ВІЙСЬКОВІ МЕТРИ

Територія колишнього військового містечка 161 біля Броварів у Київській області. У ролі екскурсоводів – діючі військові, які погодилися за умов повної конфіденційності показати журналістам своє житло.

- Що ви зберігаєте у ящику?

- Там у нас картопля, консервація.

Спершу не віриться: колишні офіцери з вислугою понад 20 років і нинішні захисники вітчизни з родинами живуть у складах, навчальних класах, водокачках, насосних станціях та інших нежитлових приміщеннях.

- Убрали грибок, заклеїли гіпсокартном і поклеїли обої, обробили від грибка, бо тут були ужасні стіни, чорні.

Командири частин, щоб хоч якось вирішити вічне житлове питання, кілька років тому дозволили підопічним заселитися в будівлі, де можна сяк-так жити.

- Тут у нас кухня і душ, спільний. Саму примітівну кухоньку придбали, саму дешевшу, щоб хоча би якось від людей нас було чистенько, люди щоб хоча б не лякалися. Он, дивіться, дитина віддерла обоїну, ото такі стіни, ще хужі в нас тут були, такий грибок.

Тепер військових та їхні сім’ї із облагородженої власним коштом домівки… виселяють.

- До Паски такі подаруночки нам всім розіслали, хто проживає, мешкає на території військового містечка.

Житло – службове, будівлі казенні. Тому –дітей на плечі, торби в руки  і з речами… на вихід.

- Нам сказали, що нас звідси виселять. Точка. А куди?

- Я ж сказав: точка.

Доки одним вручають листи щастя на виселення – інші, по сусідству, саджають на землях Міноборони картоплю з полуницями і зводять паркани.

Це військове містечко 201. До столиці – рукою подати. На території гуртожиток, який лампасоносці полагодили за свої гроші. І кілька будинків із свіженьким ремонтом.

Саме тут, за нашою інформацією, нещодавно  відгуляла новосілля Наталія Гаврищук, керівник будинкоуправління №12 Київського квартирно-експлуатаційного управління, або КЕУ. Саме того, яке відає будівлями, ремонтами і іншими речами, пов’язаними із житловими питаннями військовослужбовців.

- Доброго дня. Мене звати Тетяна Іванченко, я журналістка.

- Девушка, пожалуйста, покиньте!

- Судячи з усього, нас тут не дуже раді бачити.

Пані Наталію ми знайшли на колишньому робочому місці. У будинкоуправлінні номер 4, яке вона очолювала до 2014-го року. Питання просте: як невійськова людина отримала військове службове житло?

- Приватні питання , будь ласка, не в робочий час.

- Це стосується вашої роботи.

- Ні, в робочий день.

- Ви можете пояснити, яким чином…

- Ні, я працюю на Тургенівській, 64.

- Почекайте. Чого ви нас випихаєте?

- Чудово.

ОЛЕКСАНДР САСЬКО, член Спілки офіцерів України:

- Надання службового житла на сьогоднішній день – це сама непрозора схема, яка не є під достатнім контролем громадськості.

Офіційно в Україні понад 44 тисячі безквартирних військових. Вони, не без іронії, називають себе воєнбомжами. Рядові та молодші офіцери зависли в листі очікування на 20-ть, а то й більше років. Чого не скажеш про їхніх начальників.

ОЛЕКСАНДР САСЬКО, член Спілки офіцерів України:

- Якби ти не був командиром військової частини, чи начальником штабу, чи там, прапорщиком, який  вибачте, ковбасу і водку йому носить, то ти б ніколи не отримав ні підпис, ні печать. Стоїш в строю з 1993 – стій і далі чекай, коли тобі дадуть житло.

- Добрий день, тепер ми до вас у робочий час прийшли. 

НАТАЛІЯ ГАВРИЩУК, начальниця будинкоуправління №12 Міноборони України:

- Є наказ міністра, що будь-яку інформацію я маю право надавати лише з його дозволу.

- Будинок, який на Чкалова, 25 – він належить вам чи там проживає ще хтось?

- Він належить міністерству оборони, там проживає 2 сім’ї. Згідно договору.

- Наталіє Анатоліївно, ви от законно отримали житло?

- А ви як думаєте, я законно отримала житло?

- Я у вас питаю.

- Ні, якщо ви задаєте такі питання, значить у вас є якась неправдива інформація.

Пані Гаврищук обіцяє скинути електронною поштою фотографії будинку до ремонту, які, звісно ж, не надсилаяє. Мабуть, тому що її службове житло вже три роки як приватизоване та оформлене на сина.

ВОЛОДИМИР БРЮХОВ, військовий у відставці:

- Я приехал в военный городок в 79 году и начинал жить вот в этом доме.  Этот дом постройки еще довоенной.

23 роки в армії і майже стільки ж - у черзі на квартиру. Семиполківські мешканці демонструють житловий екстрим-атракціон.

- Це ж страхіття, хіба в цьому під’їзді можна жить і ходить?... Виходиш і отак ноги трусяться на цьому балконі. Моя сусідка отам на балкон взагалі не виходить.

ВОЛОДИМИР БРЮХОВ, військовий у відставці:

- Семиполковская сельская рада отказалась принимать этот дом, так как этот дом находится в аварийном состоянии.

Будинок звели 80 років тому. Ось акт спеціальної комісії, який набирали ще на друкарській машинці в радянські часи.

«Жилой дом номер два, 1936 года постройки, в целях техники безопасности подлежит капитальному ремонту с последующим отселением квартиросъемщиков – 19 семей».

Звісно ж, за цей час ані капітального ремонту, ані відселення.

ВОЛОДИМИР БРЮХОВ, військовий у відставці:

- Где-то лет 10 тому назад приезжал к нам начальник генштаба, и нашим военным пообещали, что вопрос жилья решится.

Навіть ділянку під будівництво розчистили. Спиляли дерева.

- Но, как видите, пенечки у нас уже позаростали травой, а дома так и нету.

У той час, як в Семиполках мріють про власний куток і хрестяться, щоб нікому на голову не впав балкон, начальник Київського квартирно-експлуатаційного управління полковник Євсігнєєєв отримує ключі від чергового трикімнатного щастя.

Більше 170 квадратних метрів – ось у цьому елітному будинку, практично в центрі міста. Це четверта квартира від держави для пана полковника. Для того, щоб отримати апартаменти побільше - Вячеслав Євсігнєєв прописав тут трьох дітей ,дружину та її матір. Виходячи з цього документу, офіцер поклав око на новобудову ще в 2008-му, коли написав про доцільність виділення квартири для багатодітної родини, от тільки не уточнив, що для своєї.

НІНА КАРАПЕТЯН, член житлової комісії:

- По Полтаве у него две квартиры, далее он по службе переходит в Киев и получает квартиру по улице Курской, двухкомнатную.

Великий полтавський комбінатор отримує на родину трикімнатну квартиру, розлучається, і дружина приватизовує житло. Далі полковник отримує ще одну двокімнатну квартиру, цього разу на себе і матір, яка хворіє і потребує стороннього догляду. Щоправда , рівно до того дня, як пан В’ячеслав переїздить до Києва. Квартира, звісно, лишається за нею. Далі Євсігнєєв знову йде в РАГЗ з колишньою дружиною і отримує нове житло, але вже в Києві. Комісія закриває очі на те, що його колишня дружина та діти вже мають власне приватизоване житло в Полтаві.

НІНА КАРАПЕТЯН, член житлової комісії:

- 29,8 метров ему показалось мало, и жилищная комиссия, которая обманула, как мы считаем, Министра обороны, подала о том, что он нуждается в жилье. И господину Евсигнееву предоставляется таким образом 173,8 квадратных метров.

Ані зауваження контрольно-ревізійного департаменту, ані звернення військових до служби правопорядку ніхто не враховує.

НІНА КАРАПЕТЯН, член житлової комісії:

- Если бы он был не начальником КЭУ, он никогда бы не получил это жилье.

У 2011-му В’ячеслав Євсігнєєв стає мешканцем просторої столичної елітки. Але й на цьому історія багатоквартирного полковника не закінчується.

ЮРІЙ ЛІСОГАНИЧ, військовослужбовець:

- Две комнаты как раз и есть предмет этой всей истории с Евсигнеевым. Я сказал, что на эти команты претендую, помогите. Он ответил: есть шанс получить эти комнаты, на бумажке написал и в лицо показал мне 3 тысячи долларов. То есть, ваш впрос реально может решиться, но вы должны готовы быть к этой сумме. С этого история и началась.

І не закінчилася до цього часу. У розпорядженні «Слідства.Інфо» є відео, на якому, за словами Юрія Лісоганича, він передає першу тисячу доларів для полковника Євсігнєєва через його підопічного.

Попри зібрані докази, уже третій суддя розглядає цю справу четвертий рік!

- Чому так довго триває справа?

- …

НІНА КАРАПЕТЯН, член житлової комісії:

- Опять я прихожу к той мысли, что все его защищают, потому что все в свое время где-то, что-то от него получили дополнительные блага.

За цей  час полковника не тільки не звільнили з лав Міноборони, а ще й перевели у вищу інстанцію. Був у столичному КЕУ, тепер - у Головному, звідки нас надіслали відповідь на наш запит. Мовляв, житло Євсігнєєв отримав ще за законами УРСР.

Рядовим – бараки, водокачки і навчальні класи, а начальникам – будинки і елітні квартирні метри. Формула, яка стала вже неспростовною військовою аксіомою. Що ближче до годівниці, то більші апетити й прикритіші тили.

ТЕТЯНА ІВАНЧЕНКО для проекту «Слідство.Інфо»