Директор з розвитку бізнесу НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко в інтерв’ю Андрію Баштовому розповів про перспективи диверсифікації поставок газу, реальну вартість російського палива та газововидобувний потенціал України.

Чи Україна насправді зараз не закуповує російський газ?

Наразі ми констатуємо, що не отримуємо жодного кубу російського газу. При цьому ми бачили, що була достатньо низька температура, були холоди, і за таких умов ми могли забезпечувати споживачів газом власного видобутку, газом, який ми підіймаємо з «підземки», і реверсними поставками з Європи.

Тобто до кінця зими ми не маємо жодних проблем, яким би не був температурний режим?

Якщо будуть аварії на газогонах, екстремальні ситуації у видобутку, сильні холоди, які будуть тривати місяць або два – відповідно, буде інша ситуація. Але за нормальних умов, виходячи з того, що у нас зараз є у «підземці», ми констатуємо абсолютно нормальне проходження зимового сезону без надходження газу з Росії.

Зараз зменшилося використання газу на території України. Це пов'язано зі спадом у хімічній галузі, а також з тим, що відбувається на тимчасово окупованих територіях на сході й півдні. Яке співвідношення цих двох факторів – диверсифікації і зменшення використання?

Ми бачимо суттєве зменшення споживання – приблизно на 20%. Але це обумовлено не тільки економічним спадом. Все ж, є певний ефект від енергоефективності. Коли підвищуються ціни до економічно обґрунтованого рівня – це призводить до того, що у споживачів є економічні стимули або використовувати газ економно, або переключатися на інші види палива. Тому зараз ми бачимо комбінований ефект, і це саме те, чого ми хотіли досягти. Ми маємо констатувати, що у нас дуже енергонеефективна економіка і побутовий сектор. Якщо б ми були за енергоефективністю хоча б на рівні Польщі, ми взагалі не мали би імпортувати газ. Нам би вистачало газу власного видобутку. Тому один з пріоритетів розвитку енергетичного сектору України – це підвищення енергоефективності і зниження рівня споживання газу.

Але є й інший чинник: це реверс – можливість отримувати газ з Європи. Ми вважаємо, що це є визначальний чинник, бо без цього, не дивлячись на падіння споживання, газу не вистачало би. Реверс був неприємним сюрпризом для «Газпрому», і саме цим ми довели, що можемо інтегруватися у європейський ринок. Для нас реверс – це питання не тільки фізичних обсягів газу, а також і ціни, бо ми демонструємо, що можемо з Європи отримувати газ дешевше, ніж нам пропонує «Газпром». Таким чином відбувається тиск, який примушує «Газпром» змінювати умови і, відповідно, робити їх більш ринковими.

Скільки газу на цей момент, відповідно до підготовлених реверсних потужностей, Україна може постачати з Європи за різними напрямками?

Ми можемо отримувати з Європи приблизно 20 мільярдів кубометрів газу на рік, і це перевищує наші загальні потреби імпорту. Тому я кажу, що ми можемо повністю забезпечити себе газом з Європи. Але ми маємо враховувати і можливі перебої постачання. Наприклад, у певних екстремальних ситуаціях чи у випадках пікових навантажень, коли, наприклад, щось трапиться в Україні, або в період тривалих холодів.

Це компенсується за рахунок газу, який зберігається у газосховищах?

Зараз у нас достатня кількість газу в «підземці». Ми можемо навіть не обговорювати ризики, пов'язані з цим, але є певна максимальна кількість газу, яку ми можемо підняти зі сховищ протягом доби. Споживання за пікових навантажень може сягати, наприклад, 250-300 мільйонів кубів на день, а ми можемо підняти тільки 130 мільйонів кубів. Ми вимушені аналізувати різні ситуації, у нас є «план B», «план C», «план D» і так далі.

 

Якими є подальші плани НАК «Нафтогаз України» у розвитку шляхів реверсних поставок?

По-перше, найкраща енергія – це та, яку ми не споживаємо. Якщо зараз загальне споживання України трохи менше 40 мільярдів, якщо ми будемо енергоефективні, то можемо за три – чотири роки зменшити споживання до 30 мільярдів. Так само ми можемо збільшити власний видобуток, бо підвищення ціни, з одного боку, сприяє зменшенню споживання, а з іншого – це економічний стимул для збільшення видобутку газу. Одна справа, коли наша дочірня компанія «Укргазвидобування» видобуває газ собівартістю не вище 20 доларів, але інша справа, коли ми зараз, наприклад, збільшимо видобуток за рахунок тих родовищ, де собівартість вища 20 доларів, але все одно менша вартості імпортованого газу. Таким чином, ми вважаємо абсолютно реалістичним, що за чотири – п’ять років ми вийдемо на те, що нам взагалі буде не потрібен імпортований газ. Для когось це здається нереальним, але так само нереальним здавалося те, що ми зможемо прожити без російського газу. Ми працюємо над цим, і ми більш-менш впевнені, що зробимо це.

Є певна специфічна обставина, що у нас є контракт з «Газпромом», за яким ми маємо купувати газ до 2019 року, тобто ще чотири роки. Єдине, що ми зараз вимагаємо у Стокгольмі – це те, щоб за цим контрактом Росія нам постачала газ дешевше, ніж ми купуємо у європейців. І це не тому, що ми такі жадібні, а тому що це логіка. Якщо російський газ йде територією України до Європи, він не може коштувати дорожче за європейський газ.

Як швидко чекати рішення стокгольмського арбітражу?

Ми очікували на початок слухань вже у лютому. На жаль, за наполяганням російської сторони, цей процес відтягують. Зараз ми не знаємо, коли ці слухання відбудуться, але, все ж таки, ми сподіваємося і очікуємо, що рішення ми отримаємо цього року. У нас є два позови: один щодо купілві-продажу, а інший щодо транзиту. Наступного року ми очікуємо, що у нас буде можливість купувати за принципом «хаб мінус» – вартість в Європі мінус вартість транспортутвання. Якщо на цифрах, то це означатиме, що європейський газ, який нам зараз коштує від 188 до 212 доларів, має коштувати для нас 100 – 120 доларів, тобто набагато дешевше.

Cкажіть, яка галузь сьогодні найбільш проблемна з точки зору енергоспоживання? Де потрібна реформа просто зараз?

У нас є два основних проблемних сегменти ринку. Перший – це споживання газу індивідуальними котлами, особливо, в сільській місцевості, адже там це 60% від всього споживання газу населенням. З одного боку потрібно будівлю утеплювати, замінювати вікна і двері, більш раціонально ставитися до опалення. Я не хочу вказувати, кому і як опалювати свій будинок, але, наприклад, це нормальна практика у Європі, коли взимку опалюються не всі приміщення. Зараз ми дивимося на можливість використання так званого «китайського кредиту» – це 3 мільярди доларів для того, щоб «Нафтогаз» брав більш активну участь у заміні людям котлів за кошти компанії.

Другий проблемний сегмент – це теплокомуненерго, тобто централізоване опалення. Тут дуже великий простір для підвищення ефективності. Чесно кажучи, іноді виникає питання, чи потрібне нам взагалі централізоване опалення, але ми маємо дуже обережно ставитися до цього питання. Цей сектор має перспективу скорочення споживання не на відсотки, а в рази.

Однією з амбіцій Коболєва було перетворення НАК «Нафтогазу» на маленьку компанію після того, як в Україні створиться справжній повноцінний ринок газу. Як далеко ми від цього етапу?

Ми намагаємося наблизити цей етап, але у нас є опоненти. За нашою стратегією, яку ми розробили і запропонували, це має статися протягом найближчих трьох років. Ми чесно кажемо про те, що маємо створити ефективний ринок, і після цього дійсно «Нафтогаз» не є необхідним. Компанія зараз виконує функції, які без ефективного ринку ніхто не зможе виконувати. Тому тільки за умови створення ефективного ринку, ми зможемо реструктуризувати групу «Нафтогаз».

Що є основною перешкодою у створенні газового ринку в Україні?

По-перше, це невирішене питання з «Газпромом». Для цього потрібно або виграти суд у Стокгольмі, або щоб «Газпром» погодився привести контракти купівлі-продажу газу та транспортування до вимог нового українського законодавства, до європейської практики і європейських вимог. По-друге, це технічні питання. Наприклад, віртуальний реверс зі Словаччиною, який зараз є неможливим через певне «застрягання» законів у Верховній Раді. Є ще певні питання оподаткування, тобто наша система взагалі є трохи застарілою, і її потрібно приводити у відповідність до європейських правил і вимог. Також це регулятор. Ми розуміємо, що європейський ринок неможливий без європейського регулятора. На жаль, закон про регулятор не був ухвалений. Ну і крім того, ми маємо розуміти, що будь-який ринок неможливий без певних зовнішніх умов, таких як, наприклад, судова система, захист прав інвестора, прозорість.

/Андрій Баштовий

Поділитись: