Як обрати хобі дитині. Поради психолога та людей, для яких улюблена справа стала професією

Хобі — це пристрасне захоплення та жага творити. І не важливо, у якій галузі. Улюблене заняття вмикає механізм самоосвіти, дає можливість розвиватися, знаходити близьких по духу людей та отримувати задоволення. Адже єдине, що завжди залишається з людиною, — це спогади та враження.

У партнерському проєкті із брендом LEGO® розповідаємо, як обрати хобі, знайти на нього час, не вигоріти, досягнути успіху, зацікавити дітей і навіть перетворити захоплення на професію. Власним досвідом діляться шоумен Олександр Педан, олімпійська чемпіонка Анна Різатдінова та 9-річний блогер Тимур і його мама. Практичні поради дає професійний психолог, що займається із дітьми

Сила характеру. Історія Анни Різатдінової, яку захоплення художньою гімнастикою привело на олімпійський п’єдестал

«У дитячий садок привезли коробку з новими забавками. Діти почали їх розбирати, а мені потрібно було збиратись на гімнастику. Я розплакалась. Тато, який завжди розмовляв зі мною як з дорослою, не примушував мене. Він сказав, що кожне тренування — це робота на успіх у майбутньому, і якщо добре займатимусь, то зможу придбати безліч таких коробок з іграшками. Так все і сталося», — усміхається олімпійська призерка Анна Різатдінова.

Вперше вона спробувала тренуватись у чотири роки, коли мама, тренерка з художньої гімнастики, брала доньку з собою в зал. Розтяжки та вправи не сподобались дівчинці, і батьки не наполягали. Але через рік Анна сама попросила тата відвести її в зал.

«Змалечку бавилась переважно з м’ячиком, стрічкою та булавами — це були мої іграшки номер один і вдома, і в тренувальній залі», — пригадує Анна.

Художня гімнастика — це не лише красивий костюм, макіяж, музика, аплодисменти, увага, а й багато важкої праці. Кожне пропущене тренування — це крок назад. Тож, щоб професійно нею займатися, потрібно закохатися у цей вид спорту. Маленькою Анна не була гнучкою, тож довелося докласти значних зусиль, щоб досягти результату.

«Права нога на крісло, ліва нога на інше крісло — шпагат. Розтяжка, школа, тренування — у такому режимі я провела три місяці. Мене ніхто не примушував, я це усвідомила сама», — пригадує спортсменка.

Дуже довго у житті Анни був лише спорт: «Казали, що мені не вистачає харизми, таланту, гнучкості. Я боролась, шукала ключики і вийшла на світовий рівень».

Спорт, який спочатку був хобі, став для Анни професією. У вісімнадцять років її взяли на посаду спортсменки-інструкторки з художньої гімнастики. Залишатись у спорті Анну мотивувало бажання завоювати медаль на Олімпійських іграх.

«Непередавані відчуття, коли за кордоном на змаганнях, на твою честь підіймають прапор України. Розумієш, що зробила щось велике для рідної країни, з’являються сили йти далі», — розповідає Різатдінова.

Після завершення спортивної кар’єри вона вирішила, що хоче передавати свій досвід насамперед дівчаткам в Україні.

Відтак відкрила власну академію. Тут працюють з усіма, незалежно від рівня підготовки: «Ми повинні дати шанс кожній дитині займатися гімнастикою. Прищеплюємо їм працелюбність та цілеспрямованість. Через тренера та батьків пробуємо достукатися до дитини, щоб вона мала мотивацію займатися».

Анна виховує сина Романа, якому скоро виповниться чотири рочки. Мріє, щоб він став спортсменом високого рівня, утім не планує йому нічого нав’язувати. У виборі гуртка для дитини насамперед зважає на вподобання сина та вибір тренера. Роман ходить на плавання, бо йому подобається вода і це корисно для здоров’я. На футбол — бо це командний вид спорту, який навчає комунікації.

«Ми спробували займатись дзюдо, але йому не сподобалось і я не наполягала. Потрібно відрізнити несприйняття певного виду спорту від лінощів, коли просто не хочеться рано прокидатись і кудись іти». На думку Анни, інколи треба підштовхнути дитину та заохотити займатись, проте не варто перегинати палицю. Найкраще робити це через гру.

З двох років Роман бавиться конструктором LEGO. Спочатку купували із великими деталями, а зараз перейшли до тематичних наборів. У Роми навіть є спеціальний стіл, на якому зручно складати цеглинки.

«Раніше ми збирали набори разом, тепер син може конструювати сам, — розповідає Анна. — Оскільки мій тато моряк, Роману подобаються конструктори з підводними човнами та іншими кораблями. Пригадую, купили набір із піцерією і у сина на столі виросло ціле місто».

На думку Анни, кожна людина талановита, а хобі допомагає виявити здібності, яких немає більше ні в кого.

«Завдяки батькам, я знайшла своє покликання. Окрім сильного характеру, дисциплінованості, працелюбності та цілеспрямованості, спорт дав мені професію. Любов до танців зі стрічкою привела мене на олімпійський п’єдестал — я назавжди записала своє ім’я в історію світового спорту. Моє завдання зараз — допомогти Ромі знайти себе у житті через хобі та розвивати свій талант. Цього я бажаю кожному».

Можливість обирати самим. Історія Тимура Караванова, якому вдається створювати власний світ із цеглинок LEGO

«Я не збираю конструктор за шаблонами, а керуюсь власною фантазією. Не складаю моделі на поличку, а бавлюсь ними», — усміхається дев’ятирічний Тимур Караванов. Він із трьох років відвідує заняття у клубі конструювання LEGO та цікавиться програмуванням. Готові вироби хлопчик показує на власній сторінці в Instagram, а потім знову їх розбирає на окремі деталі. Адже завжди має багато ідей для нових робіт. За улюбленим заняттям Тимур може провести цілий день.

Першим конструктором Тимура був набір із серії LEGO DUPLO з великими деталями. Мама хлопця Тетяна пригадує, що син не просто складав цеглинку на цеглинку, а одразу намагався створити фігурки: машинки, літачки, будиночки:

«Коли Тимуру виповнилось чотири роки, вирішили купити йому набір LEGO Classic, який складається з різних деталей та розвиває творчість. Можливо, такий конструктор не зовсім підходив для його віку, але син із задоволенням фантазував та складав різні конструкції».

Коли вони з чоловіком побачили, що для Тимура конструктор — це не лише гра, але й велике захоплення, вирішили записати його на заняття в клуб LEGO. Там він конструює роботів та програмує їх на різні дії. На таких уроках потрібні знання із математики та фантазія. Батьки підтримують хобі сина та допомагають йому розвиватись у цьому напрямі.

Тимур любить конструювати автомобілі, особливо позашляховики з великими колесами. Ідеї для творчості бере з мультфільмів та енциклопедій.

«Побачу на вулиці джип і збираю його з деталей конструктора. Намагаюсь відтворити не лише його зовнішній вигляд, але й зробити систему керування, амортизацію», — розповідає хлопчик. Усі деталі Тимур зберігає у великій коробці, а свій перший конструктор віддав молодшим братику та сестричці.

Тимур складає моделі, грається ними протягом місяця, а тоді вигадує нові. Щоб зберегти творіння сина, Тетяна вирішила їх фотографувати та публікувати на сторінці в Instagram. Хлопцю подобається переглядати дописи інших людей, які захоплюються конструюванням.

«Часто пишуть, що для свого віку Тимур робить доволі цікаві та складні конструкції і це для нього хороший стимул розвиватись далі», — каже Тетяна.

Тетяна Караванова — вчителька математики та інформатики. У дитинстві вона теж любила гратися із конструктором та придумувати власні моделі. Дітям їх почала купувати, щоб розвивати дрібну моторику та фантазію.

«У вільний час любимо всією сім’єю виймати ящик з конструктором та будувати. Можемо разом складати модель за інструкцією, проте частіше кожен робить щось своє. Найкраще, звісно, вдається Тимурові – у нього багата уява», – усміхається Таня та додає, що в жодному разі не намагається втілити у дітях свої мрії чи захоплення. Каже, що не наполягала б на заняттях, якби синові це не подобалося.

На думку жінки, улюблена справа неодмінно проявиться, якщо бути уважним до дитини, розповідати про різні можливості й давати обирати самостійно. Дуже важливо підтримувати захоплення дітей. На це є щонайменше дві причини: по-перше, людям, які мають захоплення, ніколи не буває нудно, а по-друге, хобі допомагає виявити сильні сторони дитини та зосередитись на їхньому розвитку.

Захоплення Тимура батьки цілком підтримують та не проти — у межах розумного — дарувати йому нові набори. Під час нашої зустрічі хлопчик захоплено складає комплект із нової лінійки LEGO Сity Stuntz, створеної для виконання карколомних трюків з допомогою інерційних механізмів. Але найчастіше Тимур обирає конструктори за переліком деталей у них. Йому важливо, щоб були цікаві елементи та нові рішення.

«Ідеально, якщо улюблене заняття з часом стає професією. Людина ходить на роботу не лише заради матеріальної вигоди, але й щоб реалізувати свої творчі плани та отримувати сатисфакцію», — Тетяна дуже сподівається, що захоплення сина згодом переросте у професію.

Гармонія з собою. Історія Олександра Педана, який не відмовився від дитячої мрії

«Найкрутіше, що може бути — це коли професія збігається із захопленням. Якщо хобі дуже подобається, є талант і розуміння, що це справді заняття до душі, воно обов’язково наздожене. У мене так сталося», — говорить телеведучий і шоумен Олександр Педан, який з дитинства мріяв стати актором.

У студентські роки він був учасником команди КВК Хмельницького національного університету. І, попри економічну освіту, свою роботу згодом пов’язав із творчістю.

Батьки дали можливість самому обирати улюблену справу, розповідає Сашко. Щоправда, тато, який керував ансамблем українського танцю, просив ходити до нього на тренування. Водночас був театральний відділ у школі мистецтв зі сценічним мовленням та навіть грою на сопілці.

«Спершу я обрав гітару. Проте там місць не залишилось. Вирішив, нехай буде саксофон — це стильно. Мені сказали — добре, але спочатку потрібно освоїти сопілку. Після сопілки запропонували трубу — і моє терпіння урвалося. Сказав батькам, що більше не хочу займатись, а вони не заперечували».

Не тиснути на дітей, а створювати умови для пошуку хобі та розвитку — такий шлях Олександр Педан вважає оптимальним. Свого сина водить на пробні заняття різних гуртків.

«Молодший син Марк дуже до нас прив’язаний. Сімейний лікар підказала, що з цим можна боротися відвідуванням різних гуртків, де син відчує себе самостійним. Зараз ми разом із ним ходимо на скеледром. В екстремальних умовах наш мозок здатен швидко ухвалювати правильні рішення і син зрозуміє, що не пропаде без батьків. Скелелазіння навчило Марка також краще розуміти та координувати своє тіло».

Спорт посідає особливе місце в родині: разом із донькою Олександр катається на лижах і скейтах, з сином ходить в басейн і на скеледром. Сам він перепробував понад сорок видів спорту. Але намагається не нав’язувати свої захоплення дітям, адже найгірше — коли батьки беруться реалізувати у дітях власні мрії.

«Треба поводитися з дитиною, як з дорослою, дослухатися до її думки. Помилково вважати, що батьки краще за дитину знають, що їй потрібно. Ми з дружиною привчаємо себе поважати вибір Марка, хоча нам може подобатися зовсім інший варіант. Потрібно давати дітям можливість обирати — це важливий етап їхнього розвитку».

Відповідальність дорослих — допомогти дитині розвиватися, щоб врешті вона сама могла зробити правильний вибір. Уява, просторове мислення, дрібна моторика — це базові навички, які в ранньому віці можна розвивати з допомогою цікавої гри. І дати синові інструмент для розвитку цих навичок — це те, що Олександр точно може зробити:

«Конструктори LEGO — це моя дитяча мрія. У мого друга батьки співпрацювали з німцями, у нього були різні набори. Я довго чекав, поки Марік доросте до конструкторів і ми разом складатимемо цеглинки. Сьогодні для нього це найкращий подарунок. Давати дітям фантазувати і підтримувати їхні фантазії — це круто. Марк складає будиночки LEGO, викладає звірів, яких ми разом склали з конструктора, а нещодавно сам зробив цілий зоопарк».

Дуже важливо не відкуповуватися від дітей подарунками, каже Педан. Якщо купувати речі без міри, то вони знеціняться, ба більше — дитина чекатиме додому не батьків, а подарунки. «Син ходить на різні гуртки, і це для нього робота — так заробляє собі на іграшки. Він починає цінувати гроші, розуміє, якщо купимо цей великий набір LEGO, то залишиться зовсім мало грошей», – усміхається Олександр.

На думку Олександра, хобі — це можливість реалізувати себе та довести, що ти чогось вартий: «Зазвичай, усе, що ми робимо у житті — робимо для когось. Наприклад, діти добре навчаються, тому що так кажуть батьки. Хобі — це можливість зробити щось для себе, мотивація для внутрішнього зростання. Щоразу ти ставиш собі ціль, досягаєш її і доводиш, що ти крутий. Напевно, це найважливіше».

Як вказати дитині шлях до улюбленої справи. Поради психолога

«Хобі — це можливість для дитини розкрити свої здібності та таланти», — говорить психологиня, АВА-терапевтка та керівниця центру дитячого розвитку та корекції поведінки Kactus Kids Club Ольга Пивоварник.

Хобі насамперед важливе для інтелекту та нервової системи дитини. Перший етап становлення дитини — це сенсорна гра. Малюк повинен пізнавати світ на дотик, бавитись крупами, водичкою, папером з різною текстурою, конструкторами.

Саме під час гри дитина може розповісти про свої проблеми, емоції та отримати полегшення. У грі зазвичай проявляються різні почуття та інтереси, можна виявити, чому саме надає перевагу дитина. Коли малюк бавиться різними фігурками, складає будиночки та моделює різні ситуації, розповідає таким чином і про себе. За допомогою конструктора, наприклад, дитина розвиває образне і логічне мислення, уяву, вчиться концентруватися.

Батькам варто спостерігати за дитиною та фіксувати, які заняття їй подобаються найбільше, щоб скеровувати енергію у правильне річище. Психологиня пояснює, що мама з татом часто припускаються помилки, коли, наприклад, віддають на секцію бойових мистецтв дитину, якій більше подобається малювати чи танцювати. Якщо у дитини краще розвинене візуальне сприйняття світу, вона емоційна, а її починають жорстко тренувати — це може привести до негативних наслідків.

Друга важлива функція хобі — це соціалізація, адже завдяки улюбленій справі діти знаходять друзів та однодумців, перебувають у середовищі близьких їм по духу людей.

Усі свої заняття з дітьми Ольга починає та завершує запитанням про те, що їм подобається. Якщо дитина приходить з фломастерами — будуть малювати або розписувати, якщо з конструктором — придумуватимуть будинки та фігурки, якщо біжить до музичного інструмента — співатимуть.

«Перше, що говорю батькам, які приходять на консультацію, — давайте дитині право вибору. Нехай вона самостійно обирає одяг, заняття для вільного часу та як саме допомогти по господарству», — говорить фахівчиня.

Якщо дитина хоче займатись музикою, — дайте їй на вибір різні інструменти. Подивіться, з якими емоціями вона виходить після заняття, який має настрій, розпитайте про враження.

Завдання батьків — бути наставниками і кураторами, спрямовувати, а не командувати. Сім’ї варто опиратися на те, що вибрала дитина, і допомагати їй розвиватись у цьому напрямі.

Обов’язково хваліть дитину. Це особливо важливо для дошкільнят — вони повинні завжди бути успішними. Так формується впевненість у собі.

Дітям до п’яти років для заохочення навчатись потрібні харчові, предметні та соціальні призи. «Соціальна похвала — обійняти, полоскотати животик, пострибати разом, сказати добре слово тощо — це дарує дитині безліч позитивних емоцій. Їй важливі слова батьків, — наголошує психологиня. — Більшість помилок сучасних сімей у тому, що вони багато всього купують і дарують, не надають важливості предметам. Головне — це проведений разом за грою час, похвала, яка мотивує дитину розвиватись».

Партнерський матеріал опублікований на правах реклами. Над проєктом працювала журналістка Катерина Москалюк та дизайнерка Тетяна Костік.

Текст підготовлений у партнерстві з компанією LEGO з нагоди випуску нової лінійки LEGO City Stuntz (від англ. stunts — «трюки»). Вона створена для виконання карколомних трюків з іграшками. Серед новинок — трампліни для стрибків, трюкові мотоцикли з інерційним механізмом, перешкоди, полум’я, з якими діти можуть відігравати реалістичні сценарії.

Особливість новинки — інерційний механізм.Колесо є фізичною версією батарейки: енергія, яка створюється від його руху, зберігається в ньому, поки не буде активована.

Наразі лінійка LEGO City Stuntz містить набори «Парк для трюків», «Вантажівка для шоу каскадерів», «Арена для шоу каскадерів», «Змагання каскадерів», «Руйнівний трюковий мотоцикл» та «Ракетний трюковий мотоцикл».