«Який з мене втікач?» — екс-депутат Держдуми РФ Вороненков

14 лютого стало відомо, що двоє депутатів Держдуми РФ 6-го скликання — того, що практично одноголосно проголосувало за анексію Криму — переїхали в Україну. Один з них — екс-депутат від фракції КПРФ Денис Вороненков.

За його словами, він отримав українське громадянство через міграційну службу «без привілеїв». Дійсно, на сайті президента України указу про надання громадянства ми не знайшли. Пізніше народний депутат від БПП Валерій Пацкан, що працює в комісії з питань надання громадянства при президентові, пояснив, що Вороненков не звертався до гаранта з цього питання, а громадянство отримав на підставі родинних зв’язків з Україною.

Наступного дня російське видання «Новая газета» опублікувало текст про те, чим упродовж останніх 10 років займався Денис Вороненков. У газеті наводяться дані про кримінальні справи, які екс-депутат, за версією видання, допомагав закривати за гроші, а також про кримінальну справу, порушену проти нього нібито за те, що він здійснив рейдерське захоплення будівлі в Центральному окрузі Москви. Журналісти також пишуть, що Вороненков фальсифікував вибори в Держдуму в Нижньогородській області 2011-го. Крім того, видання опублікувало відео, в якому Вороненков заявляє про свою участь у війні в Афганістані, хоча на момент виведення радянських військ з Афганістану він не досяг призовного віку.

Тепер Вороненков планує працювати на держслужбі «в інтересах України».

Громадське звернулося до Міграційної служби, а також до Адміністрації президента з питанням щодо надання Вороненкову українського громадянства і опублікує відповідь, щойно вона надійде в редакцію.

Фігура російського утічака Вороненкова викликає величезний резонанс в російських медіа, втім він багатьом відмовляє у спілкуванні. В різноманітних пабліках, які нібито базуються на інформаційних витоках з Кремля, та на які посилаються незалежні російські медіа, почалася ціла кампанія, яка викриває Вороненкова.

Редакція Громадського добре розуміє, що у своєму інтерв’ю перебіжчик усіляко намагається відбілити свою репутацію та грати на критиці російської влади, соратником якої був до останнього часу. Зважаючи на те, що ця особа дуже швидко отримала українське громадянство, ми вважаємо, що ця розмова має суспільний інтерес.

Коли ви поїхали з Росії?

Десь у жовтні, здається.

Типове питання для людини, яка втекла з однієї країни в іншу ...

А я нікуди не тікав. Я вільна людина, маю право пересуватися і жити там, де я оберу. Тікати — значить ховатися. Чому ви так ставите питання?

Так кажуть.

Хто каже? Задали тренд якийсь журналісти, що я втік, що я злочинець. Злочинець — людина засуджена, утікач — коли втік від якого-небудь запобіжного заходу, від підписки про невиїзд, від домашнього арешту. У мене не було ніякого статусу, не було ніяких кримінальних справ. Я абсолютно спокійно пересувався, ніхто не пред'являв мені жодних претензій. Я зробив свій вибір — жити в Україні. Це що, заборонено?

Ні, звичайно. Що ви з собою взяли?

Свою сім'ю, дітей...

У нашій країні дуже гостре питання — як громадяни Росії отримують українське громадянство. Можу про це говорити як людина, яка не так давно його отримала. Останнім часом президент не видає українського громадянства росіянам з тих чи інших причин. Ви отримали громадянство за указом (президента)?

Ось є закон, і ми в демократичному суспільстві завжди прагнемо, щоб був один закон для всіх. Я отримав його в суворій відповідності до закону.

screenshot з відео

Тобто ви передали всі документи в міграційну службу?

Абсолютно. Жодних привілеїв для мене не існувало. Подробиці розповідати не хочу. Ми перебуваємо на вістрі атаки всіх російських спецслужб, ЗМІ та всього задіяного арсеналу пропаганди.

Чому вибрали саме Україну?

Розумієте, для мене Україна — така ж батьківщина, як і Росія. Ми всі зі змішаних шлюбів. Я народився в Росії, в Горькому, де жив до року. У мене батько військовий, ми роз’їжджали по всьому Радянському Союзу. Я змінив свого часу 12 шкіл. Дитинство проводив у Херсоні, Маріуполі, Євпаторії. Я розумію українську мову. Моя бабуся завжди співала українські пісні. Для мене немає ніяких відмінностей. Дикість — це те, що зараз відбувається. П'ять років тому ніхто не міг такого уявити. Ми могли воювати з ким завгодно — Киргизією, Таджикистаном, Узбекистаном — в силу різниці менталітету. Але з братнім народом, Україною... Це божевілля.

Можна було вибрати Штати, країни Західної Європи, Австралію, насамкінець. Чому Україна?

В силу мого досвіду в спецслужбах англійці мені пропонували роботу, вони формують відділ з фінансових розслідувань у Східні Європі, пропонували йти туди.

Американці, безумовно, кликали. Але я розумів, якщо в Америку поїхати, звідти вже не повернешся. Там дуже легко імплементуватиметься в місцеву еліту. Це багатонаціональна країна, там можна бути досить успішним. Але зрозумійте, мені 45 років, я сформована людина, мені складно міняти свою психологію.

Українці — такі ж нормальні, як росіяни — з тих, хто адекватний. У мене друзі живуть в Німеччині, кажуть: ми зі своїми сусідами дуже близько дружимо, але вони за 7 років не запросили навіть на чашку чаю. Розумієте, який менталітет?

А Україна — це мій рідний дім. Київ я завжди любив, часто приїжджав, навіть, коли жив і працював у Москві. Москва для мене ніколи не була рідним містом, це важке місто.

Під час конфлікту ви приїжджали сюди?

Ні, тому що ми перебували в міжпарламентській групі зі взаємодії з Україною. З 2013-го усі парламентські стосунки припинилися, тоді ситуація була вкрай важкою.

Ви в своєму першому інтерв'ю казали, що дали свідчення прокуратурі щодо держзради Януковича. Що вам відомо про це?

Слухайте, ну,  було звідкись відомо — я володію певними знаннями у цій сфері.

screenshot з відео

Кажуть, у вас були тісні контакти з Сурковим, Наришкіним, людьми, які займалися темою Криму і Донбасу.

Ні, в цьому відношенні — не було. У нас були контакти з людьми, з якими ми працювали в силу того, де я перебував, в силу моєї посади. Як кажуть, «у Росії все секрет і нічого не таємниця».

Ви в прокуратуру повідомили тільки відомості про Януковича чи розповіли ще щось? Про Росію щодо Донбасу, наприклад?

У березні почнеться суд. Я буду свідчити, все буде відомо. Давайте не випереджати [події]. Всіх дуже цікавить смажений матеріал, ексклюзив, але я не хотів би вдаватися у подробиці завчасно.

Чому ви взагалі вирішили дати свідчення?

До мене звернулося з цим проханням керівництво Генпрокуратури, і я, як громадянин України, вважав це своїм обов'язком

Ви зробили це вже після того, як стали громадянином?

Так.

Ви говорили, що відчуваєте себе в якійсь небезпеці, перебуваючи тут. Це так? Із чим це пов'язано?

Розумієте, я ж бачу, що організовується замах на Антона Геращенка, вибухає Павло Шеремет. Як вважаєте, це що, просто так відбувається? П'яні розборки?

screenshot з відео

Ні, особисто я так не вважаю. Павло Шеремет був моїм другом.

Подивіться, яка зараз істерика в російських ЗМІ. Мене змішують із брудом. Значить я наступив на щось важливе для них, зачепив.

У Росії зараз влада сакральна. Ніхто не має права її критикувати. А я все висловив, назвав речі своїми іменами. І я вас запевняю: так думає величезна кількість здорових людей. Але всі бояться. Чому? Тому що всі дорослі чоловіки у віці від 21 до 60 років в Росії пропущені через в'язницю. Усіх загнали туди. А кого туди ще не загнали, на всіх є свій «гачок».

Так само, як мені «організували» розкрадання будівлі з людьми, з якими я ніколи у своєму житті не зустрічався, не бачив їх, не знав. Я не знаю, хто це такі! А найсмішніше, коли людям показують фотографії, а вони кажуть, що вони мене знають. Так ось, ці люди сказали, що вони мене не знають. Але після того, як їх заарештовували, саджали в СІЗО в Лефортово, у них сталося якесь чудо із пам'яттю і вони сказали, що діяли зі мною разом.

Ось ця вигадана справа, за нею треба судити всіх, хто її фабрикував. Слідчих, оперативних працівників. Я дуже хочу, щоб вони взяли і передали справу до Інтерполу, щоб нормальний справедливий суд розглянув цю фікцію. Це ганьба для країни, вони з нею ніколи нікуди не підуть.

Коли ви дізналися, що на вас завели цю справу? Ви ж не просто так поїхали в жовтні.

Я займався нерухомістю, грав на фінансовому ринку, коли він ріс в Росії, і приходили люди, коли тривала приватизація у Москві, вирішити якісь проблеми з нерухомістю, оформити і продати. І ми цим займалися — я і юридична компанія одна. З'явився чоловік, я його не знав. Крім того, що він «приніс» нам кілька об'єктів, які ми успішно реалізували, до нього був певний кредит довіри. Він отримав від мене у шахрайський спосіб близько 100 тисяч доларів і зник.

Що це за людина?

Олег Крилов. Як виявилося потім, раніше засуджений наркоман, ніде не працюючий, не має освіти.

От ви почали з чого? Депутат-утікач. Але який я утікач? Від кого переховуюся? Я ж не ідіот. Я був слідчим, старшим слідчим, помічником прокурора, заступником прокурора, я працював в цій системі і знаю, як вона працює. Ви чесна людина, а до вас приїжджають, заарештовують. Назвіть хоч одну людину, яка вийшла з СІЗО або була виправдана судом. Якщо людину заарештовано — все, буде сидіти.

А навіщо їм потрібно було усувати саме вас?

Це все відбувалося в режимі секретності до 2013-го. Я знав, що вони фабрикують під мене справу, але офіційно завжди відповідали, що жодних претензій до мене немає. 2013-го КПРФ починає висувати мене на аудитора Рахункової палати, це досить висока посада, рівень міністра. І їм потрібно було мене збити. І вони сказали, що я злочинець. З'явилися перші публікації в пресі.

Дізналися, що КПРФ дадуть одну посаду губернатора. Вони знають, що в силу віку і досвіду роботи — а я був і заступником мера, і заступником губернатора, є досвід педагогічної роботи — за певними критеріями, безумовно, я підходжу і можу опинитися в тій лінійці кандидатур.

І ось я сиджу в ресторані в центрі Москви, на вулиці Петровка, в 50 метрах від Генеральної прокуратури, навколо — людей вісімьдесят. Ззаду до мене підбігає один із засуджених ФСБшників, б'є по голові при всіх і тікає. У цей вечір я ні грама не пив, поїхав у лікарню, здав кров. Усі відеозаписи в ресторані пропали. Сказали, що була п'яна бійка, яку влаштував Вороненков. Нікого з моїх друзів не допитували. Так діє ФСБ. А вранці вже вийшла публікація, що я влаштував п'яну бійку. Ну як така людина може призначатися губернатором?

screenshot з відео

Ваш колишній колега по службі у Федеральній службі з контролю обігу наркотиків вважає, що ви свій від'їзд заздалегідь підготували і записували свої розмови з вищими посадовими особами Росії.

Це хворі люди, я не можу коментувати. Може, на них там відкрили нові кримінальні справи, чимось погрожували. Там же всі методи задіюють. У чому була проблема пред'являти мені ці претензії протягом мого життя? До 2011 року на мене не було жодної інформації, що дискредитує. Все почалося, коли мене почали висувати на будь-які посади. Тоді я дізнався про себе те, чого ніколи не міг уявити. Тепер кажу: а ще я їм маленьких дітей.

Ви говорили в своєму інтерв'ю про російські вибори. Що ви знаєте про ті схеми?

Абсолютно фальшиві схеми. Виборів чесних немає ніде, просто переписуються протоколи і пишеться новий результат. Якщо раніше були технології — вкидали бюлетені, були каруселі, зараз примітивно все. Ніколи тобі прокурор не дасть перерахувати бюлетені.

Та все ж ви самі брали участь у виборах.

Розумієте, людина вважає, що може цю систему побороти. Я з нею боровся. У мене була одна з найяскравіших одномандатних кампаній. Я провів величезну кількість зустрічей, пройшов ногами весь свій округ. Мене там дуже добре знають. Впізнаваність завжди переходить в електоральність.

Але такі чудеса в Росії не поширені. Ця технологія застосовувалася не тільки до мене, а й до людей, яким сказали, що в Думі їм не місце. Зокрема, Оксана Дмитрієва в Петербурзі, Михайло Гартман в Челябінську і інші. З ними неможливо було конкурувати! А вони нікуди не пройшли.

Зараз будуть такі ж президентські вибори.

Давайте поговоримо про вашу позицію щодо Криму і Донбасу. Користувачі відрили фотографії з Криму в вашому твіттері, і там ви пишете, що підтримуєте «приєднання» Криму.

Це вже діє певна технологія. У мене був зламаний твіттер місяць тому. Там було 60 тисяч підписників, і ось фотографія з Кримом, де я на аватарці стою у формі. Я її спеціально вдягнув і зробив під вибори в 2016 році. У 2014-му її там не було. А зараз від мого імені там вітають Захара Прілєпіна (російський письменник, який став заступником командира одного з батальйонів так званої «ДНР» — ред).

Але технології не дозволяють змінювати старі твіти. Просто роблять нові зі старою аватаркою.

Гадки не маю. Я вже тут попросив місцевих хакерів, щоб вони щось зробили, вони не можуть. Зламали пошту, прив'язану до твіттеру, зламали пароль твіттера. Я не можу зайти і видалити акаунт.

screenshot з відео

Якщо повернутися до позиції, як ви думаєте, Росія поверне Крим Україні?

Я думаю, це питання часу. При нинішньому режимі, звичайно, не віддасть і піде на все, включаючи кровопролиття. Але з часом, думаю, це питання вирішиться на користь України. Як-то кажуть, хто вміє чекати, тому дістається все. Просто українцям треба бути терплячими.

На жаль, це сталося. Винна і Україна, яка не проявила волю. Ми ж знаємо, що 90% співробітників СБУ залишилися при ФСБ. Але це особиста трагедія. Чому люди не виїхали сюди? У них там квартири, житло... Проблема гігантська.

Але для Росії це непідйомний регіон, вона ним «вдавиться». Зараз в Росії багато дисбалансу, не будуються дороги, припиняється багато з того, що робилося, щоб покрити витрати на Крим. Все це призведе до внутрішньої турбулентності, яка вже зараз розгортається. Кавказ фінансується набагато краще.

Повернімося до подій 2014-го. Хто з вищого оточення, депутатів Держдуми виступав проти анексії непублічно?

Величезна кількість людей. Ми розмовляли якось з Іллею Пономарьовим (екс-депутат Держдуми — ред), вважали, що людей 40 проголосує проти. Він говорив, що коли опинився один, реально злякався. Звичайно, він уже перебував у глибокій опозиції до влади і публічно про це говорив. Він свою позицію відстоював до кінця. А багато інших розуміли, чим для них це загрожує... Хвилина слави і 10 тисяч років безчестя.

Мені було прямо сказано: ось тут, в 50 метрах від Держдуми, тебе вже нічого не врятує. Знаючи проблеми, які мені інкримінували з 2013 року, я вже зважував, що вирішить мій голос. Якщо я скажу, що думаю, що я отримаю? Буде розтоптана моя сім'я — нічим не погребують. Я розумів методи цієї влади. Вони навіть не НКВДшні, навіть не сталінські. Це такий симбіоз покидьків і нікчем, які все знищать і розтопчуть.

Ви ж казали, що не самі голосували.

Звичайно. Так, я ухилився. Безумовно, це слабкість. Я розумів, що це помилка. Помилка влади, яка призведе до великих проблем для країни. На той момент я не будував своє життя так, щоб поїхати потім в Україну. Будь-яка людина пов'язана насамперед побутом. Ми заручники. Живемо, де є житло, можливість щось робити, де діти вчаться. Тому я вважаю, можна було діяти більш рішуче, але це дуже складно. Треба розуміти реалії Росії.

Ось моя дружина просто полетіла на час голосування. Її не було в Росії в період голосування, і в фейсбуці вона викладала фото з іншої країни. Кожен показував, як міг, що він нормальна людина.

Але не чинив опору.

Розумієте, влада намагалася всіх замазати цим лайном. Рішення про анексію ухвалювала одна людина. Всі нормальні люди були проти. Включаючи його близьке оточення.

Що, і Сурков був проти?

Звичайно.

Він був ідеологом.

Він був категорично проти, щоб ви знали. Тому що він розумна людина.

screenshot з відео

Проте ми знаємо роль Суркова в усій цій «руській весні».

Я не знаю його ролі, але точно знаю, що він був проти приєднання Криму.

А війни на Донбасі?

Нічого не можу про це сказати.

У своєму інтерв'ю ви сказали, що хочете бути корисним для України. Чим? Що збираєтеся робити?

Працювати в силу свого життєвого досвіду. Я юрист, у мене більше 100 наукових публікацій, багато книг видано.

Робота в силових відомствах...

Так, я вважаю, таких людей, як я, які знають російське право... Я можу готувати документи до Гаазького трибуналу, «Нюрнбергу». Я військова людина. Є маса речей, які запропоновані.

Тобто, ви хочете працювати на державу?

Ну, я завжди це робив. Я не бізнесмен.

Підписуйтесь на наш канал в Telegram