Відвести не можна залишити: що заважає розведенню сил на Донбасі

Від рамкової угоди про відведення військ на кілометр минув місяць. Із трьох ділянок, про які домовилися в Мінську 21 вересня, війська відвели в двох — це Золоте на Луганщині та Петровське на Донеччині. У Станиці Луганській цього досі не вдалось зробити.

Громадське побувало у Золотому та Станиці, аби поцікавитися: що дало відведення військ в Золотому і що відбувається у Станиці, де цього не сталося. Що про це думають військові, спостерігачі, а головне — самі мешканці населених пунктів, які опинились або ризикують опинитись у сірій зоні — між військами.

У Станиці Луганській зараз живе приблизно 13 тисяч людей. Військові з центру військово-цивільного співробітництва, які розмістилися в місцевій лікарні, і до функцій яких належить покращувати відносини між цивільним населенням та армією, кажуть, що настрої зараз трохи кращі в людей, аніж в 2014 році:

«Якщо два роки тому українську армію не любили 90 відсотків населення, то зараз — 70».

На мітинги проти відведення військ зі Станиці виходили людей з 20. Галина Барбашова — одна з організаторок цього мітингу і місцева активістка. Жінка каже, що їй вже передавали погрози з так званої «ЛНР» за її діяльність, мовляв, якщо бойовики повернуться в Станицю, то її знайдуть.

От це й лякає активістку, — що після відедення української армії Станицю зможуть захопити бойовики:

«От, Полторак каже, я сама чула по телевізору, що війська можуть повернутись на позиції за 15 хвилин, а от я думаю, а ті не можуть за 15 хвилин напасти на нас? А тоді що — ми знову опинимось між двох вогнів?»

«Вони там укрпілюються так нормально, і в них там настрої такі, щоб Станицю взяти» — каже інша активістка, переселенка з Луганська, Наталія Журбенко.— Я не боягуз, але я боюсь, вони, генерали, там собі кружечки якісь малюють на телепередачах, а ми тут що? Нам ніхто не пояснює, звідки це відведуть війська. Ну, я скажу так: я буду жити там, де буде українська армія стояти».

Схема розведення військ у Станиці Луганській

Голова Луганської військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз каже, що ризик захоплення районного центру на 13 тисяч людей справді є. І що людей це лякає, але от цивільне керівництво області ніхто вирішив не питати, коли обирали ділянки для відведення:

«Я б хотів бути в складі групи в Мінську, аби на те, що стосується нас, ми теж могли впливати».

Якщо два роки тому українську армію не любили 90 відсотків населення [Станиці Луганської], то зараз — 70

Такі настрої в Станиці далеко не у всіх. На пішохідному контрольно- пропускному пункті — єдиному в луганській області — двоє місцевих чоловіків, які щойно повернулися зі сторони «ЛНР»,  кажуть, що «хай відводять, аби не стріляли»

За 7 діб до відведення військ повинні зовсім припинитися обстріли. У Станиці поки що так жодного разу не вийшло.

В Золотому війська відвели 1 жовтня. Тут має бути перший автомобільний пункт пропуску в «ЛНР»

В Золотому, що теж у Луганській області, війська відвели першими. Тепер між силами — два кілометри демілітаризованої зони. Цю ділянку вибрали не випадково. Тут має бути перший автомобільний пункт пропуску в «ЛНР». З українського боку для того, щоб КПВВ запрацював, зробили все ще рік тому. Тут стоять і кабіни для перевірки документів, і намет для обігріву, чергують МНСники.

«Могли б відкрити хоч нині» — кажуть прикордонники. З боку самопроголошеної «Луганської народної республіки» не розмінували навіть дорогу, не кажучи вже про обладнання КПВВ.

З українського боку для того, щоб КПВВ у Золотому запрацював, зробили все ще рік тому

Аби спостерігати за демілатиризованою ділянкою фронту для СММ, ОБСЄ облаштували пост спостереження на горі, що поруч. Його, втім, вже встигли обстріляти.

«Стріляли десь із Золотого-5, що контролюється бойовиками» — каже Дмитро Горбунов прес-офіцер сектору Луганськ.

Спостерігач СЦКК передає спостерігачам ОБСЄ інформацію про обстріли

Укаїнські військові тепер стоять позаду прикордонників. Але розведення не припинило тут обстрлів. Військові кажуть, що, хоч і стоять позаду, все ж контролюють населений пункт Золоте-4. Воно опинилось ніби в недемілітаризованій зоні, але військових там не бачать, проїхати туди без прописки в селі неможливо. Та волонтерам Юрію і Світлані все ж вдається. Вони розповідають, що мешканцям Золотого-4 теж страшно опинитись між двох вогнів.

«Люди бояться, вони все частіше питають про відведення військ, вони не хочуть, аби їх знову захопили, «бєзпрєдєлу» не хочуть», — каже Юрій.

Станиця Луганська

В місті Соледар, що на межі Донецької та Луганської областей, стоїть колишній санаторій, де до війни в місцевих соляних шахтах лікували хворих на астму. Тепер тут — спільний центр з координації та контролю за припиненням вогню (СЦКК).

З українськими офіцерами тут живуть росіяни. Вони разом стежать за обсрілами і намагаються їх зупинити.

Відведення збройних сил України, окрім представників СЦКК. Тобто нас. А ми завжди зі зброєю. Що нам заважає поставити більше наших людей-спостерігачів?

Борис Кременецький, генерал-майор, керівник української сторони СЦКК

Керівник української сторони СЦКК — генерал-майор Борис Кременецький каже, що відведення військ — річ радше політична, аніж безпекова. Бо військ відвели не так і багато, щоб вони на щось впливали.

А от гуманітарна складова велика: в Золотому і Станиці — це контрольно-пропускні пункти, а в Петровському у майбутньому, можливо, на окуповану територію ходитиме електричка.

Схема розведення військ у Золотому

Втім, Кременецький зізнається, що головну функцію — розведення військ на безпечну відстань, щоб не провокувати обстріли — поки що виконувати не дуже вдається. Золоте, де попри відведення, обстріли все ж знову фіксуються, — прекрасний тому приклад.

«Обстріли, які відбуваються в Золотому, – це для української сторони аргументи, щоб не спішити з розведенням тут (у Станиці — ред.). Тому що ми кажемо — почекайте, якщо ми не зробили на цій ділянці, яка здається безпроблемна, і все одно тут у нас є стрілянина, то як ми можемо перейти до іншого етапу? Тому ми кажемо: давайте спершу на менш небезпечних ділянках якийсь механізм напрацюємо, а потім вже будемо переходити до більш складних ділянок», — додає генерал-майор.

Командир роти батальйону поліції: «Нас ніхто нікуди не відводить, ми залишаємось тут на КПВВ. І залишаємось зі зброєю»

На закиди місцевих зі Станиці, про те, що вони залишаться без захисту в разі, якщо війська таки відійдуть, Кременецький цитує рамкову угоду Мінська: «Відведення збройних сил України, окрім представників СЦКК. Тобто нас. А ми завжди зі зброєю. Що нам заважає поставити більше наших людей-спостерігачів?»

В Станиці також службу несуть, окрім бійців ЗСУ, і прикордонники зі зброєю, і батальйон поліції «Луганськ-1».

«Нас ніхто нікуди не відводить, ми залишаємось тут на КПВВ. І залишаємось зі зброєю», — каже Громадському командир роти батальйону поліції «Луганськ-1» Дмитро Войцех.

На зустрічі в Берліні нормандської четвірки на рівні президентів Україна пропонувала додати ще одну ділянку, де б мали відвести війська — Дебальцеве, яке, згідно Мінська-1, мало б бути під контролем України. Росія на таку пропозицію не пристала. Бойовики «ДНР»  і «ЛНР» також.

/Станиця Луганська — Сєвєродонецьк — Золоте — Соледар