«Тебе не існує» — так називалася доповідь міжнародних правозахисних організацій Amnesty International та Human Rights Watch, яку вони опублікували у липні 2016-го. Правозахисники розповіли про незаконно утримуваних по обидва боки лінії зіткнення. З українського боку, за їхніми даними, людей утримували в будівлі Харківського управління СБУ. В самій Службі безпеки цю інформацію заперечували. Увесь цей час ми збирали факти на підтвердження або спростування цих даних. Чому через чотири роки російсько-української війни, після всіх безчинств, тортур і порушень прав людини, нам також важливо знати, чи існували таємні тюрми СБУ? На відміну від самопроголошених республік, Україна — правова держава, для затримання будь-кого повинна бути законна підстава. Якщо так звані таємні тюрми СБУ дійсно існували і там справді утримували сепаратистів — чому їм не висували офіційних звинувачень? Чи могли людей утримувати заради обміну? Якщо так, то чи міняли українських військових на когось із утримуваних? А якщо ні, то якою була мета такого утримання? Ілюстрації Нікіти Кравцова Одразу після публікації доповіді ми шукали можливість потрапити до будівлі Харківського управління СБУ. Дозвіл отримали лише в січні 2017-го. Але спершу вирішили відвідати містечко Українськ на Донеччині. Там живуть троє чоловіків — Віктор Ашихмін, Микола Вакарук та Юрій Іллюхін. Вони стверджують, що провели в харківському слідчому ізоляторі понад півтора року — від грудня 2014-го до липня 2016-го. Ілюстрації Нікіти Кравцова — Першого травня 2014-го в Українськ приїхали представники «ДНР» і почали шукати, хто міг би їм допомогти з «референдумом». Дізналися, що я колишній депутат, та запропонували зробити це мені. Я подумав, нічого страшного немає, та провів його. У цьому мене й звинуватили, — Віктор Ашихмін пояснює обставини, за яких його затримали. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ну, судили б мене, відсидів би, не можна людину тримати без суду» — Історія організатора псевдореферендуму Миколу Вакарука силовики схопили за те, що у травні 2014-го він вивішував у тому таки Українську прапор «ДНР» на одній із будівель. Юрія Іллюхіна підозрювали в тому, що стояв на блокпості з бойовиками. Нікому із затриманих, як вони самі стверджують, не висунули жодних звинувачень. Після кількох допитів у Краматорську із застосуванням сили Ашихміна, Вакарука та Іллюхіна, за їхніми ж словами, відправили до управління харківського СБУ. — Привезли, поставили перед камерою, кажуть: «Знімай пакет». Я стягнув його з голови. Бачу — відкриваються двері. У камері народу десь 15 людей. Хлопці в камері посміхаються: «Ти хто, сєпар?» Та сєпар, кажу. «Ну, не бійся, тут усі свої», — згадує Ашихмін. Ілюстрації Нікіти Кравцова Микола Вакарук розповідає, що не завжди лишався в будівлі Харківського СБУ. Працівники служби також вивозили його до харківської лікарні. Там, як він стверджує, йому зробили операцію — видалили хвору нирку. Загалом Вакарук пробув там понад місяць. Його охороняло СБУ, а в лікарні записали під вигаданим прізвищем та ім’ям — Сергій Петрович Іванов. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Тюрма, якої не існує , але з якої виходять люди: Микола Вакарук, 585 днів позбавлення волі За рік ми з Вакаруком побували в тій самій лікарні — Харківському обласному клінічному центрі урології і нефрології. Його впізнали кілька медсестер. — Звісно [я тебе пам'ятаю], перев'язувала щодня, — вітається одна з них. — Я ж не Серьожа, знаєте? — Ну, я здогадувалася взагалі-то. Ну, молодець, оклигав, добре виглядаєш. Ілюстрації Нікіти Кравцова Вакарук також згадує, що був знайомий з Костянтином Безкоровайним з Костянтинівки. Він — єдиний про чиє затримання СБУ звітувало. За словами спецслужби, Безкоровайний — «безумний комуніст» — збирався отруїти водойми міста ціанистим калієм. Про інших утримуваних публічно не заявляли. Вакарук та Ашихмін кажуть, що їх змушували писати на ім’я Олександра Пивовара — тодішнього начальника СБУ в харківській області, заяви, що вони завербовані СБУ, і нікому не розкажуть, де їх утримували. — Нам пояснили: якщо не підпишемо, не відпустять. Ми погодилися б на будь-що, лише б вирватися додому, — розповідає Ашихмін. Ми намагалися поспілкуватися з Пивоваром, але в СБУ нам із цим не допомогли. 16 липня 2016-го президент своїм указом звільнив його з посади. Того ж дня призначили нового керівника харківського СБУ — Едуарда Кріцина. Слідчий ізолятор СБУ в січні 2017-го нам показував уже він. Ілюстрації Нікіти Кравцова Будівлі СБУ розташовані квадратом. Посередині двір і стоянка для працівників. Тут також пам’ятник службовцю органів держбезпеки — чоловік у плащі, капелюсі та розкритою парасолькою в руці. Його встановили вже за часів незалежності. Пам’ятник не можна розгледіти ззовні, з вулиці. Лише з вікон однієї будівлі, що виходять у двір. Едуард Кріцин каже, що це пам’ятник чекістові. Якщо стати до пам’ятника спиною, видно заґратовані вікна другого поверху. Там — слідчий ізолятор харківського управління СБУ. Будівлю в 1962 році звели спеціально для КДБ УРСР. У ті часи її називали «місцем неприємних зустрічей відомих людей». Більшість митців, чиї твори не відповідали вимогам соцреалізму, часто потрапляли сюди на допити. За словами Едуарда Кріцина, ізолятор не функціонує з радянських часів. Не працюють й інші ізолятори СБУ в усій країні, окрім Києва. У харківському ізоляторі 8 камер. Чотири — менші, розраховані на двох людей, і чотири більші — на чотирьох. 16 січня 2017-го, коли нашій знімальній групі вдалося потрапити в ізолятор, в одній з більших камер стояв тенісний стіл, в іншій — кілька тренажерів. Едуард Кріцин пояснював: усе це він установив напередодні для співробітників. Ілюстрації Нікіти Кравцова У камерах і на поверсі зроблений ремонт. Кріцин розповідає, що ізолятор відремонтували до ЄВРО-2012 — Харків був серед міст, які приймали чемпіонат Європи з футболу. — Два приміщення обладнали під Євро-2012. Для іноземців, VIP-персон, які могли влаштувати заворушення. Але жодну людину тут тоді не утримували, — раніше розповідав журналістам Кріцин. На наше запитання, коли саме ремонтували ізолятор і хто був підрядником, а також скільки грошей витратили на ремонт, у Харківському СБУ відповіли: за три роки всі документи щодо цього знищили. Ми також звернулися до Львівського і Донецького управління СБУ. Нам відповіли, що ніякі непрацюючі слідчі ізолятори для VIP-порушників до Євро-2012 не готували. Ашихмін, Вакарук та Іллюхін стверджують, що ремонт у камерах робили не до ЄВРО-2012, а пізніше, вже коли вони перебували там. Кажуть, що людина, яка цим займалася — ландшафтний дизайнер з Дружківки Юрій Тищенко. Його також утримували там — підозрювали в патрулюванні міста разом з бойовиками. Офіційних звинувачень йому теж не висунули. Ілюстрації Нікіти Кравцова Юрій Тищенко запевняє: це він клав плитку й самотужки збирав сантехніку в душових. Каже, що ремонт робили для прапорщиків, які охороняли утримуваних. Двері до камер в ізоляторі пофарбовані в сірий. Але під синім шаром — бежева фарба. Наглядач пояснює: двері перефарбували до Євро-2012, бо ті були вже брудні. Іллюхін, Вакарук та Ашихмін стверджують, що коли вони там сиділи, двері були бежеві. Також чоловіки стверджують, що продерли дірку в полікарбонаті на вікнах у першій і третій камерах. — Через дірку можна побачити внутрішній двір та пам’ятник, — згадує Іллюхін. Цю дірку ми побачили в першій камері. Ілюстрації Нікіти Кравцова — І ще один цікавий момент — сигнальні кнопки виклику охорони. Вони поєднані з вентиляцією. Бо коли її вимикали, кнопки виклику в нас не працювали, — каже Вакарук. 16 січня 2017-го в кінці коридору слідчого ізолятора замість світла ввімкнулася витяжка. Кому вона там потрібна, Кріцин пояснити не зміг. Кріцин стверджує, що роботу на новій посаді почав зі службової перевірки. Але жодних фактів, які озвучували ЗМІ й правозахисники, за його словами, підтвердити не вдалося — людей в ізоляторі не утримували. Подробиці, які розповідали Ашихмін, Вакарук та Іллюхін, керівник харківського СБУ пояснює так: — Річ у тім, що тут усе одно колись перебувало багато людей. І знайти того, хто знає все, аж до розташовування камер — не проблема. Якщо цим зайнятися. Ну, я не казатиму, хто цим може зайнятися. — Тобто, скажімо, десятеро людей сказали міжнародним організаціям відверту неправду, тому що вони, наприклад, завербовані РФ? — Я не можу цього стверджувати. Від часу заяви міжнародних правозахисних організацій про те, що в харківському СІЗО людей утримували без суду і слідства, минуло півтора року. Військова прокуратура на прохання правозахисників порушила кримінальну справу за фактом незаконного утримування людей. Лише Костянтина Безкоровайного у ній визнали потерпілим. Інші люди, які стверджують, що також сиділи в ізоляторі Харківського СБУ, так і не отримали жодного статусу. 16 січня 2018 року на наш запит щодо просування розслідування справи, ми отримали відповідь від військової прокуратури: справу закрили ще в березні 2017 року через відсутність складу злочину. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ «Тебе не існує»: Чи приховує СБУ існування таємних тюрем на території України Дії утримуваних в ізоляторі підпадають під статтю 110 Кримінального кодексу — «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України». Якби їхню провину довели, їм могло б загрожувати до трьох років позбавлення волі. Ілюстрації Нікіти Кравцова Ні Ашихмін, ні Вакарук своєї провини не заперечують. — Судили б мене за те, що я цей «референдум» проводив. Відсидів би, та знав би, коли повернуся додому. Дружина б до мене приїжджала. А так ми ж з нею не говорили майже 600 днів, — каже Ашихмін. Навіщо їх утримували? За словами Ашихміна, Вакарука та Іллюхіна, заради обмінів на українських військових і цивільних, які були в полоні бойовиків на непідконтрольних територіях донецької та луганської областей. — 23 грудня 2014-го приїхали на допит у Харків. Я зрадів. Думаю, ну, хоч з підвалу опинився у правовому полі. Аж ні. Слідчий подивився матеріали справи й каже: «Поїдеш на обмін», — розповідає Вакарук. Але їх так ні на кого і не поміняли. За словами чоловіків, упродовж липня-серпня 2016 року всіх, хто на той час залишався в ізоляторі, випустили трьома групами, загалом 18 людей. Як вони стверджують, у СІЗО Харківського СБУ нікого більше не залишилося. Ілюстрації Нікіти Кравцова Вакарука та Ашихміна, розповідають вони, випустили між Костянтинівкою та Дружківкою. — Я кажу: «А довідки чи документи, де ми весь цей час перебували, будуть?» Мені відповідають: «Скажете, що були на заробітках». І дають нам по 100 гривень. Я кажу: «Незлий заробіток за 600 днів», — усміхається Ашихмін. Факт утримання цих людей СБУ продовжує заперечувати. P.S. Від редакції Факти, які ми зібрали, дають нам підстави стверджувати, що таємна тюрма СБУ в Харкові впродовж 2014 – 2016 років таки існувала. Але навіщо? Люди, про яких ми розповіли, не стали ані фігурантами кримінальних справ, ані тими, на кого поміняли українських військових, узятих у полон бойовиками. Що змінило їхнє утримання? Чи додало воно нам з вами безпеки? Чи встановило справедливість? Якщо в цих людей не було жодного статусу, виходить, на їхньому місці міг опинитися будь-хто? Якщо існування таких ізоляторів зберігається в секреті й заперечується публічно, а з органів правопорядку ніхто це не розслідує, то де гарантія, що від нас не приховають будь-яку іншу суспільно важливу інформацію? Незаконне утримування цих людей без суду і слідства створили Україні лише проблеми. На Заході нам закидали, що ми діємо так само, як Росія, проти якої боремося. А в російських ЗМІ історія тюрем СБУ стала улюбленим сюжетом, але цього разу невигаданим. На відміну від псевдореспублік «ДНР» та «ЛНР», Україна, як слушно завважив Василь Грицак, — правова держава. А правова держава не може порушувати ні власні, ні міжнародні закони. Лишається тільки одне запитання: чи понесе хтось за це відповідальність?