Волонтер з-під Полтави: Сусіди вважають нас божевільними

Волонтери продовжують збирати допомогу, гроші, речі та їжу з усієї України. А є ще ті, хто везе допомогу через усю країну, на самий фронт. Іноді потрапляють під обстріл, але справи своєї кидати не хочуть. Ми поспілкувалися з тими, хто вже не уявляє свого щоденного життя без цього. Такі як Армен, купують ліки і влаштовують аукціони.

«Як вони за книжки дякували! Хрін з нею, з картоплею! Книжки виривали один в одного» — розповідає чоловік.

За допомогу отримують від бійців подяки та грамоти.

Деякі, як баба Люба з Полтавської області, печуть для солдатів пиріжки. Якось жінка наліпила півтори тисячі вареників. Контакти з бійцями встановили не одразу. Пані Люба розповідає, як усе починалося:

«Спочатку відкладала пенсію, щось купувала — складала тут в ящики від бананів. А потім по нашому полтавському ТБ пробіг рядок — адреса волонтерського центру і що потрібно. Ми кинули обідати і все поперли на фронт одразу».

Розуміння серед односельчан не знаходять:

«Людям не подобається те, що ми робимо. Центральна Україна, а «сєпарів» тут ого-го…» — опускає очі жінка.

/Громадське.СхідЄвген/Спірін