Від ініціативи до стандарту: еволюція інклюзивного бізнесу
Швидко зробити замовлення, отримати свою улюблену їжу — саме за це багато з нас любить і цінує такі заклади, як KFC. Та чи всі українці можуть скористатися перевагами таких просторів?
На прикладі «KFC Україна» розповідаємо, чи так само швидко вдається розв'язувати питання з безбар’єрністю.
«KFC Україна» — одна з найбільших мереж ресторанів швидкого обслуговування в нашій державі. За майже 15 років роботи тут компанія відкрила десятки закладів у різних регіонах, створила тисячі робочих місць, стала впізнаваним брендом для мільйонів гостей. Звісно, це ще й один із найбільших платників податків у сфері харчування в Україні.
А ще KFC став першою міжнародною мережею, чиї заклади знову відкрилися для українців уже через два місяці після початку повномасштабного вторгнення рф.
Але свій масштаб роботи «KFC Україна» оцінює не тільки в кількості відкритих ресторанів. У зростанні їм важливо зберегти високий рівень якості продукту і проявлятися як благодійники, що є частиною корпоративної культури. Мережа працює за глобальними принципами бренду. Це означає, що якість сервісу, комфорт гостей і продуманий простір закладів — не додаткові опції, а основа бізнес-моделі. В Україні ці принципи набувають особливого значення, бо для країни, що переживає війну, питання доступності, гідності й рівних можливостей перестають бути абстрактними.
Саме тому «KFC Україна» говорить про інклюзивність не як про соціальну ініціативу, а про частину своєї ДНК — стандарт, який має працювати щодня, у всіх ресторанах й для кожного гостя.
Безбар’єрність як тест на зрілість
Ще не так давно безбар’єрність у бізнесі сприймали як бонус. Щось бажане, але не обов’язкове. Та сьогодні такий підхід стрімко застаріває. В країні, яка переживає війну, інклюзивність перестає бути темою виключно для теоретизування чи онлайн-дискусій, адже зараз серед населення України — тисячі людей (цивільних і військових) із різними травмами. Тому це докорінно змінює потреби та запити таких людей, зокрема до ресторанів, кав’ярень.
Понад 3 мільйони українців живуть з різними формами інвалідності (дані станом на початок грудня 2025 року). З огляду на те, що війна триватиме ще невизначений час, цей показник, на жаль, тільки зростатиме. Тож безбар’єрність — те, що так чи інакше стане базовою потребою, а не забаганкою «меншості». Важливо пам’ятати, що люди з тимчасовими травмами, військові після поранень, старші люди й батьки з дитячими візочками — це теж ті, хто потребує інклюзивних просторів.
Ось чому бізнес більше не може зволікати з безбар’єрністю чи відкладати її «на потім». Тепер це маркер зрілості компанії, нова норма.
«KFC Україна» формулює це чітко:
«Для нас інклюзивність — це стандарт якості сервісу. Вона закладена у бренд-стандарти KFC і з перших ресторанів була частиною нашого підходу до простору та гостинності. Сьогодні ми просто систематизуємо й посилюємо те, що вже працювало: стандарти сервісу, поглиблене навчання команд і перевірка “шляху гостя” разом з експертними організаціями. Для нас це природний етап розвитку: ми хочемо, щоб KFC завжди залишався брендом, комфортним і відкритим для кожного гостя», — зазначає СЕО франчайзі KFC в Україні Аліна Кіптик.
Тобто йдеться не про новий проєкт, а про системне поглиблення культури, що вже існувала.
Доступність як частина ДНК бренду
Сьогодні 70% ресторанів «KFC Україна» вже адаптовані з урахуванням принципів безбар’єрності. Але суха цифра не передає головного: змінюється не лише архітектура, а й логіка мислення бренду.
Компанія провела аудит разом із правозахисною організацією Fight For Right, основна мета діяльності якої — захист прав людей з інвалідністю.
«Розпочавши навчання для KFC, ми з радістю побачили, що воно організоване не для галочки. Ця думка підтвердилася на практичних заняттях. Багато запитань, уточнень, прагнення застосувати знання на практиці показали нам відкритість працівників та працівниць для співпраці», — ділиться враженнями голова Fight For Right Юлія Сачук.
Під час аудиту представники «KFC Україна» буквально пройшли шлях гостя їхніх закладів — від самого входу до вбиральні тощо — разом із людьми з інвалідністю.
«Це дало змогу не починати з нуля, а оцінити, як працюють наявні рішення на практиці. За результатами ми точково вдосконалили деталі — від налаштувань кіосків і навігації до стандартів комунікації персоналу», — розповідає Аліна Кіптик.
Слово «деталі» тут ключове. Бо інклюзивність часто починається не з великих і кардинальних змін, а саме з дрібниць.
Юлія Сачук, голова Fight For Right, пояснює:
«Наприклад, “цей поріг заввишки лише п'ять сантиметрів, ми ж допоможемо відвідувачу, це не проблема”, а коли проходимо його разом із людиною на колісному кріслі, то бачимо, що він — небезпечний, під час допомоги можна травмуватися. І після такого досвіду приходить розуміння, що краще одразу прибрати цей поріг, тоді й не знадобиться допомога. І саме на таких практичних ситуаціях можна побачити, де справді є доступність і де ні».
Безбар’єрність — це коли допомога не потрібна, бо бар'єра немає.
Люди важливіші за інструкції
Простір можна адаптувати швидше, ніж свідомість. Тому наступний важливий крок — навчання. Команда KFC в Україні розповідає, що їхні співробітники давно ознайомлені з принципами інклюзивності.
«Ми завжди враховували потреби гостей, тому нові етапи роботи стали природним продовженням уже наявної практики, а не чимось принципово новим. Також важливу роль відіграє те, що команди розуміють, навіщо це потрібно, тому підтримка тільки зростає», — ділиться СЕО франчайзі KFC в Україні Аліна Кіптик.
Fight For Right також відзначає відкритість команди, а також комунікацію з ветеранами й ветеранками.
«Коли ми почали співпрацю з KFC, ми помітили, що більшість питань стосується саме комунікації з ветеранами й ветеранками з інвалідністю. До наповнення інструкцій, підготовлених для KFC, залучалася ветеранка з інвалідністю. Відкрита комунікація між бізнесом та ветеранською спільнотою — це той шлях, якого ми всі потребуємо, адже і ветеранки можуть шукати нове робоче місце в цивільному житті, і є бізнес, який не просто прагне закрити вакансії, а готовий брати на себе відповідальність за створення гідних умов праці для наших захисниць», — каже голова Fight For Right Юлія Сачук.
Це не лише про сервіс, а про нову соціальну реальність України. І найкращий результат — коли ініціатива стає частиною культури, а не вимогою.
«Робота у KFC допомогла мені повірити в себе»
Найкращий спосіб зрозуміти, чи працює система, — довідатися про практичний досвід людей, почути їхні історії.
Наприклад, Христина Машівська прийшла у KFC із сумнівом, адже думала, що через те, що не чує, не зможе отримати роботу.
«Мене тепло прийняли в команді. Раніше я була досить закритою людиною, але завдяки цій роботі почала відкриватися й більше вірити в себе», — додає дівчина, яка обіймає посаду інструкторки з навчання закладу ресторанного господарства.
Перший рік команда вчилася взаємодіяти разом. Сьогодні Христина — тренерка й бачить перспективу професійного зростання.
«Спочатку мені казали, що буду працювати на кухні, але потім дали знати, що все зможу зробити й стояти на всіх станціях, навіть на касі. Я не була готовою, бо дуже боялася й не була впевненою. Тому мене потрохи навчили, мені довіряли. Завдяки цьому я стала тренером і маю шанси стати менеджеркою», — додає Христина.
Для «KFC Україна» інклюзивність — це не стратегія на папері. Вона має конкретний вимір — упевненість людини у власних можливостях.
«Найбільшим відкриттям для мене стало те, що я можу більше, ніж раніше думала. Робота у KFC допомогла мені повірити в себе, навчитися спілкуватися й бути частиною команди. Це справжня перемога для мене», — ділиться Христина Машівська.
Більше, ніж бізнес
Інклюзивність не народжується з гучних заяв. Вона формується у практичних рішеннях — у висоті столу, у ширині проходу, у тому, як працівник реагує на запитання, і в тому, чи відчуває людина себе бажаним гостем.
Коли бізнес починає мислити безбар’єрністю, змінюється не лише простір. Змінюється культура. З’являється відчуття гідності там, де раніше була обережність чи пересторога. З’являється впевненість там, де раніше були сумніви.
«Наша основна мета — щоб усі ресторани мережі стабільно відповідали інклюзивним стандартам та культура інклюзивності залишалася невіддільною частиною бренду — не проєктом, а саме стандартом мислення», — зазначає СЕО франчайзі KFC в Україні Аліна Кіптик.
І саме в цьому головна зміна. Коли інклюзивність перестає бути розділом у презентації та стає частиною щоденної практики, вона починає формувати нову бізнес-культуру. Не окрему ініціативу чи тимчасову кампанію, а стандарт, якого так потребує Україна зараз і в майбутньому.
Коли турбота перестає бути випадковістю чи тимчасовою ініціативою, а стає частиною ДНК компанії, вона змінює не лише досвід гостей, а й трансформує цілу галузь.
Можливо, саме з таких рішень — системних, послідовних і щоденних — починається країна, у якій безбар’єрність більше не потрібно пояснювати. Вона просто є.
Матеріал опубліковано на правах реклами.
Над спецпроєктом працювали: дизайнерка Мирослава Мохнацька, розробник верстки Ігор Башинський, креативна продюсерка Катерина Чулкова.