ЗМІ пишуть, що один із лавреатів Шевченківської премії у 2021 році видавався в росії. Чи так це насправді?

Про лавреатів Комітет написав 12 березня на сторінці у Facebook.

Там зазначено, що Назаренко став лавреатом премії за книгу «Крім "Кобзаря". Антологія української літератури. 1792-1883» у двох частинах.

Відтак низка ЗМІ написали про те, що Назаренко ще у 2021 році долучився до перекладу книг російською та видавав свої твори в рф.

Як зазначає «Українська літературна газета», це є грубим порушенням Положення про Шевченківську премію, в якому не передбачено відзначення премією упорядників антологій. Таких прецедентів не було за весь час існування цієї премії, зазначили там.

Що кажуть у Комітеті?

Ми звернулися по коментар до члена Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Остапа Сливинського. Він підтвердив, що Михайлу Назаренку присудили премію за його двотомну антологію «Крім Кобзаря».

«[Антологія] справді є дуже важливим твором, важливим дослідженням і важливим представленням, окрім української літератури XIX століття. Це великий крок в українській літературознавчій науці», — наголосив він.

Член Комітету зазначив, що книга Назаренка у співперекладі, яка була опублікована у 2021 році, — це переклад, що був зроблений ще задовго до Майдану.

«Це просто перевидання, репринт перекладу, який він зробив раніше, скажімо так, у зовсім інші часи, коли українські та російські видавничі ринки, на превеликий жаль, були дуже інтегровані», — зазначив він.

Що стосується ймовірного порушення Положення про Шевченківську премію через те, що було висунуто антологію, Сливинський зазначив, що хоч це й антологія, значну частину цієї книги становлять авторські тексти Михайла Назаренка. Мовляв, там зібрані його текст, передмова, коментарі та концепція.

«Ми вважаємо, що це оригінальний твір, що це не є видання, яке зібране з чужих текстів… У положенні справді є такий пункт, і він досі, на жаль, не виправлений. Великою мірою він уже неактуальний, і я вважаю, що треба змінити це положення. Але на цей момент я вважаю, що номінація не була порушенням Положення про премію», — уточнив він.

А яка позиція Назаренка?

Михайло Назаренко нам у коментарі розповів, що він співпрацював із петербурзькими видавництвами «Доміно» та «Азбука» з 2004 року, коли й вийшла друком книжка «Маленький, великий, або Парламент фейрі», скриншот перевидання якої шириться мережею.

Назаренко стверджує, що видавництва «Доміно» давно не існує — його команда перейшла в «Азбуку». Останній договір з «Азбукою» літературознавець підписав у 2020 році.

«До 2014 року ми почали кілька проєктів, завершити які було моїм моральним зобов’язанням: романи Джона Краулі, комікси Ніла Ґеймана, цикл про Шерлока Голмса. Я був редактором і коментатором, інколи перекладаючи перед- і післямови», — розповів він.

Назаренко зазначив, що переклав російською мовою кілька оповідань для харківських видавництв. Наголошує, що податки з гонорарів він платив в Україні.

«Усі спроби зацікавити наших видавців аналогічними проєктами закінчувалися нічим. І тільки коли “Рідна мова” почала видавати Ґеймана, мене запросили взяти в цьому участь, що я радо й зробив (і роблю)», — запевнив він.

Після 2013 року, як розповідає лавреат премії, «Азбука» залишилася єдиним із великих російських видавництв, яке не потрапило під українські санкції, бо не видавало шовіністичну продукцію.

Відтак у 2021 році проєкти Ніла Ґеймана і Джона Краулі закінчилися, а вже наступного року обидва заборонили видавати свої книжки в росії. Після повномасштабного вторгнення жодної співпраці з російськими видавництвами Назаренко, як запевняє, не веде, хоча йому пропонували.

Що відомо про Назаренка?

Як сам Назаренко розповів нам, бакалаврат він закінчив за двома спеціальностями — російська й українська філологія, магістратуру й аспірантуру — за напрямом «російська мова і література». Свою першу наукову працю з історії української літератури він опублікував іще студентом, у 1996 році.

Михайло Назаренко був одним із лекторів «Відкритого університету» на Майдані 2013 року і продовжує виступати з публічними лекціями, присвяченими українській літературі.

У 2012, 2014, 2021 і 2023 роках був запрошеним учасником Шевченківських конференцій у Нью-Йорку, які проводить Наукове товариство імені Шевченка у США (НТШ-А).

У межах проєктів НТШ-А та Гарвардського інституту українознавства він був співупорядником і коментатором видань «Тарас Шевченко у критиці» (2 томи, 2013-2016 роки) і «Тарас Шевченко у спогадах» (том 1 — 2023 року; том 2 — у друці).

Книга «Поховання на могилі (Шевченкова біографія у фольклорі та фейклорі)» (2006 року, виправлена і доповнена 2017 року) отримала премію «ЛітАкцент року» в номінації «Літературознавство».

Антологія «Крім "Кобзаря"» (2021 рік), нагороджена Шевченківською премією, минулого року стала лавреаткою премії імені Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка та премією Всеукраїнського рейтингу «Книжка року».

Більше про антологію

За словами Михайла Назаренка, у книзі «Крім "Кобзаря"» він зібрав твори української класичної літератури, виходячи з того, що буде цікаво сучасному читачеві. Там — не найбільш відоме, хоча є фрагменти «Енеїди», «Чорної ради» та «Кайдашевої сім’ї».

«Виявилося, що є десятки чудових поезій, оповідань, п’єс, які мало відомі не лише "широкому читачеві", але й фаховим філологам. Достатньо сказати, що деякі тексти не передруковувалися понад сто років, а більшість не входила раніше до жодної наукової чи популярної антології», — зазначив літературознавець.

До антології потрапили 139 творів, які, як вважає Назаренко, склалися в єдину мозаїку — «рух самоусвідомлення української культури, власне, рух "від Малоросії до України"». А ще майже половину обсягу (400 сторінок із тисячі) становлять 49 есеїв про кожного з письменників.

«Звісно, Шевченко в книзі є: про нього йдеться як про центр нашого канону, абсолютно необхідного автора і, звісно, геніального поета. Я хотів показати, що саме наша література має крім "Кобзаря", а не без нього, як читають деякі не надто уважні критики», — додав Назаренко.