За останніх півтора року кількість китайських органів на чорному ринку не зменшується, як запевняють правозахисники. У відповідь на цей аргумент Цзефу озвучив офіційну статистику КНР: мовляв, справа в тому, що з 2015 до 2016 року кількість добровільних донорів органів у Китаї збільшилася на 50%. Втім, правозахисники стверджують, що вбивство китайських в'язнів заради органів не припиняється. Масштаби цього злочину зростають.

Автори оновленої доповіді «Кривавий урожай: бійня»: колишній держсекретар Канади у справах Азіатсько-Тихоокеанського регіону Девід Кілгур, старший юрист-консул правозахисної організації B'nai Brith Canada, адвокат Девід Мейтас та американський журналіст-розслідувач Ітан Гутман - стверджують, що китайська влада створила цілу індустрію з незаконного вилучення та пересадки органів.

У документальній стрічці американського режисера Майкла Перлмана «Вільний Китай: мужність вірити» колишні в'язні, що практикували Фалуньгун, зізнаються: лікарі регулярно перевіряли стан їхнього здоров'я, не пояснюючи причин.

Послідовники течії не палять, не вживають алкоголю та наркотиків, ведуть загалом здоровий спосіб життя. Саме тому, на думку авторів доповіді «Кривавий урожай: бійня», послідовники Фалуньгун є першочерговими жертвами незаконних трансплантацій.

У звіті представлені дані про сотні китайських лікарень, які займаються пересадкою органів із початку 2000-х. Час очікування для пацієнтів напрочуд короткий, як для процедури такого типу. Іноді він може вимірюватися тижнями, днями або навіть годинами.

Донорська пересадка вимагає оперативності - органи з мертвого тіла необхідно якомога швидше пересадити в живе, відлік йде на години, а іноді навіть хвилини, інакше ці органи можуть не прижитися.

За словами єдиного в Україні трансплант-координатора Ігоря Писаренка, створення банку органів є неможливим, оскільки навіть при наявності спеціальних препаратів, зберігти органи змоги немає.

У Європі донорів, органи яких підійдуть хворому і які вдасться швидко пересадити з одного тіла в інше, чекають кілька місяців, а іноді кілька років. У Китаї цей процес поставлений на конвеєр, на сайтах лікарень обіцяють термінові пересадки практично в будь-який зручний для пацієнтів день.

Госпіталь Чанчжен опублікував статтю в журналі клінічної хірургії про свої досягнення в царині екстрених трансплантацій.

Наприклад, у 2005 році з 22 по 30 квітня госпіталь провів 16 пересадок печінки і 15 пересадок нирок. Звідки лікарні беруть таку велику кількість донорів? Адже в КНР так і не розвинулася ефективна програма жертвування органів, оскільки у китайців із давніх часів існує традиція, згідно з якою після смерті тіло має лишитися цілим.

Фалуньгун, або Фалунь Дафа, - це традиційна буддійська практика медитацій, яка набула особливої популярності в Китаї в 1990-х. Вона поєднує п'ять комплексів вправ і має на меті формування світогляду згідно з принципами Істини, Доброти та Терпіння.

Спершу комуністична влада Китаю підтримувала Фалуньгун, оскільки це був простий спосіб пропагувати здоровий спосіб життя. Станом на 1999 рік у КНР було 70 млн послідовників Фалуньгун, тобто більше, ніж членів Компартії. Того ж року прихильників течії почали переслідувати, оголосивши їх єретичною сектою.

Правозахисники, а також послідовники руху стверджують: залякування, тортури, ув'язнення сотень тисяч китайців, які практикують Фалуньгун, стали поширеним явищем. Тисячі потрапили за грати та в психіатричні лікарні, мільйони втратили роботу й житло.

Раніше дослідники вважали, що в останні кілька років масштаби насильницького видаляння органів у Китаї знизилися. Офіційна влада КНР заявила, що в 2015 році такі операції припинились. Але, згідно з оновленим звітом Кілгура, Мейтаса та Гутмана, це не відповідає дійсності. У звіті міститься інформація по кожній лікарні в Китаї, яка займається трансплантаціями. З 712 установ діяльність 164 госпіталів розібрана детально.

Наводяться навіть імена лікарів, які в розмові по телефону із дослідниками, що вдавали потенційних пацієнтів, обіцяли швидку трансплантацію органів від живих донорів.

Привабливість китайських пропозицій не лише в оперативності пересадки, але й у вартості органів. Приміром, у Південній Африці чи Туреччині, за даними Світової організації охорони здоров'я, нирка обійдеться не менш як у 120 тисяч доларів, у Китаї ж її ціна вдвічі нижча.

За словами українського трансплант-координатора Ігоря Писаренка, ця цифра виглядає космічною, адже у всьому світі лише за рік проводиться близько 40 тисяч операцій із пересадки органів, тож показник в 4 тисячі операцій лише з трансплантації нирки є нетипово високим, навіть враховуючи густоту та кількість населення Китаю.

Органи влади фінансували дослідження, будівництво нових лікарень, а також програми підготовки хірургів, зокрема за кордоном.

Офіційні відповіді Пекіна на підозри у покриванні й навіть причетності влади до «чорної трансплантології» різнились залежно від років. У 2001 році китайська влада заявляла, що донорами органів є добровольці. У 2006 році, після першого звіту правозахисників, Пекін запевняв, що джерелом органів є лише засуджені до смертної кари. Сьогодні ж влада КНР переконує, що ця практика забору органів у в'язнів припинена ще в 2015 році.