Україна може стати «супермаркетом світу» — заступниця міністра агрополітики

За останні 4-5 років Україні доводиться проходити через складну трансформацію. Росія майже повністю закрила свої ринки для української аграрної продукції — тож українські виробники мають шукати інших ринків для експорту. У цьому — як можливості, так і складнощі, адже вийти на європейські чи азійські ринки часом вкрай непросто.

Про те, чи вдається українським агровиробникам виходити на нові ринки, чи «чекають» на українську продовольчу продукцію у світі, чи вдається переходити від сировини до переробленої продукції, і що для українського агроекспорту важливіше — Європа чи Китай? Громадське поговорило з Ольгою Трофімцевою, заступницею міністра аграрної політики та продовольства з європейської інтеграції.

Чи вдається нам опановувати інші ринки?

Так, вдається. Звичайно, процес непростий. По-перше, переорієнтація для наших виробників не дається за один день. А, по-друге, потрібно зробити дуже багато кроків і на рівні уряду, і на рівні окремого виробника, який хоче виходити на інші ринки, щоб ця торгівля стала успішною.

Але нам є, чим пишатися. Вже за дев'ять місяців цього року експортували, наприклад, до країн ЄС на понад 4,1 мільярда доларів. Дуже непоганий показник. Торік наш аграрний та харчовий експорт загалом склав майже 18 мільярдів доларів.

18 мільярдів доларів — це багато чи мало?

Залежить від того, з чим порівнювати. Якщо порівнювати з певним періодом в українській історії в торгівлі десь на початку 2000-х років, то це однозначно дуже великий прогрес і дуже непогана цифра. Зрозуміло, якщо порівнювати з провідними аграрними країнами-експортерами світу, наприклад, США, Німеччиною чи Нідерландами, які експортують продукцію щорічно десь на 100 мільярдів доларів, то ми ще маємо попрацювати, аби наблизитися до цих показників.

Але ми бачимо тенденцію до зростання. І дуже важливо те, що Україна поступово стає чимось більшим, ніж лише житницею світу чи Європи, як її звикли бачити завдяки нашим природним ресурсам. Завдяки зміні структури аграрного та харчового експорту ми поступово переходимо до того, щоб стати супермаркетом світу. Тобто постачати не лише сировинну, а й перероблену продукцію.

Чи відбувається приріст у 2018-му році порівняно з 2017-м?

В загальному експорті ми залишаємося приблизно на тому ж рівні, тобто значного приросту зараз не бачимо. Але очікуємо, що за останні три місяці року буде збільшення, адже цьогоріч у нас дуже непоганий врожай таких культур, як кукурудза. Деякі речі в нас будуть експортуватися в останньому кварталі 2018 року. Тому будемо «рахувати курчат» за результатами 12 місяців. Але якщо подивитися на вісім місяців 2018 року, то результат загального експорту складає десь 13 мільярдів доларів.

У січні-серпні 2018-го року, порівняно з тим самим періодом 2017-го приріст складає 65.6 мільйонів доларів. Це небагато, але за результатами всього 2018 року очікуємо збільшення.

Які головні ринки, куди експортується українська продукція? Адже тут Азія та Африка не менш важливі, ніж Європа.

Так, абсолютно. І це, до речі, свідчить про те, що Україна по багатьох товарних групах переорієнтувалася від російських ринків на інші. Ми сьогодні найбільше експортуємо в країни Азії: серед найбільших покупців — Китай та Індія.

Коли ви говорите про Азію — це враховуючи Росію чи ні?

Ні, Росія входить до категорії «країни СНД». За останні роки обсяг двосторонньої торгівлі аграрною та харчовою продукцією з країнами СНД постійно зменшується. Сьогодні ці країни, включаючи Росію, посідають четверте місце, якщо брати по регіонах. Росія там займає дуже незначну частку.

Сьогодні Індія та Китай — на першому місці серед ринків українського аграрного експорту. Це добре чи погано?

Це непогано, тому що такі ринки як Індія та Китай зростають. Коли ми говоримо про Китай, то говоримо не тільки про чудові можливості для експорту сировинних видів продуктів — пшениці, кукурудзи чи ячменю. Адже Китай характеризується не лише зростанням населення взагалі, але й зростанням середнього класу, зростанням доходу споживачів. І тому для Китаю стають цікавими такі продукти, як яловичина, молочні продукти. Із ними ми теж поступово виходимо на ці ринки. На китайському ринку 1.4 мільярди споживачів, яких треба годувати. У нас жартують: «Вийди на ринок Китаю — й ти можеш більше ні про що не думати».

Є версія, що саме Азія для України є пріоритетним ринком. Адже ЄС сам себе більш-менш забезпечує, він сам є потужним аграрним виробником. А от Азія, передусім Китай чи Індія, все більше потребують харчів.

Це дуже узагальнюючий висновок. Тому що головним принципом для нас наразі є диференціація та диверсифікація. Це означає, що для ринків Азії, наприклад, ми можемо найбільш успішно експортувати один вид продукції або декілька товарних груп. Для ринку ЄС цікавими є інші продукти, які нам на ринки Азії буде не так вигідно експортувати.

Тому до цих ринків потрібно підходити диференційовано. І справді на кожному з ринків шукати свою нішу, де в нас є найбільш конкурентні переваги, де ми з найбільшою прибутковістю можемо той чи інший продукт експортувати. Якщо говорити, до речі, про ринки ЄС, то тут, завдяки досить високому рівню життя і доходів споживачів в країнах ЄС, дедалі більшим попитом користуються продукти здорового харчування, продукти органічні. І в деяких таких продуктах ми теж є чемпіонами. Тому для таких речей потрібно шукати ринки, зрозуміло, в ЄС.

Є думка, що вихід на ринки ЄС завдяки зоні вільної торгівлі з Євросоюзом підвищує наші власні стандарти — і тоді українська продукція краще виходить на інші ринки. Це правда?

Так, це відповідає дійсності. Адже взагалі процес євроінтеграції, тобто те, що ми адаптуємо наше законодавство в сфері безпечності якості продуктів харчування, ветеринарній сфері, сфері фітосанітарії до європейських вимог, допомагає нам на державному рівні презентувати себе і на інших ринках (не тільки ЄС) як глобального гравця. Тому що ми показуємо, що наша державна система, зокрема Держпродспоживслужба, працює саме за цими європейськими стандартами. А нашим виробникам отримання цього сертифікату або єврономеру, як його називають, дуже часто відкриває ворота і на інші ринки світу.

Адже вважають, що ЄС — це ринок з одним із найвищих стандартів і вимог щодо безпечності та якості продуктів харчування. Якщо ти продаєш свою продукцію на ринку ЄС, значить, можна бути впевненим, що твоя продукція якісна, безпечна, що вона дійсно відповідає найвищим міжнародним стандартам якості. І тому тебе сприймають уже набагато привітніше на таких ринках, як азійський чи африканський, чи будь-яких інших.

Ви сказали, що Україна має стати не тільки житницею, а й супермаркетом світу. Але давайте подивимося на структуру нашого аграрного експорту. Три головні позиції — це сировина: зернові, олійні культури й рослинна олія.

Рослинну олію вже не можна назвати сировиною.

Але це переробка дуже первинна.

З одного боку, так, але з іншого боку ми бачимо, як уже з'являється експорт бутильованої олії. Це вже, як-не-як, первинна переробка. І Україна зараз займає майже половину світового експорту рослинної олії.

Але ви праві. Знову ж таки, коли ми говоримо про диверсифікацію або диференціацію, тут для нас теж дуже важливо зараз спонукати наших виробників, щоб вони займалися зокрема й первинною переробкою. Адже коли ми говоримо про продукцію садівництва, тобто про ягоди, фрукти або горіхи, які зараз теж Україна активно експортує, зокрема у ЄС, потрібно працювати над тим, щоб ми експортували не просто свіжі продукти, але й вкладались в первинну переробку: заморозку чи сушку, наприклад. Або постачали їх у вигляді паст, перероблених конфітюрів тощо.

Останнє питання дуже глобальне. У світі зростає урбанізований середній клас, люди все більше живуть у містах, і їм треба харчуватися. Тож чи має Україна шанс стати незамінною країною на світовій мапі — незамінною з точки зору продовольства, так само, як сьогодні деякі країни є незамінними з точки зору експорту енергоресурсів?

Я думаю, що ми вже на сьогодні відіграємо дуже важливу роль у забезпеченні харчової безпеки світу. Про це говорять наші міжнародні партнери, про це говорять такі міжнародні організації, як FAO (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН). Адже справді в України є для цього всі можливості.

Тобто Україна і справді може годувати світ і його зростаюче населення через 10, 20 чи 30 років. І буде забезпечувати мегатренди: здорове харчування, органічні продукти, високотехнологічні продукти. Але за однієї умови - якщо ми будемо ставитися до нашого агропромислового комплексу саме як до комплексу, тобто будемо звертати увагу й на водні ресурси, і на лісові, і будемо мати дуже бережливе ставлення до наших ґрунтів. Адже без всього цього, без розвитку технологій, без розвитку переробки, без створення додаткової вартості в Україні нам буде важко конкурувати в найближчому майбутньому.