як ветерани та військові втримують свій бізнес під час війни
Партнерський спецпроєкт
Підприємці, які пройшли фронт або досі служать, продовжують розвивати власні справи, попри поранення, блекаути, обстріли й постійну невизначеність. Розповідаємо, як вони працюють у виснажливій реальності та чому енергостійкість стала для їхніх бізнесів питанням виживання.
Тримати інкубаторні станції, паби чи автомийку, коли світло зникає на пів доби, — українським підприємцям це під силу. Чимало з них запускає генератори між обстрілами, а декому вдається навіть керувати своїм бізнесом із фронту.
Український ветеранський бізнес сьогодні рідко схожий на історії про «успішний успіх». Частіше — це про втому, ризик, кредити, постійні дзвінки й уперте бажання не дати своїй справі зникнути.
Саме таких підприємців — представників малого й середнього бізнесу — підтримала компанія YASNO в межах грантової програми «Світло для ветеранського бізнесу»”. Серед учасників — фермерські господарства, автомийки, заклади харчування, зоомагазин, склади, бізнес з очищення води та інші малі підприємства, яким ця програма допомогла вистояти.
історія 1
Іще кілька років тому Ілля Макаренко планував зовсім інше майбутнє для свого підприємства на Дніпропетровщині. Хотів розвивати м’ясоперероблення й поступово облаштовувати територію, яку придбав 2021 року майже в занедбаному стані. Та після початку повномасштабної війни життя різко змінилося: у лютому 2022-го пішов добровольцем до війська.
До повномасштабної війни родина Іллі займалася свинарством. Інкубаторна станція «Птахівник», яку він придбав незадовго до лютневого вторгнення, спершу мала стати основою для іншого бізнесу. Але після купівлі стало зрозуміло: більшу частину ресурсів усе ж доведеться вкласти у відновлення території.
Ми підтягнули сюди воду, електрику, зробили мінімальні умови для роботи — і на той бізнес, який я спочатку планував, грошей уже фактично не залишилось. Але підприємство працювало, обладнання хоч і старе, але справне. І люди, які тут усе тримали роками, не дали цьому розвалитися. Тому ми вирішили спробувати продовжити цю справу,
— розповідає Ілля.
Додає, що до цього ніколи не займався птахівництвом. Але закривати підприємства не захотів, передусім через команду.
«Один чоловік, який усе життя тут пропрацював, сказав мені: “Не переживай, я допоможу, підкажу”. І я подумав: спробуймо. Це було не про великі гроші. Просто не хотілося, щоб усе це зникло», — розповідає підприємець.
Щодо рішення долучитися до лав ЗСУ, то й тут Ілля довго не вагався, адже його двоє братів уже служили за контрактом: «Мабуть, совість просто не дозволила залишитись осторонь. Іншого рішення для себе я тоді не бачив».
Відтоді підприємство Ілля утримує дистанційно — між службою, пораненнями, короткими дзвінками й повідомленнями додому. Значну частину роботи взяли на себе його батьки й команда. Сьогодні тут працюють сім людей — для невеликої громади це стабільна робота й зарплата.
Найбільшим викликом для бізнесу Іллі стали перебої з електроенергією. Адже від стабільного живлення залежить майже весь процес інкубації.
Приблизно 60% собівартості вирощування курчат — це електроенергія. Без світла цей бізнес просто не працює. Минулого року були постійні відключення, зараз — дуже висока ціна.
— пояснює Ілля.
Особливо складним, за його словами, був період перших блекаутів, коли підприємство трималося на старому дизельному генераторі:
«Відключення були по вісімнадцять годин. А генератор споживав по десять літрів солярки на годину. І ти просто сидиш і думаєш: тільки б він працював. Бо якщо все зупиниться — втрати будуть величезні».
Після цього почали інвестувати в енергонезалежність: встановили сонячні панелі, взялися шукати способи зменшити витрати на електроенергію. Зокрема, у межах грантової програми YASNO для малих і середніх бізнесів підприємство Іллі отримує компенсацію вартості 30 тисяч кВт-год електроенергії протягом шести місяців. Чоловік пояснює, як це працює:
«Наприклад, ми використовуємо близько 5 тисяч кіловатів на місяць. Спочатку оплачуємо самі, а потім YASNO повертає нам сплачені кошти. Для нас це дуже відчутна підтримка. Якщо чесно, я навіть не знаю, як проходив би сезон без цієї допомоги».
До цього Ілля як військовослужбовець намагався оформити кредит на розвиток сонячної енергетики в одному з банків. Однак отримав відмову — «через високі ризики».
«Мені прямо сказали: “Великі ризики, бо ви військовий”. І тому те, що YASNO підтримує саме військових підприємців, для мене дуже важливо. Це навіть не лише про гроші, а й про відчуття, що тебе не залишають сам на сам із цими проблемами», — каже він.
Попри службу й постійні бізнес-виклики, залишати справу Ілля не планує: «Ми все одно працюємо, рухаємося далі, розв’язуємо проблеми. Просто хочеться, щоб закінчилася війна. А далі вже будемо думати, як жити й розвиватися далі».
історія 2
До повномасштабної війни Євген Смага працював у сфері пасажирських перевезень. 24 лютого 2022-го він саме курсував маршрутом Київ — Семенівка.
«Я не закінчив рейсу, бо ворог уже просунувся на 20–40 кілометрів углиб області. Ми висадили людей у найближчому населеному пункті», — згадує чоловік.
За кілька днів до цього, коли ворожа техніка наближалася до Чернігова, Євген разом із сусідом пішов до військкомату. До цього він мав досвід строкової та контрактної служби.«І вже того самого дня були зі зброєю на околицях нашого міста. Тоді не було часу довго думати, бо Чернігів треба було обороняти», — розповідає він.
У березні 2022 року Євген зазнав важкого поранення. Далі були шпиталі, операції, реабілітація і складне протезування. Додому він повернувся вже на протезі.
Було зрозуміло, що життя змінилося, але сидіти й чекати, поки воно саме якось складеться, я не хотів. Після реабілітації пішов працювати в таксі, почав більше рухатися, тренуватися, спілкуватися з ветеранами. Коли є мета, тоді хочеться жити
— каже Євген.
Згодом він брав участь у ветеранських спортивних змаганнях у Мадриді, підіймався на Говерлу, біг півмарафон у Брюсселі та забіг у Вашингтоні. І скоромно додає: «Раніше я завжди ставив собі у приклад людей з інвалідністю. Зараз — мусив сам стати тим прикладом».
Щодо власного бізнесу, то ідея, за словами Євгена, з’явилася майже випадково: працюючи в таксі, він помітив, що в його районі немає автомийки.
«Одного дня я зупинився й подумав, що треба помити машину. А потім зрозумів: звідси до будь-якої мийки — щонайменше п’ять кілометрів. Я подивився на це не як на незручність, а як на можливість. Знайшов земельну ділянку й почав будівництво», — згадує він.
Так у Чернігові з’явилась автомийка самообслуговування, яку Євген відкрив 23 серпня минулого року — на День Державного прапора. Сьогодні тут працюють шість мийних постів та один найманий працівник. У планах — кав’ярня й зарядні станції для електромобілів.
Євген пригадує, що будівництво виявилося складнішим і дорожчим, ніж він очікував: усе довелося починати фактично з нуля:«Я трохи не розрахував фінансово, хоча перед цим навіть продав квартиру. У місті люди часто будуються там, де вже є світло, вода, каналізація. А я почав майже серед поля. Лише підключення електроенергії тривало майже рік: кабінети, проєкти, погодження».Для автомийки стабільне електропостачання — питання виживання. Тому після масових відключень Євген поставив акумулятори, інвертор, а згодом узяв кредит на сонячні панелі.
Не хотілося стояти перед людьми й розводити руками, що немає світла. У сонячний день ми можемо працювати ледь не безперервно, у похмурий — хоча б у пів потужності. Але головне, що бізнес не зупиняється
— пояснює ветеран.
Про грантову програму YASNO Євген дізнався із соцмереж. Каже, після запуску власної справи почав уважно стежити за можливостями для підприємців-ветеранів.
«Я дивлюся всі програми, які можуть бути корисними. Якщо бачу, що підходжу за умовами, — подаюся, бо на старті важлива кожна можливість. Так було і з YASNO: натрапив на інформацію, заповнив заявку, а потім зі мною зв’язалася менеджерка Світлана. Далі вже все пішло дуже по-людськи та зрозуміло», — розповідає він.
У межах цієї програми YASNO компенсує ветеранам витрати на електроенергію протягом пів року за обсяг, який не має перевищувати 30 тисяч кВт-год.
«На початку будь-якої справи фінансово дуже складно. Треба платити податки, закуповувати матеріали, вкладатися буквально в усе. Якби я ці пів року сам повністю оплачував електроенергію, то, можливо, не зміг би так швидко поставити акумулятори. А завдяки цій підтримці бізнес працює навіть під час відключень», — пояснює Євген. Власна справа стала для нього ще й способом повернути себе до життя після поранення.«Я не звик сидіти на місці. Рух — це життя. Коли доведу цей проєкт до того рівня, яким його бачу, думаю, точно почну ще щось нове. Але зараз найбільше хочеться, щоб припинилися бойові дії і люди нарешті змогли видихнути», — підсумовує Євген.
історія 3
Денис Новіков — родом із Києва. За освітою він фахівець із захисту інформації в комп’ютерних системах, але справою життя для нього став ресторанний бізнес. Уже понад 13 років він розвиває ProRock Pub. Це невеликий паб у Києві, який для багатьох гостей давно став іще й символічним місцем. Адже тут дивилися політичні дебати, сперечалися про вибори, святкували важливі події тощо. Сам Денис називає ProRock громадським простором у британському розумінні цього слова:
Хотілося, щоб у Києві був заклад із помірними цінами, хорошою кухнею і місцем, куди приємно повертатись і гостям, і співробітникам. Із часом це перестало бути просто пабом. Люди там перезнайомились одне з одним, приходили не лише поїсти чи випити, а й поговорити про політику, життя, події.
До повномасштабної війни Денис був співвласником, директором і людиною, яка могла закрити будь-яку позицію: від кухні й бару до закупівель чи прибирання. Ще восени 2021 року чоловік був переконаний, що нова фаза війни неминуча. Готувався заздалегідь: проходив курси снайперів, купував спорядження, тренувався.
25 лютого 2022-го я вже прийшов у військкомат повністю готовий — із шоломом, бронежилетом, спорядженням і певними знаннями. Хоча, звісно, їх було недостатньо для реальної війни
— згадує він.
Першого дня повномасштабного вторгнення Денис спершу залишився в пабі — виплатити зарплати, роздати продукти, законсервувати приміщення й передати справи майбутній дружині. Остаточне рішення піти у військо ухвалив тоді, коли стало зрозуміло: заклад найближчим часом нормально працювати не зможе.
Відтоді Денис служить у ЗСУ. Починав у легкій піхоті ТрО, був мінометником, коригувальником артилерійського вогню, а зараз працює із дронами.
Паб ProRock у перші місяці повномасштабної війни повністю не закрився — його переформатували для допомоги військовим і волонтерам. Згодом ProRock повернувся до звичного формату роботи, хоч частина команди й виїхала за кордон або пішла служити.
Перебої з електропостачанням не оминули й цього бізнесу. І виклик полягав не в підтриманні атмосфери, а в нормальному функціонуванні як закладу харчування.
«У нас приблизно п’ятнадцять холодильних установок: морозилки, холодильники, охолоджувачі. Уся кухня залежить від електроенергії. Навіть піч на вугіллі ми не можемо використовувати без витяжок. Тобто без світла заклад фактично зупиняється», — пояснює Денис.
Витрати на електроенергію становлять близько 10% усіх витрат пабу. Для малого бізнесу це відчутна сума, особливо, коли паралельно потрібно думати про резервне живлення. Про грантову програму YASNO Денис дізнався випадково: дружина надіслала посилання. Так заклад отримав грант. Для ProRock він діяв три місяці. Вдалося заощадити майже 270 тисяч гривень на рахунках за електроенергію.
Отримані кошти команда вирішила спрямувати не лише на поточні платежі, а й на модернізацію внутрішньої електромережі й підготовку до резервного живлення.
«Це була єдина підтримка бізнесу за всі роки війни й мого ветеранства. І щонайменше приємно розуміти, що хтось готовий допомагати не тільки словами», — говорить Денис.
Сьогодні головною мотивацією для підприємця-ветерана залишаються люди — команда й гості, для яких заклад давно став частиною життя. Після перемоги він мріє про ремонт, розширення пабу й повноцінний всесезонний майданчик. Але поки що головне — втримати місце, яке пережило Covid-19 і перебої зі світлом.
історія 4
Іще один герой цього матеріалу просить не називати його імені й підрозділу з міркувань безпеки. Він воює на Херсонському напрямку, паралельно утримуючи невелику автомийку в Києві.
Ця справа з’явилася в чоловіка у 2023 році. Каже, тоді багато власників продавали бізнеси дешевше, бо не розуміли, що буде далі.
У 2024-му він вирішив приєднатися до війська. Родина залишилася в Києві, а бізнес довелося вести дистанційно.
Якщо на мийці немає світла, то немає і води. А без цього така справа просто не працює
— каже військовий.
Завдяки грантовій програмі YASNO він зміг купити генератор і посилити енергонезалежність автомийки. Для цього бізнесу компенсації в межах 30 тисяч кВт-год вистачає майже на пів року роботи. А втім, каже чоловік, річ не лише у фінансах:
«Можливо, якби я знав, що буде так складно, то не придбав би цього бізнесу. Але коли вже вкладені ресурси, то шкода все залишити. І все одно хочеться вірити в краще».
У YASNO ж кажуть: саме такі історії показали, що підтримка ветеранського підприємництва не може бути абстрактною. Це не про разову допомогу «для галочки», а про сприяння конкретним процесам, від яких залежить щоденна робота. І багатьом це допомогло не зупиняти бізнес у найскладніші місяці
За словами CEO YASNO Сергія Коваленка, програму запускали восени минулого року, розуміючи, що компенсації припадуть на зимовий період, коли в багатьох підприємств зростає споживання електроенергії. Але тоді ще ніхто й гадки не мав, наскільки складним цей сезон стане для всієї енергосистеми України.
«Передусім ми хотіли підтримати ветеранів. Хтось із них уже повернувся із зони бойових дій, хтось досі перебуває на службі. Водночас вони мають бізнеси, які створили ще до війни або під час, вкладали в них сили, час і свої плани на майбутнє. І ми розуміли: для багатьох ця підтримка — не просто про рахунки за електроенергію», — пояснює Сергій.Він додає: програму намагалися зробити максимально простою для ветеранів — без бюрократії, складних бізнес-планів і тривалих погоджень.
Ми розуміли, що складнощів у їхньому житті й без того вистачає. Тому хотіли, щоб ця допомога не перетворювалася на ще один виснажливий процес. Проста заявка, зрозумілі умови й швидке рішення — це теж форма підтримки
— каже CEO YASNO.
Починаючи з 1 грудня 2025 року гранти від YASNO отримують чотирнадцять бізнесів із різних областей України. Крім героїв цього матеріалу, серед переможців програми є зоомагазин, бізнес з очищення води, склади, фермерські господарства та інші малі підприємства.
У компанії пояснюють: для одних підприємців компенсація, яку вони надали, стала можливістю пройти складний сезон без зупинки роботи, для інших — вивільнити кошти на генератор, акумулятори чи модернізацію електромережі.
«Усі ці бізнеси дуже різні, але їх об’єднує одне — бажання не зупинятися. Вони хочуть працювати, створювати робочі місця, підтримувати свої громади й будувати плани навіть зараз. І, чесно кажучи, найбільше нас вразила саме їхня енергія», — каже Сергій.
За його словами, команда YASNO відчула це ще під час перших розмов із переможцями програми.
«Колеги, які спілкувалися з переможцями, уже після перших дзвінків захопливо розповідали усім в офісі, які переможці класні, яка потужна енергія від них іде», — додає Сергій.
І, мабуть, саме це найточніше описує ветеранський бізнес сьогодні. Це не завжди історії про швидке зростання чи легкий успіх. Часто — про відповідальність, втому й рішення не кидати своє навіть тоді, коли доводиться запускати генератор після чергового обстрілу або керувати бізнесом із фронту.
У цьому сенсі підтримка YASNO стала для підприємців опорою в той момент, коли вона була особливо потрібна. Завдяки їй хтось із підприємців спокійніше пройшов зиму, хтось зміг вкластися в енергонезалежність. Та головне, що ветерани-переможці на ділі побачили, що їхня справа має шанс триматися далі.
І поки ці люди продовжують служити, працювати й підтримувати свої команди, за кожним таким бізнесом лишається щось більше за прибуток: робочі місця, довіра, відповідальність і відчуття, що життя триває навіть у найскладніші часи.
Матеріал опубліковано на правах реклами.
Над спецпроєктом працювали: дизайн та верстка Сoven.byte, креативна продюсерка Катерина Чулкова
