Київські рейви відвідує не менше людей, ніж концерти поп-зірок. Техно знову наймодніша музика, а українську столицю називають новим Берліном — одним із центрів андеграундного клубного руху. У фотопроекті Громадського — історії трьох завсідників київських івентів Схеми, HDSH та фестивалю Brave! Factory.
Микола Шматков 22 роки, продакт-менеджер софтверної компанії
Танець для мене як мова, якою я розмовляю з музикою. Тобто на рейви я приходжу і "спілкуватися" теж.
Схема, як на мене — єдиний рейв у чистому вигляді: тільки музика, мегавати звуку і танець. Нічого зайвого.
Микола Шматков
22 роки, продакт-менеджер софтверної компанії
Танець для мене як мова, якою я розмовляю з музикою. Тобто на рейви я приходжу і “спілкуватися” теж.
Схема, як на мене — єдиний рейв у чистому вигляді: тільки музика, мегавати звуку і танець. Нічого зайвого.
«Спочатку був Джек, і Джек мав грув. І з груву з'явився грув усіх грувів. Одного разу, мордуючи синтезатор, Джек вигукнув: "Нехай буде хаус!" І хаус-музика народилася». гурт Rhythm Control, «My house», 1987 рік.
Перші рейви прогриміли в середині 1980-х. У Чикаго, Детройті, Лондоні, Манчестері, Берліні вони збирали тисячі поціновувачів танцювальної електроніки. Відкриті простори, гучний звук і монотонна музика, яка складалася з простих ритмів, та абсолютна свобода — приблизно так виглядали ті багатогодинні вечірки.
Аліна Палагнюк 24 роки, директорка по персоналу
Як часто відвідую вечірки? Нечасто. Надаю перевагу фестивалям. Таким як, приміром, Альфа-джаз, Порто Франко. Тож, коли збиралася на вечірку HDSH, мені хотілося якось вирізнятися серед завсідників. Тому вирішила вдягнути сукню.
Для мене важлива атмосфера. Мені подобаються вечірки, де грають хіп-хоп, фанк, реп. Коротше, мені більш до вподоби олдскул.
Аліна Палагнюк
24 роки, директорка по персоналу
Як часто відвідую вечірки? Нечасто. Надаю перевагу фестивалям. Таким як, приміром, Альфа-джаз, Порто Франко. Тож, коли збиралася на вечірку HDSH, мені хотілося якось вирізнятися серед завсідників. Тому вирішила вдягнути сукню.
Для мене важлива атмосфера. Мені подобаються вечірки, де грають хіп-хоп, фанк, реп. Коротше, мені більш до вподоби олдскул.
«Браття та сестри, Одного разу ви станете вільними, від бійок, насильства та плачу людей на вулицях». Джо Смут, «Promise land», 1987 рік.
Головна музика на рейвах тих часів — чикагський хаус та детройтське техно. З'явилися вони як альтернатива диско, що на той момент утратило популярність. Стилістично жанри похідили від нього — лиш звучали мінімалістичніше й виконувалися тільки за допомогою синтезаторів. Вони стали голосами депресивних та кримінальних міст США, які залунали на танцполах від Нью-Йорка до Сан-Франциско. А відтак і в Європі.
Ксенія Виноградова, 24 роки, звукорежисерка
Мене складно назвати рейвером. Колись я потрапила на Схему і швидко звідти поїхала. Просто не очікувала побачити там стільки підлітків, які безупинно штовхалися. Але відтоді інколи вибираюся туди потанцювати. Бувають класні артисти.
Узагалі в мене все почалося з першого візиту в київський клуб Closer. Там була лекція про композитора Альфреда Шнітке. Мене щось зачепило в атмосфері цього місця, я почала частіше відвідувати клуби та студії, знайомитися з різними дивовижними людьми.
Ксенія Виноградова, 24 роки, звукорежисерка
Мене складно назвати рейвером. Колись я потрапила на Схему і швидко звідти поїхала. Просто не очікувала побачити там стільки підлітків, які безупинно штовхалися. Але відтоді інколи вибираюся туди потанцювати. Бувають класні артисти.
Узагалі в мене все почалося з першого візиту в київський клуб Closer. Там була лекція про композитора Альфреда Шнітке. Мене щось зачепило в атмосфері цього місця, я почала частіше відвідувати клуби та студії, знайомитися з різними дивовижними людьми.
«Коли ми торкаємося одне одного, я втрачаю контроль. Ти маєш знати, що буде далі. Фантазуй увесь час. Мені потрібна твоя любов». Френкі Наклс, «Your Love», 1986 рік.
Second summer of Love — так у Британії назвали рейви кінця 1980-х. Це — посилання на перше «Літо кохання», американський рух гіпі 1960-х. Саме тоді з'являються перші зірки-діджеї — Денні Ремплінг, Пол Окенфолд, Майк Пікерінг. Відкриваються великі клуби, де звучить техно та хаус-музика. Разом із ними на рейви вдирається «екстазі» — синтетичний наркотик, наступні десятиріччя він асоціюватиметься з рейв-вечірками та атмосферою гедонізму «Літа кохання». «It's E for England» (у вільному перекладі «А — це Англія») — співала англійська збірна по футболу, гімн футболістам подарували New Order — тодішні зірки манчестерського клубу Hacienda. Але завсідники рейвів мали геть інші асоціації із літерою «E»...
«Ця пісня краща за Лейбористську партію, Це — вечірка, так! Бас усе звучить і звучить». V.I.M. «Maggie's last party», 1991 рік.
Британська влада традиційно не розділяла захоплення англійської молоді. Рейви опинилися поза законом — їх практично прирівняли до наркопритонів. Постійні облави на вечірках змусили рейверів бути мобільними — усе обладнання стали монтувати на пересувні платформи, які легко було збирати й перевозити на інше місце. Також розробили систему сповіщення, завдяки якій ніхто, у тому числі й поліція, до останнього моменту не знав, де саме проводитиметься наступна вечірка. Хоча рух був переважно аполітичним, роки протистояння з владою не могли не відбитися на ньому. У деяких композиціях з'явилася анти-Торі риторика, на вечірках стіни прикрашали графіті з критикою уряду, а в тексті хіта V.I.M. «Maggie's last party» Маргарет Тетчер нібито зверталася в листі до рейверів.
«Ми маємо справу З повним нехтуванням законом. Його не можна перемогти. Хай ідуть до біса зі своїми законами!» The Prodigy, «Their Low», 1994 рік.
У 1994 році британський парламент ухвалив Criminal Justice Bill — документ, який розширював повноваження поліції. Він напряму пов'язував наркотики та електронну музику, та в найдрібніших деталях роз'яснював, як звучать потенційно небезпечні музичні жанри. На знак протесту колектив Orbital випустив композицію «Are we here? (Criminal Justice Bill)», — із чотирьох хвилин тиші.
Аліна Палагнюк: «Якщо казати про HDSH, там була своя атмосфера та своя аудиторія, а я, чесно кажучи, була там просто випадковою людиною, яка хотіла зануритися в їхній світ».
Аліна Палагнюк: «Місце для HDSH підібрали вдало — ліс, гаражі. Добиратися складно. Світла немає — дехто використовував ліхтарики під час концерту. Звук — ніби ти опинився на шкільній дискотеці».
Аліна Палагнюк: «Навіщо я туди пішла? Згадати колишні часи. А може знову переконатися, що цю школу я вже пройшла».
Аліна Палагнюк: «Якщо казати про HDSH, там була своя атмосфера та своя аудиторія, а я, чесно кажучи, була там просто випадковою людиною, яка хотіла зануритися в їхній світ».
Аліна Палагнюк: «Місце для HDSH підібрали вдало — ліс, гаражі. Добиратися складно. Світла немає — дехто використовував ліхтарики під час концерту. Звук — ніби ти опинився на шкільній дискотеці».
Аліна Палагнюк: «Навіщо я туди пішла? Згадати колишні часи».
Аліна Палагнюк: «А може знову переконатися, що цю школу я вже пройшла».
«Мир, задоволення та панкейки» — під таким лозунгом у 1989 році на берлінському рейві Love Parade зібралися півтори сотні молодих людей. Рейв проходив просто неба, уся апаратура їздила вулицями міста на пересувній платформі. У наступні десять років Love Parade став наймасштабнішим рейвом Європи. Кількість його відвідувачів сягнула мільйону, грали сотні діджеїв та гуртів, з'явився свій гімн та франшизи в найбільших містах світу. А ще — постійні проблеми з мешканцями району, де проводився захід, суперечки з владою міста щодо тонн сміття, яке лишав після себе Love Parade. Поза тим, у Берлінському зоопарку вважали, що гучна музика шкодить тваринам. У 2007 році Сенат Берліну повідомив організаторів Love Parade, що більше не виділятиме місце під рейв.
Микола Шматков: «Перший справжній рейв у мене був тут, на Схемі, 2 роки по тому. Я одразу підсів на неймовірне відчуття свободи».
Микола Шматков: «Ця Схема вразила мене музичним розмаїттям. Був і хіп-хоп, і ембієнт, і техно. Це не давало нудьгувати».
Микола Шматков: «Також можна казати й про соціальну різноманітність. Було багато людей мого віку, і навіть доросліше, а не лише якісь підлітки».
Микола Шматков: «Правильні рейви — це ті, де немає обмежень, стереотипів та кордонів».
Микола Шматков: «Перший справжній рейв у мене був тут, на Схемі, 2 роки по тому. Я одразу підсів на неймовірне відчуття свободи».
Микола Шматков: «Ця Схема вразила мене музичним розмаїттям. Був і хіп-хоп, і ембієнт, і техно. Це не давало нудьгувати».
Микола Шматков: «Також можна казати й про соціальну різноманітність. Було багато людей мого віку, і навіть доросліше, а не лише якісь підлітки».
Микола Шматков: «Правильні рейви — це ті, де немає обмежень, стереотипів та кордонів».
Микола Шматков: «На них я дійсно відчуваю себе вільним: і тілом, і розумом».
«Якщо Мадонна зателефонує, скажіть, що мене немає, Та відключить її». Джуніор Васкез, «If Madonna Calls», 1996 рік.
У середині 1990-х дует Orbital виступав на головній сцені Glastonbury — наймасштабнішого фестивалю Європи. Композиції Underworld потрапили в культову стрічку «На голці». Діджей та продюсер Fatboy Slim придбав частку у футбольному клубі. Aphex Twin їздив на власному «Ферреті» — бронеавтомобілі, яким зазвичай користуються збройні сили. У 1990-х артисти, які грали на рейвах, стали новими рок-зірками, вони збирали на виступах десятки тисяч слухачів та отримували від поп-виконавців численні запрошення до співпраці. І в підсумку — комерціалізувалися. Як і в цілому індустрія.
Ксенія Виноградова: «Я закохалася в розмаїття електронної музики та саму ідею танцпола».
Ксенія Виноградова: «Ідея полягає в тому, що слухач разом із виконавцем створює щось спільне, а не просто, як на рок-концерті, тягне руки до ідола на сцені».
Ксенія Виноградова: «Я закохалася в розмаїття електронної музики та саму ідею танцпола».
Ксенія Виноградова: «Ідея полягає в тому, що слухач разом із виконавцем створює щось спільне, а не просто, як на рок-концерті, тягне руки до ідола на сцені».
Ксенія Виноградова: «На Brave! Factory були музиканти, виступи яких я дуже чекала. Деяких я навпаки раніше не чула, але вони просто підкорили мене».
«Розведи багаття, Зроби це на совість, Кидай їх у полум'я, Дивися як ці покидьки палають». The KLF, «Burn the bastards», 1988 рік.
У 1992 році на церемонії нагородження Brit Awards музиканти гурту The KLF, що свого часу вигадали кілька жанрів електронної музики, зі сцени почали стріляти у глядачів. Патрони були холостими, але про це ніхто не знав. У 1994-му перед об'єктивами камер вони спалили мільйон зароблених фунтів. Обидва вчинки були актами протесту проти ідеології великого шоу-бізнесу.
«Щоночі із зірковими друзями Жеремо ікру та п'ємо шампанське, Вживаємо наркотики у VIP-зонах, Та обговорюємо Френка Сінатру». Miss Kittin & The Hacker, «Frank Sinatra», 2000 рік.
Журнал Forbes, що зазвичай не помічає тих, хто не має бодай мільйона доларів, уже десять років складає список найзаможніших діджеїв. Іспанський Sonar — один із найвідоміших фестивалів електронної музики в Європі — два роки тому поповнив ВВП Каталонії на 72 мільйони євро. У 2000-ні рейви перетворилися на потужну індустрію, стали частиною поп-культури та припинили бути осередками для шанувальників прогресивної експериментальної музики.
Новий виток популярності рейви отримали на початку цього десятиріччя, на хвилі загальної моди на 1990-ті. Естетика витримана до дрібниць: від одягу до індустріальних приміщень і техно-музики. І в Берліні, і в Лондоні, і в Києві.
«Ми просто мрії та простір, Ми в крутому місці, Звідки не їздить транспорт. Здається, ми маємо позбутися страху...» Cybotron, «Enter», 1983 рік.
Микола Шматков: «Рейви — це унікальний казан людей та думок, де варяться майже всі соціальні групи».
Ксенія Виноградова: «На рейві було багато любові».
Микола Шматков: «Рейви — це унікальний казан людей та думок, де варяться майже всі соціальні групи».
Ксенія Виноградова: «На рейві було багато любові».
