«Зрозумів, що ракета летить на нас. Але куди мені тікати?». Як українці допомагають один одному під час війни

Дмитро допоміг знайти житло 60-річному Володимиру з Херсонщини. Подружня пара передала дитячий одяг на потреби переселенців. Війна пише безліч подібних історій — люди допомагають одне одному, «підвішують» їжу в кафе або продуктові набори та просто роблять свою справу, аби тримати економіку.

Ці історії — про добро в темні часи. Ми б хотіли згадати про людей, які турбуються про знайомих і незнайомців, тому що не можуть чинити інакше. Разом із Visa в межах проєкту «Небайдужі допомагають» розповідаємо про українців та українські бізнеси, які гідно приймають виклики війни і якісно надають свої послуги.

Водій Bolt прийняв виклик і врятував життя собі та пасажирам

Віталій Гвоздецький уже багато років займається пасажирськими перевезеннями у Дніпрі. На початку травня він підібрав пасажирок, виїхав на міст і побачив, що просто на них летить ракета. Пасажирки нічого не підозрювали й безтурботно спілкувалися. «Зрозумів, що ракета летить на нас. Але куди мені тікати? Це ж міст. Буде так, як має бути. Від долі не втечеш», — з такими думками Віталій рухався вперед, і навіть вибух не змусив його зупинитися. Ракета розірвалася під мостом, просто під автівкою. «Ззаду посипалося залізо, а я собі як їхав, так і їду», — пригадує чоловік.

4 травня Оксана Апончук, пасажирка Віталія, розповіла про це в соцмережах і подякувала водію: «Сам не розгубився і підтримав нас, пасажирів».

А втім, чоловік не поспішає записувати себе в герої. Навпаки, каже, що це дівчата врятували йому життя. «Я стояв під мостом у тому місці, куди потім прилетіло. Я б там і залишився, якби не було замовлення. Тому й кажу, що пасажирки врятували мені життя».

Того дня після вибуху Віталій продовжував возити пасажирів: «Усе добре! Життя триває».

Також компанія Bolt із перших днів повномасштабного вторгнення разом з офіційним автопарком безплатно надавала українцям автівки для виїзду за кордон і запровадила низку гуманітарних ініціатив з партнерами. Серед них збір коштів на гуманітарні потреби українців через користування цифровими сервісами Bolt при оплаті картками Visa.

Працівниця консьєрж-сервісу від Visa допомогла знайти житло 

60-річний Володимир у перші дні повномасштабної війни виїхав із Херсонської області. Спочатку він був у таборах для біженців у Польщі та Німеччині, проте згодом повернувся до України. Рідні чоловіка залишилися на окупованій території. Він не знає достеменно, що з ними. Отримував інформацію, що донька з чоловіком і онуком могли загинути, але підтверджень нема.

Якось Володимир був у церкві, підійшов до незнайомця і попросив про допомогу — він потребував житла. Дмитро розповідає, як це було:

«Ми зустрілись із Володимиром у церкві. Я допомагав роздавати літературу пенсіонерам. Він теж підійшов за літературою — так і познайомились».

У Києві Володимир не міг знайти прихистку, орендувати квартиру було надто дорого. Дмитро відгукнувся на його прохання. Спочатку поселив Володимира в хостелі. Як власник преміальної картки Visa, Дмитро звернувся до консьєрж-сервісу, який часто допомагав йому у справах. Працівниця Аліна допомогла знайти притулок для чоловіка в Ірпені.

«Ми змогли знайти житло за два дні. Мені було дуже приємно потім отримати відео від Дмитра й дідуся. Я дуже люблю, коли клієнти ось так дякують, це надихає», — каже Аліна.

Зараз Дмитро сплачує комунальні платежі за житло, у якому безплатно мешкає Володимир. Він планує і надалі підтримувати чоловіка, хоч і сам залишився без роботи. «Зараз усі всім допомагають, мій внесок також має бути», — каже Дмитро.

З початку війни Visa розширила перелік послуг для своїх клієнтів. Наприклад, у чат-боті Visa Ukraine можна скористатися послугами допомоги за кордоном або телемедицини. Остання передбачає консультації з профільними лікарями, психологічну підтримку, онлайн-лекції, які допоможуть зрозуміти себе й впоратися з труднощами.

Продуктові кошики від VАRUS 

Про початок повномасштабної війни пенсіонер і в минулому лікар-невропатолог Микола Володимирович дізнався з телевізійних новин, а згодом і сам почув вибухи в рідному Дніпрі.

Пан Микола живе один. Обслуговує себе самостійно, але з дому намагається далеко не виходити. Сестра, друзі та соціальна працівниця допомагають йому з покупками. З початком повномасштабної війни така підтримка стала необхіднішою.

Микола Володимирович отримав продуктовий кошик у межах проєкту «Це вам від щирого серця» від торговельної мережі VARUS. Такі кошики міг придбати кожен небайдужий на сайті проєкту, а VARUS доставляв їх людям, які через війну опинилися в скруті. При онлайн-оплаті карткою Visa до 1 вересня компанія подвоювала суму. Благодійники придбали понад 4000 «кошиків добра», з них понад половину зібрали завдяки подвоєнню за час дії акції з Visa. Благодійна ініціатива тривала у 8 містах України — допомогти міг кожен, придбавши набір продуктів для тих, хто цього потребує.

«Люди є люди, у них є серце. Вони знають, що комусь ліпше, а комусь гірше в ці складні часи. Тому й підтримують одне одного. А як інакше?» — каже Микола Володимирович.

Підтримка «ПриватБанку» для бізнесменів, які релокували бізнес 

До початку повномасштабної війни друзі Костянтин та Олег мали успішний бізнес у Харкові. П’ять років вони займалися гуртовим продажем зоотоварів по всій Україні.

Олег виїхав із Харкова, щойно почалася повномасштабна війна. Костянтин ще 40 днів залишався в місті, але все ж зрозумів: треба їхати. «Існувати в місті, яке постійно під обстрілами, не було ані бажання, ані сил».

За ці 40 днів Костянтин декілька разів намагався розворушити харківський бізнес, але ілюзій не мав. «Це був дуже тяжкий час для міста, і людям було не до зоотоварів — вони не знали, де купити продукти».

Чоловіки опинилися в Кропивницькому й там вирішили зайнятися роздрібною торгівлею.

«Олеже, ми знаходимо приміщення і відкриваємо найкращий зоомагазин у місті. Поганий та середній мене не цікавлять. Я хочу відкрити найкращий»,— сказав Костянтин своєму партнеру з бізнесу. Олег лише відповів: «Добре, поїхали!».

Приміщення під магазин знайшли за три дні, привезли деяку продукцію з Харкова і відкрилися. Нині зоомагазину «Наше собаче діло» — сім місяців. Партнери витратили вп’ятеро більше коштів, ніж розраховували. Однак від амбітної мети стати найкращими не відмовляються, намагаються робити все оригінально та з душею.

Аби магазин міг приймати оплату картками, Костянтин під'єднав еквайринг через Tap to Phone, встановивши застосунок «ПриватБанку» «Термінал». Це рішення від «ПриватБанку» у партнерстві з Visa перетворює Android-смартфони, оснащені NFC-чипом, на повноцінні POS-термінали. «Щиро кажучи, я ніколи про це не чув, налаштувати еквайринг запропонувала працівниця «ПриватБанку». Вона встановила мені на телефон застосунок, і з відділення банку я вже вийшов з готовим для роботи терміналом». 

Дуже швидко в магазину з’явилися постійні покупці. «Люди приходять і кажуть “Як у вас класно! Які ви молодці”», — ділиться Костянтин.

Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами. Над матеріалом працювали: авторки Христина Татарінова, Альона Сиротюк, редакторки Христина Коціра та Анна Соха, дизайнерка Мирослава Мохнацька, креативна продюсерка Анна Соха.