Заспокійливе для народу чи блогер, який пустився берега. Хто такий Арестович

Блогер, актор, продюсер, політичний та військовий оглядач, радник Офісу президента. Все це про Олексія Арестовича. Йому — 47 років. Він має білоруське коріння, народився в Грузії. Школу закінчив у Києві, а вищу освіту здобув в Одеському інституті сухопутних військ. Має диплом військового перекладача і звання майора запасу, а ще нібито працював у Головному управлінні розвідки.

Після 2014 року Арестович часто коментував у ЗМІ війну на Донбасі й дописував на цю тему на своїй сторінці у Facebook.

Більшість українців, мабуть, уперше почули про Олексія Арестовича у 2020 році, коли він став радником та спікером Української делегації в ТКГ. Пізніше керівник Офісу президента Андрій Єрмак призначив його своїм позаштатним радником. На цій посаді Арестович мав займатися стратегічними комунікаціями у сфері національної безпеки та оборони й напрацювати «єдиний голос».

У січні 2022 року на тлі оголошення підозри Петрові Порошенку Арестович заявив про намір звільнитися. Але до кінця так і не зрозуміло, чи звільнився і швидко повернувся, чи просто залишився. З початку активної війни став одним із «голосів» Офісу президента й виступав на офіційних брифінгах, в ОП його продовжували називати радником Єрмака.

Пізніше до цього питання повернулися. Видання «Український тиждень» з'ясувало, що Арестовича все-таки немає в переліку ні штатних, ні позаштатних радників керівництва ОП. З поясненням виступив радник керівника ОП Михайло Подоляк, який заявив: Олексій Арестович є радником усього Офісу разом.

«Народний улюбленець»

Чашки, футболки, подушки із зображенням Арестовича, навіть згадки у піснях. Завдяки заспокійливим прогнозам популярність Олексія Арестовича після 24 лютого помітно зросла.

Сам він залюбки користувався новоздобутим званням «седативного для українців»: дописував про це у соцмережах, був частим гостем різноманітних шоу та, як зазначає «Детектор Медіа», навіть реєстрував власну торгову марку для понад 150 послуг — від консультацій у сфері бізнесу до медичних і ветеринарних.

Та що більше повномасштабна війна не збігалася з прогнозами Арестовича про «два-три тижні» для припинення бойових дій, то більше падав рівень довіри. У цей час можна було почути думки про те, що роль Арестовича як «заспокійливого» була цілком виправдана у перші тижні вторгнення, коли був найбільший ризик хаосу в країні, однак владі не варто приховувати неприємну правду від населення.

Що пішло не так?

Попри, здавалося б, зацементований позитивний образ Олексія Арестовича у масовій аудиторії за кілька місяців війни по ньому пішли тріщини.

Перший значний шквал критики спровокували його слова про «маленьку українську культуру» у великій полікультурній Україні. Пізніше Арестович пояснив, що йшлося про «маленькі реакції на великі виклики», а не культуру як таку. Тоді він говорив про неефективність загальної ізоляції від росії, потребу в «грамотній роботі з рф» і створенні «центру тяжіння для всіх, хто в росії та Білорусі тягнеться до світла».

«Щоб усе розумне, творче та вічне в росії мало можливість тут [в Україні] закріпитися», — додав Арестович.

Ця заява перетиналася зі словами російських опозиціонерів, які вже розглядали Київ як «столицю Русі», і це, очевидно, не влаштовувало українців.

Новий виток критики стався через сутичку з українськими активістами, які критикували Арестовича за слова про культуру. «Українська культура вражає та захоплює. Допоки туди не допустили активістів», — написав Арестович у Facebook-дописі за 20 червня. І знову — тисячі реакцій, коментарі, репости.

З огляду на регулярні скандали вже ексрадника ОП, спровоковані його ж словами, медійники та блогери детально розбирали біографію Арестовича у пошуках оцінки для самозваного «мутного типа». Але для тих, хто був знайомий із постаттю Арестовича до активної війни, його заяви не стали сюрпризом. До прикладу: лише рік тому він пропонував змінити назву України на «Русь-Україна», щоб відібрати бренд «руських» в рф.

Медійний ефект

На думку медіаекспертки Оксани Мороз, Арестовичу допомогло те, що з його вуст як представника Офісу президента звучали ті заспокійливі спічі, які були так потрібні українцям.

«І вони звучали вдало. Люди запам'ятали цей патерн: тоді, коли їм дуже погано, Арестович дає їм щось хороше. Це в людей залишилось, і вони перестали (чи, можливо, й не мали бажання) аналізувати суть сказаного», — зазначила медіаекспертка.

Медіакритик і журналіст Отар Довженко пояснює: у перші місяці активної війни Арестовичу часто давали слово у медіа, а далі творці мемів про «заспокійливе» та «вау-аналітики» почали конструювати самоздійснюване пророцтво про його виняткову популярність.

Насправді ж, якщо порівнювати з усім населенням України, у березні-квітні Арестовичем захоплювалася не така вже й велика група людей. Так само не така вже й велика кількість згодом почала обурюватися його проросійськими та українофобськими заявами, зазначає Довженко.

«Маю нагадати ще одне ім’я з тих часів — Віталій Кім. Про нього в той час також говорили, що він майбутній президент України, бо “всі” від нього в захваті і він “суперпопулярний”. Потім Кім перестав записувати відосики щодня, і зараз уже багато хто не згадає, ким він був, а 650-тисячна аудиторія його телеграм-каналу дає заледве сто тисяч переглядів для кожного допису», — зазначив медіакритик.

Чому в Арестовича була така риторика? Оксана Мороз припускає, що йому дали завдання працювати на російський сегмент інтернету, чим можуть пояснюватися його інтерв'ю «хорошим росіянам», різкі й неоднозначні висловлювання щодо багатьох тем. Але зрештою користі від «розхитування росії» було менше, ніж шкоди, яку Олексій Арестович завдавав українському інформаційному простору, пояснює Мороз.

«Дуже багато його меседжів лягають в основу російських ІПСО, які, звісно, ні до чого хорошого не ведуть […] Можливо, він справді вважає, що користі для формування його іміджу [для російської аудиторії] більше, ніж шкоди. Можливо, є якесь третє пояснення. Але для українського інформаційного простору він точно є токсичною фігурою».

Арестович усе-таки йде з ОП?

14 січня в інтерв’ю з російським адвокатом Марком Фейгіним Арестович припустив, що руйнування будинку в Дніпрі, через яке загинуло кілька десятків людей, сталося через збиття ракети окупантів силами ППО України.

«Її збили, вона (ракета — ред.) впала на під'їзд. Вона підірвалася, коли впала. Крім того, там проблема з їдким димом. Це певна ознака Х-22, тому що вона заправляється вкрай токсичним паливом. Можна припустити, що токсичне паливо стало додатковим елементом ураження», — сказав Арестович.

Командування Повітряних сил ЗСУ одразу зазначило, що в багатоповерхівку у Дніпрі влучила російська ракета Х-22, яку запустили з району Курської області, а в ЗСУ немає вогневих засобів, здатних збивати такий тип ракет. Але слова Арестовича радо підхопили російські пропагандисти.

Далі Арестович став пояснювати, що був стомленим, і навіть перепросив дніпрян за свої слова, та згодом «відкликав своє вибачення»: «Спасибі добрим людям, розбудили й порекомендували прослухати моє ж повідомлення в ефірі у Фейгіна... Я чітко говорю двічі: "судячи з усього" і "ще розбиратися і розбиратися"».

А втім, схоже, що цього разу Арестович усе-таки наговорив забагато. Народні депутати почали збирати підписи з вимогою звільнити його з ОП, і надіслали голові СБУ депутатське звернення щодо його заяви. А вже вранці 17 січня Олексій Арестович написав, що йде з Офісу президента.