«Ми готові долучитися до миротворців на сході України» — міністр оборони Латвії

Латвія може приєднатися до миротворчої місії на Донбасі в разі, якщо її погодять, і країну запросять до участі в контингенті. Про це Громадському сказав міністр оборони Латвії Раймондс Бергманіс.

Він представляє консервативну партію «Союз «зелених» та селян», яка на останніх виборах до парламенту, що відбулися 7 жовтня, за попередніми даними, отримала близько 11% і має шанси ввійти до коаліції.

Громадське поспілкувалося з політиком напередодні виборів. Зокрема запитало, чи вважає Латвія себе захищеною в умовах російської загрози, коли Східну Європу турбує відданість НАТО цьому регіону.

Бергманіс — відома людина: колишній чемпіон світу з важкої атлетики, у 1990-ті неодноразово змагався за титул найсильнішої людини планети. На перших після відновлення незалежності Латвії Олімпійських іграх 1992 року ніс прапор країни. Після спортивної кар’єри став телевізійним ведучим, а в 2014-му пішов у політику.

Міністре, моє перше питання до вас: чи впевнені ви в підтримці НАТО?

Так, звісно. У мене не так багато досвіду. Я в політиці лише чотири роки. А на своїй посаді трохи більше трьох років. Я зустрічав багатьох людей — колег, військових. Не маю жодних сумніві щодо цього. Жодних.

Але впродовж останніх років постійно точаться дискусії про те, що нині НАТО, можливо, не таке згуртоване, як раніше.

Ні. Наведу тільки один приклад: міжнаціональний батальйон НАТО, який альянс розгорнув тут трохи більше року тому. Це очевидний приклад солідарності та єдності НАТО. Наша країна-координатор — Канада. От вам і трансатлантична співпраця.

З нами також іспанці й італійці, є і Балканські країни — Словенія та Албанія, а також іще дві країни центральної Європи — Словаччина і Чехія. І, звісно, Польща, де так само, як і в балтійських країнах, розгорнули батальйони. Ми маємо великі підрозділи. Це єдність і солідарність. Це попередження для всіх: не чіпайте НАТО.

Міністр оборони Латвії Раймондс Бергманіс під час інтерв'ю Громадському, Рига, Латвія, 29 серпня 2018 року Фото: Олександр Назаров/Громадське

Виникли нові побоювання щодо безпеки в Балтійському морі. Нещодавно з’явилася інформація, що Росія контролює морські позиції на території Фінляндії. Що, на вашу думку, можна зробити? Не всі країни Балтійського узбережжя є членами НАТО.

Я багато разів зустрічався з колегами з Фінляндії та Швеції. Швеція нині поновлює свої підрозділи на острові Готланд (екс-командувач американських військ в Європі Бен Ходжес заявив про те, що острів Готланд — це ключ до Балтійського моря).

Шведи, звісно, модернізують збройні сили. Міністри Фінляндії та Швеції регулярно відвідують і беруть участь у міністерських зустрічах НАТО. Також багато разів долучалися до навчань НАТО. У Норвегії проходить одне з найбільших наших навчань — Trident Juncture, де беруть участь близько 40 тисяч військових. Кілька місяців тому укладено тристоронній Фінляндія, Швеція та США — наші стратегічні партнери — уклали тристоронній договір. Це допомога в критичні часи. І коли я запитую свого колегу Петера Хульквіста — міністра оборони Швеції — чи почувається він безпечніше, коли НАТО розгортає групи в наших країнах, він каже — «так».

Ви — цивільна людина. Часом здається, що чимало українців мають дещо хибне уявлення про НАТО: приміром, вважають, що це передусім технологічна зброя й велика кількість обладнання. А до Альянсу прагнуть, щоб мати потужнішу армію. Але що таке НАТО для вас?

Це дійсно лише частина НАТО. Головне — ми захищаємо цінності. Скажімо, наші військові брали участь у місії в Малі, Афганістані, Ірані. Ми допомагали відбудувати їхні збройні сили. Два роки тому в Малі я зустрівся з нашими військовими й чітко зрозумів, чому ми це робимо.

Чому?

Це дуже просто. Малі розташоване в тисячі кілометрів від Середземного моря. І 60% населення молодше 16-ти років. І що ми нині спостерігаємо? Біженців, які тікають із зони конфлікту. Ми маємо біженців через економічну скруту. Або чому ми підтримуємо збройні сили Іраку, допомагаємо стати потужнішими? Для мене це не питання. У мене немає й дещиці сумніву, що ми повинні їм допомагати.

Сьогодні точиться дискусія про миротворчу місію ООН на сході України. На жаль, усе відбувається дуже повільно. Яким може бути внесок Латвії? ​

Я не знаю, що буде далі з Мінськими домовленостями. Відомо, що вони застрягли. Прогресу немає.

Я зустрічався з вашим міністром оборони, і запитав, як ми можемо допомогти вам. Він відповів, що ви хочете створити зовсім нові збройні сили, тож ми ділимося з вами нашими знаннями і навичками. Це важливо, я це розумію. Ми відправили до вас інструкторів, які допоможуть реформувати збройні сили. Будь-який шлях, будь-який спосіб, який дозволяє вам поліпшити життя в країні — це добре.

І якщо це прийнятно для людей, для держави і для ООН — ми готові приєднатися до блакитних шоломів, до збройних сил, миротворців ООН. Ми готові, але наразі не бачимо прогресу.

Ми завжди дослухаємося до двох сторін. Зі боку Росії це неприйнятно. Можливо, у вашого президента будуть якісь ідеї, як зрушити це питання з місця.

Міністр оборони Латвії Раймондс Бергманіс під час інтерв'ю Громадському, Рига, Латвія, 29 серпня 2018 року Фото: Олександр Назаров/Громадське

Ми на цій Ризькій безпековій конференції вже четвертий рік поспіль. Тема гібридної війни завжди була, так би мовити, модною. Як і питання кіберзагрози, пропаганди, дезінформації. Водночас дехто каже, що це просто звичайна війна. За якими новими викликами ви слідкуєте? У чому, на вашу думку, небезпека сусідства Латвії з Росією, враховуючи й події в Лондоні — справу Скрипалів.

Іноді я спілкуюся про гібридні війни з нашими західними партнерами — для нас тут немає нічого нового. Латвія із цим стикнулася минулого століття, коли нас окупував Радянський Союз. Те саме відбувається сьогодні в Україні. Те ж саме. І ми це відчуваємо. Саме тому ми приєдналися до Європейського центру інформації щодо гібридних загроз у Фінляндії. Ми це розуміємо, і в нас це чудово працює — в Центрі стратегічних комунікацій НАТО.

Звісно, ваша ситуація набагато складніша. Але торік у Києві на День Незалежності я мав дуже дивне відчуття: я постійно подорожую світом і завжди знаходжу якісь програми російською мовою. Але не в Києві. Це дуже цікаво. Я бачу, як ви захищаєте свою країну і свої цінності. Може, це гарний спосіб.