Війна

Місяць залізничній блокаді окупованих територій: хто втратив, а хто здобув?

24 лютого, 2017 22:08
Війна/Місяць залізничній блокаді окупованих територій: хто втратив, а хто здобув?
Зберегти
Вигляд
lead
За цей період її учасники поставили чотири «блокпости» на залізничних коліях, влаштували віче на Майдані Незалежності і спробували встановити намет біля будівлі АП

БЛОКАДА

Вже місяць триває «блокада торгівлі» з окупованими територіями. За цей період її учасники поставили чотири «блокпости» на залізничних коліях: переїзд Світланове-Шепілове у Луганській області, поблизу Бахмута — у Донецькі області, біля Новгородського (колія що сполучає окуповану Ясинувату та підконтрольну Україні Костянтинівку). На цьому не зупинилися — перекрили й автомобільну дорогу поблизу Карбоніту у Луганській області, щоб «перевіряти машини, які везуть контрабанду», хоча їх вже перевіряють військові на блокпості.

Крім того, «блокадники» влаштували віче на Майдані Незалежності, а потім спробували встановити намет біля будівлі Адміністрації президента. Це спричинило сутички з поліцією на Банковій. Свою «блокаду» протестувальники називають безстроковою, обіцяють встановлювати нові намети, чи як вони їх називають –  «редути», збирають гроші з однодумців на підтримання блокади, викладають фотозвіти та підраховують, скільки вагонів не пропустили з окупованої території за цей час.

Почалося все з анонсу у Фейсбуці — 16 грудня 2016 року «Штаб блокадників окупованого Донбасу» повідомив про свою акцію. На прес-конфереції колишні бійці батальйону «Айдар» висунули ультиматум:

«Поступово заблокуємо всі залізничні колії, які сполучають окуповану і неокуповану території, доки не звільнять полонених «айдарівців»».

Вже 25 січня вони перекрили першу колію та встановили намет.

Блокування залізничної гілки Луганськ-Попасна в районі селища Гірське Попаснянського району Луганської області 25 січня, зупинка першого потягу Фото: сторінка спільноти Штаб блокади торгівлі з окупантами у facebook

«Ця війна, як ми знаємо, — це бізнес. Крупний бізнес. Першочергова вимога блокади була яка? Звільнити полонених. Потім, як з’ясувалося, йде торгівля на крові, а полонені є розмінною монетою. Як я вже казав, «будете обурюватись — відрубаємо газ». Те ж саме і тут. Наші хлопці стали розмінною монетою», — пояснюють свої мотиви та вимоги представники «Штабу блокади».

Пізніше поряд з блокадниками почали з'являтися народні депутати від «Самопомочі» Семен Семенченко та Єгор Соболєв, які, за їхніми словами, вирішили підтримати ініціативу.

Народні депутати від «Самопомочі» Семен Семенченко (четвертий праворуч) та Єгор Соболєв (ліворуч) на місці блокади залізничної гілки Луганськ-Попасна Фото: сторінка спільноти Штаб блокади торгівлі з окупантами у facebook

ЩО ВТРАЧАЮТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Через блокаду почалися проблеми з постачанням вугілля марки «антрацит» – досить дефіцитного не тільки в Україні, а й у всьому світі – до підприємств-гігантів.

Спочатку заговорили про зупинку Алчевського металургійного комбінату – він розташований на непідконтрольній території, але сплачує податки в український бюджет. На підприємство, через блокаду залізничного сполучення, не потрапляє необхідна сировина – руда.

Алчевський металургійний комбінат опинився під загрозою зупинки ​через проблеми з постачанням на підприємсткво антрациту Фото: isd.com.ua (архів)

Керівництво заявило: через проблеми на Авдіївському коксохімі доведеться частково консервувати та зменшувати потужності й маріупольським підприємствам – комбанатам «Азовсталь» та ім. Ілліча (підприємства «Метінвест»).

20 лютого прес-служба холдингу «Метінвест» оголосила про зупинку роботи Єнакієвсього металургійного заводу, підприємства «Краснодонвугілля», розташованих на неконтрольованій території.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як зупинялася сталь: причини і наслідки консервації підприємств окупованого Донбасу

ЩО НЕ ЗРОБИВ УРЯД

Тим часом у країні заговорили про енергетичну кризу, бо за три роки з початку збройного конфлікту Міністерство енергетики не знайшло альтернативних варіантів «антрациту» з тимчасово окупованої території. В Україні є три великі підприємства теплової генерації – це ДТЕК олігарха Ріната Ахметова (більше за інші два), державне підприємство «Центренерго» та приватне — «Донбасенерго». 12 українських теплоелектростанцій та теплоелектроцентралей працюють на вугіллі марки «А» (антрацит) і забезпечують мешканців України теплом та електрикою.

За рік вони споживають приблизно 9 мільйонів тонн антрацитового вугілля. Станом на 17 лютого, за даними Міненерго, в Україні є 800 тисяч тонн запасів антрацитового вугілля. До того ж, на складах ТЕЦ, які працюють на цій марці вугілля, — ще 120 тисяч тонн. Але знову ж таки, за місяць опалювального періоду країна споживає 1 мільйон 200 тисяч тонн антрацитової групи, тому цих запасів мало. Щодня цих запасів меншає на 30 тисяч тонн (без умов економії).

Уряд вирішив запровадити «надзвичайні заходи в енергетиці», які набули чинності 17 лютого 2017 року,  щоб «розтягнути» запаси антрацитового вугілля на максимальний термін – виграти час для «плану Б».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 фактів про надзвичайні заходи в енергетиці

Де брати «антрацит», якщо не з окупованих територій? Варіантів усього три – пропонують нам експерти. По-перше, купувати «антрацит» за кордоном, по-друге – переводити блоки теплоелектростанцій (там, де це можливо) на дешеве та доступне газове вугілля (марка «Г»), та активніше використовувати потужності атомної енергетики.

ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ

Міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик запевняє, що можливості отримувати альтернативне вугілля не з «ДНР» та «ЛНР» обговорювалися і раніше, але досі варіантів не знайшлося.

Також пан Насалик каже, що наразі почали переводити на газове вугілля два блоки Зміївської ТЕС, але переобладнання триває вже півроку і швидко це зробити неможливо. Про це в ефірі Громадського розповіла Ольга Бусловець – директорка департаменту електроенергетичного департаменту енергетичного комплексу Міненерго:

«Для цього є багато технічних нюансів, які дорого коштують. Коштовність переведення другого та п’ятого блоків Зміївської ТЕС – і це найдешевші – 240 мільйонів гривень. Відмовитися від антрацитного вугілля з тимчасово окупованих територій у 2017 році не вийде. Так, буде зменшена потреба в антрацитовій марці вугілля завдяки реалізації проекту на Зміївській ТЕС – це близько 1 — 1,2 мільйонів тонн зекономленого вугілля на рік, але переобладнання завершиться не раніше ніж у перше піврічча 2017 року».

Директорка департаменту електроенергетичного департаменту енергетичного комплексу Міненерго Ольга Бусловець Фото: Громадське

Колишній член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та експерт з енергетики, Андрій Герус пропонує свій варіант виходу з «енергетичної кризи» – використовувати всі три альтернативи комплексно:

«За рік ми споживаємо 9 мільйонів тонн антрациту. Переведення двох блоків Зміївської ТЕС – це ще 1 мільйон тонн антрациту. Розворот ще двох блоків Бурштинської ТЕС на експорт на внутрішній ринок – це ще 1 мільйони тонн, через порти ми маємо змогу закуповувати ще 5 мільйонів тонн, прем’єр-міністр сказав, що можемо перевести ще один блок на Трипільській ТЕС. Сумарно майже 8 мільйонів тонн антрациту ми вже знайшли».

Андрій Герус зазначає, якщо скласти план поступової, але максимально швидкої, відмови від вугілля марки «А» з окупованої території, то з блокадниками вийде домовитися. Запропонувати їм не перекрити, а зменшити кількість антрациту з непідконтрольної частини України на термін, доки держава повністю не перестане ним користуватися.

Експерт з енергетики Андрій Герус Фото: Громадське

Потенційними імпортерами антрацитового вугілля для України можуть стати Південна Африка, Китай, Австралія, Америка. За даними Міненерговугілля, у 2016 році українські теплові станції спалили 824 тисячі тонн імпортованого антрациту, і це менше як 10% від річної кількості.

Ольга Буславець запевняє, що закупити за кордоном зараз швидко і багато одразу не вийде. І це дорого. У разі, якщо Україна робитиме запит великої кількості «антрациту», то підніметься його ринкова ціна у світі, імпортний «антрацит» подорожчає.  Та й до квітня, за її словами, немає вже де купити вугілля марки «А» – все законтрактоване (підписані контракти на продаж — ред).

Утім, якщо навіть знайдеться, де купити імпортне вугілля, все ж знадобиться час, щоб його привезти – близько місяця, а вугілля на різних ТЕС залишилося на термін 7-20 днів, залежно від його кількості на складах (станом на 17 лютого без урахування економії) .

Проте Андрій Герус вважає, що за кордоном антрацитове вугілля купувати можна. Якщо підписати довгостроковий контракт, — це передбачає хороші знижки. За словами експерта, Україна не купує за кордоном не тому що дорого і довго, а тому що невигідно «впливовим» особам на ринку енергетики.

Якщо зараз держава почне купувати імпортний антрацит, то вартість однієї тонни вугілля марки «А» становитиме приблизно 2500 тисяч гривень за тонну, а це вдвічі дорожче за ціну, рекомендовану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто офіційною (на сайті НКРЕКП ця сума зараз – 1730 гривень за тонну).

ДТЕК, який належить Рінату Ахметову, має на непідконтрольній території шахти, які видобувають «антрацит» («Ровенькиантрацит» та «Свердловантрацит» – ред.) За припущенням експерта, діє така схема: це вугілля за символічною ціною (умовно 1 гривня за тонну), тобто по собівартості, а за словами Геруса це приблизно 800 гривень за тонну вугілля, «перепродається» теплоелектростанціям та теплоелектроцентралям Ахметова. Різниця – додатковий прибуток власника. Саме цю різницю Дмитро Вовк – керівник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг – із сарказмом назвав «чайовими Ахметова» в інтерв’ю виданню «Економічна правда».

ЧОГО НЕ ЗРОБИВ АХМЕТОВ

Саме тому, за словами експерта, приватні власники зацікавлені щоб в країні була думка – «окрім вугілля з окупованих територій альтернативи немає». Тому, вважає Андрій Герус, ДТЕК не буде поспішати в перефіксації (переведення блоків з антрацитового вугілля на газове) власних ТЕС.

Про це Громадське запитало й у виконувачки обов’язків директора з комунікацій ДТЕК Енерго Ірини Мілютіної, проте вона сказала що процес на стадії домовленостей, і зараз ситуація не така критична, щоб переводити блоки на марку «Г»:

«Якщо порівнювати імпортне вугілля та українське, ви ж розумієте яка різниця. Якщо говорити про три блоки Бурштинської ТЕС (теплоелектростанція ДТЕК в Івано-Франківській області – ред.), то роботи з цього питання велися, але технічна документація обговорюється з «Укренерго» та з Міненерго. Питання перефіксації, звісно, з’являється тоді, коли справді виникає дефіцит в енергосистемі, але якщо ми подивимось на попередні періоди, наприклад, навесні минулого року, то питання ще так не стояло. Тому що в країні був профіцит електроенергії. Тобто ми розуміємо, на жаль, проблема в енергосистемі достатньо волатильна (змінна – ред.)».

ДТЕК має на непідконтрольній території шахти, які видобувають «антрацит»

Фото: ДТЕК (архів)

ЩО МОЖУТЬ ВТРАТИТИ СПОЖИВАЧІ

Надзвичайних заходів в енергетиці споживачі можуть і не помітити, якщо уряд вчасно знайде альтернативу антрацитовому вугіллю. А віялові відключення, про які говорив прем’єр, за словами виконуючого обов’язки директора «Укренерго» Всеволода Ковальчука, застосуються у крайньому випадку.

«Справа в тому, що це [віялові відкдючення] стало загальновживаним терміном з 2014 року. Його застосовують, щоб було зрозуміло, що мова йде про масові обмеження, а насправді з технологічної точки зору – це не будуть віялові відключення. Вони виникають внаслідок роботи технологічної автоматики в аварійній ситуації. Будуть відповідно графіку лише погодинні і тільки в тих регіонах, які не вкладаються у встановлені ліміти споживання. Якщо якийсь регіон економить, заощаджує електроенергію, населення економить на використанні побутових електроприладів, швидше за все їх жодним чином не торкнуться оці погодинні обмеження».

ЕНЕРГЕТИКА ЧИ ПОЛІТИКА?

За цей місяць «торгівельна блокада» стала топ-темою навіть на міжнародному рівні. Президент Петро Порошенко на засіданні Ради нацбезпеки діяльність блокадників засудив, мовляв, вони блокують не окуповані території, а всю Україну. Основний меседж організаторам блокади: «Не ви ці землі збирали, не вам їх відрізати».

Силовий варіант боротьби з блокадниками в Адміністрації президента не розглядають зовсім — тільки «політико-дипломатичний шлях». Про це говорить офіційно і сам президент, і неофіційно джерела Громадського в АП.

Стурбовані блокадою й представники ООН, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Європейський Союз. Про це сказав й прес-секретар представництва ЄС в Україні Давід Стулік в коментарі Громадському:

«Ми закликали організаторів цієї блокади зупинити її, маємо надію, що уряд докладе всіх зусиль, щоб цю проблему вирішили якнайшвидше. Це не тільки позиція представництва Європейського союзу, це й позиція ЄС. Раніше ми висловлювали побажання, щоб план дій, які підготував уряд для реінтеграції цих окремих регіонів на сході України, закликав громадян до об’єднання. У тому й полягає основна мета, блокада не допомагає такій інтеграції».

«Торгівельна блокада» стала топ-темою на міжнародному рівні Фото: сторінка спільноти Штаб блокади торгівлі з окупантами у facebook

Що робити з блокадниками не знають і місцеві органи влади — чекають команди «згори». Зустрічаються, намагаються домовитися, та поки що не вдається:

«Я неодноразово організовував круглі столи, де мешканці області висловлювали свою думку, проводили засідання громадської ради і обласної адміністрації...» – повторює заступник голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Юрій Клименко.

Що робити з блокадниками не знають і місцеві органи влади Фото: сторінка Vyacheslav Abroskin у facebook

На хвилі блокади нардепам від «Самопомочі» вдалося реанімувати запропонований ще у 2015 році законопроект «Про тимчасово окуповані території» (серед авторів Оксана Сироїд, Єгор Соболєв, Семен Семенченко). 

Фактично, зараз – це спосіб узаконити блокаду тимчасово окупованих територій, бо в законопроекті йдеться про заборону перевезень вантажу з непідконтрольної території і назад зокрема й залізницею. Автори закону пропонують також заборонити остаточно – до деокупації — і пасажирські перевезення також.

У 2016 році законопроект відкликали. У липні 2016 року його зареєстрували знову, і знову не ухвалили. Автори пішли на компроміс – погодилися вдосконалювати документ у складі робочої групи, до якої увійшли правозахисники, представники громадських організацій, прикордонники, працівники СБУ, Міністерства закордонних справ та інші.

Тепер депутати намагаються якнайшвидше передати законопроект на голосування до Верховної Ради, кажуть – саме зараз це необхідно і дозволить уникнути «енергетичної кризи». Але цього тижня у порядок денний законопроект «про тимчасово окуповані території» так і не внесли.

Тим часом Мустафа Найєм – депутат від «Блоку Петра Порошенка» – який також бере участь в цій робочій групі, розробляє альтернативний законопроект щодо окупованих територій, за його словами, більш «реінтеграційний». Анонсує його представити вже у 2017 році.

Пов`язані новини