Культура

«Загін самогубців» та хороші погані герої

Культура/«Загін самогубців» та хороші погані герої
Зберегти
Вигляд
«Загін самогубців» вийшов у прокат, і поки він збирає суперечливі відгуки серед глядачів, ми пригадуємо найвідоміших антигероїв у літературі та кіно.

Антигерої в кіно

1960-ті: Блонді

Клінт Іствуд у фільмі «Хороший, поганий та злий», imdb.com

Одним із перших антигероїв у кіно 60-х став мовчазний та харизматичний блондин у виконанні Клінта Іствуда. «Чоловік без імені» втілив образ справжнього ковбоя — фірмово примружені очі, влучна стрільба та не менш влучні фрази, які одразу розтягли на цитати. Героєм його назвати не вийде, адже мисливець за головами не зважає на те, чи хороша людина перед ним — його цікавить лише винагорода.

1970-ті: Алекс ДеЛардж

Кадр з фільму «Механічний апельсин», imdb.com

Наступне десятиліття розквітло антигероями. У 1971 на екранах з’явилася екранізація книги «Механічний апельсин» з харизматичним і дуже лихим Алексом ДеЛарджем. Він грабує, гвалтує, вбиває, п’є молоко і слухає Бетховена. В кіно Алекса зіграв Малкольм Макдауел і зайняв 10-те місце в сотні найкращих лиходіїв за версією американського інституту кіномистецтва.

1980-ті: Макс Рокотанськи

Кадр з фільму «Шалений Макс», imdb.com

Австралійський лікар Джордж Міллер довго шукав себе у кіно, поки в 1979 році не зняв «Шаленого Макса». Кіно стало епохальним — відкрило світу жанр постапокаліпсису, шаленого екшну та подарувало жорстокого, але справедливого Макса Рокотанськи. Жага помсти за сім’ю засліплює персонажа Мела Гібсона, після чого про геройство не може йти мови. Перезапуск франшизи з Томом Гарді показав, що шалений Макс актуальний у будь-який час.

1990-ті: Тайлер Дерден

Кадр з фільму «Бійцівський клуб», imdb.com

Тайлер Дерден працює то офіціантом, то кіномеханіком, варить мило з людського жиру, виступає проти консюмеризму і вчить усіх правил «бійцівського клубу». На екрані героя книги Чака Паланіка втілив Бред Пітт. Додав йому культового статусу, а собі — роль для контрасту з солодким Джо Блеком.

2000-і: V

Кадр з фільму «V означає Vендетта», imdb.com

V з’явився ще у 1982 році. Невідомий герой у масці Гая Фокса — Робін Гуд, злочинець, анархіст та генетичний експеримент. Алан Мур ніколи не любив солодких та однозначних борців зі справедливістю, тому V любить поговорити, проте його суперники закінчують не у лікарні, а на кладовищі. У фільмі персонажа дещо пом’якшили, проте звичка вирішувати все ножами залишилась. 

 

 Богдана Романцова, редакторка, лекторка «Культурного проекту» з літератури

Перший антигерой

«Що цікаво, в історії літератури першим антигероєм є й перший відомий герой — персонаж епосу про Гільгамеша 18 ст. до нашої ери, першої літературної пам’ятки зі встановленим датуванням. Ми всі вважаємо, що Гільгамеш в принципі герой. Проте, якщо згадати, як починається цей епос, Гільгамеш — тиран, що тероризує власний народ. Він жорстокий, примхливий. І в якийсь момент його народ втрачає терпець і просить богів замінити правителя. І тоді боги створюють Енкіду, штучну людину, проте із душею. Енкіду і є героєм, тому що він добрий і шляхетний. Спершу Гільгамеш протистоїть йому, проте в певний момент герой трагічно гине і Гільгамеш перероджується, стає хорошим. І саме цього хорошого Гільгамеша ми пам’ятаємо, хоча від початку він — антигерой».

Антигерої двадцятого століття

«Щодо двадцятого століття, то це час модернізму, час, коли людина переосмислює себе в культурі. Те, що здавалося раніше абсолютно героїчним, раптом стає певним чином сумнівним. Тож весь модернізм — це множина антигероїв. Нам уже не цікавий лицар у блискучих обладунках, бо коли ми бачимо цього лицаря, ми усвідомлюємо власну ницість, ми усвідомлюємо, наскільки ми недосконалі.

Алекс з «Механічного апельсина» чи Тайлер з «Бійцівського клубу» цікаві нам тому, що вони виходять за межі ідеології, за межі встановлених рамок, те, чого нам часом бракує сміливості зробити. Той же Алекс уособлює антибуржуазну, антиміщанську настанову. Він не просто примітивний антигерой, що вбиває і руйнує. Такі антигерої давно не цікаві. Він — антигерой-естет. Він слухає Бетховена. І Бетховен тут не конкретний композитор, а уособлення культури загалом. Він руйнує життя тих, хто, на його думку, живе приземлено, живе примітивним життям.

Якщо взяти «Бійцівський клуб», тут так само: головний герой починає битися проти культури комплектів з IKEA, проти універсального споживацтва. Він відходить від цього, аби відчути справжні емоції, справжній біль. І ця справжність дуже сильно притягує, ми часто на це наважуємося, але ми б хотіли це відчути».

Пов`язані новини