Раніше Слідство.Інфо розповіло про те, як 12-го листопада в Державній службі геології та надр проводився аукціон з продажу нафтогазових родовищ. Тоді дві ліцензійні ділянки на видобуток нафти та газу отримали пов’язані між собою фірми, зв’язки від яких тягнуться до екс-міністра енергетики Ставицького.

Минуло три тижні, і Державна служба геології та надр підготувала новий аукціон. 4-го грудня цього року на торги було виставлено вже десять нафтогазових родовищ на Західній Україні.

Слідство.Інфо вирішило подивитися, що змінилося після виходу нашого попереднього матеріалу. Аукціон мав бути цікавий – до участі допустили багато суперників. Та обіцяні торги в останній момент скасували.

Згодом на сайті Держегеонадр з’явилося повідомлення. Ігор Шевченко, новий міністр екології та природних ресурсів, який очолив відомство замість свободівця Андрія Мохника, пояснив причину скасування торгів:

Попри те, що аукціон відмінили, Слідство.Інфо вирішило з’ясувати, кого допустили до участі і хто мав усі шанси отримати родовища вуглеводнів на Західній Україні.

Виявилося, що якби заплановані торги все ж таки відбулися, чергову партію українських надр цілком могли приватизувати люди, пов’язані з криміналом.

Цікаво, що хоча на папері за кожне родовище змагалося по п’ять-шість учасників, деякі з них представляли одного власника. Ось, наприклад, Лівчицька площа на Львівщині. Суперники - ТОВ «Бурова компанія «Горизонти»» та ТОВ «РСГ». Тільки от про яке змагання може йтися, якщо, згідно з даними Єдиного Державного Реєстру, в обох фірм один директор - Степан Козицький?

Деякі учасники аукціону взагалі були прямо пов’язані з теперішнім керівництвом Держгеонадр. Так, на Рудниківську площу, що на претендувала «Карпатська індустріальна група 1926». Максим Карпін, заступник голови Державної служби геології та надр, раніше зізнався Слідству.Інфо, що мав до неї безпосередній стосунок.

«Як юрист, я обслуговував компанії нафтогазового сектору. Одна з них – «Карпатська Індустріальна Група».


Річ у тім, що «Карпатська індустріальна група» належить до бізнес-імперії львівського підприємця Василя Сваричевського. До неї ж входить і Львівський іподром. Сваричевський очолює його наглядову раду.

Відтак, Сваричевський раніше був босом заступника голови Держгеонадр Максима Карпіна як мінімум у двох фірмах. Тому що львівським іподромом Максим Карпін теж свого часу встиг покерувати.

  

«До того, як потрапити на іподром, я ще тривалий час працював на нафтопереробному заводі юристом. – На якому нафтопереробному заводі? – На Дрогобицькому» - зізнався нам Карпін.

Як повідомляли львівські медіа, у ті часи, коли пан Карпін працював на ньому юристом, Дрогобицький нафтопереробний завод входив до кола бізнес-інтересів львівського підприємця Миколи Лозинського. Більш відомого як кримінальний авторитет «Коля Рокеро».

Бос Максима Карпіна Василь Сваричевський був бізнес-партнером «Колі Рокеро», вони разом заснували гірничо-металургійну компанію «Львів».

Сім років тому «Рокеро» розстріляли в його «Мерседесі» в центрі Львова.

Але львівські журналісти твердять, що Сваричевський не просто займався з «Рокеро» підприємницькою діяльністю. За їхньою інформацією, Сваричевський також причетний до криміналу.

 

 «Василь Сваричевський, на прізвисько «Пушок» - це один з кримінальних бійців Львівщини, який свого часу входив в бригаду Колі Лозинського по кличці «Коля Рокеро». Він при «Колі Рокеро» в його бригаді курував кілька напрямків і вже в ті часи він став засновником львівського іподрому» - розповідає Микола Савельєв, головний редактор львівської газети «Ратуша».

Крім того, ЗМІ повідомляли, що до угрупування «Рокеро» разом зі Сваричевським начебто входив і кримінальний авторитет «Пупс». Саме так медіа називали одного з лідерів партії «Свобода» Ігоря Кривецького. І саме «Свободі» дісталося міністерство екології та природних ресурсів, а відтак і право розподіляти українські родовища через Держгеонадра.

Ігор Кривецький – скарбник ВО «Свобода» входив в одне угрупування разом з Василем Сваричевським?


Сьогодні ж Василь Сваричевський – респектабельний підприємець. Він володіє багатьма компаніями, що видобувають нафту й газ у Західній Україні.

Крім «Карпатської індустріальної групи», на організований Держгеонадрами аукціон зайшли ще дві фірми, пов’язані зі Сваричевським - «Надра Сервіс Груп» та «Газ Ойл Інвестментс».

Цей львівський бізнесмен відкрито хизується своїми зв’язками в українському уряді. В офіційних звітах австралійської «Галісія Енерджі Корпорейшн», де Сваричевський має частку, 30-го квітня цього року з’явилася згадка про те, що він відповідає в компанії за відносини з українською владою. «Містер Сваричевський має потужні зв’язки з урядовими агентствами, департаментами та органами, що надають ліцензії та дозволи», - сказано в акціонерній довідці фірми.

 Іншим відомим львівським бізнесменом, який виявився пов’язаним із розподілом надр, виявився Петро Димінський.

«Після Майдану нове львівське керівництво галузі «перекришувалу» частину фірм Ставицького. Нам кажуть геологи: у нас власник змінився», - розповіли Слідству.Інфо співробітники Полтавської облдержадміністрації.

Так, від уже згаданої львівської ТОВ «Газ Ойл Інвестментс» нитки тягнуться не тільки до Сваричевського, а й до Димінського. Оскільки директором фірми є Олег Дунь.

Як повідомляло видання «Insider», нещодавно пан Дунь також очолив компанію «Надра-Геоінвест». Ця компанія отримала низку газових родовищ на сході України, і її пов’язували з екс-міністром енергетики Ставицьким.

Також, з’ясувалося, що Олег Дунь раніше працював в ТОВ «Міст ТБ» (канал ZIK), який належить Петру Димінському. Так само, як і Ярослав Климович, нинішній очільник НАК «Надра України». Ця державна компанія займається всією державною геологічною розвідкою корисних копалин.

Ось на цьому відео, знятому 5 років тому прихованою камерою, Петро Димінський дає вказівки Ярославу Климовичу про приватизацію нерухомості у Львові.

Отже, львівські бізнесмени після Революції Гідності міцно закріпилися в царині розподілу українських надр. Чи надовго?

 

Дмитро Гнап, Слідство.Інфо

Поділитись: