Життя після 'ДНР'. Будинок на блокпосту

«Мені сказали написати заяву в райвідділ щодо зруйнованого будинку. Там величезна черга. Три години чекав. Міліція показує товстезну пачку подібних заяв, а що з ними робити – самі не знають. Я спитав, чи будуть нам відшкодовувати втрату майна. Військові кажуть, що фінансування нема. Один мені рукавиці показує – різні видали, зброю носити. Хто буде відновлювати? Держава банкрут,» - говорить житель Семенівки Ілля.

З ним зустрілися на центральній площі сусіднього Слов'янська, куди Ілля з вагітною дружиною прийшов привітати українських військових, які звільняли місто. Він не ходив на референдум, ніколи не підтримував "ДНР", а за подіями слідкував з незалежних українських медіа.

Залишки його будинку мало не на кожному фото з села Семенівка, яке зазнало найбільших руйнувань під час обстрілів, що почалися у травні. Ілля успадкував від батьків ландшафтний бізнес. У його будинку при дорозі був ще й склад та магазин. Товару знищено на 4 млн гривень.

Хлопець особливо не скаржиться на втрату майна. Життя дорожче. Про повну компенсацію і мріяти не можна. Все ж пояснює, що мешканці села, особливо ті, кому немає де жити, заслуговують на бодай якесь відкшодування. «На Донбасі є дуже заможні, алей чимало бідних. Середнього класу тут немає. Люди перебували інформаційному вакуумі. Тож уряду України доведеться докласти чимало зусиль, щоб в них повірили ті, хто прожив два місяці під обстрілами й лишився без даху над головою. Жителі й змінять думку, але поки бачать, що нічого не робиться.»

Він чудово розуміє, чому саме його хата, була ціллю для обстрілу. Будинок на блок-посту відібрали бойовики «ДНР», тож їх хотіли звідти вибити. «На загал місцеві мабуть вже ніколи не дізнаються правди про те, хто насправді стріляв і чому. "Ополченці" стріляли з двору. Звісно, таке було. Нацгвардія стріляла по них у відповідь, але, якщо говорити відверто, не дуже мітко. Я поспілкувався з хлопцями, спитав в українських військових, чи знали вони, де саме жили"ополченці". Вони кажуть, що не знали. Я здивувався, бо у нас кого не спитай з місцевих на посту – всі б показали. Військові ж кажуть, що далі, аніж річка – це десь півкілометра – розвідка не ходила.»

/Наталя Гуменюк, Яків Любчич