Вдихаючи дим із частками скла: історія українського ліквідатора наслідків теракту 11 вересня у Нью-Йорку

Володимиру Хоміку було 50 років, коли впали башти Всесвітнього торгівельного центру. По прибуттю до США український юрист був змушений піти у прибиральники, бо для отримання кращої роботи бракувало знання англійської, а треба було годувати родину з двома дітьми.

Роботодавець Володимира приєднався до операції з прибирання ВТЦ  вже 12 вересня 2001 року, на наступний після терактів день. Пообіді того ж дня Хомік став до роботи на нульовому рівні.

 Володимир Хомік, ліквідатор наслідків теракту 9/11

«Перші дні були найбільш емоційно виснажливими. Стільки усього відбувалося там одночасно: тривала пожежа і всюди лежали частини людських тіл. Нам було надзвичайно важко працювати у перші дні та тижні, тому що ми не були готові до такої роботи», — розповів Володимир у коментарі для BBC в 2006 році.

Робочий день ліквідатора іноді тривав по 16 годин, без жодного вихідного упродовж перших трьох місяців.

По пояс у воді

«Умови роботи на Нульовому рівні були надзвичайно складними та небезпечними. Ми мусіли працювати голими руками, і у нас не було правильного спорядження, правильних масок, а тоді це нікого не хвилювало, — каже Хомик. — На Нульовому рівні були такі місця, де ми взагалі не могли дихати, ми задихалися і не могли перепочити. Тому ми мусіли чекати, доки дим вивітриться. Я цілий день працював по пояс у холодній воді, вдихаючи дим, сповнений усіма можливими токсинами, Включаючи частинки скла та палаючого асбесту», — розповідав чоловік  в інтерв’ю для Daily Kos в 2007 році.

Робота позначилася на здоров’ї Володимира, він став кашляти зі свистом.

«За два чи три місяці роботи я відчув проблеми зі здоров’ям і ситуація дедалі погіршувалася», — каже чоловік.

Томографія у 2002 році показала дим у легенях Володимира.

«Мій лікар спитав мене, чому я так багато курив. Коли я йому розповів, що працював на Нульовому рівні, він припинив ставити запитання. Тепер мені складно дихати. Мені також діагностували проблеми з серцем і кровообігом».

Від липня 2002 року Володимир не може працювати через прогресуючу хворобу серця, вузли у легенях та горлі, а також грижа отвору стравоходу. Чоловік потерпає від посттравматичного синдрому та депресії. У нього немає страховки, а є лише великі медичні рахунки та страх, що він став тягарем для власної родини.

Його бачення майбутнього стало тьмяним:

«Я почуваюся старим. Не знаю, що зі мною станеться… Я розмірковую, чи житиму, а чи помру, зараз для мене це — головне запитання».

Фото Flickr U.S. Army Corps of Engineers

«Кашель Всесвітнього торгівельного центру»

Юрист Грегорі Канната, який представляє 60 постраждалих ліквідаторів, каже, що рівень проблем зі здоров’ям, спричинених ліквідацією наслідків терактів 11 вересня, величезний. Тисячі людей — пожежники, поліцейські, місцеві мешканці та ліквідатори, серед яких є як легальні працівники, так і нелегальні, — спільно позиваються проти Агенції із Захисту Довкілля.

Володимир Хомік — у числі позивачів, які судяться з власниками будівель, які вони були найняті прибрати. Ліквідатори стверджують, що їм не надали адекватного захисного спорядження для роботи на об'єктах.

За очікуваннями Канатти, кількість схожих позовів зростатиме:

«Йдеться про десятки тисяч працівників. Тисячі з них уже захворіли, а ще тисячі починають хворіти. Гадаю, більше ліквідаторів помре внаслідок вдихання токсичних газів під час прибирання, аніж загинуло людей на 11 вересня 2001».

Падіння Башт-Близнюків здійняло куряву, яка містила крихітні частинки асбесту, скла, цементу та свинцю. Люди, які вдихали дим, страждають на хвороби дихальної системи. У багатьох проблеми починалися з хронічного кашлю, який навіть назвали «кашлем Всесвітнього торгівельного центру».

Фото Flickr U.S. Army Corps of Engineers

Зруйноване життя

У медичному центрі Mount Sinai дослідили стан здоров’я дев'яти з половиною тисяч рятувальників та ліквідаторів 9/11 і з’ясували, що у близько 70% з них почалися проблеми з диханням, більшість постраждалих житиме з ними до кінця життя.

«Це — люди, які працювали все своє життя, а тепер не можуть, бо захворіли, — каже Канатта. — Вони приймають багато ліків, адже ліквідація наслідків терактів залишила їх інвалідами: вони не можуть дихати, не здатні перевести дихання і постійно кашляють. Це зруйнувало їхні життя».

«Ліквідатори — також герої Америки. І хоча ми не були у ВТЦ того ж дня, вже наступного дня ми працювали там, щоби допомогти відбудувати країну. Я дуже сподіваюся, що люди почують наші історії та зрозуміють, що досі існують жертви 11 вересня — люди, які відгукнулися на заклик зробити правильну справу, але як наслідок отримали жахливі проблеми зі здоровям», — каже Володимир.