Життя

Я працюю на тбіліському вокзалі (ФОТОРЕПОРТАЖ)

6 лютого, 2018 13:19
Життя/Я працюю на тбіліському вокзалі (ФОТОРЕПОРТАЖ)
Зберегти
Вигляд
lead
Тбіліський центральний вокзал щодня приймає сотні людей. Навколо будівлі «несамовита торгівля», нагорі великі червоні літери «Тбіліський централ». Ця назва виникла у 2010 році, після капітального ремонту. Одночасно із залізничним вокзалом, тут відкрили торговельний центр. Раніше напис був простішим — «Вокзал». Громадське публікує матеріал Jam-News у межах партнерства незалежних ЗМІ Східної Європи

Тбіліський центральний вокзал щодня приймає сотні людей.

Навколо будівлі вирує «несамовита торгівля», нагорі великі літери — «Тбіліський централ».

Ця назва виникла у 2010 році, після капітального ремонту. Одночасно із залізничним вокзалом, тут відкрили і торговельний центр. Раніше напис був простішим — «Вокзал».

Громадське публікує матеріал видання Jam-News у межах партнерства незалежних медіа Східної Європи.

Архівне фото

Це перша будівля тбіліського вокзалу, побудована в 1872 році. Перший потяг звідси вирушив у Поті.

У 1952 році тут звели сталінський ампір — будівлю з великими колонами, куполом і шпилем.

Будівля Тбіліського вокзалу, зведена в другій половині 50-х Фото: Шах Айвазов/архів Національної бібліотеки Грузії (Айвазов — грузинський журналист, фоторепортер Associated Press)

У 1982 році в Тбілісі почалося спорудження нової будівлі вокзалу. До 1991 року, коли залишалися тільки опоряджувальні роботи, Радянський Союз розвалився, а незалежній Грузії в перші роки існування було далеко не до вокзалу.

У темні й похмурі 90-і це місце стало головною артерією всієї країни. У холодних коридорах з вибитими шибками знаходили притулок біженці з Абхазії. Із західної Грузії до столиці приїздили люди з важкими мішками. Мандарини і фундук, овочі та фрукти вони продавали тут, біля вокзалу, щоб заробити та прогодувати родини. Так вокзал разом з прилеглою територією перетворилися на нескінченний базар — візитівку Грузії 90-х років.

Артисти в цьому безладі та хаосі знаходили урбаністичну романтику, знімали кліпи, деякі з них популярні й сьогодні. Кліп Ніяза Діасамідзе і групи «33 А», знімали на Боржомському вокзалі — другому терміналі Центрального вокзалу.

Нині він уже не працює. Останній потяг прибув туди 15 лютого 2010 року. Відтак його закрили, а спорожнілі платформи одразу зайняли торговці.

Колишні колії Боржомського вокзалу перетворилися на торгові ряди стихійного базару Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

Дехто навіть не помічає, що біля входу досі видніється напис російською — «Боржомський вокзал».

Колишній другий термінал Центрального вокзалу — Боржомський вокзал. Нині він закритий, лишилась лише вивіска російською мовою Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

А це фойє відремонтованого Центрального вокзалу. Такі сумки у 90-х роках називали «сумками біженців». Власне, це об'ємні та дешеві мішки для перенесення будь-яких речей. Судячи з кількості таких торбин, вони актуальні й сьогодні.

Фойє відремонтованого Тбіліського вокзалу. «Картаті торби» нагадують про торговців та біженців 90-х Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnewsПісля ремонту будівель у подорожніх з'явилася можливість з вокзалу потрапити одразу в торговельний центр Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

На тбіліському вокзалі працюють люди, які пам’ятають 90-і роки та давніші часи.

Васил Еліашвілі, машиніст. 47 років

Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

«На залізницю прийшов у 14 років. Допомагав машиністові. З 2000 року сам став машиністом. Торік уперше керував новим двоповерховим потягом. Працюю на маршруті Тбілісі — Батумі. Потяги за маршрутом ходять щоденно, двічі на день. Влітку додається ще два рейсиНа дорозі знаю кожен кущик. Прибуваю в Батумі, після тригодинного відпочинку — назад, у Тбілісі. У 1990-х роках на цей маршрут іноді можна було згаяти до трьох днів — вимкнуть світло і стоїмо, чекаємо посеред дороги, серед лісу. І ніхто не знав, коли рушатимемо. Такі були часи. Куди не глянь — усюди озброєні люди»

Пасажири потяга Тбілісі — Нікозі. Зазвичай він вирушає о 6:20 ранку з Тбіліського вокзалу Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

Анна Рамішвілі, 44 роки, начальниця поїзда

Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

«Тринадцятий рік тут працюю. 12 років — провідницею, а цьогоріч мене підвищили, тепер я начальниця поїзда. Усе життя у вухах — стукіт коліс потягу. Навіть на роботу дістаюся потягом — на метро. Уся моя робота — це подорожі потягом з міста в місто. Щодня, крім суботи та неділі, з Тбілісі в Батумі. І того ж таки дня назад — з Батумі в Тбілісі. Я люблю Батумі, будь-яким затримкам радію — з’являється можливість погуляти містом»

Провідниця ліхтарем сигналізує машиністу: все гаразд, можна починати рух Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

Марі Інцкирвелі, касирка

Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

«Моя робота дала мені таку розкіш — можливість збирати автографи знаменитостей. Усіх відомих людей, які купують у мене квитки, прошу підписатися. Нещодавно колекція поповнилася автографом Ніно Катамадзе. Працюю з дев'ятої ранку до дев'ятої вечора, десять років на цьому місці. Перша півгодинна перерва починається о 10.45. Зазвичай виходжу перекусити. Під час другої, тривалішої, біжу до школи за дитиною та відводжу його додому. Часу катма».

Пасажири очікують на відправлення на Тбіліському вокзалі Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnewsФото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

Ладо Замбахідзе, охоронець камери схову, 32 роки

Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

«Залишити багаж коштує два ларі. Я тут уже п'ять років працюю. Щодня камерою схову користуються близько двадцяти пасажирів. Одного разу пасажир залишив багаж і зник. Так і пролежала його сумка цілий рік. Траплялися випадки, коли пасажири забували, що здали речі. Дехто просить безоплатно взяти на зберігання, мовляв, з в'язниці щойно, грошей немає. Що відповіси такому? Доводиться йти назустріч»

На Тбіліському вокзалі Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

Симон Біцадзе, машиніст, 59 років

Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

«Стоїмо в Боржомі. Я біля потяга. Підходить пасажир і питає: в який бік потяг поїде? А колії ж у напрямку Боржомі — лише з одного боку!»

Хлопчик у поїзді Тбілісі — Гардабані Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

Гурам Імнадзе, колишній залізничник, 80 років

Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

«Часто приходжу побачитися зі старим другом — залізницею. Почав працювати в 1970 році у відділі забезпечення південнокавказьких працівників. Продукти возили. Добрі були часи, багато друзів. Потім усе розвалилося. Я до 90-х років пропрацював. А потім возити було нічого — продукти зникли»

На Тбіліському вокзалі Фото: Яна Корбезашвілі/JAMnews

Пов`язані новини