ENRU

Вибори в Очакові: міцний південний горішок

Мешканці занедбаного причорноморського курорту голосують за колишніх регіоналів і комуністів, сподіваючись на ремонт доріг.

На проїжджій частині вулиці Свердлова в центрі Очакова три глибокі калюжі. Щоліта туристи прямують цією дорогою на пляж.

– П’ятнадцять років добитися не можу, щоб їх засипали, – нарікає пенсіонерка Лариса, перед двором якої яма найбільша. – Три дні тому ходила до Бичкова. Пообіцяв залатати. Якщо зробить – проголосую за нього. Якщо ні – за Казар’яна. Він мені теж пообіцяв дорогу зробити.

  

Сергій Бичков останні вісім місяців виконує обов’язки мера Очакова. Павло Казар’ян – бізнесмен і власник трьох реабілітаційних центрів для наркозалежних поблизу міста. Обидва претендують на посаду міського голови.

Жалюгідні дороги – перше, що впадає в очі, коли потрапляєш до Очакова. Ще на під’їзді водії вимушені виїжджати на зустрічну, оминаючи численні ями. У місті немає залізниці, дістатися сюди можна лише рейсовими автобусами.

На центральних вулицях з-під асфальту проглядає стара бруківка. Саме на обіцянках відремонтувати дороги кандидати в мери будують свої передвиборчі кампанії.

– Ходимо по вулицях і постійно спотикаємося, – жаліється офіцер у відставці Рафаїл, вказуючи на криво покладені плити пішохідної доріжки. Більшу частину життя він провів в Очакові і добре пам'ятає, як місто виглядало за часів СРСР. Однією рукою тримає помаранчевий пакетик, іншою жестикулює. – Тут були три воєнні бази. В тому боці був рибзавод світового значення, тут – молокозавод. А тут раніше був кінотеатр – великий, хороший, завжди повний. Зараз все закрито, розкрадено.

Рафаїл не зізнається у своїх політичних симпатіях, але точно знає, яким має бути міський голова:

– Потрібен мер, який би гроші на вітер не викидав, навів порядок, частіше виходив в місто радитися з людьми. Кожен рік він повинен звітуватися перед виборцями за виконану роботу. А в Очакові одного приберуть, іншого поставлять – не зміниться нічого.

  

Очаків – невелике курортне місто на Миколаївщині. За часів Союзу місто було одним із найвідвідуваніших в області, пригадують старожили. Тут Чорне море зливається з Дніпро-Бузьким лиманом, насичуючи повітря йодом. Партійні функціонери привозили сюди на відпочинок дітей, дружин і коханок.

Тепер від колишньої популярності не залишилося нічого. Занедбані пляжі, розбиті вулиці та відсутність розваг заважають Очакову конкурувати з розташованими неподалік містами Коблево і Южним. Щоправда, за словами місцевих жителів, після анексії Криму туристів побільшало.

 

Стара гвардія

Над столом у штабі Сергія Бичкова висить плакат: «Не важно, кто ты, важно, чей ты». Це подарунок Церкви адвентистів сьомого дня. Те, що Бичков належить до цієї церкви, стало одним із приводів для критики з боку опонентів. Втім сам в.о. мера цього факту не приховує: віросповідання, за його словами, не впливає на виконання обов’язків.

На вибори йде самовисуванцем. Раніше очолював у місті осередок Партії регіонів, але розпустив його після втечі екс-президента Віктора Януковича з країни. Про «регіональне» минуле тепер нагадують хіба що блакитні стіни, стіл та стільці у штабі.

У день виборів Бичков випромінює спокій та впевненість у перемозі. В кабінет час від часу заглядають відвідувачі та вітають його зі святом. Розповідає, що принципово не займався агітацією. Надрукував невелику кількість передвиборних листівок лише тоді, коли серед кандидатів з’явився ще один Бичков – безробітний житель Миколаєва Віктор, про якого в Очакові ніхто не чув.

Телефон кандидата розривається від дзвінків. Поділившись перспективами розвитку міста, він виходить зі штабу, сідає в джип та вирушає голосувати.

 

Дільниця, до якої прямує Бичков, розташована у спортивній школі. О десятій ранку тут черга, в яку шикуються здебільшого літні люди. Із десяти тисяч очаківських виборців шість тисяч - пенсіонери. Щоп’ять хвилин розмови повторюються.

– Зі святом вас!

– Та яке ж це свято? Чому музики немає? А буфет де? Эх… от раніше вибори були, оце я розумію. Люди, як на свято йшли! Оркестр грав, поруч столики з чаєм та печивом стояли. А зараз? Нічого немає! Яку країну розвалили!

На стіні поряд із порадами, як грати в бадмінтон, висять списки кандидатів. Час від часу біля них збираються люди та шукають знайомі прізвища.

– О, Бичков! А як нашого? Віктор?

– Та ні, це миколаївський. Наш Сергій!

– А партія яка? За «Опозиційний блок» голосуємо?

– Ну, а за кого ще? А в область – за Могилевську, вона хоч і старенька, але комуністка.

Дехто робить вибір мовчки. Старенька у світлій куртці і в’язаному береті ховає в руці невеликого розміру агітку партії «Нова держава». Вона нишком звіряє вказані на ній номери з офіційними списками на стіні.

Підприємницький Майдан

На відміну від Бичкова, прізвище Казар’яна для очаківців нове. Сім років тому колишній киянин побудував неподалік від міста свій перший реабілітаційний центр, тепер їх уже три. В Очакові заявив про себе торік: створив громадську організацію «Очаков за справедливость», а згодом газету «Очаков сегодня». На сторінках видання Казар’ян афішує свої досягнення та гостро критикує міську владу: «Якщо не провести місцеві вибори, то сенсу в тому, що відбулося на Майдані немає. Тут саботують вказівки, перекладають вину одне на одного. Про маленькі міста забули, а маленькі міста – міцні горішки».

 
Казар’ян не приховує, що не любить чиновників і не хоче стати одним із них. Однак переконаний, що Бичков розвалить місто остаточно, а інших кандидатів, які склали б йому конкуренцію, не бачить.

Ще одна відмінність Казар’яна від інших полягає у підтримці з боку президентської «Солідарності». Кандидат і його соратники тверезо оцінюють власні перспективи, адже знають, що ця політсила непопулярна серед очаківців.

– Ми в пропрезидентській партії, але в місті ми, по суті, опозиція, – розповідає власник місцевого фотосалону Сергій Колпаков. Протягом останніх місяців він разом із дружиною та однодумцями підтримував Казар’яна та кандидатів від «Солідарності» до міськради. Чоловік не соромиться критикувати діяльність президента, але кінцева мета для нього важливіша. – Нам все одно, як називатися. Для нас це, по суті, продовження Майдану.

За оновлення влади у місті виступають переважно підприємці. Найактивніший серед них – Андрій Лучка. Основний прибуток йому приносить магазин автозапчастин. Для душі тримає невелику кав’ярню в центрі – єдине в Очакові місце, де при вході вітаються гаслом «Слава Україні!». Над вітринами з цукерками, кавою, чаєм та майонезом висять прапори флоту та сухопутних військ України і синьо-жовтий стяг. Одну зі стін вкривають написи з побажаннями від воїнів, яким Лучка допомагає від минулої весни. Вони й переконали підприємця балотуватись до міської ради.

– Військові сказали, мовляв, іди, бо нема за кого голосувати, – розповідає бізнесмен. Колишній учасник податкового майдану, він прагне контролювати наповнення бюджету міста. Для цього хоче переконати «приватників» зареєструвати свій бізнес.

Втім, ряди очаківської «Солідарності» неоднорідні. Приміром, кандидатка у депутати до обласної ради від президентської сили Ріта Земляна до весни 2014 входила до Партії регіонів.

 


Злили Леніна

На площі перед міською радою шумить невеликий фонтан. Кілька місяців тому на цьому місці, між вулицями 50 років Жовтня, Суворова, Енгельса та Володарського стояв кількаметровий Ленін. Назви вулиць містяни поки що відстояли, а ось пам’ятник вождю революції цього літа зняли, виконуючи закон про декомунізацію.

– В Європі пам’ятники не забирають, вони залишаються як реліквії. Я вважаю, що правильно роблять, – вважає Рафаїл.

– А вулиці перейменовувати потрібно?

– А навіщо? Якщо гроші нема куди подіти, тоді, звісно, хай перейменовують.

Ленін знайшов прихисток за кілька кварталів від міськради – на задньому дворі військово-історичного музею імені Олександра Суворова. На його місці хотіли встановити пам’ятник Тарасу Шевченку. Натомість обладнали світловий фонтан, гроші на який виділили меценати.

За словами Бичкова, на спорудження фонтану витратили півмільйона гривень. Лучка ж переконує, що водограй обійшовся у 800 тисяч. Поява фонтану у місті видається йому водночас сумною й комічною. Адже донедавна більшість очаківців користувалась водою за графіком. Її давали на дві-три години вранці, в обід і ввечері. Однак від початку жовтня містяни розкошують – вода в кранах є з шостої до восьмої вранці і від полудня аж до десятої вечора.

Неподалік від фонтану зустрічаємо вже знайому нам Ларису.

– За кого в результаті проголосували? Дорогу ж вам так і не зробили.

– За Бичкова. А за кого? Якщо стане мером, я до нього наступного дня прийду. Мені 67 років, я наслухалась брехні, вірити нікому. В обласну раду голосувала за Могилевську, вона була комуністкою, дуже хороша жінка, багато для міста зробила. А в міськраду проголосувала за Черниша, від «Відродження» іде. Я б може і не голосувала, тому що у нього там люди не дуже порядні в списку. Але він мій хороший знайомий, зробила це з поваги до нього.

Результати виборів несподіванок не принесли. Переміг Сергій Бичков. Безробітний Віктор Бичков зібрав 4% голосів, а за Павла Казар’яна свій голос віддали 25% виборців.

– Нічого тут не зміниться, поки біля влади будуть одні і ті ж. От так і живемо, - із сумом констатував таксист, відвозячи нас до очаківського автовокзалу.

/ Олена Зашко, Оксана Мамченкова