Культура

Відбудувати Донбас. Як і за що працює профільне держагенство?

Культура/Відбудувати Донбас. Як і за що працює профільне держагенство?
Зберегти
Вигляд

Півтора мільярди доларів потрібно для усунення наслідків, викликаних бойовими діями на сході України. Це цифра дворічної давнини, коли конфлікт на Донбасі тільки починався. Як працює агентство, хто і де шукатиме гроші на відновлення інфраструктури сходу, чому потрібно відновлювати об'єкти, якщо обстріли тривають? Про це в інтерв’ю Громадське.Схід розповів голова Державного агентства з питань відновлення Донбасу Вадим Черниш.


Державне агентство з питань відновлення Донбасу запрацювало в 2015 році. Воно мало стати ключовою ланкою в координації проектів допомоги територіям, які постраждали через конфлікт на сході України. Установа координує використання державних коштів, кредитних ресурсів, а також діяльності міжнародних гуманітарних організацій на Донбасі. За спільним планом агентства та міжнародних партнерів у 2016 році в Україні потребують допомоги 3,1 млн. осіб. З них отримати допомогу зможуть 2,5 млн. людей. Це має бути допомога у розмірі 298 млн. доларів на додаток до коштів, які планує виділити уряд України.

Чим займається агентство, які його завдання, що взагалі означає «відновлення Донбасу»?

Ми маємо положення про наше агентство, але, те чим ми зараз займаємося, виходить за рамки цього положення. Ми маємо три складові: гуманітарне реагування на кризу, власне «відновлення» в розумінні «відродження» та управління конфліктом – конфлікт-менеджмент. Якщо ми говоримо про міжнародне гуманітарне реагування, то за стандартами це саме те, що потрібно у першу чергу при гострій фазі конфлікту. Якщо криза меншає, або стає довшою, діють вже інші механізми, які повинні забезпечити людям, які переміщаються, міняють рід діяльності, належні умови. Це комплексні заходи, які показують, що потрібно зробити для того, щоб люди, які постраждали під час збройного конфлікту змогли гідно жити. За нашим посередництвом робиться багато, щоб відновити об’єкти в зоні бойових дій. Це стосується водопостачання, відновлення електричних мереж, всієї критичної інфраструктури. Частина з цих питань є ключовою для обговорення у Мінську.

Ви, до речі, буваєте на зустрічах у Мінську. Про що там говорите?

У Мінську чотири підгрупи. Я не говорю і не буду говорити про політичну підгрупу, тому що всі розглядають мінські зустрічі як політичний компонент. Критикують те, що відбувається. Це залишає за рамками соціально-економічні та гуманітарні питання. Гуманітарні проблеми — це не тільки звільнення заручників. Їх ціла маса: сотні тисяч людей в зоні бойових дій, в сірій зоні, на окупованій території залежать від постачання питної води Попаснянським районним водоканалом. Робить це з нашою координацією Червоний Хрест. Інженери Червоного Хреста разом з місцевими відновлюють цей об’єкт. І це питання ми повинні виносити на мінську підгрупу, щоб узгодити розмінування, припинення обстрілів, роботу ремонтних бригад, хто що буде робити, на яку відстань Червоний Хрест має доступ.

У якому складі працює агентство, скільки працює людей? І головне — який у вас бюджет, хто фінансує вашу діяльність?

Бюджет у нас державний. Фактично ми маємо зарплатню. На рік там близько 7,5 млн. гривень. Це весь наш бюджет.

Скільки коштів потрібно на ваш план?

На наш план потрібно 1,5 млрд доларів. Це те, що в нас є в плані на відновлення. Але це не остаточні цифри, це цифри дворічної давнини. А є 7 млн на агентство, на проекти – нічого. В країні є 500 млн. на проекти, отримані ще до початку роботи  агентства, але  їх використовує Міністерство регіонального розвитку, бо так прописано у контрактах. Але, я підкреслюю, це кредити, це не гроші, які дають безоплатно. Зараз в Державному агентстві з питань відновлення Донбасу працює 26 осіб. З них третя частина — ті, хто працює профільно. Інші – це кадрова служба, канцелярія. У нас оголошено конкурс, ми не можемо зайняти вакансії.

Розкажіть про реалізацією проектів.

Вся діяльність з відновлення Донбасу носить фрагментарний характер в парламенті. Ми ініціювали програму, яку не ініціювало до нас жодне відомство, щоб поєднати всі сегменти, які виконують різні міністерства. Ми залучаємо кошти і напряму. У минулому році це 120 млн. гривень на допомогу переселенцям. Виконує це наш міжнародний партнер «Caritas». Дає кошти на тимчасове житло для переселенців. У нас є ще декілька проектів з розмінування з міжнародниками. У нас є міжнародні донори, а ми виступаємо координаторами, вказуємо цілі для реалізації деяких проектів. Червоний Хрест, наприклад, у минулому році використав близько 60 млн. доларів, цього року планує близько 70 млн.

Чи рахували ви збитки саме інфраструктури Донбасу? За якими критеріями?

Рахували не ми, експерти наші з міжнародниками. Рахували за попередніми даними огляду місцевих адміністрацій. Це була оцінка, яку проводив ЄС, програма розвитку ООН. Не враховуючи того, що було зроблено за півтора роки, на інфраструктуру потрібно 1,2 млрд доларів. Я думаю, цифра буде значно більшою, бо нам потрібно оновити дані, бойові дії продовжуються. Постійно випадають питання житла у сірій зоні. Щойно їх відремонтують, — знову руйнують.

В чому причина того, що держава виділяє недостатньо коштів на відновлення?

У центральних владних органах думають про це, як про регіональну проблему. Ми бачимо це як проблему всієї України. Ми не говоримо про Донбас, ми говоримо про східні регіони України, які мають бути відновлені і почати функціонувати. Ми не бачимо окремо проблему внутрішньо переміщених осіб і проблему регіонів, це все в контексті.

У вас в завданнях прописана «реалізація державної політики з питань відновлення Донецької та Луганської областей». Хотілося б дізнатися, яка вона «державна політика»?

Я вам розкажу про піраміду, яка існує в країні. Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» — знайдіть, чи є там такі ризики. Він не адаптований. На базі цього закону уряд повинен сформувати цю політику. Уряд, як колегіальних орган. Після цього ми та інші відомства мають її реалізовувати. Я її сформульовану не бачив.

Складається враження, що держава не дуже опікується питаннями відновлення. Виглядає, ніби є більш важливі речі, наприклад місце України на міжнародній арені. Чому так?

Як на мене, країна, яка не була в такій кризі, взагалі не розуміє що з цим робити. Реального глибокого розуміння немає в багатьох людей. Через це і таке ставлення, ніби є військовий шлях вирішення і ми дочекаємося, поки хтось виснажиться. Конфлікт буде даватися взнаки ще багато років. Глибину його впливу багато людей не хочуть свідомо помічати. Якщо Україна хоче отримати контроль над своїми кордонами, мати ці два регіони у своєму складі, повинна подумати, щоб встановивши контроль ми отримали не 2,7 млрд. ворогів, а отримали громадян цієї держави.

/Hromadske.Схід /Євген Спірін

Пов`язані новини