Високі ціни на нафту не принесли Росії нічого доброго (Огляд преси)

Про долі деяких із 35 тисяч родин переселенців з Криму та Донбасу, які тимчасово мешкають у Києві, пише російський журнал Огонек. Зокрема, про 58-річного екс-міліціонера Андрія Авраменка, який на пенсії у рідному Донецьку підробляв охоронцем або Дідом Морозом, а тепер мешкає у підвалі неподалік столичного метро «Лук’янівська» – добре, що недалеко від центру міста, каже чоловік. Гарячою їжею його забезпечують волонтери з центру допомоги вимушеним переселенцям на вулиці Фролівській у Києві. Через цей центр, яким керує матір чотирьох дітей Леся Литвинова, проходять практично всі переселенці, які потрапили до Києва. Автор статті розповідає також історії втікачів із Криму, яких переселенці з Донбасу часто не розуміють – допитують, чому ті втекли з півострова, адже там немає війни? Кримчани пояснюють, що не хотіли жити в окупації і воліють натомість потерпати, але в Україні.

New York Times у своїй статті цитує звіт ООН про ситуацію з правами людини в Україні, оприлюднений напередодні. Особливо жахлива вона на територіях, контрольованих бойовиками з так званих «ДНР» та «ЛНР», де широко розповсюджені випадки викрадень, тортур, згвалтувань і вбивств. «Угруповання, які контролюють ці території, роблять певні кроки задля створення паралельних владних структур, але вони ніяк не захищають місцевих мешканців», цитує газета представника ООН Джанні Магадзені. Людей утримують фактично в заручниках, вони не можуть поїхати звідти та змушені діяти проти власної волі. Видання також відзначає критику з боку ООН на адресу українських добровольчих батальйонів, які займаються незаконним затриманням людей, а також звертає увагу влади на проблеми мешканців окупованих територій, виживання яких під загрозою через рішення відрізати Донбас від фінансування.

Колумніст Washington Post прогнозує неминучий колапс російської економіки, який не вдасться зупинити жодними екстреними втручаннями з боку фінансових структур. Путінська Росія, за словами автора, не сильніша, ніж колишній СРСР. У 1970-х Америка помилково думала, що програє Холодну війну, коли СРСР вторгся до Афганістану, однак невдовзі радянська економіка почала швидко занепадати через зниження світових цін на нафту. Подібне відбувається у сучасній Росії. «Історія повторюється зараз, але без марксизму-ленінізму. Путін міг дозволити собі напасти на Грузію та Україну, коли ціни на нафту були тризначними, але не коли вони впали вдвічі. Тепер Росія нічого не може собі дозволити», підсумовує автор.

«Що зробила нафта з Росією?» – задається питанням автор статті у газеті Ведомости. Нічого хорошого для суспільства, відповідає він: високі ціни на енергоносії та шалені прибутки від них дали можливість кільком людям не лише казково збагатитися, а й вибудувати вертикаль влади та усунути будь-які передумови для відповідальності посадовців перед громадянами. Журналіст порівнює ситуацію в Росії з тим, на що витрачали прибутки від нафти інші країни світу, які експортують енергоносії. І якщо порівняння з Норвегією геть недоречне, то авторитарні країни Близького Сходу, політичні режими яких нагадують російський, могли би правити за непоганий приклад, якби лідери Росії були принаймні такими ж відповідальними і думали про майбутнє держави. Так, Об’єднані Арабські Емірати за 750 мільярдів доларів отриманих за 20 років нафтових прибутків вибудували кілька сучасних аеропортів, найкращі на Близькому Сході безкоштовні дороги, три порти і п’ять промислових зон, кампуси понад 150 коледжів, а також розвинули туристичну галузь. Подібно й Саудівська Аравія інвестувала 2,85 трильйони доларів нафтових прибутків на будівництво доріг, в новітні технології та розвиток сільського господарства, спроможного значною мірою забезпечувати потреби розташованої у пустелі країни.

Видання Buzzfeed публікує підбірку інтернет-мемів про реакцію росіян в мережі на новини про стрімке падіння рубля. Це варто подивитися без зайвих коментарів!