Воскова балерина і червоний мислитель

Виставка Шедеври світової пластики, що діє в Мистецькому Арсеналі з 6 листопада по 6 грудня, поєднує близько 150 творів видатних скульпторів. Зараз їхні роботи раді експонувати музеї та галереї з усього світу, але так було не завжди. Якими були перші виставки Пабло Пікассо та Олександра Архипенка — в матеріалі Громадське Культура.

Червоний мислитель

Це зараз Олександра Архипенка називають одним із засновників кубізму в скульптурі. А в 1905 році його вигнали з Київського художнього училища за участь в учнівському страйку. Скульптор продовжив учитися індивідуально і в 1906 році організував першу зі 130 персональних виставок, які представив за життя.

Про неї Архипенко писав: «…Відкрив у селі виставу своїх робіт. Серед робіт було кілька кольорових. «Мислитель» — червоний. На дверях повісив об'яву: «Робітники та селяни — за меншу плату». Першим відвідувачем був поліційний наглядач… «Чому робітники й селяни мають менше платити?» Потім уздрів: «Мислитель»: «А про що він мислить і чому він червоний?» Поліційний наглядач бачив у цьому символ».

Перші роботи Архипенка переважно були з паленої глини, а формами нагадували ідолів зі степових курганів. З часом під впливом паризького мистецького середовища ці мотиви привели його до кубізму в скульптурі.

Юна балерина

«Мене називають живописцем танцівниць», — писав Едгар Дега. Але його балерин звикли бачити лише на полотні — скульптури на цю тему він публіці майже не показував.

Винятком стала Маленька чотирнадцятилітня танцівниця, представлена 1881 року на шостій виставці імпресіоністів у Парижі. Робота вразила і збентежила відвідувачів надмірним реалізмом, а також незвичним використанням матеріалів: скульптура була виготовлена з воску, а в її оформленні Дега використав справжній корсет, панчохи, взуття, балетну пачку, а також перуку з кінського волосу.

Після виставки роботу не показували публіці аж до квітня 1920, уже після смерті художника. Крім того, в майстерні Дега знайшли більше 150 скульптур з воску, глини та пластиліну.

Семиголовий Модільяні

Переїхавши на паризький Монпарнас, Амедео Модільяні збирався більше працювати скульптором, аніж живописцем. Стверджували, що для своїх робіт митець цупив кам’яні блоки та дерев’яні шпали з будівництва метро.

У 1911 Модільяні показав кам’яні скульптури голів у ательє португальського художника Амадео де Соуза-Кордосу. Він вирішив розвивати мотив каріатид, і на Осінньому салоні 1912 року показав сім скульптурних голів. Хоча ці роботи були добре сприйняті та деякі з них придбали, Модільяні покинув скульптуру та зайнявся живописом. Серед можливих причин називали брак необхідних матеріалів і проблеми художника зі здоров’ям.

Приховані скульптури

У порівнянні з живописом, скульптур у Пабло Пікассо небагато: лише кілька сотень у порівнянні з чотирма з половиною тисячами картин. Зате властивості різних матеріалів митець дослідив добре — для об’ємних композицій художник використовував дерево, гіпс, листову сталь, глину та гальку.

Однією з перших скульптур Пікассо стала Жінка, що сидить з необпаленої глини, яку він зробив у студії свого друга Емілі Фонтбони в Барселоні у 1902 році. Втім, художник мало показував свої скульптури, зберігав їх у своїй майстерні, а перша велика виставка припала аж на 1966 рік, коли Пікассо було 85.

Бронза проти гіпсу

Під враженням від робіт Мікеланджело, Огюст Роден у 1870-х створив серію оголених чоловічих фігур: Епоха бронзи, Св. Іоанн-Хреститель і перші напрацювання для Адама.

Епоха бронзи стала першою повномасштабною скульптурою, яку Роден показав під власним іменем у 1877 році в Брюсселі, а згодом у паризькому салоні Товариства французьких художників. Першу версію скульптури з гіпсу зустріли в Парижі шквалом критики. Головне звинувачення полягало в тому, що скульптор у роботі начебто використав зліпок з натурника, тобто точну копію форми тіла, хоча часткове використання зліпка журі салону вважало припустимим. Роден опинився в центрі скандалу. Молодий натурник з Брюсселя навіть погодився приїхати в Париж і виступити в ролі свідка: постати оголеним перед членами журі. Але бельгійське начальство не дало йому дозволу на перетин кордону і плітки навколо Родена крутилися й далі. Казали навіть, що статуя була зроблена за допомогою зліпка з мертвого тіла.

Три року потому Епоха бронзи була відлита в бронзі і на цей раз держава придбала її, щоб встановити в Люксембурзькому саду Парижа.

/Фото надані Мистецьким Арсеналом

Оксана Городівська для Громадське Культура