Від 400 грн до 20 тисяч грн за добу. Що пропонує Закарпаття у високий туристичний сезон

Територія санаторію «Квітка Полонини». Закарпатська область
Територія санаторію «Квітка Полонини». Закарпатська областьОксана Іваницька / hromadske

Автостанція невеликого прикордонного Ужгорода кишить автобусами, які щоденно курсують до Європи — зокрема, Словаччини й Угорщини. Адже до найближчих пунктів пропуску якихось 15 хвилин. Хтось звідси їде прямим рейсом до Будапешта на вікенд, хтось транзитом — прямує далі, до хорватського чи чорногорського моря.

По інший бік автостанції вишикувалися менш комфортабельні автобуси й маршрутки. Тут уже внутрішні рейси: у напрямку Мукачева, Сваляви, Шаяна, Міжгір’я, Хуста чи Синевиру.

Пасажирський потік розбрідається хто куди, займаючи свої місця. Лиш на одній із платформ ніби спиняється мить: прощаючись, двійко дітей і дружина міцно й довго обіймають чоловіка, відпустивши його лиш за хвилину до відправлення автобуса.

«Ми самі з Харкова, але приїхали з дітьми для підтримки, бо чоловік кілька місяців тут (в Ужгороді — ред.) проходив лікування після поранення. Тепер ось відправляємо в Шаян — у санаторій, де військові 21 день проходять реабілітацію. Може, він домовиться, щоб і ми до нього приїхали…» — сподівається дружина Юлія.

Діти й дружина Юлія проводжають чоловіка на реабілітацію до санаторію в Шаяні. Закарпатська областьОксана Іваницька / hromadske

Як вплинула війна на туризм у Закарпатті, чим воно славиться та чи справді відпочинок тут — найбільш бюджетний? 

Популярні місця, ціни, переваги й недоліки відпочинку в регіоні — у матеріалі hromadske.  

«А де місцеві відпочивають?» — «Де, на городі!»  

Олена вже 23-й рік живе на Кіпрі, куди свого часу виїхала на заробітки. Сама з Амвросіївки на Донеччині, яка зараз окупована. А зустрічається мені ця жінка дорогою за 12 кілометрів від Ужгорода біля санаторного комплексу з термальними водами. Такі заплутані дороги-долі.

«Сумую за Україною. Я приїжджаю раз на рік, до дочки. Сюди (у санаторій — ред.) приїхала сама. У мене проблеми з суглобами, он понапухало все… За 5 днів я заплатила 17 500: це проживання, лікування і триразове харчування», — розповідає жінка з сумними очима, навідріз відмовляючись зробити фото.

5-денний відпочинок у санаторно-оздоровчому комплексі «Термал-Стар» обійшовся Олені в 17 500 грн. Закарпатська областьОксана Іваницька / hromadske

Це Нижнє Солотвино (не те, що славиться соленими озерами). На його околиці — відома на Закарпатті «Деренівська Купіль», один із люксових курортних комплексів. Тут мальовнича територія в майже 15 гектарів, функціонують 3 готелі, є оздоровчий центр, термальний басейн, мінеральні джерела. Але людей, здається, небагато. Заселення нині — на рівні 70%, кажуть менеджери.

«Якщо порівнювати з минулим роком, то кількість відвідувачів приблизно однакова. Зараз у нас високий сезон, але такого, що вже все заброньовано, — немає. Ціна залежить від корпусу: від 4,5 тисяч в “Апартамент-готелі”, від 6 тисяч — в “Ірисі”, і від 10 тисяч за добу — у новому, 5-зірковому готелі. Можна прийти з вулиці окремо в басейн — за 1,5 тисячі грн», — інформує менеджерка «Купелі» Олена.

«Ми ось приїхали на 5 днів зі Львова, бо тут красиво і термальні води. Такі комплекси в нас космічно коштують. Закарпаття дешевше. Тут гарне співвідношення ціна — якість», — каже Роман, який лиш заселився сюди з родиною.

Люксовий комплекс дещо контрастує із самим селищем, вочевидь не дуже сприяючи тут розвитку сільського туризму. Скромні будиночки вздовж дороги, через один — з надписами «Продається».

Багато тут туристів? — запитую поодинокого місцевого, що трапився по дорозі.

Та там (у «Купелі» — ред.) відпочивають усі, — відповідає Юрій.

А місцеві де відпочивають?

Де? — сміється літній чоловік. — На городі. Картопля, буряк, свині, корови… Хе, де місцевим відпочивати?

То, може, у «Купелі? — усміхаюсь йому у відповідь.

Ееей, мені нікуди не треба, — махає рукою чоловік.

Серед місцевих, які здають в оренду житло, знайшла лише жінку, що пропонує довгостроково винаймати 3-кімнатний будинок. На питання, скільки коштуватиме доба, — розгубилась. «У нас тут 400 гривень беруть».

«Попитали, по чому путівки, — і поїхали додому»

Від Ужгорода до Сваляви автобусом — півтори години їзди. Оточене гірськими хребтами місто й околиці відомі своїми лікувально-оздоровчими санаторіями.  

Це ціла група так званих бальнеологічних курортів — тобто тих, де лікування базується на використанні мінеральних вод. Адже на Свалявщині — близько ста мінеральних джерел. Це майже третина від усіх на Закарпатті.

Центр Сваляви. Закарпатська областьОксана Іваницька / hromadske

Перші державні оздоровниці тут, в урочищі Луги (звідки й назва тутешньої води «Лужанська»), з’явилися 60 років тому. Тепер же більшість профспілкових здравниць у приватних руках, з оновленими корпусами, інфраструктурою і пропозиціями, якими дуже прагнуть привернути молодь і зламати стереотипне уявлення, що санаторії — лише для літніх.

«У нас стало більше гостей до 30 років. Нас почали знаходити просто за пошуковим запитом і приїжджати молоді люди — і це дуже приємно. Що ми нарешті показали себе з іншого боку: не тільки оздоровлення людей із конкретними проблемами зі здоров’ям, а й можливості класно відпочити», — каже Маргарита, заступниця директора санаторію «Квітка Полонини», що за кілька кілометрів від Сваляви.

Тут три спальні й один лікувальний корпуси, бювет із трьома видами мінеральних вод, набережна річки Пиня, дендропарк і доглянута відкрита територія в 15 гектарів. Багато хто просто приїздить сюди гуляти.

«Ми приїхали на екскурсію. І попитали, по чому путівки…» — говорить Олена, гуляючи територією з чоловіком, донькою й онучкою, що приїхали з Чехії. Самі вони з нині окупованого Бердянська, у Сваляві орендують квартиру.

«Найдешевше тут — це 1,5 тисячі гривень з людини на добу. Для нас задорого. Ми зараз кожну копійку бережемо… Будинок, машина — все залишилось і вертатись нікуди. Тому поки в нас немає можливості кудись їздити. А раз ми у Сваляві — то погуляли тут, та й поїхали додому», — каже жінка.

Олена з донькою та онучкою на території санаторію «Квітка Полонини». Закарпатська областьОксана Іваницька / hromadske

Санаторно-курортна «путівка» містить проживання, триразове харчування, огляд лікаря, діагностику і базове лікування: приймання мінеральної води («Лужанська-4», «Лужанська-7» та «Поляна Квасова»), апаратна фізіотерапія, мінеральні вуглекислі ванни, інгаляції, лікувальна фізкультура, групова психотерапія тощо.

Сюди радять приїжджати тим, хто має захворювання шлунково-кишкового тракту, нирок, цукровий діабет, проблеми з опорно-руховим апаратом. Оптимальний час для лікувального ефекту — 2 тижні. Але путівки продають і від 7 днів. А хто не хоче прив’язуватися до режиму — є опція пакетного вікенду.

Ціни залежать від корпусів: у старіших — нижчі (від 1500 до понад 2300 грн за добу), у новішому — майже вдвічі більші (від 2300 до майже 4000 грн). Санаторій вміщає пів тисячі людей, та нині високий сезон — місць немає зовсім. У дешевших корпусах відпочинок радять бронювати ледь не за пів року.

«Ми про цей санаторій вперше почули від знайомих. Раніше на Закарпатті не були взагалі. Але третій рік уже їздимо саме сюди. І дитина прям цілий рік цього чекає, їй дуже подобається. Щодня катаємося на конях, одне велике коло — 50 гривень, у Києві таких цін немає. І я краще почуваюся. Приїжджаю сюди — і перестають боліти коліна», — ділиться Людмила, яка тут відпочиває з донькою й батьками.

У цьому ж селищі Солочин — іще один санаторій — «Кришталеве джерело», приблизно такої ж цінової категорії. Трохи далі — «Поляна» і державний санаторій «Сонячне Закарпаття», у якому, втім, зараз проблеми з доступом до мінеральної води, яку привозять у пляшках. Хоча тут менший попит і найнижчі ціни: від 1300 грн, «люкс» — за 1800. 

Довкола санаторіїв сільський туризм уже розвивається активніше. Місцеві будують під здачу в оренду мініготелі. Цілу вулицю в Солочині з приватними садибами таксисти прозвали «Рубльовкою». Ціна — від тисячі за добу, вільних місць немає аж до кінця серпня. Зазвичай тут винаймають житло, користуючись тими ж лікувальними базами санаторіїв. Для такого формату є опція купівлі так званих «курсівок» — сплати лише за лікувальні процедури.

Вулицю в Солочині з приватними садибами місцеві таксисти прозвали «Рубльовкою»Оксана Іваницька / hromadske

Бюджетний відпочинок

«Ми з Хмельницької області, працюємо на Хмельницькій АЕС. Нас сюди направляють на оздоровлення», — каже Максим із дружиною й 3-річним сином.

«Але ми й так їздимо на Закарпаття. І не тільки через ціну — тут природа, клімат, повітря, краєвиди. Здебільшого вибираємо місця, де поблизу є куди піти з дитиною. Ось ми були в Мукачево, там відкрився аквапарк. На Шипіті, Синевирі. Їздили в реабілітаційний центр бурих ведмедів і в екопарк “Долина вовків” — малий був у захваті», — додає чоловік.

Озеро Синевир. Закарпатська областьФото: Управління туризму і курортів Закарпатської ОВА

За даними ОВА, показники туризму на Закарпатті цьогоріч на третину вищі, ніж торік. А найбільш популярні місця, судячи із сум туристичного збору, — Поляна (де ті ж мінеральні води) й Ужгород.

«За моїми даними, в Ужгороді за рік залишалися на один мільйон ночей. А Ужгородський замок відвідали 219 тисяч візитерів. Це друге місце в Україні після музею історії в Другій світовій війні. Відіграє роль і те, що ми зараз маємо плюс 20-25% нових жителів (внутрішньопереміщених осіб — ред.)», — каже hromadske експерт і викладач Олександр Коваль, який популяризує локальний туризм на Закарпатті.

Водночас із найбільш популярних напрямків він також виділяє Мукачево і замок Паланок, озеро Синевир, гірський відпочинок на Рахівщині, термальні води на Берегівщині, де зокрема — термальні купальні Косино.

Замок «Паланок» у Мукачево. Закарпатська областьФото: Управління туризму і курортів Закарпатської ОВА

Він підтверджує: порівняно з іншими регіонами, ціни на Закарпатті нижчі. Хоча є й готелі преміумсегмента: у тому ж Косино доба нині вартує від 9 до 20 тисяч гривень за «королівський» номер. Але заразом на Закарпатті страждає як рівень сервісу, так і логістика. Якщо їхати без власного авто, дістатися кудись — проблемно.

У тому ж Львові чи Буковелі значно більший попит — відтак і ціни значно вищі. А щоб людям поїхати далі, треба додаткові зусилля: плюс 4-5 годин у бік Закарпаття. Тому тут такий, знаєте, бюджетний відпочинок. Загалом ціни в півтора-два рази нижчі. Але залежить від місць.Олександр Коваль, експерт із туризму

«Тут складна логістика, доїзди, транспортне сполучення. Воно потребує додаткових коштів. Нема, наприклад, хорошої логістики на напрямок Воловець, Колочаву або Синевир. Це мега популярні місця, але громадський транспорт не адаптований під потреби туристів. Він адаптований під потреби місцевого жителя, який з 5-ї ранку їде в бік Ужгорода і так само назад. Те саме й на Рахівщині. Те саме і в інших районах. Тому тут є над чим працювати», — говорить Олександр Коваль. 

Чому не варто брати півгодинні тури до Синевиру

Загалом, каже Олександр, у кожному мікрорегіоні Закарпаття — від низинної, передгірської та гірської частини — є свої магніти. Чи то чани в Лумшорах, чи замок Невицький біля Ужгорода, чи «Лужанська» на Свалявщині, чи солені озера в Солотвино, чи термальні басейни у Велятино.

Водночас Олександр Коваль наголошує: Закарпаття варто пізнавати через повільний туризм.

«Це як, знаєте, є фастфуд і слоуфуд. Коли ми смакуємо сир, місцеве вино. Кожен ковток і шматок — у задоволення. У туризмі так само. Проста аналогія: туристичний автобус привозить групу до озера Синевир, люди виходять і їм кажуть: «У нас з вами пів години часу — пробіглися, їдемо далі». Я ж операторам ринку завжди кажу: стоп, зупиніться.

Вдихніть повітря. Подивіться схід сонця, захід сонця, послухайте нічну тишу. Там нема міського шуму. Це місце сили, яке змінює людину. Дотик до цієї культури, традиції, цієї природи — насправді неоціненний».


Чим славиться кожен район Закарпаття

  1. Рахівщина: найвисокогірніший регіон і центр гуцульської культури, початки річки Тиса, музеї; тут Карпатський біосферний заповідник, водоспад Труфанець, полонини, вівчарство, овеча бриндза.
  2. Тячівщина: це високогірні села, форельні господарства, сироварні.
  3. Міжгірщина (нині Хустський район): тут озеро Синевир, водоспад Шипіт, гірські курорти Пилипець, Колочава та одна з найгарніших в Україні полонина Боржава.
  4. Свалявщина: санаторії з мінеральними й термальними водами.
  5. Мукачівщина: Мукачево та замок «Паланок», виноробні господарства.
  6. Перечинщина (Ужгородський район): центр лемківської культури, близькість до полонини Руна, чани.
  7. Ужгородщина: дерев'яний храм та букові праліси (спадщина ЮНЕСКО), найстарші дуби України, центр закарпатської гастрономії, ярмарки, курортні комплекси, Ужанська долина, Ужгородський замок та музей просто неба «Ужгородський скансен». 
  8. Берегівщина: найпотужніший термальний кластер, виноробство та гастрономія.
  9. Виноградівщина (Берегівський район): виноградники й винні фестивалі, руїни замку Канків та Королево, велика кількість фермерських господарств, санаторій.
  10. Хустщина: Долина нарцисів, руїни Хустського замку, сироварні, вівчарські традиції.