Як друзі Путіна з місцевими чиновниками поділили анексований Крим і чим це обернулося для місцевих жителів

Сім років тому, коли Росія анексувала Крим і Севастополь, на півострові почалася зміна еліт. Для багатьох простих кримчан це не минуло безболісно — обмеження доступу до моря, забудова улюблених місць відпочинку та банальне «віджимання» земельних ділянок стали тут звичною справою.

Тоді ж на півострів, аби зреалізувати себе, подалися росіяни: хтось планував створити бізнес, хтось — розвивати туризм, хтось — вступити на держслужбу й «будувати новий світ». Більшість із них за рік-два повернулися розчарованими: «старий світ» із корупцією, кумівством та правом сильного відтворили набагато швидше.

Кримські активи нині належать досить вузькому колу осіб. Вони посадили в депутатські й міністерські крісла своїх родичів і ділових партнерів, примножили та примножують далі свої статки, часом вступаючи в сутички одне з одним. То хто ж ці люди?

Юрій Ковальчук. Маєток і виноробство

Потужний плавкран піднімає з баржі хвилеріз і кладе просто в море. Потім підхоплює ще один, і ще. Біля берега на мисі Айя утворюється цілий риф з бетонних конструкцій — це захист від шторму.

На березі за рифом — неймовірних розмірів двоповерхова садиба з котельнею, вертолітним майданчиком, власним парком, штучним садом із системою зрошення та тенісним кортом із великою прибудовою. З суходолу маєток від сторонніх очей захищає паркан близько чотирьох метрів заввишки.

До 2007 року тут був пансіонат «Мис Айя». У 2007-му землю викупила родина Януковича. Почалося масштабне будівництво з вирубкою реліктового лісу та обмеженням доступу до моря для місцевих жителів.

Проте Євромайдан змив і виніс Януковича, а його кримський маєток отримав нового власника — пітерське ТОВ «Берег». Його гендиректор Павло Зайцев є співзасновником трьох некомерційних структур, що пов'язані зі співвласниками банку «Росія». Основний бенефіціар банку — друг Путіна Юрій Ковальчук.

«Дача Ковальчука» — одне з найбільш жвавих місць на узбережжі поблизу Батилимана. Уздовж дороги до першого КПП — черга з автобусів та автомобілів, якими на дачу приїжджають робітники.

«Хлопці, далі не можна, там будівництво», — біля першого КПП нас зупиняє одягнений в цивільне чоловік. Спирається ліктями на грубо збиту дерев'яну будку з великим написом STOP.

«Будівництво? Що за будівництво?» — вдаємо, ніби не знаємо. — Хто там?»

«Путін», — несподівано каже чоловік.

Дачу справді пов'язують із різними представниками російської еліти: Юрієм Ковальчуком, Володимиром Путіним, спікеркою Ради Федерації Валентиною Матвієнко. Проте юридично об'єкт належить тільки Ковальчуку.

«Тобто взагалі не можна пройти?» — продовжую я.

«Охорона вас далі не пустить. Вхід тільки за перепустками».

«Але до охорони можна дійти, поговорити?»

«Ну, до охорони сходіть», — погоджується сторож.

Від першого до другого КПП — близько 300 метрів. Уздовж дороги штабелями лежать плитка та бордюри. Коло водопровідних труб метушиться чоловік в зеленій куртці.

Віктор — різноробочий. Приїхав на будівництво дачі з Білорусі.

«Тут половина наших, білорусів, — говорить він. — У нас свій бригадир, у місцевих кримчан — свій. Платять непогано: 2000 рублів на добу ($27). Вахта на два місяці. Якщо хочеш лишитися на довше — залюбки. Я от сам думаю залишитися».

Як і вартовий на першому КПП, Віктор каже, що дачу будують для Володимира Путіна. І нібито президент навіть приїжджав сюди 3 березня.

Щоправда, сам Віктор Путіна не бачив: «Він же не виходить до нас. Трудиться».

З 1 по 5 березня Путін, згідно з повідомленнями ЗМІ, був у Москві. Робочі на будівництві кажуть, що інспектувати дачу приїжджали дві жінки. Їхніх імен будівельники не знають.

Друге КПП набагато серйозніше за перше: металеві ворота, замість одного охоронця — троє вартових з нашивками «ЧОО СБ "Горизонт"» (організація зареєстрована в Геленджику, її засновник Валерій Мансуров — однофамілець члена ради директорів банку «Росія» Дмитра Мансурова).

«Далі не можна», — охоронці виходять з будки й заступають нам дорогу.

«Чому?»

«Там ремонтують базу відпочинку».

Цікаво, що в документах будівництво батилиманської дачі за часів Януковича також називалося «ремонтом бази відпочинку».

Охоронець тицяє на фотоапарат: «Тут не можна знімати». На питання, коли територією можна буде пройти до моря (обмеження доступу до водних об'єктів заборонено статтею 6 Водного кодексу РФ), відповідає: «Коли відремонтують — тоді, напевно, і зможете пройти».

Від подальшої бесіди відмовляється.

За словами робітників, на дачі, крім садиби, тенісного корту та інших об'єктів, які ми впізнали, є ще один будинок (ймовірно, гостьовий), а також їдальня.

На відміну від господарів садиби, місцеві мешканці живуть майже без інфраструктури. Ні в Ласпі, ні в Батилимані немає дитячих садків і шкіл.

«У нас навіть магазину немає, — каже одна з мешканок Батилимана. — До магазину їздимо в Орлине за 15 кілометрів на таксі. Один раз на місяць. Поїздка коштує дорого — 1000 рублів ($13,5)».

Адміністратор санаторію Міноборони Зуля каже, що будівництво на «дачі Ковальчука» активно ведеться останні три роки. Господар в садибі також бувають часто — зазвичай вони прибувають на вертольотах.

Ковальчук одним із перших серед російських олігархів почав працювати в Криму. Коли після анексії на півострові припинили працювати українські банки, задля «підтримки» фінансової системи він «завів» туди, підставившись під санкції, свій банк «Росія».

Заплативши за «стабілізацію» кримської економіки $572 млн (така сума була заморожена на рахунках банку в США) і втративши можливість в'їзду до Євросоюзу, Ковальчук більше «за Крим» не переплачував. Земля з садибою в Батилимані — 3,8 га біля моря — дісталася компанії «Берег» за низькою ціною: її орендують в уряду Севастополя за 105 тисяч рублів на місяць ($1400).

14 грудня 2020 року дочірнє підприємство банку «Росія» «Південний проєкт» купило знаменитий винзавод «Массандра» за 5,327 мільярда рублів ($71,9 млн), отримавши у власність виробництво в Ялті та будівлі — загальною площею понад 1 млн кв. м. А також взяло в оренду на 49 років 11 тисяч га «золотої» землі на Південному березі Криму. Вартість одного га на ринку — близько 13,5 млн рублів ($182 тисячі). Крім того, Ковальчук де-факто став власником винної колекції підприємства (1 млн пляшок), вартість якої в 2015 році оцінювалася в 4 млрд євро.

Власне, сама тільки ціна колекції вин у десятки разів перевищує суму угоди.

Але для одного президента зробили ще приємніший сюрприз: після продажу «Массандри» «глава» Криму Сергій Аксьонов пообіцяв, що уряд республіки компенсує «Південному проєкту» 50% витрат, пов'язаних із закладенням виноградників.

У грудні 2017 року «Південний проєкт» за 1,5 млрд рублів ($20,2 млн) придбав інший кримський винзавод — «Новий світ». До угоди з Ковальчуком «влада» Криму заявляла про наміри вторгувати з продажу «Нового світу» набагато більші гроші — 2,5-3 млрд рублів ($34-40 млн).

За словами джерел «Нової газети», структури Ковальчука де-факто також контролюють севастопольський винзавод «Інкерман».

Займаються вони в Криму й медичним страхуванням — найбільшу страхову компанію на півострові, «Криммедстрах», контролюють дві «дочки» банку «Росія» — «СКМ Холдинг» і «Гарант-Сервіс».

Банк «Росія» також контролює через компанію «Акорд Інвест» 40% аеропорту «Сімферополь».

Втративши в 2014 році $572 млн, Ковальчук став найбільшим виноробом і землевласником Криму, отримавши за неринкові суми робочі високоприбуткові підприємства, а також власну садибу на 3,8 га з орендою за ціною, за яку в Москві не купиш навіть 1 кв. м у «хрущовці». Непоганий гамбіт.

Аркадій Ротенберг. Міст до грошей

Ще один друг Путіна, як і Ковальчук, до Криму «зайшов» вимушено. Президент Росії попросив Аркадія Ротенберга побудувати міст через Керченську протоку. Той погодився. У 2015 році в інтерв'ю газеті «Коммерсант» бізнесмен зізнавався: будівництво моста — це «повна ізоляція», «чорна мітка від Заходу». До Ротенберга побудувати Кримський міст пропонували іншому товаришу російського президента — Геннадію Тимченку, але той відмовився.

Проте за вірність Путіну Ротенберга було гідно винагороджено.

Територія «дачі Ротенберга» набагато більша, ніж у резиденції Ковальчука в Батилимані: 12,5 га проти 3,8 га. Сама лише садиба займає цілих 3,7 га, а пов'язаним із Ротенбергом компаніям належать і навколишні реліктові ліси, і цілий гектар пляжу. Майбутній палац масштабніший, ніж резиденція в Батилимані: це змінної поверховості маєток у псевдовізантійському стилі. Його загальна площа, за оцінками, становить щонайменше 4000 кв. м.

Окрім самої резиденції, на території садиби є два будинки — імовірно, для обслуговувального персоналу; пірс, ліфт до пляжу, котельня, гараж і ще кілька будівель.

Спуститися до дачі не можна. За хвилину по тому, як ми вийшли з таксі та дістали фотоапарат, до нас під'їжджає на квадроциклі чоловік у камуфляжній формі без розпізнавальних знаків і в балаклаві.

«Приїхали познімати красиві краєвиди? — запитує він, перегородивши нам дорогу до резиденції. Коли ми відповідаємо ствердно, продовжує: — А чого до Ласпі не їдете знімати? Там теж огляд хороший».

Дізнавшися, що в Ласпі ми вже були, від'їжджає. Паркує квадроцикл на спуску до садиби.

Перед спуском — склад будматеріалів: від бордюрів до труб. Примітно, що вони чомусь лежать на муніципальній землі. Час від часу до складу під'їжджають КамАЗи та відвозять їх у бік резиденції.

Охоронець постійно стежить за нами. Коли підходимо до спуску — зупиняє: «Туди не можна».

«Чому?» — питаю я.

«Там будівництво триває. Це будмайданчик».

«А що будують?»

«Санаторій».

Люблять, одначе, друзі президента будувати в Криму санаторії!

Будівництво Кримського моста вартувало російському бюджету 228 млрд рублів (близько $3 млрд). У листопаді 2019-го Володимир Власов, гендиректор компанії «Мостотрест», що належить Ротенбергу, заявляв: компанія не отримає від «будівництва століття» жодного прибутку, і «добре, якщо генпідрядник не буде в мінусі». Проте «в мінусі» Ротенберг не опинився.

Якщо Ковальчук став бенефіціаром кримських винзаводів, то компанії, пов'язані з Ротенбергом, отримали здравниці: в липні 2018 року пов'язаній із ним «Керувальній компанії інфраструктурних проєктів» кримська «влада» продала знамениті санаторії «Місхор», «Дюльбер» і «Ай-Петрі».

Ціна угоди становила 1,5 млрд рублів ($20,2 млн). А до того, в лютому 2018 року, за п'ять місяців до угоди, «РІА Новини» писало про намір чиновників продати здравниці за 2,5 млрд ($33,7 млн).

Крім того, за даними видання «Проект», Ротенберг став фактичним власником компанії «Крымтелеком», якій віддали в спадок під час націоналізації українських підприємств активи мобільних операторів «Укртелеком» і «Київстар». Це, окрім вишок зв'язку — ще й 21,5 га землі по всьому Криму, зокрема й у пансіонаті в селі Піщане поблизу Севастополя.

Заробив Ротенберг і на дитячому таборі «Артек». На його ремонт і будівництво нового табору «Сонячний» компанія «Стройгазмонтаж» (яка до 2019 року належала другові Путіна), отримала від держави 38,5 млрд рублів ($519,5 млн).

Загальна сума «кримських» держконтрактів, отриманих пов'язаними з Ротенбергом компаніями, становить близько 300 млрд рублів ($4 млрд).

Сергій Аксьонов. Вогонь «Кримської троянди»

Вночі 12 вересня 2017 року в Сімферополі невідомі закидали «коктейлями Молотова» будинок ветерана кримськотатарського національного руху Васві Абдураїмова. Одна з пляшок вибухнула в дитячій кімнаті, де спала шестирічна Реяна.

Від вибуху дівчинка прокинулася. Побачивши, що починається пожежа, кинулася кликати на допомогу дорослих.

«Вікно та двері, що загорілися, ми загасили, — згадує Абдураїмов. — Одна пляшка не вибухнула».

Слідчі, якіі прибули на місце події, кваліфікували подію як «хуліганство». Сам Абдураїмов впевнений, що це був замах на вбивство. Про те, що метою нападників було спалити Абдураімова заживо з сім'єю, заявляв і сапер-підривник спеціального призначення Андрій Мурашов, який досліджував обставини нападу.

«Це не могла бути спроба налякати. Простежується підготовка, досвід кидання пляшок із запальною сумішшю: як правильно тримати, як безпечно та влучно цілити. З трьох разів, у темряві, похилою траєкторією через паркан — і жодного разу не схибити зуміє тільки добре підготовлений професіонал», — говорив Мурашов.

Слідчі знайти нападників так і не змогли.

Абдураїмов вважає, що напад пов'язаний із конфліктом кримських татар і групи будівельних компаній «Моноліт» на «галявині протесту» Стрілецька в Сімферополі. «Галявини протесту» — це землі, самовільно зайняті кримськими татарами після повернення з депортації. Люди осідали на порожніх землях, тому що інших варіантів розселення влада їм не пропонувала.

Сьогодні Стрілецька знищена — житла позбулися близько 400 сімей. На місці скромних будинків кримських татар «Моноліт» зводить багатоповерхівки, вартість квадратного метра в яких починається від 85 тисяч рублів ($1150). Загальна вартість проєкту «Кримська троянда» — 32 млрд рублів ($432 млн).

Група компаній «Моноліт» пов'язана з сім'єю «глави» Криму Сергія Аксьонова.

Біографія Аксьонова до «кримської весни» сповнена «білих плям». У 2009 році віцеспікер кримського парламенту Михайло Бахарєв на пресконференції публічно звинуватив нинішнього «главу» Криму (а тоді ще співголову партії «Русское единство») в можливій причетності до організованого злочинного угрупування «Сейлем» — найвпливовішого ОЗУ Криму, що займався рекетом, пограбуваннями, наркоторгівлею та вбивствами. Аксьонов подав проти Бахарєва позов про наклеп і виграв, але під час апеляції програв. Пізніше інформацію про можливі зв'язки чинного «глави» Криму з кримінальним світом опублікував перший президент Криму Юрій Мєшков. Судитися з ним Аксьонов не став, назвавши цю інформацію «порожніми чутками».

Політиком до «кримської весни» Аксьонов був непримітним. У 2010 році він став депутатом Верховної Ради Криму від партії «Русское единство», яка на виборах до регіонального парламенту набрала лише 4% голосів. Зате в лютому 2014 року всі змінилося. Після появи в Криму «зелених чоловічків» саме Аксьонова кримські депутати висунули на посаду «прем'єра республіки». Чому — сказати складно. Навіть його колеги з «Русского единства» заявляли, що до прибуття російських військових нинішній «глава» Криму намагався запобігти проросійській акції на півострові.

«Аксьонов зателефонував мені. Сказав: "Якого біса ти робиш? Яка Росія? Вітю, ти чого так собою запишався? Жодних кроків не робити"», — згадував у Керчі лідер «Русского единства» Віктор Сажин про розмову з Аксьоновим 23 лютого 2014 року. Того дня Сажин та його товариш Костянтин Ерманов вивели на мітинг у Керчі 10 тисяч людей і звели російський прапор над адміністрацією міста.

Хай там як, але саме Аксьонову в березні 2014 року Путін запропонував очолити Крим. І той погодився.

За сім років Аксьонов вибудував у Криму особисту фінансову й управлінську імперію. Нині його батько Валерій Аксьонов — заступник голови комітету «держради Криму» з будівництва, транспорту та паливно-енергетичного комплексу. Своячка Євгена Добриня очолює «золотий» комітет «держради» із земельних і майнових відносин: з подання цього комітету вирішується, кому та за які суми кримська «влада» здає в оренду або продає державне майно. Саме в компетенції комітету Добрині був продаж санаторіїв «Ай-Петрі», «Місхор» і «Дюльбер», що дісталися компанії, пов'язаній із Ротенбергом, а також винзаводу «Массандра» — компанії, пов'язаній із Ковальчуком.

Бізнес-імперія сім'ї «глави» Криму вражає не менше за його імперію політичну. Компанії його родичів переважно займаються нерухомістю.

До групи компаній «Моноліт», під час конфлікту з якої була знесена кримськотатарська галявина протесту «Стрілецька», входить ТОВ «Мальва ком», засноване в 2014 році тещею Аксьонова Людмилою Добринею та його радницею Світланою Бабій. Примітно, що в жовтні 2020 року всі активи ТОВ «Мальва ком» були передані зареєстрованому в Києві ТОВ «ГКР ЛТД». Але попри українську реєстрацію нових власників компанія, як і раніше, продовжує працювати в Криму.

Не менш успішна бізнесменка й дружина Аксьонова — Олена. Вона є співзасновницею сімферопольських компаній «Галс» і «Стелс-Південь». ТОВ «Галс» належить великий ТЦ «Океан», де орендують приміщення такі торгові мережі як Voltmart, RBT і «Парк». Чистий прибуток «Галс» з 2014 по 2020 рік — 92,2 млн руб ($1,24 млн). Крім того, «Стелс-Південь», яке також займається здаванням в оренду нерухомості, заробило за сім років 33 млн рублів ($ 445 тис.).

Своє бажання добре заробляти Олена Аксьонова ніколи не приховувала.

Сім'я дочки Аксьонова Христини Манусової також успішно займається бізнесом. Самій Христині належить ТОВ «Парус», яке теж здає в оренду нерухомість.

Чоловікові дочки Аксьонова Данило Манусов із 2019 року належить ТОВ «Преміум Трейд», що займається торгівлею продуктами харчування й тютюном.

23-річний син «глави» Криму Олег Аксьонов з 2018 року є співвласником ТОВ «Моро Маре», якому належить будинок купця Чирахова — одна з найвідоміших історичних будівель Сімферополя.

Сам Аксьонов з 2014 по 2019 рік заробив 13,8 млн рублів ($186 тис.). Згідно з декларацією про доходи, жодного майна — ані квартири, ані авто — він не має.

Володимир Константинов. Той, хто будує Крим

На відміну від Аксьонова, «спікер кримського парламенту» Володимир Константинов прийшов до влади, коли вже був забезпеченою людиною. У 2013 році його статки оцінювалися в $118,4 млн.

Заробив Константинов свої гроші в будівельному бізнесі — очолював компанії «Консоль» і «Укрросбуд». Нині «Консоль» — «генеральний забудовник Криму» (це офіційний слоган компанії).

Будинки, побудовані компаніями Константинова, багато разів критикували еко- та містозахисники. «Консоль», зокрема, ще за української влади розпочала забудову Приморського парку Ялти — найбільшої міської зеленої зони. Тут було зведено елітний шестиповерховий будинок лише на 11 квартир, три з яких сьогодні продаються за ціною від $400 тис. до $650 тис. До забудови Приморського парку приєдналася й компанія «Інтербуд» Євгена Кабанова, чиї структури також ведуть спільний бізнес із сином Константинова Олегом.

До 2021 року з 20 га Приморського парку незабудованими залишилися лише 8 га.

Формально Константинов відійшов від бізнесу в 2010 році — перед тим, як очолити Верховну Раду республіки. Але де-факто будівельні компанії залишилися під контролем його сім'ї. Так, згідно з даними «Інтерфакс-Спарк», дочка Константинова Катерина є співвласницею семи компаній, пов'язаних із «Консоль».

Крім будівництва, дочка Константинова займається обслуговуванням житлових приміщень, до того ж через компанію, назва якої з нерухомістю ніяк не пов'язана — ТОВ «НДІ натуротерапії та фітотерапії».

Син Константинова Олег також є директором і співзасновником п'яти компаній, пов'язаних із «Консоль». Дві з них, що працюють у фізкультурно-оздоровчій сфері — збиткові. Зате Кримський газобетонний завод, яким Константинов-молодший володіє разом із людьми віцепрем'єра Криму Євгена Кабанова, приносить гарний прибуток: з 2015 року — 189,6 млн руб ($2,6 млн).

Сам Константинов з 2014 по 2019 рік, згідно з офіційними деклараціями, заробив 146,8 млн руб ($2 млн).

Євген Кабанов. Як привласнити 700 мільйонів

23 лютого на борту Airbus A320, який прямував з Москви до Сімферополя, стався неприємний інцидент: пасажир бізнес-класу, «віцепрем'єр» Криму Євген Кабанов кілька разів демонстративно відмовився надягти маску на вимогу бортпровідника. Потім, за словами капітана повітряного судна, «почав заважати працювати членам екіпажу». А коли в аеропорту Сімферополя його передали співробітникам поліції — нецензурно вилаяв капітана.

Кабанову загрожує адміністративна відповідальність. Сам він подію коментувати відмовляється. Може, це сором'язливість: зрештою, в скандали, що пов'язані з коронавірусом, він потрапляє не вперше. Минулого року, коли під час режиму самоізоляції Кабанов пішов гуляти й викладав фотографії з прогулянки в соцмережах, комітет Громадської палати Криму рекомендував главі республіки Аксьонову звільнити його. Тоді віцепрем'єр відбувся вибаченнями.

Але якщо за ковід-дисидентство Кабанов принаймні вибачається, то за свій бізнес, який також періодично потрапляє в скандали — ніколи.

Разом із «Консоль» Володимира Константинова Кабанов брав участь у забудові Приморського парку Ялти. Попри протести місцевих жителів, сьогодні парк — це радше елітне селище, ніж зелена зона. Квартири в зведеному Кабановим 16-поверховому ЖК «Приморський парк» продаються за ціною від 11 млн рублів ($150 тис.).

Компанія «Інтербуд», що належала Кабанову до того, як у 2018 році він отримав владу (після цього компанія дісталася його родичам і бізнес-партнерам), забудовувала, наприклад, Адміральський пляж у Севастополі — також попри протести, і зводила ЖК «Вершина успіху» в комплексній охоронній зоні об'єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Херсонеса Таврійського.

Однак наприкінці 2020 року у Кабанова з'явилися більш серйозні проблеми, ніж суспільне невдоволення або штраф за відмову носити маску.

Газета «Коммерсант» повідомила, що Кабанов може стати фігурантом кримінальної справи через конфлікт щодо житлового комплексу «Омега-2» в Севастополі. Будувати ЖК почали ще в 2007 році, але в процесі компанія-забудовник збанкрутувала. Право добудовувати будинок отримало ТОВ «Кримбуд-майстер». І майже добудувало, вклавши власні кошти. Але в 2017 році права забудовника захотів придбати «Інтербуд» Кабанова — і, заручившися позитивним висновком Міністерства будівництва РФ, звернувся до суду. І виграв. Як стверджують у «Кримбуд-майстер», компанія Кабанова фактично отримала право продавати квартири в добудованому не нею будинку.

Представники «Кримбуд-майстер» звернулися в УМВС Севастополя з заявою про те, що Кабанов «привласнив» собі результати їхньої праці та майно на суму 700 млн рублів ( 9,4 млн). Поліція порушила кримінальну справу.

Чи вдасться віцепрем'єру знову відбутися вибаченнями?

Павло Лебедєв. Утікач із Києва

Колишній міністр оборони України опинився в бізнес-товаристві Криму задовго до подій лютого-березня 2014 року. У 1999-2002 рр. він був фінансовим директором «Кримського титану» — хімічного підприємства, що до 2019 року належало українському олігарху Дмитру Фірташу. А до 2012 року став власником Inter Car Group, куди входила кримська група компаній «Парангон», яка займалася будівництвом.

З Києва Лебедєв втік тоді ж, коли й Янукович, — 21 листопада 2014 року. У Севастополі він зайнявся звичною справою — будівництвом.

Основні девелоперські активи Павла Лебедєва — група компаній «Парангон» і компанії, пов'язані з севастопольським готелем «Аквамарин», на території якого працює єдиний у місті аквапарк. З 2014 по 2019 рік вони отримали понад 429,5 млн руб ($5,8 млн) чистого прибутку.

Також Павло Лебедєв є бенефіціаром агрофірми «Альянс», що займається вирощуванням зернових. Завдяки їй він заробив з 2014 по 2019 рік 40,6 млн рублів ($548 тис.).

Проєкти Павла Лебедєва часто викликають невдоволення у севастопольців. Той же готель «Аквамарин» де-факто привласнив частину загальнодоступного пляжу в парку Перемоги. А коли у 3,6 тисячі севастопольців відбирали видані Україною земельні ділянки під приводом того, що їхні землі належать лісовому фонду — Лебедєв спокійно будував просто посеред урочища Ласпі два восьмиповерхових будинки під виглядом «пансіонату для сімей з дітьми».

Попри регулярну критику громадських діячів, бізнес колишнього міністра оборони України абсолютно стійкий: співрозмовники «Новой газеты» називають його людиною з великими зв'язками на федеральному рівні.

Вибули з гри

Вперше свій список «господарів Криму» «Новая газета» представила в січні 2018 року. Тоді в ньому було аж 12 прізвищ. Однак із часом стало ясно: коло тих, хто реально претендує на володіння півостровом, вужчає.

Хтось — як колишній міністр сільського господарства РФ Олександр Ткачов — в Крим зайшов, але обмежився лише покупкою в 2017 році місцевої торговельної мережі «Пуд».

Чиїсь інтереси в 2021 році ніяк не можна назвати «господарськими». Власники компанії «ВАД» Валерій Абрамов і Віктор Перевалов, побудувавши трасу «Таврида» за 166 млрд рублів ($2,2 млрд), продовжили отримувати кримські держконтракти — наприклад, будівництво ділянки дороги Сімферополь–Мирний в обхід озера Сасик-Сиваш за 32,6 млрд ($440 млн). Разом із цим вони не стали будувати в Криму палаци та скуповувати землі. Вони роблять на півострові гроші, не забираючи його собі.

Деякі з тих, хто в 2018 році поводився в Криму по-хазяйськи, сьогодні здаються менш впливовими. Банкір Євген Двоскін, який після «кримської весни» розкрутив «Генбанк» до статусу системоутворювального для півострова, після введення в банку тимчасової адміністрації відійшов від справ. Телеведучий Дмитро Кисельов, який погрожував вигнати з Тихої бухти на сході Криму «диких туристів» і побудувати там елітну зону відпочинку, свій проєкт реалізувати так і не зміг: завадили протести місцевих жителів. «Віцепрем'єр Криму» Віталій Нахлупін узагалі пішов під суд за хабар в особливо великому розмірі.

У 2016 році Володимир Константинов назвав півострів «інвестиційним пирогом» і закликав усіх «встигнути на його поділ». Охочих «ділити пиріг» стає менше, але ж і «шматки» дедалі більшають. Хтозна, чи не з'являться в Криму незабаром нові «господарі»?

За підтримки «Медиасети»

Автори: Іван Жилін, Арден Аркман, «Новая газета»