ENRU
BBC

Яким буде Суспільне мовлення в Україні — дискусія з Наглядовою Радою

Створення незалежного від влади Суспільного мовника може стати переламним для українського медіаринку. Чимало залежить від того, хто очолить новостворену структуру. Керівника обиратиме Наглядова Рада, головою якої 8 лютого стала Тетяна Лєбєдєва, кошишня членкиня Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Місяць тому на зміну державному телебаченню та радіо прийшла нова установа – публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Громадське зібрало в студії членів Наглядової Ради Суспільного мовлення – Тетяну Лєбєдєву, Олексія Панича і Тараса Аврахова, щоб запитати, якими будуть критерії обрання нового глави телерадіокомпаніцї. Що важливіше – досвід телеуправління, хай і здобутий за часів Януковича та Кучми, чи незалежніть? Рейтинги чи висвітлення суспільно важливих тем? Як Наглядова зможе гарантувати політичну неупередженість?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ програму про реформу суспільного:  Чи зможе вчорашній УТ-1 повторити успіх британського Бі-БіСі?

23 січня 2017 року Наглядова рада ПАТ «НСТУ» на черговому засіданні ухвалила два документи: «Положення про конкурс з обрання голови та членів правління ПАТ НСТУ» та «Основні напрямки діяльності НСТУ на 2017 рік» 

 ТЕТЯНА ЛЕБЕДЄВА, ГОЛОВА НАГЛЯДОВОЇ РАДИ СУСПІЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

2003 — 2010 роки була членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення,

1977 — 1992 – у Науково-дослідному інституті «Ачермет» на посадах інженера, наукового співробітника; журналістське становлення та професійний вишкіл відбулися в колективі телекомпанії «Приват ТБ Дніпро», де з 1995 обіймала посаду заступника генерального директора, з 1997 – головний продюсер «Телевізійної служби Дніпропетровська»;

2001 — 2003 – виконавчий директор ВГО «Незалежна асоціація телерадіомовників». Почесна голова Незалежної асоціації телерадіомовників, куратор з питань фандрейзингу та представник в наглядовій раді.

 ОЛЕКСІЙ ПАНИЧ, ЧЛЕН НАГЛЯДОВОЇ РАДИ СУСПІЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

Доктор філософських наук (2009), кандидат філологічних наук (1990), автор книг з історії філософії, теорії культури, історії російської літератури, статей з історії та теорії освіти. Перекладач філософської та богословської літератури.

Активно займається громадською діяльністю та публіцистикою.

в Наглідову раду рекомендований ГО «Науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера».

 ТАРАС АВРАХОВ, ЧЛЕН НАГЛЯДОВОЇ РАДИ СУСПІЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

Менеджер телерадіокомпаній, генеральний продюсер, автор і ведучий програм. 2010 — 2014 – генеральний директор Національної радіокомпанії України. Раніше – головний редактор, генеральний директор ТРК «Ера».

В Наглядову раду делегований депутатською групою «Воля народу»

ЩО ТАКЕ СУСПІЛЬНЕ – ОЧІКУВАННЯ НАГЛЯДОВОЇ РАДИ

Панич: Суспільне мовлення, яке ми створюємо – це медіагрупа: три національних радіоканали, це два національних телеканали, щонайменше і це ціла сітка національного радіомовлення. Ми також просимо запропонувати оптимальну модель регіонального мовлення. Жодні приватні інтереси не мають на нього впливати. Це кілька каналів, через які суспільство веде розмову саме з собою на різні теми. Ми маємо показувати себе, дивитися в дзеркало.

Лєбєдєва: Державне – взагалі такий анахронізм, спадщина від радянської системи, характерна для авторитарних держав. Абсолютно контрольована владою, вона контролює і формує меседжі, контролює і складає порядок денний і редакційну політику. Тому в цивілізованих країнах такого вже майже немає. Комерційне – це бізнес і це заробляння грошей або політичних чи там інших дивідендів. Якщо в суспільстві виникає якась проблема, вона повинна мати можливість увімкнути програму суспільного і почути відповідь на важливі для неї вагомі запитання. Наприклад, комерційні мадіа не працюють з дитячим контентом, це складно і дуже дорого коштує.

Аврахов: Не треба придумувати український велосипед. Суспільний мовник повинен зупинити загальну тенденцію на дебілізацію нації.  В законі написано про культурно-освітній канал, громадсько-політичне мовлення. Коли ми говорили про систему суспільного мовлення то, ми до речі, не згадали таку дрібничку, наприклад, що в суспільному в нас навіть симфонічний оркестр же є і ще багато чого. Суспільний мовник виконує ще місію і робить звукозапис протягом десятиліть, має свою фонотеку, розумієте, суспільний мовник – це місія.

Зліва направо: член наглядової ради Суспільного мовлення Олексій Панич, голова наглядової ради Суспільного мовлення Тетяна Лебедєва, журналіст і ведучий «Громадського» Андрій Сайчук, голова ГО «Громадське телебачення» Наталя Гуменюк та член наглядової ради Суспільного мовлення Тарас Аврахов​

Фото: Громадське

ЯК ГАРАНТУВАТИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ДОВІРУ

Сайчук: Як тепер по пунктах ви поясните нам як це все буде гарантовано досягнуто. Ну, наприклад, давайте почнемо з питання незалежності. Я думаю, що яке б не було керування часів Зураба Аласанії, йому дуже важко дорікнути в тому, що він був політично заангажованою фігурою, і це дуже різко контрастує з тим, що було до нього весь час. Тому що довший час УТ-1, Перший Національний були символом цензури.

Гуменюк: Чи ви вважаєте, що люди, які були топ-менеджерами за часів попередньої влади, за часів Віктора Януковича, Леоніда Кучми, які працювали на великих каналах, по духу можуть це зробити – переламати свою звичку. Тарасе, ви були головою Національної радіокомпанії з 2010 по 2014 рік – це часи Віктора Януковича, часи дуже жорстких умов для українського телебачення і радіо.

Аврахов:  Україна багата країна, де вистачає менеджерів, спроможних вести такі великі колективи. Давайте відійдемо від доволі спрощених підходів, от як воно було. Так, було непросто. Ви хочете спитати, яка була глибина компромісу? Так, вона була складна. Для мене принциповим було питання, що всі канали мовлення залишаються українськими, незважаючи на те, що кому там чого бажалося, і вони залишаються українськими за змістом. Через те кожен проходить свій шлях, можна звичайно було закритися і сказати, а нехай воно все пропаде. А можна донести його і зберегти.

Панич: Не можна сповідувати категоріальний підхід, треба дивитися на кожну людину окремо, що вона робила на такій-то посаді. Після Майдану на перших порах гарантія могла носити тільки особистісний характер, цією гарантією була харизма. На певний час захищала від політичних впливів, тобто менеджер призначений державою, міг дозволити собі казати ні на запити тої самої держави, яка призначила його. На харизмі можна втриматися рік — півтора. На харизмі не можна будувати систему.

Тому, гарантією на майбутнє буде інший механізм система залежностей. Ця особа, яка прийде, буде абсолютно незалежною від держави в усьому, крім фінансування, але фінансування — це публічний процес і це гарантований законом. Зняти цю людину зможе тільки та сама Наглядова рада, яка її призначила. Має бути ще і суспільний контроль, який має здійснюватися в режимі нонстоп. Ми живемо в епоху інтерактивну, тому буде особлива увага до інтернет-майданчиків. Ми маємо відчувати суспільство в щоденному режимі, замірювати температуру, чи правильно ми керуємо, це може менеджмент зробити.

Член наглядової ради Суспільного мовлення Олексій Панич (ліворуч) та голова наглядової ради Суспільного мовлення Тетяна Лебедєва

Фото: Громадське

Гуменюк: Після цього голосування ще один член Наглядової ради – Євген Глібовицький, також написав, ми запрошували Євгена до студії, він сьогодні не зміг бути. У своєму фейсбуці він написав, що  проголосував проти вашої кандидатури, бо отримав прохання підтримати Тетяну Лєбєдєву від посадовця який є прямим підлеглим президента.

Yevhen Hlibovytsky

Лєбєдєва: Мені дуже жаль, що ви так ставите запитання, бо насправді це свідчить про те, що ви не розумієте систему ухвалення рішень і взагалі як працює Наглядова рада.

Гуменюк: Можливо й розумію, але є аудиторія, яка сприймає сигнал і в нас якраз є можливість для цієї аудиторії прочитати.

Лєбєдєва: Саме на цю аудиторію і була розрахована ця маніпуляція. Пан Євген дійсно за 5 хв до початку голосування розповів мені це. Для мене це була просто дуже велика несподіванка. Я не знаю цю людину, я не знаю, чому саме він міг написати в такому тоні імперативному побажання Євгену. Я не розумію чому він був мотивований це написати, чому інші члени Наглядової ради не отримали, ніхто не написав.

Я сказала Євгену, що я сприймаю це як маніпуляцію. Відповіддю на цю маніпуляцію він запропонував мені зняти свою кандидатуру. Я сказала що це буде не просто слабка позиція, це буде злочинна позиція, якщо я знімусь. Тоді я визнаю, що дійсно я робила спроби якогось тиску. Зрештою кожен з колег в таємному режимі мав можливість визначитись чи довіряє він мені.

Гуменюк: Що для вас буде основними критеріями під час обрання очільника?

Аврахов: Він повинен поєднати декілька унікальних якостей: насамперед, це повинен бути певний морально-етичний рівень, базовий професіоналізм, а головне – бачення суспільного запиту і готовність конкурувати, маючи соціально-значимий контент.

Сайчук: Ви все ж свідомі того, що в суспільстві є певна недовіра багато до чого. Вона часто підтверджується таким прикладом, як Національна агенція з запобігання корупції. Там теж була Наглядова Рада, конкурсна комісія, яка дуже довго не могла вирішити, хто голова комісії. Врешті-решт була обрана людина і експертне коло, громадськість, західні партнери мають застереження. Хоча формально теж там незалежна структура… Так от ви кажете, що це має бути людина досвідчена. Але досвідчений медіа-менеджер в Україні займав топ-посади за Кучми, Ющенка, за Януковича...

Аврахов: У суспільства завжди будуть питання і це право суспільства...

Сайчук: Чи ви будете це враховувати під час конкурсу?

Аврахов: Ніхто не ідеальний і присутні тут не ідеальні, і всі разом з вами, ніхто не ідеальний. Розумієте, Наглядова Рада – це якраз такий орган, який повинен трохи торкатися шиї менеджменту, а той — відчувати на шиї це. От і тоді вони будуть краще дихати і розуміти, що вони можуть робити.

Голова ГО «Громадське телебачення» Наталя Гуменюк (ліворуч) та член наглядової ради Суспільного мовлення Тарас Аврахов

Фото: Громадське

Панич: Я б сказав, що має бути прозорість і передбачуваність. Повертаючись до політичного тиску, який може бути. Яка б була ідеальна реакція на політичний тиск, от якщо до члена Наглядової Ради звертаються з якимись проханнями? От я майже підтримую те, як зреагував пан Євген. Я б сказав, що забуваючи про конкретну ситуацію, то не можна не озвучити публічно і ніяк не реагувати. От тиск такий був. Коли всі про це знають анулюється цей політичний тиск, це з одного боку.

Аврахов: Тиск не буде здійснюватися на членів Наглядової Ради!

Наталя: Він буде, можливо, здійснюватися на менеджмент.

Аврахов: Можливо, коли буде призначений менеджмент… Менеджер повинен розуміти, що у нього за спиною — Наглядова Рада, яка захистить, якщо на нього натиснути та зріже йому голову, якщо він буде піддаватися цьому.

З РЕЙТИНГОМ ЧИ БЕЗ: ЧИ МОЖЛИВО ЗРОБИТИ КОРИСНЕ ПОПУЛЯРНИМ

Панич: Мені би не хотілося, щоб ми уявляли суспільне мовлення як Ноєв ковчег в якому має бути всякої тварі по парі. Деякі запити суспільства на розваги, на інформацію різну задовольняють різні мовники. Суспільне мовлення не має їх дублювати, не залежачи так сильно від рекламодавців. От тут треба робити особливий акцент. Дитяче, культурне мовлення, незаангажоване політичне мовлення.

Ми хочемо почути, що вони збираються робити з каналом Культура. Перед конкурсом ми можемо почути якісь заготовки.

Гуменюк: Уявімо, якщо в програмах є баланс, представлені різні думки, загалом непогана програма, але довгий час вона не є популярною, у неї низький рейтинг.

Панич: Рейтинг? А як його міряти – піплметрами?

Лєбєдєва: Це не показник.

Аврахов: В Наглядовій раді різні погляди. Олексій вважає, що рейтинг не показник. Я вважаю, що панель, яка б не була погана, все одно є показником якісним. Звичайно, ми повинні робити додаткову соціологію. Скажімо, як працюємо з аудиторією 50тис+. Ми суспільного мовника робимо для України.  Зневажати цю панель, казати, що вона зовсім ні про що не говорить… Бажано, щоб рейтинги зростали, особливо для інформаційних програм. Все ж таки люди, які втомлені від цих битв власників різних медіа холдингів, якщо вони побачать великий обсяг збалансованої, цікавої оперативної інформації. Необхідно робити якусь публічну інформаційну  компанію, пояснювати. Не про скандали більше говорити, а про те, які зміни очікують людей.

Гуменюк: Але рейтинг має бути.

Аврахов: Інакше це хоумвідео.

Сайчук: Рейтинг мав, наприклад, Поплавський.

Аврахов: Балачки про Поплавського ми слухали десь протягом півтора року, ми Поплавського прогнали, харашо.

ХТО І ЗА ЯКІ ГРОШІ РОБИТИМЕ УКРАЇНСЬКЕ БІ-БІ-СІ

Лєбєдєва: В системі суспільного телерадіомовлення України сьогодні працює 7,5 тис. людей.

Аврахов: Яким чином можна оптимізувати штатну структуру? Вона розписується під той контент, який виробляється. Тобто, спочатку потрібна сітка мовлення, потім розписати який контент, яка частина прямоефірних програм, яка частина записного контенту, яка частина документалістики і під це підписується персонал. А все решта  балачки.

Сайчук: Скільки з цих людей отримало освіту в СРСР?

Аврахов: А я поставлю питання скільки людей там є професійних, мудрих.

Панич: Не можна категоріями міряти. Хтось отримав освіту в Радянському союзі і може працювати на сучасному рівні і буде працювати. А хтось отримав вже після СРСР, але його брати не можна.

Член наглядової ради Суспільного мовлення Олексій Панич

Фото: Громадське

Лєбєдєва: Ми мали можливість майже повним складом побачити, як працює Литовське суспільне мовлення. Воно починалося з державного. Там залишили в штаті лише тих, хто виробляє новини і інформаційні програми. На аутсорсі працює охорона, сантехніки, електрики і все таке інше. Тобто вони позбавились від того і на тендерних умовах замовляють ці послуги – щасливі, бо це тоді, коли це треба якісно, бо вони можуть вимагати якості від підрядників. При цьому, кожен рік вони оголошують конкурс в лютому на програми, які будуть йти з початку телевізійного року. Навіть програма, яка багато років вже в ефірі має пройти цей конкурс і підтвердити свою спроможність бути в ефірі і бути якісною. Немає соціального навантаження.

Сайчук: Чи новий менеджмент матиме карт-бланш на кадрові призначені? 

Панич: Картбланш зараз ніхто не має. Є мандат визначений умовами. Кадри – це не може бути самоціль, не треба впиратися в те, яку людину поставить, мають бути критерії.

Аврахов: Ви говорите про те, чи буде цей процес безболісний.

Сайчук: Ні, чи готові ви підтримати…

Панич: Ми цього вимагаємо, а не готові підтримати!

Лєбєдєва: Оптимізація структури – одна з вимог Наглядової Ради

Голова наглядової ради Суспільного мовлення Тетяна Лебедєва

Фото: Громадське

Сайчук: Це буде справді болючий процес, страйки і маса політиків-популістів, які будуть озвучувати це все.

Панич: Розумієте, не всяке звільнення навіть буває болісним, можна звільняти людей цивілізовано. Та коли йдеться про звільнення про скорочення персоналу, то це можна робити за радянською традицією,  викидаючи людей на вулицю, можна це робити цивілізовано, амортизуючи цей процес.

МОВНИК ДЛЯ БАБУСЬ І МОЛОДІ, ТА ДО ЧОГО ТУТ ІНТЕРНЕТ

Гуменюк: Аудиторія західних суспільних мовників переходить онлайн – це сайти, веб-платформи… У нас Інтернет досі неокреслений. Але вся махіна суспільного зарядженна на ефір, тоді як молодь йде онлайн і повертається в телевізор за спортом і розвагами.

Панич: Суспільне має задовольняти потреби і вчорашнього дня, і сьогоднішнього, працюючи на цих всіх різних рівнях. Тому бабуля, яка сидить перед телевізором, теж має отримати свій продукт, як і людина 20-ти років, яка дивиться у свій гаджет.

Аврахов: Немає різниці між людиною молодою і літньою.

Гуменюк: Є споживацька звичка...

Аврахов: Не абсолютизуйте речі, от Інтернет – все зрозуміло, є загальна тенденція. Просто мовлення в Інтернеті не є відповіддю суспільного мовника.

Лєбєдєва: Останні дослідження свідчать, що українці основним джерелом отримання інформації вказуть традиційне телебачення.

Панич: В програмі нашій це є, окремий розділ присвячений тому, що є потреба працювати з молодіжною аудиторією, дитячою аудиторію.

Лєбєдєва: Це один з наших напрямків – розширення аудиторії за рахунок використання мультимедійних можливостей.

Зліва направо: член наглядової ради Суспільного мовлення Олексій Панич, голова наглядової ради Суспільного мовлення Тетяна Лебедєва, журналіст і ведучий «Громадського» Андрій Сайчук, голова ГО «Громадське телебачення» Наталя Гуменюк та член наглядової ради Суспільного мовлення Тарас Аврахов​

Фото: Громадське

СУСПІЛЬСТВО В УМОВАХ КОНФЛІКТУ

Гуменюк: В умовах конфлікту завжди будуть болісні темами – амністія, ставлення до переселенців, ставлення до людей, які живуть на окупованих територіях, які будуть дуже політизованими.

Панич: Не можна сховатися від цих питань. Їх треба проговорювати. Якщо ви хочете жити в цій спільноті, давайте обговорювати як, працювати для чогось, і встановити певні правила життя, з урахуванням особливостей кожного, і регіонів, і запитів культурних. Але тут є предмет для розмов. Можуть змагатися різні проекти одної країни, але не можуть змагатися проект країни і проект розколу цієї країни.

Аврахов: Є одна філософська категорія, називається розумний баланс. Звичайно, суспільний мовник не може не займати позицію.

Член наглядової ради Суспільного мовлення Тарас Аврахов

Фото: Громадське

Панич: У мовника багато каналів, тому цілком може бути, що на каналі Культура – це буде один спосіб, а на загально-національному — інший, і геть інакше на регіональному. Важливо, що в аудиторії болить. 

Лєбєдєва: Це питання потребує вивчення. В нас недооцінене значення комунікації, в нас дуже багато проблем суспільних, саме тому, що ми не комунікуємо. Комунікувати треба із хороших будь-яких подій, і з таких важких, як війна, бо дуже багато цільових аудиторій. У тимчасово переміщених осіб одні потреби, і так у тих, хто там залишився на територіях. Це серйозний професійний виклик.

Аврахов: Ну ці відповіді, вони на раз-два-три не даються. Суспільний мовник не утворюється відкриттям юридичної особи і призначенням керівника. Це як дитина, воно почне ходить, буде робить якісь капості, буде щось не виходити.

І ДО ЧОГО ТУТ ГРОМАДСЬКЕ?

Гуменюк: Якою ви бачите роль такого медіа, як Громадське, яке працює відповідно цінностей Суспільного мовника?

Панич: Перше Громадське, Третє Громадське, П’яте Громадське...

Аврахов: Це зрозуміло в чому питання, так, ця проблема виникне.

Гуменюк: В чому проблема? Може це не проблема. Ми бачимо себе якось в екосистемі цих мовників, тобто, які посилюють одне одного, заповнюють ніші. Є Громадське радіо. Ми бачимо різні шляхи там виробництво контенту, можливо співпрацю. Сьогодні наш досвід ситуативний – чи це спецефір по Криму, чи розміщення в ефірі програм.

Аврахов: Не треба зараз шукати однозначну відповідь, а об’єднувати зусилля для досягнення мети. Якщо буде для досягнення мети, то воно саме дасть відповідь

Лєбєдєва: Ми нещодавно зустрічались з норвезькими колегами і з’ясували, що в них два суспільних телебачення з різними системами фінансування, з різними контентами. Вони співіснують і дуже задоволені. Право на існування Громадського вже не стоїть. Воно є такою важливою частиною нашого інформаційного простору. Я знаю, що ви отримали ліцензію на супутник, це надасть вам можливість бути більш розповсюдженими і мати більшу аудиторію. Це залежить знову таки не від нас. Прийде команда і прийде керівник і в нього буде бачення.

Я впевнена, що було б чудово, якби вам могли замовляти якісь програми. Це було б дуже правильно. Бо ви можете щось таке, на що не вистачає сьогодні персоналу. На таких основах можна співпрацювати багато років. Я думаю, що у вас можуть бути спільні проекти, у вас документалістика цікава, ми завжди із задоволенням дивимось. У вас можуть бути ще якісь ідеї, формати, бо у вас високий рівень кваліфікації співробітників.

Аврахов: Ну і наявність конкуренції ще нікому не нашкодила.

Лєбєдєва: Я вважаю, що навіть не треба питати, чи це добре чи це погано. Я щаслива що є Громадське, що ми можемо приходити до вас в ефір і сподіваюся, що ви будете присутні завжди.

Панич: Оце гарне слово «екосистема». Суспільство складається з громад. Так само може бути і суспільне мовлення, і кілька громадських мовників і мовлень. Це, мені здається, найкраща модель.

Лєбєдєва: Мені здається, що всі хто прагне покращення нашого телерадіоінформаційного простору, мають поєднувати зусилля.

Зліва направо: член наглядової ради Суспільного мовлення Олексій Панич, голова наглядової ради Суспільного мовлення Тетяна Лебедєва, журналіст і ведучий «Громадського» Андрій Сайчук, голова ГО «Громадське телебачення» Наталя Гуменюк та член наглядової ради Суспільного мовлення Тарас Аврахов​

Фото: Громадське