WP: США та Україна мали розбіжності щодо стратегії, тактики та початку контрнаступу

Про це йдеться в матеріалі Washington Post, написаному на основі розмови з 30 високопосадовцями з України, Сполучених Штатів та європейських країн.

Як пише WP, перед контрнаступом українські, американські та британські військові офіцери провели 8 великих настільних військових ігор, щоб скласти план кампанії. Але Вашингтон неправильно розрахував ступінь, до якого українські сили можуть бути перетворені на бойові сили західного зразка за короткий період, зазначає WP. Особливо без надання Києву військово-повітряних сил — неодмінної частини сучасної армії.

Видання стверджує, що США та Україна часом різко розходилися щодо стратегії, тактики та часу контрнаступу. Пентагон хотів, аби штурм почався в середині квітня, щоб не дати росії продовжувати зміцнювати свої лінії укріплень. Українці вагалися, наполягаючи, що вони не готові без додаткової зброї та підготовки.

Натомість військові чиновники США були впевнені, що механізована фронтальна атака була можливою з тими військами та зброєю, які мала Україна. Моделювання показало, що українські сили в найкращому разі можуть вийти до Азовського моря та відрізати російські війська на півдні за 60-90 днів.

Сполучені Штати виступали за цілеспрямований наступ уздовж цієї південної осі, але керівництво України вважало, що її сили повинні атакувати в трьох різних точках уздовж 965-кілометрового фронту, на південь у напрямку Мелітополя та Бердянська та на схід у напрямку Бахмута.

Розвідувальне співтовариство США мало більш негативну оцінку, ніж американські військові, вважаючи, що наступ може бути успішним лише на половину, з огляду на міцну, багаторівневу оборону, яку росія створила протягом зими та весни.

Також WP зауважує, що багато хто в Україні й на Заході недооцінив здатність росії відновлюватися після катастроф на полі бою та використовувати свої багаторічні переваги: ​​живу силу, міни та готовність жертвувати життями в такому масштабі, який можуть витримати небагато інших країн.

З наближенням очікуваного початку наступу українські військові чиновники побоювалися, що зазнають катастрофічних втрат, водночас американські чиновники вважали, що втрати зрештою будуть вищими без вирішального нападу.

Як відбувалася підготовка

Під час телефонної розмови пізньої осені 2022 року міністр оборони США Ллойд Остін розмовляв із головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним і запитав його, що йому потрібно для весняного наступу. Залужний відповів: 1000 броньованих машин і 9 нових бригад, навчених у Німеччині та готових до бою.

«Я зробив великий ковток, — сказав Остін пізніше, за словами чиновника, який знав про дзвінок, і додав колегам: — Це майже неможливо».

У перші місяці 2023 року військові з Великої Британії, України та США завершили серію військових навчань на базі армії США у Вісбадені, що в Німеччині.

«Ми об’єднали всіх союзників і партнерів і сильно натиснули на них, щоб отримати додаткові механізовані транспортні засоби», — сказав високопоставлений чиновник оборони США.

Під час симуляцій, кожна з яких тривала кілька днів, учасникам призначалося виконувати роль або російських військ, чиї можливості та поведінка були отримані від української та союзницьких розвідок, або українських військ і командувань, чия дія була пов’язана з тією реальністю, що ЗСУ зіткнуться з серйозними обмеженнями в живій силі та боєприпасах.

Західні посадовці заявили, що військові ігри підтвердили їхню оцінку того, що найкраще для України буде зосередити свої сили на одній стратегічній меті — масованій атаці до Азовського моря, щоб перерізати сухопутне сполучення росії з тимчасово окупованим Кримом.

Водночас Вашингтон також вважав, що зрештою загине більше українських військових, якщо Київ не здійснить рішучий наступ, і конфлікт перетвориться на затяжну війну на виснаження.

Натомість українські високопосадовці стверджували, що їм необхідно вести потужну боротьбу в районі Бахмута, оскільки в іншому разі росія спробує повторно окупувати частину Харківської області та наступати до кордонів Донецької — реалізувати ключову мету для президента рф путіна.

Крім того, один високопоставлений український військовий набагато пізніше наголосив, що військові ігри «не працюють» через нові технології, які трансформували поле бою. Українські військові змагаються у війні, яка не схожа на жодну з тих, що вели сили НАТО: великий звичайний конфлікт із траншеями у стилі Першої світової та водночас всюдисущими безпілотниками, а також без переваги в повітрі, яку армія США мала в кожному сучасному конфлікті.

Зрештою, американці відступили. «Вони знають місцевість. Вони знають росіян. Це не наша війна. І нам довелося ніби змиритися з цим», — сказав журналістам неназваний американський високопосадовець.

Перебіг контрнаступу

У другій частині свого матеріалу Washington Post висвітлює українські спроби прорвати російські лінії оборони, а також пише, що невдачі України на полі бою призвели до розбіжностей зі Сполученими Штатами.

WP стверджує, що командувач збройних сил США у Європі тижнями не міг зв’язатися з головнокомандувачем України на початку кампанії через напругу.

Кожна зі сторін нібито звинувачувала іншу в помилках або прорахунках. Військові чиновники США дійшли висновку, що Україна не дотримується базової військової тактики, включно з використанням наземної розвідки для визначення щільності мінних полів. Українські офіційні особи заявили, що американці, здається, не розуміють, як ударні безпілотники та інші технології змінили поле бою.

За інформацією видання, початкова мета полягала в тому, щоб за перші 24 години досягти села Роботине, далі повернути на Мелітополь і розірвати російські лінії постачання. Однак у 2023 році Україні вдалося відвоювати лише близько 517 квадратних кілометрів — і дуже важкою ціною. Територіальні межі майже не змінилися, а президент росії натомість за кожної нагоди сурмить про «провал контрнаступу».

Як пише WP, зараз існує невизначеність на всіх фронтах. Моральний дух в Україні падає, а увага міжнародної спільноти зосередилась на Близькому Сході. Навіть серед прихильників України зростає політичне небажання робити додаткові внески у «ненадійну справу».