ENRU

Венеція, імпресіонізм і зв’язок поколінь: 10 фактів про художницю Тетяну Яблонську

24 лютого минає 100 років від дня народження української художниці Тетяни Яблонської. Цього ж дня розпочинається виставка її робіт в Національному художньому музеї. А ми, в свою чергу, розповідаємо про її шлях полями льону, імпресіонізму та українського народного мистецтва.


1. Тетяна Яблонська народилася 1917 року в Смоленську. В 1928-му сім’я переїхала в Одесу, в 1930 — в Кам’янець-Подільський, потім — в Луганськ.

2. Мати Тетяни Яблонської була викладачкою французької, батько — художником, графіком і викладачем словесності. Система домашньої освіти була побудована так, що обидві доньки — Тетяна й Олена — обов’язково вчилися малювати. І обоє вступили спершу до Київського художнього технікуму, а потім до інституту.

Тетяна Яблонська. «Тиша». 1975. Фото надано НХМУ

3. Перша виставка Яблонської проходить на початку 1941-го. Під час війни вона не малює, живе в евакуації.

«Більш ніж трирічна перерва в роботі різко відкинула назад. Всі тонкощі чисто живописних відчуттів були втрачені. Тут потрібно було б знову довго й уважно попрацювати з натури, щоб відновити ці забуті й по-справжньому ще не зміцнілі відчуття, але вже було не до того. Тут уже не до навчання. Повоєнний підйом духу, молодість, впевненість у собі, маса задумів. Пішли картина за картиною. Успіх за успіхом».

Тетяна Яблонська

4. У 1947-му році з’являється картина «Перед стартом». В той час Яблонська працює в напрямку соцреалізму, пише на теми руху, праці, спорту. Картина «Перед стартом» спершу приносить художниці успіх, але потім у ній починають вбачати схильність до імпресіонізму.

«Картину «Перед стартом» зняли з підрамника, і вона довго валялася в підвалах Музею українського мистецтва. Замість премії вона отримала якісь лайливі епітети. Я вже точно забула. Якісь рецидиви формалізму, імпресіонізму тощо».

Тетяна Яблонська

5. Популярність і офіційне визнання приносить тематична картина «Хліб» (1949). За цю роботу Яблонську нагородили державною премією СРСР, наступні дві премії вона отримала за роботи «Весна» (1951) і «Льон» (1979). У 1998-му отримує вже Державну — Шевченківську — премію України.

Тетяна Яблонська. «Льонище. Етюд». 1975. Фото надано НХМУ

6. У 1956-му була учасницею павільйону СРСР на Венеційській бієнале.

На період 1954-1959 років припадають подорожі та серії робіт «По Криму», «По Кавказу», «По Прибалтиці». у 1972-му знову їде до Італії та описує свої враження.

«Поїздка до Італії 1972 року знову перевернула мою свідомість. Мистецтво раннього італійського Відродження вразило мене своєю найвищою духовністю і щирістю. Ніякої імітації будь-чого, а чисте прагнення висловити свої задуми якнайкраще, у міру власних сил і таланту. Після поїздки до Італії я твердо переконалася, що у своїй творчості художник ніколи не має піклуватися про свою оригінальність, про самовираження і т.д., чим наповнені були, в основному, устремління «шукаючих» художників 60-х років. Порівняно з високим, щирим і чистим мистецтвом П’єро делла Франческа, Мазаччо, Гоццолі, Гірландайо, Мантеньї наші пошуки здалися мені самозакоханим кривлянням».

Тетяна Яблонська

Тетяна Яблонська. «Ранок в Перуджі». 1977. Фото надано НХМУ

7. У 1960-х цікавилася народним мистецтвом, їздила по селах і була особисто знайома з Марією Примаченко. Це знайшло відгук у колористичних і композиційних рішеннях творів художниці.

Також Тетяна Яблонська навчалась у живописця Федора Кричевського. У післявоєнні роки, коли художник потрапив у немилість влади, був позбавлений усіх звань, права викладати, і йому навіть було заборонено жити в Києві, Яблонська належала до нечисленної групи друзів, які не боялися відвідувати старого вчителя в Ірпені.

Тетяна Яблонська. «Сон». 1968. Фото надано НХМУ

8. Картина «Життя триває» (1971) спершу називалася «І спогади, і мрії». Ця назва підказала ідею виставки, побудованої навколо особистості художниці. Її також знімали з виставок за ідеологічно неправильний підхід — вона начебто вказувала на роз’єднаність поколінь.

«Задумала я цю річ у Шевченківських місцях, у селі Вільшана. Побачила у житті. Дід — у спогадах, молодиця — у мріях.

Складна її доля — спочатку з виставки знімали, потім на Державну премію висували.

Я люблю цю картину, може й тому, що вже й сама стала старою, і часто поринаю думками у минуле…»

Тетяна Яблонська

Тетяна Яблонська. «Життя триває». 1971. Фото надано НХМУ

9. Останні твори, пастелі, художниця писала лівою рукою, бо права уже була паралізована після інсульту. Тетяна Яблонська йде з життя 17 червня 2005 року, похована у Києві на Центральній алеї Байкового кладовища.

10. Найбільше зібрання творів Тетяни Яблонської належить Національному художньому музею України. Вони будуть представлені у виставці «І спогади, і мрії» до 100-річчя художниці. У постійній експозиції музею також є декілька робіт, серед яких «Юність».

«Якось на вигоні за Седневом писала я маленьке озерце. Підійшов юнак і, здивований моїм вибором, став біля озерця, уважно його роздивляючись.

«Постійте, будь ласка, хвилиночку», — кажу хлопцеві.

Подивившись на етюд, юнак мовив: «Може, шедевр буде?»

Ця картина викликала багато відгуків. Кожен розумів її зміст по-своєму. Він і для мене певною мірою — таємниця».

Тетяна Яблонська

Тетяна Яблонська, «Юність».1969. Фото надано НХМУ

Більше про виставку «І спогади, і мрії» до 100-річчя Тетяни Яблонської.

Фото картин і частина матеріалів для статті надані Національним художнім музеєм України.