Сергій Волинський з позивним “Волина”
«Я опинився в якомусь пекельному реаліті-шоу»
Усміхнений молодий чоловік, красуня-дружина та маленький син. Щаслива родина біля новорічної ялинки, на березі озера, в ресторані. На одному з фото чоловік у дитячому шоломі на голові тримає на руках сина, у хлопчика — іграшковий автомат. Своєрідний калейдоскоп щасливих моментів родини Сергія Волинського до 24 лютого 2022 року.
Серйозний, з бородою та зморшками, які засіяли молоде обличчя — це вже після повномасштабної війни.
«Кажуть, ти телепортований з іншої планети, щоб навчити людей вірити в неможливе. Наші планети поряд, тому що я залишаюся живий там, де практично неможливо вижити. Допоможи нам вийти з “Азовсталі” до третьої країни. Якщо не ти — то хто?» — написав Волина у твіттері Ілону Маску.
Увесь час облоги «Азовсталі» він закликав світову спільноту допомогти визволити Маріуполь і врятувати воїнів з комбінату. Писав листи Папі Римському Франциску, звертався до Байдена, Ердогана, Бориса Джонсона та Володимира Зеленського (українського президента називав другом).
Фото twitter_serjvlk
Фото фейсбук Сергія
«Золота зірка»
Фото фейсбук Сергія
Майор Сергій «Волина» з листом Папі Римському
Фото twitter_serjvlkМайор Сергій «Волина»
Фото фейсбук СергіяМайор Сергій «Волина» під час нагородження орденом
«Золота зірка»
Фото фейсбук Сергія
Волина — тридцятирічний майор, командир 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ, професійний військовий. Народився і виріс у Полтаві. Після 9 класу вступив до Кременчуцького військового ліцею, а потім — у Національну академію сухопутних військ імені Сагайдачного.
Аж до 2014 року служив у лавах морської піхоти в Криму. Після анексії разом із побратимами, які не зрадили присягу, повернувся на материкову Україну і продовжив службу в Миколаєві, у підрозділі морської піхоти. Воював на Донеччині та Луганщині, отримав військові нагороди за службу.
На початку 2022-го Волина обороняв Маріуполь. У квітні морпіхи розділилися — частина бригади з комбригом Баранюком потрапила в полон, частина Волинського з’єдналася з «Азовом».
Відтоді у всіх відеозверненнях та повідомленнях Волина говорив і писав слово extraction щодо заблокованих у Маріуполі — застосування процедури, за якої військових вивозять з облоги на територію третьої країни.
У своїх соцмережах він часто ділився роздумами та спостереженнями. Один із постів відобразив запитання, які ставив собі не лише Волина.
«Здається, ніби я опинився в якомусь пекельному реаліті-шоу, де ми, військові, боремося за життя, використовуємо кожен шанс для порятунку, а весь світ просто спостерігає цікавий сюжет! Такі сценарії застосовують у фільмах. Різниця лише в тому, що це не фільм, а ми — не вигадані персонажі! Це реальне життя! Біль, страждання, голод, муки, сльози, страх, смерть — усе справжнє! Що мене дивує? Людський цинізм без меж! І загальноприйняті правила, які не діють. Тоді навіщо вони потрібні?»
