Перед будівлею парламенту зібралися десять тисяч грузин: вони обурені лицемірною, на їхню думку, позицією влади.

Приводом для обурення став приїзд російської делегації на Міжпарламентську Асамблею православ'я. Головою 26-ї Генеральної сесії Асамблеї був депутат Держдуми РФ від КПРФ Сергій Гаврилов. Він нічим не прославився на батьківщині, зате відомий у Грузії схваленням незалежності Абхазії і Південної Осетії, які грузини вважають своїми територіями.

Парламентар, візит якого називали «небажаним», сів у крісло голови парламенту Грузії і почав свою промову російською мовою. Закінчити не дали: в зал увірвалися представники опозиційної партії «Європейська Грузія» і громадські активісти. Візит зірвали: делегація росіян поспіхом покинула спершу парламент, а потім і готель Radisson Blu. Тут росіянам, як розповідають активісти біля парламенту, нібито влаштували «коридор ганьби»: закидали Гаврилова яйцями.

Від'їзд російської делегації з країни під посиленою охороною не вгамував протестувальників. Роз'ятрив незагойну рану — території Абхазії і Південної Осетії перебувають під формальним контролем Росії. Грузини кажуть про це: двадцять відсотків території країни окуповані Росією.

Незабаром на проспекті Руставелі перед будівлею парламенту стали збиратися люди.

Тисячі грузинів обурені російським впливом у країні, вони готові продовжувати протести
Фото:

Новая газета

Протест зародився стихійно: у Facebook створили захід, початок призначили на сьомій вечора. До цього часу центральна вулиця Тбілісі — проспект Шота Руставелі — була перекрита і перетворилася в прогулянкову, як у день великого свята. Готових до протистоянь з поліцією тут не було: сімейні пари з дітьми, літні люди, закохані, компанії друзів. До восьмої години тут було вже сім тисяч осіб, зокрема й політичний актив опозиційних партій, багато хто з прапорами.

Найактивніші відразу зайняли сходи парламенту, розгорнули прапори, скандували про окупацію Росією грузинських територій. Журналісти виставили світло і почали прямі включення.

Протестувальники миттєво висунули свої вимоги: очільника парламенту Іраклія Кобахідзе, а також глав МВС і служби держбезпеки потрібно відправити у відставку. Разом з ними — тих, хто організував візит делегації, який образив країну. Потім провести позачергові парламентські вибори — на умовах опозиції.

Сімейна пара Нуну і Гуджа придивляються до того, що відбувається на сходах.

— Ми згадали, скільки втратили і скільки ще можемо втратити. Ми будемо стояти, скільки потрібно. Але сподіваємося, більше трьох днів не знадобиться. Люди їдуть вже з регіонів — ми не знаємо, що буде далі. У нас бажання, щоб усе було мирно. В України зараз виходить, чому ми не можемо так само жити? Олігархи повинні піти з влади — це наша вимога.

Поруч із ними стоїть 20-річна Теона Берідзе в легкій білій блузі.

— Я ненавиджу російську політику, я хочу від імені молодих людей сказати, що ми — проєвропейська країна і нізащо, чуєш, нізащо не будемо проросійською. Я тут, щоб поміняти нашу політику.

У будівлю парламенту грузини намагалися прорватися, але у них це не вийшло, відтак люди просто залишилися чергувати на сходах перед центральним входом. Звідти на руках виносять непритомним великого чоловіка, несуть учотирьох, не дотягують до «швидкої» і просто кладуть його на землю, починають обливати водою і бити по щоках. За медиками біжить невисокий повний чоловік. Це Коба Лачашвілі, ми знайомимося. Коба працює гідом для російськомовних туристів.

— Неважливо, що делегація вже поїхала — взагалі було великою помилкою їх сюди пускати. Наш уряд веде подвійну гру: намагається підлещуватися до Путіна і водночас говорить, що вони за цілісність країни. Люди не вірять цій владі. З іскри спалахне полум'я, розумієш? Сьогоднішні події просто стали останньою краплею. Якщо поліція застосує агресію — утричі більше народу вийде. Вони вже знають, що так із народом поводитися не можна.

На парапеті зі щитом, відібраним у поліцейського, стоїть грузин років двадцяти п'яти, волосся зібране у хвостик, грузинський біло-червоний прапор пов'язаний навколо шиї і розвівається, мов плащ.

— Кордон із Абхазією від нас далеко, ніхто не знає, що насправді там відбувається. А тепер ці люди прийшли і окуповують наше місто, — обурюється Темо Тавадзе, власник маркетингового агентства, він прийшов сюди з друзями.

Багато хто з грузин, які вийшли на вулицю, впевнені, що Гаврилов і сам брав участь в абхазькому конфлікті, тому сприймають цю історію дуже особисто (після від'їзду з Тбілісі Гаврилов заявив, що ніколи не брав участі в бойових діях — ред.).

— Він стріляв у мого тата, наприклад! — гарячкує Темо. — Ми тут, щоб довести, що не можна й надалі чинити замах на нашу територію!

Темо не знає російської або вважає за краще нею не говорити.

Його друзі поруч штовхають, як футбольний м'яч, каску спецназівця. Ціла гора трофейних щитів виросла посеред вулиці, один із них поставили вгорі і наклеїли стікер з портретом президента Росії.

У Тбілісі люди вийшли на стихійний мітинг проти російського впливу в країні, 20 червня, Тбілісі, Грузія
Фото:

Новая газета

Гасло «Росія — окупант» популярний і для футболок, в яких вийшли люди. Деякі напружені до межі і нервово реагують на російську мову.

— Звідки?! — перепитує жінка з підведеними очима і короткою зачіскою, яка сіла на гору з щитів. І демонстративно відводить погляд. Але слово бере її подруга:

— У людей є законні вимоги. Ми не є членами СНД, не члени Євразійського союзу, чому ця делегація взагалі до нас поїхала, під соусом православ'я вони хотіли провести тут асамблею, Грузію втягти у небажаний для нас союз. І піком обурення стало те, куди сів цей Гаврилов.

Це все мені розповідає красива жінка в легкій жовтій сукні, що більше пасує для прогулянки пляжем, аніж для протестної акції.

З боку парламенту з гучним вибухом вгору злітають петарди. Точніше, ми думаємо, що це петарди, — і продовжуємо спілкуватися.

— Ніхто не планував тут бути. Стільки молоді тут ніколи не було, всі політичні партії тут. Світовий тренд — звільнятися від олігархів. Чим ми гірші? З Грузії і починалася демократія.

У нас за спиною приземляється «петарда». Вона починає диміти, а з очей течуть сльози — сльозогінний газ. Спецназ, який посів позиції поряд із центральним входом до парламенту, стріляє в бік розташованого навпроти закинутого кінотеатру «Руставелі» — щоб шашки рикошетом відлітали від нього і приземлялися в натовп.

Північ.

Я не встигаю запитати, як звуть жінку в жовтій сукні, — люди дезорієнтовані і розбігаються навсібіч. Ми біжимо в бік Майдану Свободи, чоловіки знімають футболки, прикриваючи роти, батьки тікають, прикриваючи дітей. Поруч із нами біжать і поліцейські, втираючи сльози.

Але не всіх налякав сльозогінний газ. Через годину ми повертаємося до парламенту. Людей уже менше, заледве тисяча. Чуюти хлопки — але це вже не шашки. У хід пішли гумові кулі.

Ми біжимо ховатися за Воронцовським палацом — зазвичай у вихідні тут, у тіні дерев гуляють туристи, відкривається хіпстерскій маркет. Чоловіки падають на землю, ховаються за лавки, за дерева.

Чомусь зовсім безстрашно і легковажно виходить знімати обстріл жінка років сорока в білосніжній футболці. Вона веде лайф в Facebook.

— Я намагаюся пояснити своїм друзям, що тут у нас відбувається. Але я в якийсь момент перестала розуміти це сама.

Жінка представляється Інною. Ми разом переходимо дорогу і ховаємося за рогом покинутого кінотеатру «Руставелі». Вона вимикає з мережі платіжний термінал, щоб зарядити свій телефон, і продовжити трансляцію.

— Люди, які вийшли сюди, їм байдужі політики, жодна партія б стільки не зібрала, скільки сьогодні тут. Є теми, які понад партійною приналежністю. Вони торкнулися нашого громадянського самолюбства.

Вона певна: просто так ця акція протесту не скінчиться.

З провулків на Руставелі піднімаються нові й нові люди — поки що в чистих футболках, але вже в медичних масках. Одні змінюють інших. Серед них багато жінок і молоді.

— Політики пішли. Залишилися тільки ті, хто нікому не підпорядковується. Їх зараз розлютили — вони не підуть. До ранку стоятимуть, а вранці прийдуть їм на підмогу. І нехай стоять.

Біля кінотеатру спокійно. Тут навіть медитативно стоять поліцейські. Їх ніхто не зачіпає, вони теж. Спецназ зрідка відстрілюється гумовими кулями, газовими шашками. У людей немає агресії — водночас є якась залізобетонна впевненість у своїй правоті — і, схоже, у своїй невразливості.

Черговий залп — чергова шашка зі сльозогінним газом. Один із поліцейський говорить молодому хлопцю:

— Не треба водою очі, буде тільки гірше.

До третьої години ночі спецназ атакував протестувальників. О пів на третю на Руставелі виїхали водомети і зачистили вулицю перед парламентом. Міністерство охорони здоров'я Грузії заявило про 69 постраждалих, частина з них — поліцейські.

Над ранком стало відомо, що один грузинський телеоператор після попадання гумової кулі позбувся ока. МЗС Росії вже висловив своє обурення «діями радикальних політичних сил Грузії».

Текст, фото, відео з місця подій: Гліб Лиманський, Катерина Фоміна, Костянтин Поліському / «Нова газета»
Поділитись: