Зеленського просять запровадити долар замість гривні: чому це погана ідея?

Що потрібно, щоб змінити національну валюту України?

Стаття 99 Конституції України стверджує, що національною валютою України є гривня. Гривня закріплена як національна валюта ще в низці законів, зокрема про валюту і валютні операцій, банки і банківську діяльність, про Національний банк України тощо. Для того, щоб змінити національну валюту України на долар, потрібно вносити зміни до всіх цих законів, а також до Конституції, на що необхідно понад 300 голосів у Раді, схвалення Конституційного суду та погодження президента.

Для чого потрібна національна валюта?

Національна валюта — це грошові знаки, які мають обіг на території країни як засіб обміну (грошима ми розраховуємось за товари та послуги, гроші ми отримуємо в обмін на виконану роботу), накопичення (зберігаємо гроші на банківських рахунках), міри вартості (грошима ми оцінюємо, наскільки той чи інший товар або послуга є цінними та необхідними).

Для чого країнам мати власну валюту?

Кожна країна намагається створювати власну національну валюту. Це дозволяє країні самостійно регулювати обіг грошей, формувати монетарну політику, зокрема впливати на інфляцію, рівень достатку своїх громадян, можливості для простих людей та бізнесу накопичувати гроші та розпоряджатися ними. У разі, якщо держава має власну валюту, вона може ухвалювати рішення щодо додаткового друку грошей або їхнього вилучення з обігу.

Якщо країна переходить на використання чужої валюти, то вона стає залежною від ухвалення таких рішень центральним банком країни, валюту якої використовує. Іншими словами, держава втрачає частину свого суверенітету.

Де брати долари?

Американські долари друкують банки, що входять до Федеральної резервної системи США. Обсяг доларів, необхідних для друку, вони визначають, виходячи з попиту та пропозиції на долар як всередині США, так і для міжнародних розрахунків. Ці розрахунки не включають того, щоб забезпечувати грошовий обіг в Україні.

Обсяг валюти, якою володіє Україна, також не покриє потреб держави в разі переходу на долар. Так, у резервах Нацбанку наразі 21,84 мільярда доларів. Ще близько 3 мільярдів (станом на початок липня) перебуває на рахунках Мінфіну.

США навряд чи довірить нашій державі випуск своєї валюти, тому здобувати долари доведеться на світових ринках товарів та капіталу.

Наразі ситуація в українській економіці є сприятливою і пропозиція валюти перевищує попит. Однак це є наслідком тимчасових факторів, пов'язаних із високим попитом на державні боргові облігації.

У торгівлі Україна закуповує товарів набагато більше, ніж продає. Як наслідок, валюти з країни виходить більше, ніж надходить. Це є фундаментальною причиною того, чому у довгостроковій перспективі курс долара завжди зростає.

Що станеться, якщо зробити долар національною валютою?

Якщо змінити гривню на долар, залучення валюти в облігації внутрішньої державної позики втратить свою актуальність, бо іноземні інвестори вкладають кошти саме у гривневі облігації (які мають високі ставки завдяки тому, що Нацбанк встановив високу облікову ставку). Тобто, інвестори припинять вкладати гроші в український державний борг, і сплеск пропозиції валюти, який обвалив курс долара до 25 гривень влітку цього року, швидко вичерпається.

У такому разі, навіть якщо при переході на долари зафіксувати всі ціни, зарплати, пенсії, стипендії, тарифи та інше у доларовому еквіваленті за курсом, встановленим на останній день перед таким переходом, забезпечити функціонування економіки буде неможливо.

Якщо скасувати гривню, це призведе до того, що всі компанії та прості громадяни побіжуть обмінювати свої гривні на долари. Попит на валюту різко зросте, адже тієї кількості доларів, що є в Україні, недостатньо, щоб покрити таку потребу.

Внаслідок зростання попиту ціна долару — його курс — виросте надзвичайно стрімко. Навіть якщо уряд затвердить єдиний офіційний курс обміну, долари за ним купити буде неможливо, водночас на «чорному» ринку вартість доларів зросте до тисяч, а то й мільйонів гривень за долар (враховуючи спекулятивний фактор).

Така ситуація означатиме колапс розрахунків. Економіка втратить засоби для обміну товарами та послугами, а держава не зможе ці засоби надати (адже не матиме права на друк доларів). Негативне сальдо торгівлі (тобто переважання імпорту над експортом) лише погіршуватиме цю ситуацію, зменшуючи і так низьку пропозицію долара.

Які країни використовують долар США як свою валюту?

Окрім США, американський долар у якості національної валюти використовують у Еквадорі, Сальвадорі, Маршалових островах, Мікронезії, Палау, Східному Тіморі, Зімбабве, американських заморських територіях (Гуам, Пуерто-Ріко тощо), Британських Вірґінських островах.

Один з найбільш показових переходів на американські долари відбувся у Зімбабве у 2009 році. Тоді цей крок пояснили гіперінфляцією місцевої валюти. На час введення американського долара його курс складав 35 квадрильйонів зімбабвійських доларів за 1 американський.

Під час переходу на американську валюту в країні настав колапс, адже через від’ємний торговельний баланс доларів в обігу катастрофічно не вистачало. В країні поширилося безробіття (через неможливість роботодавців заплатити зарплату), а готівки катастрофічно не вистачало.

У червні 2019 року в Зімбабве повернули власну валюту та заборонили використання будь-яких іноземних.

Такі країни, як Сальвадор та Еквадор, запровадили розрахунки у доларах у 2000 році після створення Північноамериканської зони вільної торгівлі. Ці країни не відчували кризи, подібної до зімбабвійської, оскільки мали тісні торговельні відносини зі США та не мали дефіциту доларів.

Чому не можна зафіксувати курс долара?

Альтернативою запровадження долару замість національної валюти є прив’язка курсів валют. Так, наприклад, зробили в Аргентині у 1991 році. Тоді курс долара держава зафіксувала на рівні 1 долар за 1 аргентинський песо.

Після цього аргентинці, які зневірилися у власній валюті після багаторічної девальвації, почали масово скуповувати долари та відкривати доларові депозити. Це спровокувало дефіцит доларів, оскільки вони в країну не надходили ані у формі інвестицій, ані від міжнародної торгівлі.

Зафіксований курс не відповідав реальному, встановленому ринком, і це згодом призвело до того, що країна вимушена була повернути ринковий, плаваючий, курс долара, адже вона використала всі резерви для підтримання сталого курсу валют. При цьому кошти на банківських доларових рахунках громадян влада країни вирішила перевести у песо за курсом 1:1, а не за реальним ринковим. Як наслідок, прості аргентинці втратили мільярди доларів заощаджень.