Велика Британія: в очікуванні на вихід з ЄС

Підозра до іноземців

Люсі Травес, адміністратор одного із коледжів Оксфордського університету, скрушно хитає головою, коментуючи ще одну ініціативу уряду Великої Британії зі скорочення кількості іммігрантів: «Вони класифікують всіх іноземних студентів як мігрантів і впроваджують нові перешкоди як для потенційних студентів, так і для університетів. Уряд забуває, що це високоосвічені люди, які збагачують нас інтелектуально та матеріально, і більшість з яких так чи інакше повертається додому після навчання».

Освіта та наука можуть особливо постраждати від виходу країни з ЄС. Велика Британія є однією із найбільш привабливих країн для іноземних студентів, проте боротьба з міграцією може штучно знизити їхню кількість.

Крім того, саме вільний рух людей в ЄС дозволяє університетам залучати у свої дослідницькі проекти найкращих науковців із будь-якої країни, а 14,2% грантів на дослідження надходить із Брюсселя. Невизначеність щодо майбутнього доступу до цих коштів ускладнює планування довгострокових проектів.

Міністр внутрішніх справ запропонувала зобов’язати всі компанії оприлюднювати дані про кількість іноземців серед працівників. Пропозицію відхилили, а іноземних працівників запевнили у недоторканності їхніх прав

Невпевнено себе відчувають і численні мігранти з ЄС, що вже працюють і живуть у Британії. Після референдуму значно виросла кількість зареєстрованих злочинів на ґрунті ненависті (у липні 2016 року на 41% порівняно із липнем 2015 року). Наприклад, у серпні група підлітків вбила польського мігранта.

З одного боку, злочини із такими трагічними наслідками дуже рідкісі і британська поліція детально розслідує прояви нетерпимості до інших національностей. Проте занепокоєння викликає те, що антимігрантські настрої відображаються і на діях чільних політиків. Так, міністр внутрішніх справ Амбер Радд запропонувала зобов’язати всі компанії оприлюднювати дані про кількість іноземців серед своїх працівників. Цю пропозицію відразу відхилили, а іноземних працівників запевнили у недоторканності їхніх прав. Проте, невизначеність зберігається.

Час невизначеності

Невизначеність – саме так можна охарактеризувати ситуацію у Великобританії загалом. З одного боку, британцям вдалось уникнути тривалих політичних міжусобиць після відставки Девіда Кемерона. Вже більше чотирьох місяців уряд очолює консерватор Тереза Мей, в минулому опонент Брекзиту.

Мей запевнила, що Брекзит обов’язково відбудеться і що офіційні перемовини з ЄС розпочнуться вже у березні 2017 року.

Але насправді певності у цьому досі немає.

Свого часу Тереза Мей назвала вихід з юрисдикції Суду Європейського Союзу однією із основних цілей. За іронією долі, саме суд, цього разу британський Високий суд Лондона, сплутав плани уряду.

На початку листопада він постановив, що згоду на початок процедури виходу країни з ЄС повинен дати парламент. Уряд миттєво подав апеляцію. До її розгляду в суді приєднались представники урядів Шотландії та Уельсу, які також вимагають права голосу у цьому питанні. Вирішальне засідання Верховного суду Великобританії буде відкритим і відбудеться на початку грудня.

Ці події ставлять під сумнів здатність уряду розпочати вихід з ЄС весною 2017 року. Адже якщо суд відхилить апеляцію уряду, Мей необхідно буде досягнути не лише хоча би попередньої згоди серед своїх міністрів, а й забезпечити підтримку парламенту. Це може стати викликом, адже навіть у партії прем’єра не всі депутати підтримують вихід Британії з ЄС. Вже не говорячи про те, за якими умовами це має відбутись.

Проте британські оглядачі не мають сумнівів у тому, що депутати все-таки підтримають вихід Британії з ЄС. Попри те, що більшість депутатів (74%) виступала проти Брекзиту, після референдуму вони не зможуть ослухатися волі британського народу. Про це заявили лідери як Консервативної партії, так і опозиційної Лейбористської партії.

Крім необхідності підкоритись голосу народу, за цим рішенням стоять більш приземлені розрахунки. Хоча майже всі депутати Лейбористської партії не схвалювали Брекзиту, їхні виборці іншої думки: лише 39% одномандатних округів, які представлені лейбористами, виступали проти виходу Британії з ЄС. Тож депутати ризикують втратити депутатське крісло, якщо ослухаються своїх виборців і голосуватимуть проти Брекзиту у парламенті.

Водночас частина депутатів, зокрема з Ліберально-Демократичної партії та Шотландської національної партії, заявила про необхідність проведення ще одного референдуму, цього разу щодо умов виходу Британії з ЄС. Тому ідея другого референдуму, який може відкласти Брекзит чи суттєво вплинути на його умови, хоча і перебуває на другому плані, поки не зникла з політичної дискусії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Британія виходить з ЄС: головні наслідки

Умови розлучення

Якщо суд відхилить апеляцію уряду, депутати можуть отримати значний вплив на те, якими будуть умови розлучення Британії та ЄС. Саме ці деталі і є основним невідомим, що визначає політичне та економічне життя Британії. Адже на референдумі 23 червня британці проголосували лише за те, чи перестане Британія бути членом ЄС.

Але просте слово «Так» не мало за собою єдиного розуміння того, наскільки ґрунтовним має стати розрив із ЄС.

61% британців вважають, що країна має зберегти вільний доступ до Єдиного ринку. Однак країни ЄС солідарні в тому, що після введення обмежень на вільний рух людей неможливим стане і вільний рух товарів та послуг

Основними аспектами переговорів щодо виходу Британії з ЄС є доступ до Єдиного ринку (вільний рух товарів та послуг) та контроль над імміграцією (вільний рух людей). Оскільки однією із причин Брекзиту стала надмірна (на думку виборців) імміграція, майже немає сумніву в тому, що Британія відмовиться від вільного руху людей з ЄС. 79% британців підтримує такий крок.

Водночас 61% британців вважають, що країна має зберегти вільний доступ до Єдиного ринку. Однак країни ЄС солідарні в тому, що після введення обмежень на вільний рух людей неможливим стане і вільний рух товарів та послуг. Іншими словами, вільний доступ Британії до величезного ринку ЄС буде закрито.

З одного боку, на конференції переважно євроскептичної Консервативної партії Тереза Мей стверджувала, що саме контроль над міграцією є для неї пріоритетним. Проте, з іншого боку, зростає занепокоєння бізнесу, що остерігається обмежень торгівлі Британії з ЄС.

Економіка в пошуках альтернатив

До цього часу спаду британської економіки вдалося уникнути. Цьому сприяла стимулювальна монетарна політика центрального банку та додаткові надходження від експорту, викликані рекордним знеціненням британської валюти (приблизно на 18%). Проте вплив невизначеності зростатиме. Оскільки фірми та споживачі невпевнені у майбутньому, вони почнуть витрачати менше, що негативно впливатиме на економіку.

Так, дослідження від Credit Suisse після Брекзиту показало, що дві третини компаній збирались знизити або відкласти витрати у Британії у наступні 6 місяців. Barclays прогнозує, що у 2017 році економічне зростання у країні зупиниться, а безробіття зросте від 5% до 6%.

Деякі фінансові компанії розмірковують над переїздом в інші європейські столиці. Делегації з Мадрида, Франкфурта та Парижа, за деякими свідченнями, вже рекламують свої міста британським банкам.

Особливо постраждати може Сіті – фінансовий сектор країни, що забезпечує близько 10% валового продукту. Його успіх значною мірою залежить від права банків та інших фінансових установ надавати послуги клієнтам із будь-якої країни ЄС. У разі виходу Британії з Єдиного ринку ЄС фінансовий сектор може втратити це право.

Деякі фінансові компанії поважно розмірковують над переїздом у інші європейські столиці. Делегації з Мадрида, Франкфурта та Парижа, за деякими свідченнями, вже рекламують свої міста британським банкам.

Виробничі підприємства також опинились перед загрозою втрати вільного доступу до ринку ЄС. Наразі Мей вдається заспокоювати їх. Наприклад, японська компанія Ніссан вирішила розпочати виробництво нової моделі автомобіля у Сандерленді лише після того як Мей пообіцяла, що Брекзит не вплине негативно на торгівлю в галузі.

Таким чином, лідери Британії все ж сподіваються отримати контроль над міграцією та при цьому зберегти вигідні торгівельні умови принаймні для найбільш важливих галузей, навіть якщо ЄС відмовиться зберегти доступ Британії до Єдиного ринку. Як зазначає професор Оксфордського Університету Найрі Вудс, такі надії не надто виправдані. Переговорні позиції Британії не є сильними у порівнянні із величезним ринком ЄС, який зможе диктувати свої умови.

В будь-якому випадку утримуватиметься невизначеність щодо майбутнього економічних відносин країни з ЄС (та й з іншими торгівельними партнерами за нових умов). В середньому переговори щодо торгівельних угод тривають 28 місяців, до того ж нічого схожого на Брекзит раніше не траплялось. За певними свідченнями, сам уряд ще далекий від досягнення єдиної позиції щодо переговорів із ЄС. Окремі департаменти готують власні проекти дій щодо Брекзиту, а для підготовки та реалізації переговорного процесу можуть бути необхідними ще 30 тисяч державних службовців.

Сама ж прем’єр-міністр налаштована рішуче і стверджує, що уряд буде готовий розпочати офіційну процедуру виходу з ЄС навесні 2017 року. Наразі Тереза Мей продовжує попередні розмови із лідерами країн ЄС. Чи виправданий такий її оптимізм, дізнаємось вже наступного року – рішення Верховного суду щодо апеляції уряду стане відомим у січні 2017 року.

І мабуть, попри всю невизначеність, двомісячне очікування не буде надто обтяжливим для британців. Головне – дотримуватись правил. А далі – просто «Keep Calm and Carry On».

/Ростислав Аверчук, запрошений редактор VoxUkraine, випускник Оксфордського університету («Філософія, політика та економіка»), спеціально для Громадського.