Невелика кімната реабілітаційного центру нагадує приватну «качалку». На різних тренажерах чоловіки виконують вправи. От тільки відрізняється цей зал від спортивного тим, що за «клієнтами» наглядають лікарі й реабілітологи.

Молодий хлопець з яскраво-рудою бородою і кумедними вусами лежить на чорному тапчані й по черзі згинає кожну ногу. В нього — поранення тазу. За допомогою лікарів він намагається повернутися до свого звичного стану — так, як було до 11 березня.

Хлопець представляється «Школьніком». Такий у нього позивний. Він із Чернігова, йому 22 роки, в «Азові» з 18. Записався до полку, щойно закінчив школу.

Батько Школьніка воював з 2014 року і мав друзів в «Азові», тому хлопець точно знав, що хоче не в університет, а в полк. На своє перше бойове злагодження поїхав 2018-го, і з 2019 року вже виконував бойові завдання.

Війна застала Школьніка та його побратимів на базі в Юр’ївці (село в Маріупольському районі Донецької області — ред.). Хлопця розбудив побратим, сказав, що почалася війна.

«А я: “Яка війна? Дай поспати”. Він показав відео, як кудись полетіла ракета. Я тоді відповів: “Внатурє війна”», — пригадує Школьнік.

Його підрозділ поїхав на збори до Маріуполя. 24 лютого бійці готували місто до оборони — загороджували дороги вантажівками, перекривали всі шляхи підходу. Сам Школьнік виконував піхотні завдання.

«У Маріуполі здебільшого працювали авіація й артилерія. Спочатку вони все зрівнювали під нуль, а потім ішла піхота. Як сказав командир нашого полку, ми за вісім років навчили “днрівців” воювати, тому з ними було складніше, ніж зі спецпідрозділами ГРУ чи “Альфою”. Русскіє самі по собі боягузи», — розповідає Школьнік.

11 березня під час перестрілки на березі моря Школьніка поранили. Він отримав кульове поранення в таз і не міг ходити. Два дні пролежав у Маріупольському госпіталі, а коли туди приїхали побратими — прокапатися після контузії, — юнак попросився з ними на «Азовсталь». Наступного дня госпіталь розбомбила авіація.

«Дівчата 24/7 займалися пораненими в госпіталі, а потім вони всі переїхали на “Азовсталь”. Там у них робочий день починався о восьмій, а закінчувався о п’ятій ранку. Три-чотири години спали, бо було багато поранених з тяжкими травмами», — розповідає Школьнік.

За словами «азовця», серед поранених бійців ходив жарт «двох днів».

«Усі, кого приносили пораненими, казали: “Хлопці, я тут ненадовго. Поранення несерйозне. Два дні і я побіжу”. Приходить з діркою в нозі на 5 см і каже: “Пацани, тут на чотири-п’ять днів”. Я й сам так казав: “Тиждень і я у стрій”», — розповідає Школьнік.

З «Азовсталі» Школьніка евакуювали 31 березня. Зараз він планує пройти реабілітацію, навчитися ходити-бігати — і таки повернутися у стрій.