На території старовинного австрійського міста Кремс-ан-дер-Донау науковці знайшли поховання близнюків. Могила стала унікальним відкриттям, адже в археологічних записах вкрай рідко зустрічають згадування про близнюків і ніколи раніше вони не підтверджувались ДНК-аналізом.

Результати досліджень решток, знайдених австралійськими археологами, опублікували в науковому журналі в Communications Biology.

Науковці стверджують, що знайдені кістки належать новонародженим однояйцевим близнюкам чоловічої статі, яких поховали у могильнику приблизно 30 тисяч років тому. Що цікаво ㅡ обидві дитини були доношеними, але похоронили їх у різний час. Археологи припускають, що один з хлопчиків помер одразу після пологів, а другий десь за шість-сім тижнів.

Вчені звернули увагу на особливий обряд поховання дітей: могила мала овальну форму, тіла обох немовлят покрили червоною охрою, а їх голови були повернені на схід.

Також у могильнику знайшли «поховальний інвентар». На таз одного з хлопчиків пов'язали намисто з бивнів мамонта, а на другого наділи намисто з молюсків. Причому, слідів зносу на них не виявили, а отже, їх виготовили спеціально для похорону.

Оскільки немовлят поховали разом, дослідники одразу ж припустили, що вони могли бути близнюками. Здогадки науковців підтвердив ДНК-аналіз. Він показав, що діти мали одну і ту ж головну Y-хромосому і мітохондріальні гаплогрупи, тобто загальний геном.

Водночас всього в півтора метра на північ від поховання братів, виявили ще одну одиночну могилу. У ній науковці знайшли скелет немовляти, якого поховали в зігнутому положенні. Помер він через 13-14 тижнів після народження. Цей скелет теж був повернений на схід, однак його череп був спрямований на південь.

На відміну від поховання близнюків, одиночну могилу просто засипали, тож рештки дитини погано збереглись. Науковцям вдалось виділити частину ДНК з кісток, яка показала, що третє немовля є родичем близнюків по чоловічій лінії за третім ступенем споріднення.

Археологам не вдалося встановити точну причину смерті дітей. Однак вони заявили, що близько 30-40 тисяч років тому групи кочівних мисливців-збирачів верхнього палеоліту неодноразово займали мис на лівому березі Дунаю. Великі археологічні знахідки в цих місцях відіграють важливу роль в розумінні характеру поселень, культури та економіки ранніх анатомічно сучасних людей в Центральній Європі. Тож тепер знайдені поховання зможуть розповісти науковцям дещо більше про цей історичний період.

Поділитись: