Життя / Соціальний захист

Мораторій на «язик»: чому депутати місцевих рад не радять слухати пісні російською

26 вересня, 2018 17:08
Життя/Соціальний захист/Мораторій на «язик»: чому депутати місцевих рад не радять слухати пісні російською
Зберегти
Вигляд
lead
Львівська облрада не рекомендує співати російською на вулицях. Ба більше — російський шансон може геть зникнути з львівських маршруток. І хоч депутатська ухвала рекомендаційна, її гучно обговорюють далеко за межами Львівщини.

Львівська облрада не рекомендує співати російською на вулицях. Ба більше — російський шансон може геть зникнути з львівських маршруток. І хоч депутатська ухвала рекомендаційна, її гучно обговорюють далеко за межами Львівщини.

«Громадське» з'ясовує, чи мають право місцеві й обласні ради ухвалювати такі рішення, до чого це призведе та як регулюється мовне питання в Україні.

Що ухвалили у Львові

Ідея ввести мораторій на культуру російською належить фракції ВО «Свобода» у Львівській облраді. Приводом начебто став конфлікт між учасниками бойових дій на Донбасі й музикантами, що грали російську музику — пояснює Громадському «свободівець» Руслан Кошулинський:

«Вояк, який воював із Василем Сліпаком (оперний співак, соліст Паризької національної опери — ред.) і був у тому бою, де Василь загинув, підійшов і сказав музиці: «Якщо не вмієте грати самі українські пісні, то дайте я сам зіграю». Виникла сутичка і як наслідок — кримінальне провадження».

У своєму рішенні Львівська облрада рекомендує іншим місцевим радам ухвалити відповідні мораторії та доручити облдержадміністрації «вжити заходів з метою проведення систематичної роз'яснювальної роботи для фізичних та юридичних осіб про мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території Львівської області». Головним координатором такої роботи став керівник справами Львівської облради Валентин Харлов.

«Це не пряма заборона, а рекомендація. Ми розуміємо, що повні заборони ні до чого не призводять. Саме тому рекомендуємо до закінчення воєнного конфлікту утримуватися від публічного використання дешевого російського культпродукту», — прокоментував «Громадському» він.

«Російським культурним продуктом» Валентин Харлов називає насамперед пісні виконавців, які перебувають у списку Мінкульту як такі, що «створюють загрозу нацбезпеці»:

«Мораторій не поширюється, скажімо, на пісні гурту «Машина времени», лідером якого є Андрій Макаревич, який неодноразово засуджував дії Росії на Донбасі та Криму. Так само це не стосується творів російської літератури 17-18 століття чи дитячої літератури».

За словами чиновників Львівської облради, карати за порушення мораторію не будуть, мовляв, це поза межами компетенції місцевої ради. Головна мета — пропаганда української пісні шляхом соціальної реклами.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ повний випуск програми «Нині вже», в якому обговорювалося регулювання мовного питання

Чи мали право львівські депутати ухвалювати мораторій?

Народний депутат 6-го скликання Юрій Ганущак — один із творців реформи децентралізації — вважає, що ні, посилаючись на статтю 19 Конституції України. У ній ідеться, що «органи місцевої влади повинні діяти в порядку, передбаченому законом».

Рішення Львівської облради «нікчемне», каже він, і може створити небезпечний прецедент для майбутнього. І доречніше було б ухвалити звернення облради до Верховної Ради із проханням переглянути це питання.

Народний депутат 6-го скликання Юрій Ганущак — один із творців реформи децентралізації — вважає, що рішення Львівської облради «нікчемне», каже він, і може створити небезпечний прецедент для майбутнього. На фото Юрій Ганущак, Київ, 25 вересня 2018 року. Фото Громадське

Попри те, що, за законом, мовна ситуація не повинна регулюватися на місцях, рішення щодо української мови у сфері послуг ухвалювали, зокрема, Київська і Львівська міськради, а також Житомирська облрада. Про це розповів Громадському співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда. Адже, за його словами, на це є запит громад і міська влада повинна реагувати. Приміром, у Львові ще взимку 2018-го визначили українську як мову реклами, вивісок, афіш, інструкцій і маркувань.

«Якщо йдеться про комунальні заклади, таке рішення може існувати, — каже Юрій Ганущак. — Так само, якщо, скажімо, українська передбачена як обов’язкова в договорах міськради щодо благоустрою, генеральному плані або детальному плані території. Але варто розуміти, що це — «ходіння по лезу». У суді такі справи дуже важко доводити, якщо будуть звернення на органи місцевої влади».

Головна перепона, з якою нині стикаються ініціатори мовних питань — відсутність закону, який регулював би статус української мови. Відтак на тій же ж скандальній сесії Львівської облради 18 вересня депутати звернулися до Верховної Ради України із закликом врешті ухвалити відповідний акт. Про це львівські депутати згадували і на сесії міськради у лютому 2018 року.

Громадські активісти тримають плакат під час пікетування засідання Погоджувальної ради ВРУ. Цього дня вони вимагали негайного розгляду законопроектів про статус і використання української мови як державної, Київ, 3 вересня 2018 р. Фото Олександр Синиця / УНІАН

Як нині регулюється мовне питання в Україні

У статтях 10 і 92 Конституції йдеться, що «порядок застосування мов визначається виключно законами України». Останнім таким актом був так званий «закон Ківалова-Колесніченка» або ж Закон «Про засади державної політики». Та в лютому 2018 року Конституційний суд визнав його неконституційним. Відтоді Україна живе без відповідного мовного закону.

«Раніше діяв закон УРСР «Про мову в Україні», який за радянських часів був прогресивним, але тепер надзвичайно застарілий. «Закон Ківалова-Колесніченка», — інструмент Москви, який нав’язував русифікацію. Нині ж — повна відсутність регуляції», — запевняє Тарас Шамайда.

Попри відсутність закону, контроль мовного питання все ж існує. Щоправда, лише в окремих сферах. Наприклад, частка пісень державною мовою на українських радіостанціях має складати не менше 30% (з 8 листопада цього року — 35%).

Закон «Про освіту» визначає державну українську мову мовою освітнього процесу. Саме це положення й викликало суперечки із сусідами — Польщею, Румунією та Угорщиною. Адже раніше нацменшини могли отримувати середню освіту рідною мовою. Тепер, починаючи з 5 класу, всі предмети викладатимуться лише українською. Водночас вивчення рідної мови не обмежуватиметься.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Мовний закон»: чому обурені Будапешт, Бухарест та Варшава?

«Також є згадки про державну мову в законодавстві про держслужбовців, кінематографію. А от у сфері послуг, магазинів, транспорту, медицини й багатьох інших галузях люди абсолютно беззахисні», — вважає Тарас Шамайда.

Які альтернативи?

У Верховній Раді нині є декілька законопроектів, якими регулюється мовна політика. І громадські активісти, і місцеві депутати сходяться на думці, що оптимальним є проект 5670д. Його ініціювали 76 народних депутатів, й анонсують, що саме цей проект голосуватимуть упродовж наступного пленарного тижня. «Громадське» проаналізувало головні його положення і засади.

Головним положенням є визначення української мови як єдиної державної, а розмови про багатомовність провокують розкол держави. У законі визначатиметься перелік осіб, які зобов'язані володіти українською. Вводиться посада Уповноваженого Кабінету міністрів із захисту державної мови, якому можна буде надсилати скарги на невиконання положень закону. Окрім цього, вводиться кримінальна відповідальність за публічне приниження чи зневагу до державної мови.

Окремим важливим аспектом у розрізі «львівського питання» є заборона регулювання мовної політики на місцевому рівні.

Також визначається перелік сфер, в яких українська стає обов'язковою до використання. Це, зокрема, освіта і наука, послуги, публічні заходи, транспорт і медицина. На телебаченні й радіомовленні частка іншомовних продуктів повинна складати не більш ніж 20%. У культурній сфері українська теж стане обов’язковою, щоправда, на розсуд автора твору мистецтва можна буде обрати іншу мову, якщо цього вимагає художнє бачення.

Пов`язані новини