default

В Колумбії переселенці мають право голосу

default/В Колумбії переселенці мають право голосу
Зберегти
Вигляд

Колумбія – країна, яка десятки років має найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб – 6,5 млн з 45 млн населення. Десятки років вони не мали права голосувати, але нині беруть участь і на місцевих виборах, які відбуваються у Колумбії цієї неділі.

Громадське поспілкувалося з представником Омбудсмана Колумбії з питань прав внутрішньо переміщених осіб  Маурісіо Редондо. Запитало в нього, якими є права переселенців, який є досвід інтеграції та вирішення питань безробіття.

Про яку кількість внутрішньо переміщених осіб ідеться по відношенню до колумбійського населення, щоб ми теж зрозуміли відсоток і кількість? Чи є в цих людей виборче право?

Населення Колумбії 45 мільйонів, з них 6 мільйонів 200 тисяч з – переселенці. Право голосу вони отримують автоматично при реєстрації на новому місці проживання, можливо тимчасовому. Наприклад, цієї неділі у нас в Колумбії проходять місцеві вибори. Ми вибираємо губернаторів і мерів, і всі з тих 6 мільйонів, які мають право голосувати – йдуть на дільниці.

Сам збройний конфлікт, через який у Колумбії найбільша кількість у світі внутрішньо переміщених осіб, розпочався 50 років тому. Тоді й з’явилися переселенці. А от держава стала ними займатися лише 1997 року. Тільки тоді з’явився закон про переміщених осіб. Тоді як структури омбудсменів – лише  4 роки тому, тоді ж ухвалили і другий закон «Про жертви збройних конфліктів», якими також вважаються і переселенці. Тоді в Колумбії створили і перехідне правосуддя, яке буде діяти допоки повністю не вирішимо проблему зі збройними партизанськими угрупуваннями, війна з якими і принесла стільки горя нашій країні.

Які ключові речі, щоб справді люди, які були внутрішньо переміщеними, були інтегровані, а не залишались у якихось своїх гетто?

Пріоритет – це повернення на свої місця проживання і призупинення конфлікту на територіях, де він досі триває. Паралельно з цим мають вирішуватися проблеми переселенців там, де вони є.

Колумбія є багатонаціональною і різнокультурною країною. Тобто і серед переселенців багато різних людей, наприклад індіанців. Наш клопіт в тому, щоб на нових територіях створити найсприятливіші умови для їхньої інтеграції в освіті. Щоб це не суперечило їхнім культурним традиціям. Для цього треба не лише армада соціальних робітників. В Колумбії ми створили так звані Будинки права. Офіційно вони не є філіалами офісу омбудсмена, але виконують подібну функцію, щоб в кожному випадку на місці з’ясувати, як вирішувати ту чи іншу проблему.

Як забезпечувати, і які виникають проблеми і що можна зробити з наданням робочих місць?

Більшість наших переселенців з села і доти працювали на полі. Не варто всіх перевозити у місто. Річ ще й в тім, що в Колумбії 9 відсотків безробітних. Найбільша проблема з роботою у великих містах. Тут ми не можемо обіцяти багато райдужних перспектив нашим переміщеним особам.

Тоді як земля в Колумбії родюча, тому найбільш логічним було надати можливість повернути селян до своїх поселень або ж шукати сільськогосподарську роботу.

Які головні висновки, головні проблеми, які виникли і головні уроки з того, як треба робити, а як не треба робити?

Вкрай важливий перший етап, тобто створення відповідного законодавства або законодавчих норм, підзаконних актів, щоб мобілізувати держоргани або створити нові, які б координували свою роботу.

По-друге, важливо не лише створити інституції, а надати їм повноваження, а також фінансування. Без цього все це – лише демагогія. 

По-третє, більшість країн, в яких відбуваються збройні конфлікти, мають суттєві економічні проблеми, спричинені бойовими діями, тож не можуть вирішити всі проблеми самостійно.

Важливо залучати до цього увагу міжнародних партнерів, які б також допомагали фінансово, але й сприяли тому, щоб усе суспільство вчилося по-здоровому сприймати переселенців і сприяло інтеграції.

/ Наталя Гуменюк, Нікіта Мікєнзін, Олександр Шевченко