуються мої картинки. Я почала вести скетчинг у кількох мистецьких школах і влітку був курс скетчингу в «Культурному проекті».

Байки і мавки Поліни Дорошенко

Поліна Дорошенко проілюструвала першу книгу в шкільній серії видавництва «Основи» — «Лісову пісню» Лесі Українки. Також вона робила ілюстрації до «Байок Федра», створювала постери з видатними діячами України для проекту Pictoric і була співзасновницею студії Red Wooden Flag.

Ілюстраторка Поліна Дорошенко, hromadske.ua

Як прийшла до книжкової ілюстрації?

«Мабуть, як і у всіх, це з дитинства. Малюєш собі якісь карлячки. Мене заохочував тато. Я малювала моделі, хотіла стати дизайнером. Тато приходив увечері, казав: «Так, подивимося, що ти намалювала. Ось ця річ класна, хочу її купити». І я така: «Клас!», і на наступний день малювала нові. Це дало поштовх — і далі були художня школа, інститут.

Мені пощастило, бо перша моя вдала робота була з видавництвом «Основи». Це сталося після моєї дипломної роботи. Дана Павличко написала мені, що їй сподобались мої роботи й хотілося б зробити щось разом.

Ілюстрації Поліни Дорошенко до книги «Лісова пісня» видавництва «Основи», osnovypublishing.com

Ілюструвати «Лісову пісню» було складно, тому що текст автономний, сильний й ілюстрація не може з ним існувати. Текст окремо, ілюстрація окремо, вони ідуть паралельно і я не хотіла, щоб вони зустрічалися — це два окремі блоки».

Про ілюстрацію-гору

«У нас ще в університеті було завдання зробити арт-бук. Тобто книгу, що виходить за межі книжкового формату. Тому ми вирішили з групою взяти один вірш Хармса і кожен мав його інтерпретувати по-своєму. Оскільки я люблю текстиль, то вирішила зробити таку гору. Там сюжет вірша, де повторюється побут одного дня і на цій горі виріс вірш, всі надписи, об'єкти і персонажі. Гора крутилася, там були музичні штуки, кнопочки, пікалки. Потім її показували в «Мистецькому Арсеналі». Потім він довго стояв на кафедрі, після чого я віддала його в центр для дітей, що борються з раком».

Ілюстрація-гора на вірш «День» Даніїла Хармса, фото з профілю Поліни Дорошенко на Behance

Про стиль і розвиток

«Для мене притаманне колажне мислення. Тому це будь-які техніки, які можна між собою міксувати. Неважливо, який матеріал — головне, щоб можна було площинно вирішувати та поєднувати акрил з олівцем чи ручкою.

У мене ще є така штука, що я не роблю пророблені ескізи, я не можу робити ескіз, потім переводити його по клітинках і замальовувати. Треба спробувати якийсь шматочок і вже зразу малювати орігинал. Якщо подобається, то роблю наступні. Якщо не подобається, то я до останнього експериментуватиму і зроблю оригінал, який мені сподобається.

Постери Поліни Дорошенко для проекту Pictoric, фото з профілю Поліни Дорошенко на Behance

Подача важлива для будь-якого художника. Це може бути як у виставковому просторі, так і в інтернеті. Щодо ресурсів, на яких виставлятися, то мені подобається Behance. Звісно, треба правильно робити портфоліо, але на жаль, у нас досі цьому не навчають. Це має бути дуже класний відбір: він має відображати, що ти хочеш робити сьогодні. Адже дивно буде, якщо до тебе будуть звертатися за малюнком, а ти відмовлятимеш бо вже не хочеш в такому стилі».

Ілюстрації «Від А до Я» творчої майстерні «Аґрафка»

Творча майстерня «Аґрафка» — це львів’яни Романа Романишин і Андрій Лесів. Роботи «Аґрафки» отримали відзнаки на ярмарку дитячої книги в Болоньї, потрапили до каталогу «Білі круки» і колекції «Stiftung Buchkunst» на найбільшому в світі книжковому ярмарку в Франкфурті. Разом із «Видавництвом Старого Лева» працюють над серією «Від А до Я» про українських діячів. Вже вийшли друком книги про митрополита Андрея Шептицького і письменника Івана Франка.

Творча майстерня «Аґрафка» — це львів’яни Романа Романишин і Андрій Лесів, hromadske.ua

Як прийшли до книжкової ілюстрації?

Романа: «Взагалі й у мене, і в Андрія батьки збирали бібліотеки. Звичайно, було складніше дістати ілюстровані книжки з-за кордону, але це вдавалося і, наприклад, мої улюблені книжки в дитинстві були латвійські, литовські, естонські, чеські, польські. Це на мене дуже вплинуло, тому що в тих країнах до ілюстрації запрошували не стільки ілюстраторів, як художників».

Андрій: «З українських я страшно любив ілюстрації Володимира Голозубова. Вони були в книгах «Печу-печу хлібчик», «Сорока-білобока». Любив майже всі книжки видавництва «Веселка», і багато разів перечитував Карлсона, це, напевно, був мій улюблений герой. Там настільки досконало підібраний образ, що коли ти намагаєшся малювати Карлсона, виходить той самий Карлсон. Так як з «Маленьким Принцом»: як би ти його не намалював, виходить, як принц Екзюпері».

Ілюстрації до книги «Війна, що змінила Рондо», фото з профілю «Аґрафки» на Behance

Романа: «Взагалі ми вчилися у Львівській школі мистецтв, а до того у коледжі імені Івана Труша. Але ні я, ні Андрій ніколи не вчилися на графічному дизайні чи ілюстрації. Я навчалася на художньому склі та монументальному живописі, а Андрій — на реставрації. Але ще під час навчання ми почали працювати дизайнерами обкладинок і зрозуміли, що ми — люди книги, і нам це дуже пасує».

Про роботу над книгою «Шептицький від А до Я»

Андрій: «Це була нова ідея серії про персонажа «Від А до Я» в форматі абетки, де на кожну літеру підбиралося певне гасло чи кілька гасел, які би розкривали особистість. І тут був довгий процес підбору гасел і слів про Шептицького. Потім нам треба було максимально проникнутися його життям. Ми поїхали в його рідне село Прилбичі, побували в усіх місцях, які до нього дотичні. Це, зокрема, у Вишні, де зберігся родовий маєток Фредрів, з якого походила мама Шептицького. Збирали по крихтах біографічні матеріали, щоб якось скерувати свою роботу. І пізніше, коли вже нагромаджено велику кількість матеріалу, то використовуєш якусь маленьку частинку, яка тебе чимось зачепила».

Ілюстрації до книги «Шептицький від А до Я» від Видавництва Старого Лева, фото з профілю «Аґрафки» на Behance

Про стиль і розвиток

Романа: «В ілюструванні ми намагаємось застосовувати дуже багато практик. Ми обираємо, чи малювати це все вручну, чи друкувати на папері, чи вишивати, чи виготовляти з глини, а вже потім все це міксувати у програмах.

Наші книжки видані у різних країнах світу. Ми багато працюємо над адаптацією своїх видань. Наприклад, для Південної Кореї ми багато переробляємо у плані шрифтів чи обкладинок.

Ілюстрації до іспанського видання «Коханець леді Чаттерлей», фото з профілю «Аґрафки» на Behance

Тут потрібна ініціативність. Дуже важливо спілкуватися з людьми, їздити по фестивалях. І мова не лише про закордонні, а й про українські, найважливіші з яких «Книжковий Арсенал» та «Форум видавців» у Львові. Звісно, потрібно ходити на різні конференції, працювати зі своїм портфоліо. І не чекати на проект всього життя, який тобі запропонують. Якщо в тебе є ідея, талант і ти без цього не можеш, то потрібно робити свої проекти і якось їх просувати».

Пов`язані новини